Не плач за ним, що кинув і пішов.
Хто вартий сліз-той плакати не змусить.
Хіба для того Бог створив любов?
Хіба заради того зараз сльози сушить?

Ти озирнись, дай світу свою руку.
Іди, хоч спотикаєшся, іди!
Не думай що і як там буде.
Життя тебе взяло,і ти його бери.

Моя перша зима без тебе.
І ти знаєш, так легко живеться.
Вже не прошу пояснень у неба.
І на диво-сніг теплим здається.

Ти приносив одні лише муки.
Через тебе не було весни.
Через тебе не падав у руки,
Теплий дощ ,не співали пташки.

Хтось сказав,що любов це страждання.
Я люблю, але ж час не стоїть.
Життя йде, кожен день як останній.
Раптом завтра не буду я жить!

Все сьогодні. Все є тільки сьогодні!
Лови мить поки квіти живі.
А оплакати душу самотню,
Можна буде уже в темноті.

Може в нас це було і кохання.
Та яка вже різниця тепер.
Я не перша ,і я не остання.
Тай за ніччю завжди іде день.

Білі голівки схилились до долу,
Листочки зів’яли і квітів нема.
Люди зірвали і взяли до дому,
Для вас не прийде вже під снігом весна.

Зв’язані ниткою туго стеблинки,
Зробили букетик,яка ж бо краса ,
На білих голівках сяють краплинки,
Це сльози у вас, для нас просто роса.

Вас продають, жмуток по п’ять гривень,
Таку люди склали за смерть вам ціну.
Ви нам пробачте що ви нещасливі,
Просто ми любимо вашу красу!

Я не вбивала й не судила
Життя життю я віддала
У світі я добру служила
Й добро від світу я взяля

Зимою снігу я раділа
А літом сонцю і теплу
Не існувала я а жила
І не існую а живу

Весняні квіти я любила
В осіннім листі я плила
І своє серце я не вбила
І душу злу не продала

Я сповідаюсь перед вами
Мої дороги і стежки
Пішла я вірними шляхами
Від мрії просто до мети

За обрій сонце не сідає
Й вечірня пісня не звучить
І небо зорі ще ховає
Я сповідаюсь щоби жить!

Над нами небо кришталево ясне
Над нами сонце чиста голубінь
Та в мить і сонце й небо те погасне
На землю впаде чорна тінь

Гріха людського тінь проклята
Страждань минулого і майбуття
Вперед життя наздоганяти
Біжать всі люди навмання

Чи довго злість в душі тримати
Слова травити попелом надій
На світі жити і не знати
Що ти людина цим радій

Радій бо сонце ще над нами
Бо світло в голові твоїй
Та перекотиться все догориногами
Ти ще живеш то ще радій

Радій бо очі твої бачать
Бо серце б’ється і душа горить
Звучить твій голос і неначе
Цього ще мало щоб щасливо жить?

Ти хочеш золота і срібла
Та пам’ятай це не життя
Іди до Бога йди до світла
Відкрий всім людям їх серця

По вікнах дощ стіка на землю
Ти хочеш плакати то плач
Та сльози впадуть не даремно
А за образи всі пробач

Пробач страждання це не легко
Пробач бо боляче комусь
Пробач і я тобі повірю
Й тобі пробачити клянусь

В очах твоїх нестримна жалість
Прошепотів комусь прощай
А ти повірив у страждання
Чи біль у серці заховав

Гримить гроза і дощ холодний
Так страшно б’ється у вікно
Ти з усіма чи одинокий
Тобі погано або все одно


Живеш життям слозами плачеш
Багато зла в тобі кричиш
Як хочеш дружби то пробачиш
А сам не знаєш то мовчиш

Мовчи слова твої порожні
Як і душа якою ти живеш
Твої думки то знаки подорожні
Куди подумаєш туди і йдеш

Іди дорога безкінечна
Іди спіши бо кличуть вже
Слова казати недоречно
Куди дорога приведе

Куди прийдеш і сам не знаєш
І все таки ти поспішаєш
І слів моїх не дочуваєш
І рук моїх не помічаєш

Ти йдеш а я вже відлітаю
Бо я лиш дух і тіла я не маю
Бо я лиш ангел твій й мене
Ти бачити не поспішаєш!

Я відкриваю себе,
Я бачу тільки дощі,
Та скоро сонце зійде,
В моїй розбитій душі.

Я відкриваю тебе,
Там біль розлуки й печаль
Я знаю біль твій мине,
А ти на віки прощай.

Прощай, не згадуй мене.
Солодкі дні вже пройшли,
Я знаю біль твій мине,
Ти доживи до весни,

І квіти знов розцвітуть
Хотіти будеш життя,
А наші дні не прийдуть
Прийде лише забуття.

Хоч зараз сонце бліде
І світ ховає любов
Тебе ще щастя знайде ,
І покохаєш ти знов.

Не вір іще почуттям,
Бо ти не знаєш життя,
Тобі я серце не дам,
Бо не для тебе душа.

Зійде і твоя зоря
Ти зрозумієш колись,
Чому мої почуття
Твого кохання зреклись.

Я знаю біль у душі,
Я бачу сльози в очах,
Та стіни горя крихкі
Зійдуть у землю в дощах.

Прошу мене зрозумій,
І другом стань у житті.
З печалі вижить зумій,
Бо ти потрібен мені

Тепло твоїх почуттів,
Яскравість твоїх бажань,
Ти підкорити зумів
Не моє серце нажаль.

А я холодна й далека,
Я просто впавши зоря,
Мені тепла твого не треба,
І зрозумій я не твоя!