Автори /
Уляна Дудок (1982)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
На присмерку
•
***
•
Ти мені друг
•
Осіння елегія
•
Карпатські мелодії
•
Голос
•
*Провесінь*
•
Киця-мурка
•
Гуцули
•
Різдвяне
•
Лялька
•
Зимовий погляд
•
Заспівайте романс!
•
Споминальне
•
Морське
•
***
•
Тіла
•
В польоті
•
До світанку...
•
Перетворення
•
Вона
•
Ніч липнева
•
Записка
•
Жінка у тридцять (Думки навиворіт)
•
Жінка у тридцять
•
Дотик
•
Небо
•
Бузкове щастя
•
Друг
•
***
•
***
•
Ворожба
•
Київ
•
Доля
•
***
•
Засвіти весну
•
Розмова
•
***
•
Звідки цей гіперборейський вітер?
•
Душа
•
Князю Міста
•
Я на сюжет придумаю сценарій
•
ВЕСНА
•
Присіло сонце
•
Яблука
•
Місяць уповні
•
Ми пливли
•
Гранатові сади
•
Квіткове небо (триптих)
•
Ранок
•
Розкішно вабив спокусою
•
Вони падали
•
Зірка
•
Матриця
•
Ця зима
•
Мiсто
•
Сніги
•
Запроси
•
Зима
•
Чорний ангел
•
Ти лежиш, як пуп'янок троянди
•
Донечці
•
Так було і так є
•
Марія Стюарт
Переглянути всі твори з цієї сторінки
на присмерку рожевої весни
де профіль бусла у тонах бузкових
де профіль бусла у тонах бузкових
Вони ідуть. А ніч, мов дим, густа така:
потріскує ріка – до кісточок проймає,
потріскує ріка – до кісточок проймає,
Ти мені друг. І маг –
місто, де мрій світлячки.
місто, де мрій світлячки.
а постіль пропахла кавою
Напнули сосни струни, мов цимбали,
а ми з тобою трохи заблукали
а ми з тобою трохи заблукали
Твій голос буває хриплий:
у ньому вчувається шелест липи,
у ньому вчувається шелест липи,
Закутай мене у місто з провулками теплих ліній:
бруківкою бродять весни, та ще на повіках іній.
бруківкою бродять весни, та ще на повіках іній.
Де гуляла киця-мурка?
Ах яка ж ти замазурка!
Ах яка ж ти замазурка!
Вони – смерекові храми і предків хрести.
Вони такі ж ветхі, як тайни цієї землі:
Вони такі ж ветхі, як тайни цієї землі:
Сніжинок музика крихка віконцям сниться:
у ній дзвенить зоря вертепна і колядниця.
у ній дзвенить зоря вертепна і колядниця.
Настя має стильну ляльку,
неабияку забавку,
неабияку забавку,
На повіках – сніжна шовковиця.
Погляду смеркання попелясте:
Погляду смеркання попелясте:
Ви заспівайте дівчині романс!
Пасіонарно завоюйте простір
Пасіонарно завоюйте простір
То-не сузір’я лампад –
тисячі воскових душ:
тисячі воскових душ:
Я тебе виглядаю.
Бо вмієш казки оживляти.
Бо вмієш казки оживляти.
І підкрався до мене цей слід:
Різко.
Різко.
Тіла гладенька пудра,
бронза нічних спокус:
бронза нічних спокус:
В польоті все ближчає й ближчає небо
на захід-фламінго та хмар пелікан:
на захід-фламінго та хмар пелікан:
Ти найкраще, що в мене було,
найсвітліше – що в мене ще буде:
найсвітліше – що в мене ще буде:
...загуслими царськими винами
гортанними гронами гирлами
гортанними гронами гирлами
Тебе віднайшла її мапа,
на кутиках вуст поцілунків
на кутиках вуст поцілунків
Ніч липнева спокуса терпка,
повний місяць піддатливим манго.
повний місяць піддатливим манго.
Знайди мене, як пурпурове вітрильце рятунку,
прицілься у серце безпечне - стрімким поцілунком.
прицілься у серце безпечне - стрімким поцілунком.
Жінка у тридцять та іще штучка:
аксесуари, стильна каблучка.
аксесуари, стильна каблучка.
Яка вона, у тридцять Жінка?
Без фотомонтажу на знімку:
Без фотомонтажу на знімку:
Доторкайся вітром лісовим,
я тобі бринітиму: «злови»!
я тобі бринітиму: «злови»!
Притули мені небо до вуст - вустами:
так - як ніколи і більше – нікого,
так - як ніколи і більше – нікого,
П'ять пелЮсток - бузкове щастя:
може з них мені сплести вдасться
може з них мені сплести вдасться
Потяг. Ніч. Мовчанка і гітара.
Ти знав де моє вікно
з краєвидами літнього моря
з краєвидами літнього моря
ну як то серце витримати може,
яке ще серце отаке зуміє:
яке ще серце отаке зуміє:
Ви випали мені у ворожбі
а може просто доля необачна
а може просто доля необачна
Дажбог сміявся і палив кресало.
Прадавній Київ мріяв про політ.
Прадавній Київ мріяв про політ.
Зростом така невеличка
дівчинка-запальничка:
дівчинка-запальничка:
Я температурила тобою:
розливався спогадом озноб,
розливався спогадом озноб,
Ти для мене весну засвіти,
що з усмішкою, як в дитини:
що з усмішкою, як в дитини:
У нашому дворі
пліткують снігурі,
пліткують снігурі,
Я - тільки сув’язь полину і меду
із поволокою нічної смальти
із поволокою нічної смальти
Звідки цей гіперборейський вітер,
гострий і дзвінкий сарматський меч,
гострий і дзвінкий сарматський меч,
Душа самоти просила:
набрид театральний сміх,
набрид театральний сміх,
Мій мужній Леве,
відпочинь, приляж:
відпочинь, приляж:
Я на сюжет придумаю сценарій
під мотив мелодії Вівальді:
під мотив мелодії Вівальді:
(моїм подругам :)
Присіло сонце на багряні гори,
за перевалом ще зимовий лід:
за перевалом ще зимовий лід:
Ми з тобою такі молоді,
як сонцем налиті
як сонцем налиті
Місць уповні -
тому й не спиться.
тому й не спиться.
З Венеції пливли ми до Верони.
Ви казали мені: «Сеньйорито,
Ви казали мені: «Сеньйорито,
Гранатовим садом
райськи зорепадом
райськи зорепадом
Таємниць у мене небагато:
клаптик неба, ти і горизонт.
клаптик неба, ти і горизонт.
Я люблю з тобою прокидатись,
відчувати кожен подих твій,
відчувати кожен подих твій,
Розкішно вабив спокусою
цей вишуканий Париж,
цей вишуканий Париж,
Вони падали,
як падають важкі камені
як падають важкі камені
Миттєво спалюю, мов сірка,
летюча, падаючи ввись:
летюча, падаючи ввись:
Ти з точністю математика
та цікавістю астронома
та цікавістю астронома
Ця зима – пухнаста іліада,
кожен дотик, наче білий маг!
кожен дотик, наче білий маг!
Філософія міста:
матерія - небуденна,
матерія - небуденна,
Забіліли сніги: це доволі тепер екзотично.
І забілено все - ні листів, ні чекань, ні пожеж.
І забілено все - ні листів, ні чекань, ні пожеж.
Запроси мене в пшеничну повінь,
розкуйовджений пилком розмай,
розкуйовджений пилком розмай,
Зима довго тримає,
ніби ворожа облога.
ніби ворожа облога.
Чорний ангел, як тебе зустріли,
ті з вигнанців, що блукали тут?
ті з вигнанців, що блукали тут?
Ти лежиш, як пуп’янок троянди:
несповита, крихітна, ясна.
несповита, крихітна, ясна.
Твій знак зодіаку – Діва,
нічка над нами зоріє.
нічка над нами зоріє.
Так було і так є.
Допоки ще дихає шкіра,
Допоки ще дихає шкіра,
Цей ешафот любові - майже щастя:
віддам тобі усе, що в мене є.
віддам тобі усе, що в мене є.