Над нами небо кришталево ясне
Над нами сонце чиста голубінь
Та в мить і сонце й небо те погасне
На землю впаде чорна тінь

Гріха людського тінь проклята
Страждань минулого і майбуття
Вперед життя наздоганяти
Біжать всі люди навмання

Чи довго злість в душі тримати
Слова травити попелом надій
На світі жити і не знати
Що ти людина цим радій

Радій бо сонце ще над нами
Бо світло в голові твоїй
Та перекотиться все догориногами
Ти ще живеш то ще радій

Радій бо очі твої бачать
Бо серце б’ється і душа горить
Звучить твій голос і неначе
Цього ще мало щоб щасливо жить?

Ти хочеш золота і срібла
Та пам’ятай це не життя
Іди до Бога йди до світла
Відкрий всім людям їх серця

По вікнах дощ стіка на землю
Ти хочеш плакати то плач
Та сльози впадуть не даремно
А за образи всі пробач

Пробач страждання це не легко
Пробач бо боляче комусь
Пробач і я тобі повірю
Й тобі пробачити клянусь

В очах твоїх нестримна жалість
Прошепотів комусь прощай
А ти повірив у страждання
Чи біль у серці заховав

Гримить гроза і дощ холодний
Так страшно б’ється у вікно
Ти з усіма чи одинокий
Тобі погано або все одно


Живеш життям слозами плачеш
Багато зла в тобі кричиш
Як хочеш дружби то пробачиш
А сам не знаєш то мовчиш

Мовчи слова твої порожні
Як і душа якою ти живеш
Твої думки то знаки подорожні
Куди подумаєш туди і йдеш

Іди дорога безкінечна
Іди спіши бо кличуть вже
Слова казати недоречно
Куди дорога приведе

Куди прийдеш і сам не знаєш
І все таки ти поспішаєш
І слів моїх не дочуваєш
І рук моїх не помічаєш

Ти йдеш а я вже відлітаю
Бо я лиш дух і тіла я не маю
Бо я лиш ангел твій й мене
Ти бачити не поспішаєш!