Живу, існую, наче павутина,
Чи сенс у цьому нашого буття?
Мабуть творець не хоче, щоб людина
В комп’ютерне вселилася життя.

Машинка, віртуальність чи істота?
Реалії, утопія чи сон?
Сторіччя наше – інтернетна рота,
Що їсть плоди із саду заборон.

Консерватизм? – про що тут говорити,
Як масове гнітить усе святе.
Таке вже рідне, наше, колоритне
Обмежує. Вивищує круте.

А ми спокійно, мовчки споглядаєм,
Вимірюєм, втікаєм, біжимо,
А потім упокорено приймаєм
Усі дари, що західне дало.

Духовність наше б’ється у тенетах
Духовність наша – матір-Інтернет,
Вона «священна» як індійські Веди,
Для неї ми не скупимось монет.

Ми люди? Так, але без крил духовних.
Молитва наша – віртуал-сніданок.
Хіба цей світ є наміром Господнім?
Це ж світ ідей – безглуздих забаганок.

Вибачте за однозначну категоричність...вирішила абсолютно підкоритись музі, без власних раціональних втручань )