Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ірина Павленок

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Правда
    Тепер я знаю... правда - змінна.
    Найнестійкіша з величин.
  •   Total misunderstanding
    Ти знову мене не бачиш.
    Ти вкотре не знаєш, хто я.
  •   Правда
    Пробач, мій милий… Правда - змінна.
    Розчинна…
  •   Інтерпретації
    Варіації слів і чуттів... непідвладних законам логіки.
    Твій погляд висвітлює душу, немов рентгеном...
  •   Ліліт
    Ти все наплутав... Недогледів.
    Історія, як світ стара.
  •   Психотерапія
    Цей день неспішний...
    Ранок, кава,
  •   Мить
    Ти змовчав, милий… Я не закричала.
    Накрилась осінь ковдрою із листя.
  •   Сакура
    Розлітаються мрії пелюстками ніжними сакури,
    Опускаються в руки рожево-блідим падолистом.
  •   Осінь
    Вже рання осінь. Двірники напоготові
    Збирати різно-кольори кленові.
  •   Занадто
    Я для тебе, мій милий, ну просто суцільне «занадто»...
    Незалежна й різка. І відверта (що так неприйнятно).
  •   Рефлексійне
    Життя сповільнилось…
    І мозок плавить спека.
  •   Відведи мене в рай
    Відведи мене в рай, я забула як він виглядає.
    Там, здається, був місяць, він майже торкався Дніпра.
  •   Сумна пунктуація
    Не шукай мене більше в словах і у знаках оклику.
    В почуттях, закодованих буквами десь в мережі.
  •   Двісті хвилин
    Двісті хвилин...
    На польоти у сні й наяву.
  •   Герметичність
    Не хочу…
    ні гнізда, ні пташенят.
  •   Пробачила...
    Рахую скурені тобою цигарки.
    Ховаю спогади з майбутнього у осінь.
  •   осінь
    меланхолійна забаганка -
    осінь...
  •   осінь
    Дайте осені сонця надвечір.
    Теплом накрийте їй плечі,
  •   Недосказаність
    Якась неправильність...
    Розквітли абрикоси
  •   * * *
    Що лишається...
    Кілька гарних віршів, які він вже не буде читати.
  •   Перевтілення
    Заховай поцілунок у впадинку в мене на шиї...
    Доторкнися вустами ледь чутно і час зупини.
  •   Половинки
    Пів-кроку до Твоїх очей...
    І сяйва сонячного нитки
  •   Майже
    Вже майже колишній, ще майже коханий,
    Вологою сіллю захлинаюсь востаннє...
  •   Ім'я
    Слухати голос, що кличе мене на ім'я...
    І від тепла його грудкою цукру розтанути...
  •   Весна
    Позбутися журби, як зайвих кілограмів,
    Вдягнути легкий шарф з відтінками весни,
  •   Карпатські нотатки
    Це місце ніби створено для втечі...
    Від справ буденних, бо вони тут недоречні.
  •   Карпатські нотатки
    -1-
  •   Cумнівно
    Любити тебе... так сумнівно і так недоречно.
    Як зі скрині старої дістати пропилені речі.
  •   ДОЛЯ
    мовчати... слухати тишу,
    зіткану з органзи.
  •   поки що...
    Я поки що тебе не люблю, тільки хочу любити...
    Ще зима розсипає сніги... та вчувається літо.
  •   Нездійсненність
    Я не несла букет із жовтих квітів –
    Осяйний небу знак – Тебе зустріти...
  •   Чужі
    Я помилилась номером. Пробач.
    Я не радію від твоїх невдач.
  •   Зима
    Ось тепер уже точно зима.
    Свище вітер і біло від злості.
  •   Пів-мить до щастя
    Усміхався день кутиками губ,
    Вітаміном "Д" небо струменіло,
  •   Від-чай-від-чуй
    Відчай.
    Від «чай»...
  •   * * *
    Тебе вже нема.
    Хоча ти іще часом заходиш.
  •   Впізнай себе:)
    Позичиш трохи оптимізму?
    (Бо вже дістало драматизмом,
  •   Звикаю
    Туманно...
    Нелистопадово тепло.
  •   Варіації абетки
    Я понад все любила хризантеми...
    Вишневий сік... і – зараз – Самвидав.
  •   Відлюбила
    У безнадійних сподіваннях
    Ховатися уже несила.
  •   крадене щастя
    Розсипаються вкрадені рими...
    Терпнуть думки від болю.
  •   Контрольний постріл
    Вмирала осінь під колючим снігом.
    Тремтіла, ніби вигнаний собака.
  •   Парасоля
    Я загубила парасолю,
    Коли іще була з тобою.
  •   Центріше серця
    Десь коло серця чи центріше...
    Клубок осінніх почуттів,
  •   * * *
    Ти не зі мною. Ти з кимось іншим.
    З тим, хто не чує осінніх віршів.
  •   частина
    Почасти
    Від слова «частина»
  •   І це мине
    І це мине. Бо все минає.
    Душа віршами відболить.
  •   єдина мить
    Твій погляд губиться в її очах.
    У її смутку навпіл із жагою,
  •   Вже вечори ставали темними
    Вже вечори ставали темними.
    І Київ від жадання млів.
  •   Щастя
    Я знала щастя на дотик...
    Воно лоскотало долоні,
  •   * * *
    Кіл осиковий собі увігнала в серце.
    Заважкий обрала. Його він зім”яв у кашу.
  •   горизонт
    Я – горизонт, що впав до ніг...
    Я - літо, заблукале в осені.
  •   осінь
    Так пахне осінь.
    За відсутності новин
  •   Шкода
    Шкода, я не ділилась цим з тобою:
    Сідало сонце за Михайлівський собор,

  • Огляди

    1. Правда
      Тепер я знаю... правда - змінна.
      Найнестійкіша з величин.
      Знайдуться тисячі причин,
      Щоби часткова й половинна.

      Ти знав давно... що правда - привид.
      Від слів та почуттів змарніла.
      Себе вже майже загубила...
      (Єдине точно: правда - диво...
      Хоча непевна і мінлива)

      І нетривка, й не бездоганна...
      Нова щомиті, як вода.
      Усе залежить від кута.
      Виходить... правда - це омана?..

      Мій... (чи чужий вже?) правда - плинна.
      Вона - брехня наполовину...

      12.08.2011






      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Total misunderstanding
      Ти знову мене не бачиш.
      Ти вкотре не знаєш, хто я.
      Так просто бути собою...
      Шкода тільки не з тобою.

      Я знову гублюсь між означень.
      І визначень(вкотре...) хто ми.
      Спиняється час від утоми...
      І терпне від передбачень.

      ...Я знову тебе пробачу.
      (Чи зможу себе? Облишмо.
      Ці почуття, ніби дишло.)
      Ти, вкотре, мене не бачиш...

      11.08.11



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. Правда
      Пробач, мій милий… Правда - змінна.
      Розчинна…
      (пошуки гармонії).
      Я так перед тобою винна…
      нестримно…
      зимно…
      Пробач, мій любий… Правда – вільна.
      Не мовлена,
      забута,
      Спільна.
      (Своя у кожного? Дурниця)
      Ти ж знаєш… Правда – таємниця.
      Дозована…
      (Збираю частки.
      Усе – гонитва є за щастям)
      Єдина правда –
      (як так сталось?)
      Між нами правди не зосталось...

      …Де правда, милий?
      Що незмінна?
      Я так перед тобою винна…
      04.08.2011



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    4. Інтерпретації
      Варіації слів і чуттів... непідвладних законам логіки.
      Твій погляд висвітлює душу, немов рентгеном...
      Дослухаюсь до тиші і передчуттів агогіки.
      Всі дороги твої, мов до Риму, ведуть до мене.

      В тебе сонце в очах... Чи це відблиск моєї ніжності?
      (Не утриматись більше в спокійному Tempo Prima)
      Хтось пришвидшує оберти силою центробіжності.
      І присутність відчутна поруч... чогось незримого.

      Чи суттєві слова... залишається зміст в інтонації.
      Десь між «я» і між «ти» загубився, двома половинами.
      Між думками читаю... Всміхаєшся... «Інтерпретації...»
      Варіації слів і мовчання.
      Для тебе.
      Єдиного...

      21.05.11



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ліліт
      Ти все наплутав... Недогледів.
      Історія, як світ стара.
      Завжди хотіла бути небом...
      А зовсім не «з твого ребра».

      Вертав назад... З усіх маршрутів.
      Та стан не мій – аеродром.
      Я не з ребра. Ти переплутав.
      Набір із інших хромосом.

      Праматір, кажеш… не коханка…
      (Крізь пальці витік цілий світ.)
      Ти переплутав ніч із ранком.
      Прощай, Адам.
      Твоя Ліліт.

      31.01.11



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Психотерапія
      Цей день неспішний...
      Ранок, кава,
      Якісь дурниці по ТБ,
      У вікнах небо голубе,
      Прості слова: а як ти спала...
      Усмішка в кутиках очей
      І дотик, без ваги, до скроні,
      Моя щока в твоїй долоні...
      Так тепло від простих речей.

      З тобою затишно...
      І втішно...
      Мовчу...
      Вслухаюся у тишу...

      Фантазія, гадаєш?
      Мрія?
      Чи просто...
      Психотерапія...

      27.01.11



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. Мить
      Ти змовчав, милий… Я не закричала.
      Накрилась осінь ковдрою із листя.
      Мить зупинилась. Сонця стало мало.
      І теплий спогад зі світанком – вистиг.

      Дощем на плечі опустився втомлено…
      (Чого не мав, ніхто ще не втрачав)
      Та мить…
      Прозорим світлом переповнена…
      Я промовчала.
      Ти не закричав.

      09.10.2010



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Сакура
      Розлітаються мрії пелюстками ніжними сакури,
      Опускаються в руки рожево-блідим падолистом.
      Перевтомлене сонцем і перенаповнене знаками,
      Засинає в чеканні чогось неприйдешнього місто.

      Відчуття причаїлися, стали тонкими й прозорими.
      Чи вони оживуть, ці легкі силуети з майбутнього...
      (Іще трохи і, певно, я стану насправді криптологом.
      Пілігримом, навічно загубленим в пошуках суті.)

      Впаде дощ на світанку, і очі закриють оракули,
      Хоч здавалося – відстань руки до таємного змісту.
      ...Розлітаються мрії пелюстками ніжними сакури
      Залишаючи в серці лиш тіні легкі падолисту...

      30.09.10




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Осінь
      Вже рання осінь. Двірники напоготові
      Збирати різно-кольори кленові.
      У парках пахне листям і журбою…
      І невловимо-тонко – самотою.

      Це ще не дощ. Лиш тіні непомітні
      У тихий сум забарвлюють повітря.
      Ще сонячне тепло передостаннє
      Тремтить, мов ненароджене кохання.

      Це не прощання. Просто ностальгія.
      За тим, у що не втілилися мрії.
      За вереснем, що огортав нас снами…
      Допоки ще не вбитий двірниками.

      28.09.10



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Занадто
      Я для тебе, мій милий, ну просто суцільне «занадто»...
      Незалежна й різка. І відверта (що так неприйнятно).
      Надмір рухів і слів. Без жіночної плавності ліній.
      Саркастична і пристрасна. Аж до судоми в колінах.

      Надто рідна й чужа. Й трохи більше, ніж можна, жадана.
      (це поки дискутивно, чи рима доречна «кохана»).
      Недосяжна й нервова. І трошки занадто вродлива.
      І обіцяна іншому, щоби «довіку й щасливо».

      Ти пробач мені, милий, (як сонячно в бабине літо…),
      Що таку тобі випаде так безоглядно любити.

      10.09.2010



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    11. Рефлексійне
      Життя сповільнилось…
      І мозок плавить спека.
      Час, ніби гума.
      Ти – далеко.
      Хвилини гладшають.
      В них гіподинамія.
      Тебе – нема.
      Пригальмували мрії…

      Життя вповільнюється… майже до стоп-кадру,
      (ухопленому кимось з висоти)
      На ньому – Ти…

      13.07.10



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    12. Відведи мене в рай
      Відведи мене в рай, я забула як він виглядає.
      Там, здається, був місяць, він майже торкався Дніпра.
      Там, здається, був міст, він впирався у небо безкрає.
      Й кошеня на Подолі, і сходи, і Лиса гора…

      Відведи мене в рай, я забула до раю дорогу.
      Хоч вона через серце коротким рядком пролягла.
      Хоч вона невагомо-легка ніби посмішка Бога.
      Де незриме щось тихо торкається твого чола...

      Відведи мене в рай...
      Якщо зможеш його відшукати.
      Якщо зможеш всі кола пройти й відродитися знов.
      Коли час призупиниться... й вибухне ритмом кантати.
      Й ти згадаєш, що рай – це безмежна безкрайня любов...

      04.07.10



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Сумна пунктуація
      Не шукай мене більше в словах і у знаках оклику.
      В почуттях, закодованих буквами десь в мережі.
      Я залишитись хочу для тебе неясним апокрифом…
      Прочитати не зможеш, якщо не порушиш межі.

      Не лови півтони й переміни в моїх інтонаціях.
      (Так простіше: без зміни кордонів і правил гри)
      Перевірена, точна і … щемно сумна пунктуація:
      Крапка, милий.
      Хоч, часом, здається їх три…

      01.07.10



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Двісті хвилин
      Двісті хвилин...
      На польоти у сні й наяву.
      Зачерпнути долонями неба...
      Відчути –
      Живу...

      Тільки двісті хвилин...
      Загубитися поміж світів.
      Доторкнутися серцем до Тебе...
      І знати –
      Любив...

      Цілих двісті хвилин...
      І минуле знесе течія.
      Твої сни заблукають до мене...
      Вже бачиш?
      Твоя...

      Двісті років.
      Століть.
      Чи дві сотні безмежних хвилин.
      Ти зі мною на мить...
      Ти один...

      17.06.2010



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Герметичність
      Не хочу…
      ні гнізда, ні пташенят.
      Хіба заплутатись в забуту кимось риму.
      Закутатись у светр. Бо в хаті зимно.
      І гріти руки… Кавовим горням.

      Ні пташенят не хочу, ні гнізда.
      Вони померзли. Зимно за дверима.
      Заболено… Засніжено…
      Не втримав
      Тепла в руках...
      ЗадАрма все роздав.

      Гнізда не хочу… Хочу ноут-бук.
      (Життя, як файл, зруйнований почасти.
      Delete.
      Щоб потім, вкотре, –
      все спочатку.)
      Зігрітися теплом чиїхось рук…

      І стати герметичною від щастя.

      07.01.2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Пробачила...
      Рахую скурені тобою цигарки.
      Ховаю спогади з майбутнього у осінь.
      Стискаю час до відстані руки...

      Ти забагато палиш. Аж болить.
      Моє мовчання вересень розносить,
      І безпорадно зливами сльозить...

      Провини тінь у кутиках очей.
      Довіра недопалком гасне втрачена.
      Ще одна осінь через серце протече.

      ...Я не сказала?
      Я тобі пробачила.

      12. 09. 2007

      "Олена Багрянцева"

      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.43 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    17. осінь
      меланхолійна забаганка -
      осінь...
      залишена навік коханка
      голосить
      дощем.

      ненавиджу цю безпардонну
      осінь
      і меланхолію...
      і щем
      цього сезону
      надто рваний.

      ця осінь
      ранить.

      10.09.2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    18. осінь
      Дайте осені сонця надвечір.
      Теплом накрийте їй плечі,
      Зашийте рану на спині,
      Вона ж бо не винна...

      Необачна... відкрилася літу,
      І сяйвом його зігріта
      Не чекала на звістку сумну.
      Не забуло ще літо весну.

      Вона б не рядилась в зневіру,
      У серпневу спеку нещиру,
      Не ховала б свої принади
      У листя кольору зради,
      І дощем не шмагала би з болю,
      Якби випало їй любові...

      Вона би забула про втрати.
      Їх стало нестерпно багато...
      Ніби босою – по стерні.
      ...Дайте осені сонячні дні...

      25.08.07




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    19. Недосказаність
      Якась неправильність...
      Розквітли абрикоси
      І раптом холод...
      Недоречна осінь.
      Серед весни запахло самотою
      І я прощаюся з тобою....

      Якась неправильність...
      Світ раптом посивів.
      Хто ж знав,
      Що коли ти мене зустрів,
      (До речі, пам'ятаєш? Була осінь.
      Вона прощання зазвичай приносить)
      Я непомітно звикну до тепла...
      (Ця напів-сказаність...)
      Я так і не змогла...
      Сказати... і розмазане,
      розгублене «не йди...
      Я хочу бути там, де ти»
      Розтане в осені...
      Чи у весні...

      ...Скажи несказане мені...

      12. 04. 2007



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      Що лишається...
      Кілька гарних віршів, які він вже не буде читати.
      І завісою дощ, що розмив світлі контури свята.
      Кілька снів, що розквітли словами, і майже збулися.
      І дороги весняні, що хрестом врізнобіч розійшлися.

      Що лишається...
      Просто життя. Телевізор, робота… буденність.
      І терпке відчуття, що любов – це таки нездійсненність.

      Що лишається?
      Кавовий смак самоти.
      І за шибкою дощ.
      ...Не іди...

      12.04.2007



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.6 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    21. Перевтілення
      Заховай поцілунок у впадинку в мене на шиї...
      Доторкнися вустами ледь чутно і час зупини.
      Така мить... невловимо-тонка і подібна до мрії.
      І так само непевна, як перше проміння весни...

      Розгуби свої дотики – легкі, мов подих, по тілу...
      Переплетення долі вустами читай по руці.
      Світ довершеним стане від ніжно-земних перевтілень.
      І від подиху твого, що в мене заснув на щоці...


      08. 04. 2007



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Половинки
      Пів-кроку до Твоїх очей...
      І сяйва сонячного нитки
      Розтануть тепло й непомітно,
      І час крізь пальці протече...

      Пів-думки до відвертих слів...
      І вітер тихо прошепоче:
      «Я передати тільки хочу,
      Що Він сказати не зумів...»

      Пів-погляду ще до тепла
      І пів-дороги до любові.
      А вітер стих зі мною в змові...
      За подих до Твого чола.

      29. 03. 2007



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.4 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    23. Майже
      Вже майже колишній, ще майже коханий,
      Вологою сіллю захлинаюсь востаннє...
      Під минулим (ти віриш?) підведена риска.
      Ще майже коханий, вже майже не близький.

      Ще ховаю під серцем несплакану тугу,
      Ще в тобі пам’ятаю і брата, і друга...
      І майже... до біса. Ти знаєш, це втішно,
      Що колись ти – наcправді - станеш колишнім.

      27. 03. 2007



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5

    24. Ім'я
      Слухати голос, що кличе мене на ім'я...
      І від тепла його грудкою цукру розтанути...
      Уповільнює оберти навколо Сонця Земля,
      Розчиняюсь до краплі у передчутті, що Т в о я,
      Що кохана...

      Ще не знайдено і не промовлено пристрасних слів.
      Тільки тінь на вустах від мого залишається імені.
      Невагомим метеликом... Cрібно бринить переспів.
      І ламається ніжністю голос, що душу зігрів,
      Що життя моє змінює...

      20. 03. 2007



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.2 | Рейтинг "Майстерень": 5

    25. Весна
      Позбутися журби, як зайвих кілограмів,
      Вдягнути легкий шарф з відтінками весни,
      Ділитися теплом (так ніби це востаннє),
      І ніжитись у сяйві, що з неба струменить.

      Спиняти погляд твій і мружитись на сонці,
      Ліниво відпивати гарячого вина...
      І сонячного зайчика на малюка долоньці
      Побачити й почути
      Твій голос:
      «Вже весна...»

      14.03.2007



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    26. Карпатські нотатки
      -2-

      Це місце ніби створено для втечі...
      Від справ буденних, бо вони тут недоречні.
      Хребтами гори тут впираються у Вічність,
      І відчуття всі – майже потойбічні.

      Це місце створено для осягання суті.
      Тут із минулого росте майбутнє.
      Тут предків тіні Верховину хмарять,
      Коли гуцули на життя мольфарять.

      Це місце створено – прощати й відпускати.
      Щоб вісь землі відчути й відшукати.
      І усвідомити, вдихнувши неба...
      Мій любий...
      Вже мені тебе не треба...

      03.03.2007



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    27. Карпатські нотатки
      -1-

      Взаємне забування телефонних номерів...
      Як хтось писав: рятує від любові.
      Ти врятуватись з легкістю зумів.
      А я зависла... десь у напівслові.

      Безглузда втеча... Гублюсь між світів.
      Там, де смереки від снігів небесно-сиві.
      Чергова спроба забування номерів.
      І фотографій. Тих, де ми щасливі.

      24.02.2007

      "Мар'яна Максим'як"

      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    28. Cумнівно
      Любити тебе... так сумнівно і так недоречно.
      Як зі скрині старої дістати пропилені речі.
      Одягти і себе не впізнати в свічаді навпроти,
      Хоч постава та ж сама і вигнута лінія рота.
      Тільки очі змінились: з зелених зів’яли в пісочні...
      Згадка наших побачень бурхливих осінньо-наочна.
      Коли душі – загострені леза, й чуття – обопільні.
      І твій видих – оголена пристрасть:
      «Ми – божевільні...»
      Почуття, ніби плаття старі, які вийшли із моди...
      І тобі віддавати себе... ніби проти природи.

      Знов любити тебе... Чи можливо? ...цей страх обпектися...
      Але ще неможливіше твого кохання зректися...

      ***
      Під впливом Забужко

      18.02.2007




      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    1. ДОЛЯ
      мовчати... слухати тишу,
      зіткану з органзи.
      не перевтілитись в іншу,
      ховаючись в пів-сльози...

      відчувати небо долонями,
      зрікатись терпкого болю...
      і у тиші пів-відстороненій
      у пів-миті...
      вдихати ДОЛЮ...

      16.02.2007



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    2. поки що...
      Я поки що тебе не люблю, тільки хочу любити...
      Ще зима розсипає сніги... та вчувається літо.
      Вже світило, завершивши рух, відродилось на Сході.
      І проміння його золоте цілим світом проходить.

      Ще слова, ніби перші шпаки, обережно-обачні.
      І тепло, що від них струменить, не набуло означень.
      Та вже щемно завмерла душа від цих звуків пророчих...
      Я поки що тебе не люблю, але так цього хочу...

      4. 02. 2007



      Коментарі (29)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    3. Нездійсненність
      Я не несла букет із жовтих квітів –
      Осяйний небу знак – Тебе зустріти...

      Та й нас любов – як вбивця – підчекала.
      Невідворотно, світу стало мало...

      Ні запитань, ні слів: усе - стороннє.
      Чоло сховати у Твоїх долонях...

      Прийняти й пережити все смиренно.
      Пізнавши, що любов – це нездійсненність...

      19. 01. 2007



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    4. Чужі
      Я помилилась номером. Пробач.
      Я не радію від твоїх невдач.
      Уламком серця мічена межа.
      У мене вийшло... Я тобі чужа.

      Не розриває серце сумнів "чи любив",
      Душа звикає до уламків крил.
      Хоч в телефоні ще зберігся номер твій...
      У тебе вийшло. Ти мені чужий.

      14. 01. 2007



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    5. Зима
      Ось тепер уже точно зима.
      Свище вітер і біло від злості.
      Все, що «мало би», та не збулося,
      В заколючений випало простір.
      Ось тепер – вже напевно – зима.
      Сивим снігом розсипалось небо.
      Мокротинням якимсь... Без потреби
      Ця зима.
      ...І я мерзну без тебе...

      25. 12. 2006





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.3 | Рейтинг "Майстерень": 5

    6. Пів-мить до щастя
      Усміхався день кутиками губ,
      Вітаміном "Д" небо струменіло,
      Голуби в вікні крихти крали з рук...
      Десь я в цьому дні зиму загубила.

      Танув тихо біль в теплій пів-весні,
      І чиєсь маля потягалось щасно.
      Усміхався день в не-зимовім сні...
      Слав передчуття...
      За пів-мить до щастя.

      17. 12. 2006



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Від-чай-від-чуй
      Відчай.
      Від «чай»...
      Від-пи-вай...
      Відчуй.
      Від «чуй»...
      Від-чу-вай...
      Чуєш?
      Чаєм
      Від-пи-ва-ю
      Відчай...

      4. 12. 2006



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. * * *
      Тебе вже нема.
      Хоча ти іще часом заходиш.

      Ця розмова – складна,
      І ти її чемно обходиш.

      Мені ще болить...
      І простіше – не помічати.

      Це востаннє. Одну тільки мить!..
      (Вже стомилась собі обіцяти
      З тобою прощатись
      І від правди втікати...)

      Все знаю сама.
      Тебе вже нема...

      18.06.2005



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    9. Впізнай себе:)
      Позичиш трохи оптимізму?
      (Бо вже дістало драматизмом,
      Як перцем серце приправляти...)
      Вже краще небо споглядати! :)

      2.11.2006



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Звикаю
      Туманно...
      Нелистопадово тепло.
      Обманом
      Молокове повітря затерпло.
      Сльозами
      Завагітніло втомлене небо.
      Дощами
      Вивільнятиме смуток із себе.
      Смеркає.
      І склянка зеленого чаю
      Обпікає.
      ... До волі поволі звикаю...

      29.11.2006



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    11. Варіації абетки
      Я понад все любила хризантеми...
      Вишневий сік... і – зараз – Самвидав.
      Ще... по-дитячому боялась, коли темно...
      От тільки ти цього не знав.

      Ти не помітив... я жила без мушлі.
      Тому так просто ми обходились без слів.
      Це вже було... В «Постскриптумі» Забужко.
      Та ти її ніколи не любив.

      Я виливалась на папір передчуттями...
      (чи на екран, що замінив чернетки)
      ...Та знаєш... якось все моє життя,
      Для тебе - «варіації абетки»...

      16. 11. 2006



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Відлюбила
      У безнадійних сподіваннях
      Ховатися уже несила.
      Губитись в осені риданнях -
      Повітря бракне. Відлюбила...

      Звільнилась. Дивне відчуття.
      Я здатна думати про себе.
      Ні розпачу, ні каяття...
      І якось ближче стало небо.

      Стомилась вести діалоги
      Із тим, кого давно нема.
      Хрестом розбіглися дороги...
      І світла більше... То зима...

      13. 11. 2006



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. крадене щастя
      Розсипаються вкрадені рими...
      Терпнуть думки від болю.
      Я знаю у чому винна –
      Я надто хотіла любові.

      В слова не складаються звуки.
      Минуле – тромбом у вени...
      Вечір... мате... самбука...
      Дощ... і таксистка Лєна...

      «Втікай від нього, дитинко,» –
      І Всесвіт застиг від жалю.
      Та вагітна вже кожна клітинка
      Отим твоїм, першим, «люблю»

      Ним огорнуті наші світанки,
      В ньому наслідки і причини.
      Бажана, жадана... коханка...
      І краду тебе у дружини.

      Щогодини, щомиті – невтомно...
      Благаю, давай без пояснень...
      Тобі час повертатись додому...
      Я замучилась... красти щастя.

      10.11.2006



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Контрольний постріл
      Вмирала осінь під колючим снігом.
      Тремтіла, ніби вигнаний собака.
      ...Якийсь дивак задихався від бігу.
      Ловив таксі...І майже плакав.

      Я встигла вже зігрітись темлим чаєм,
      Я бачила в вікно – конає осінь.
      Я знала - щось втрачаю надзвичайне...
      І твій дзвінок... немов контрольний постріл.

      05.11.2006



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Парасоля
      Я загубила парасолю,
      Коли іще була з тобою.
      І –
      задощило...

      Став несмачним настій зелений,
      Пригадуєш, ти пив у мене?
      Горня –
      розбила...

      Ти смс-иш мені часом,
      Я без мети гуляю чатом.
      Слова –
      безсилі...

      Коли я ще була з тобою,
      Я загубила парасолю...
      Ми –
      щось важливе.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Центріше серця
      Десь коло серця чи центріше...
      Клубок осінніх почуттів,
      Тягар невимовлених слів –
      Уяви гра. А він не пише.

      Це вже збулось в чиємусь сні.
      Осіння туга – не остання,
      У рими сплутане чекання
      Не раз являлося мені.

      Центріше серця щось зникає,
      Коли немає його слів.
      Щось безнадійно відмирає...
      Те, чому імені немає,
      Чого він знати не хотів



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    17. * * *
      Ти не зі мною. Ти з кимось іншим.
      З тим, хто не чує осінніх віршів.
      З тим, хто не знає такого болю...
      Хребтом вростає. Стає тобою.

      Чи кам"яніє. Стоїть між нами.
      І рятуватись – лише віршами.
      22.10.2006



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    18. частина
      Щастя
      Почасти
      Від слова «частина»

      Спільним
      Суцільним
      Злито-єдиним

      Стали з тобою:
      Скуштували любові.

      Зрослися
      Сплелися
      Змішались не в міру

      Снами
      Словами
      Вживились під шкіру

      Не розліпити.
      Так і жити:

      Думки чатувати
      Любов частувати...

      Щастя
      Почасти
      Від слова «кохати»

      28.10.2006



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": 5

    19. І це мине
      І це мине. Бо все минає.
      Душа віршами відболить.
      Ще рвусь на клапті.
      Ще кохаю.
      А він розгублено мовчить.

      Тут мусила стояти крапка.
      Звичайний розділовий знак.
      Його ім”я в старих нотатках
      Вже зайве.
      Але щось не так...

      Осінні спогади тужливі...
      Він знав давно, про що вони.
      Невчасні, болісно-правдиві
      Вірші, народжені з весни.

      Вони чомусь прийшли під осінь,
      Налаштувавши на сумне.
      Це все, мабуть, мені здалося:
      Він цілував моє волосся...
      Та чи кохатиме мене?



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. єдина мить
      Твій погляд губиться в її очах.
      У її смутку навпіл із жагою,
      В її вустах, покинутих тобою,
      В напівзабутих, нерозгаданих думках.

      Слова, колись загублені в мовчанні,
      У пристрасті, що їй не треба слів,
      Які ти завше серцем розумів,
      Ти віддаєш їй. Вперше чи востаннє?

      Відчув, як подих: ти її втрачаєш.
      Тому ти тут, шаліючи від болю.
      Ця жінка, що була колись тобою.
      Єдина мить.
      Її немає.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    21. Вже вечори ставали темними
      Вже вечори ставали темними.
      І Київ від жадання млів.
      Ти грався мріями даремними,
      А я – літала на мітлі.

      Усі церкви були під нами.
      Я в вир зривалась почуттів.
      Ти правив нашими думками,
      А сам – від висоти шалів.

      Я зачіплялася за зорі,
      Ми доганяли повний місяць
      А потім – впали на Подолі...

      Слова і рухи вже безсилі.
      Ніч розчинилась.
      Ми - розбились.



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    22. Щастя
      Я знала щастя на дотик...
      Воно лоскотало долоні,
      Торкалось мого волосся
      Губилось у жилці на скронях...

      Я знала, як воно пахне...
      Ніби минуле літо.
      Сподіване і невчасне,
      По спраглому тілу розлите.

      Його смакувала губами
      Мріями пестила ночі,
      І знала, що ти так само,
      Серця торкнутися хочеш.

      Тремтіло, примхливе, між нами
      Й зникало примарно-бліде...
      Невимовленими словами,
      Щастя – кохати тебе



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * *
      Кіл осиковий собі увігнала в серце.
      Заважкий обрала. Його він зім”яв у кашу.
      Залишилась без пульсу, гадала, так буде краще,
      Ніж щомиті чекати (шукати?) смерті.

      Кажеш, фарсу не треба, кажеш, слова скінчились.
      Їх сьогодні вночі підбиратиме пізня осінь.
      Захлинаючись втратою, вітер вологу розносить.
      А у горлі – шматком, як в дитинстві – життя зупинилось.

      Закричати, втекти, розідрати на клапті небо.
      Заховатись від болю, що вістрям блокує мозок.
      Не навчилась, не вмію, не хочу, не буду, не можу!..
      Бракне кисню. І дихати нічим без тебе.

      Вже були необачними. Спробуй лишатись відвертим.
      Серце тягне ледь чутно: за що так зі мною, милий...
      Повернути назад, відродитись – чи вистачить сили?..
      Не вбивай мене більше. Бо я все одно уже мертва.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. горизонт
      Я – горизонт, що впав до ніг...
      Я - літо, заблукале в осені.
      Торкнулось снів теплом непроханим...
      І загубилось поміж них.

      Я – спогад, що на самоті
      У ліжку кішкою згорнувся...
      Десь близько серця ворухнувся...
      І розчинився в небутті.

      Я – небо, що зрівнялось з містом,
      Розсипалось дрібним намистом...
      Моїми римами безладними,
      Щоденними твоїми зрадами,
      Тим, що було таким важливим...
      Нестримним...Болісно-правдивим.
      Було життям непередбаченим...
      …Але яке це має значення…

      15-18.10.2006




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    25. осінь
      Так пахне осінь.
      За відсутності новин
      Зелений чай
      І
      Невідомість.
      Ти один.

      Так пахне осінь:
      Глухне телефон,
      Напівзабутий присмак втрати...
      Дивний сон.

      Це пахне осінь.
      Вигаданий ти
      І
      Жовте листя –
      Сутність самоти.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 5

    26. Шкода
      Шкода, я не ділилась цим з тобою:
      Сідало сонце за Михайлівський собор,
      І скрипки захлиналися від болю...
      Тремтіли звуки... в них губився хор.

      Там все сплелося - пристрасть, щастя, відчай...
      Шкода. Але ділитись більше нічим.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": 0