•  СПОВІДЬ

Алюзія душевних катаклізмів
Мандрує в світі простору-буття.

•  РАБИ ВІРТУАЛЬНОСТІ

Живу, існую, наче павутина,
Чи сенс у цьому нашого буття?

•  ТЕОРЕМА ЖИТТЯ

Спустошена думками голова –
Реалії бентежать мою душу.

•  ЖИТТЯ МОВ ПОТЯГ

Життя, мов потяг, зламаний чи новий,
І радості, й журби у нім вдосталь.

•  ЗАМОВКАЮТЬ СЛОВА

Дотлівають думки на вогнищі журби,
Й безголосся німе допікає до тла.

•  *** *** ***

Спопеліли думки – розтоптала їх вічність,
Задрімало буття на моєму плечі.

•  ХТО Я ТАКА?

Хто я для тебе?! Серця павутинка
Чи просто суміш сіра крізь туман.

•  НЕ ЗБАГНУ

Я питаю себе: А для чого живу я на світі?
Я запитую вас, я запитую долю завжди.

•  ***

Боюсь похвал, – зізнаюся сердечно,
Бо в них отрута таїться, бува.

•  Мій ліс завмер…

Мій ліс завмер. Його чатує смерть.
Йому сокира вбивча осоружна.

•  В САДУ СВОБОДИ

Були часи, що сковували волю,
Що позбавляли смілості слова:

•  НЕ ДОКОРЯЙ

Не докоряй, що серце не кохає:
Лютує в ньому горда заметіль.

•  †-†-†

Була трава. Тепер лише копиці.
Було життя. Забрали косарі.

•  †-†-†

Зітхає хата, бо нема людей.
Ревуть пороги скреготом дрімучим.

•  ♥*♥*♥

На роздоллі тиша вишивала
Вистраждані думи ланцюжком

•  ЗАЖУРЕНЕ СЕРЦЕ

ЗАЖУРЕНЕ СЕРЦЕ

•  ЧОМУ???

Лоскоче осінь спогадом п’янким.
Зажура серце точить до останку.

•  ПОЕЗІЄ!

ПОЕЗІЄ!

•  ♥*♥*♥

Я зазирала в шибки твого серця
Чи мешкає у ньому хтось іще?

•  БЕЗЖАЛЬНА ОСІНЬ

БЕЗЖАЛЬНА ОСІНЬ

•  Заздрість

ЗАЗДРІСТЬ

•  ПОЕЗІЯ - ЦЕ Я

ПОЕЗІЯ – ЦЕ Я…

•  ГОЛОДОМОР

†-†-†

•  АЛФАВІТНИЙ ПЕРЕДЗВІН

А чому ж ти скиглиш, сіра хмарко?
Арбалета грім тебе підсік!?

•  МІЙ

Я хочу зіграти на клавішах серця
Мелодію вічну, тремтливу, п’янку,