Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Уляна Дудок (1982)
Думати там, де треба відчувати - ознака безкрилої душі. (Оноре де Бальзак)


Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   На присмерку
    на присмерку рожевої весни
    де профіль бусла у тонах бузкових
  •   ***
    Вони ідуть. А ніч, мов дим, густа така:
    потріскує ріка – до кісточок проймає,
  •   Ти мені друг
    Ти мені друг. І маг –
    місто, де мрій світлячки.
  •   Осіння елегія
    а постіль пропахла кавою
  •   Карпатські мелодії
    Напнули сосни струни, мов цимбали,
    а ми з тобою трохи заблукали
  •   Голос
    Твій голос буває хриплий:
    у ньому вчувається шелест липи,
  •   *Провесінь*
    Закутай мене у місто з провулками теплих ліній:
    бруківкою бродять весни, та ще на повіках іній.
  •   Киця-мурка
    Де гуляла киця-мурка?
    Ах яка ж ти замазурка!
  •   Гуцули
    Вони – смерекові храми і предків хрести.
    Вони такі ж ветхі, як тайни цієї землі:
  •   Різдвяне
    Сніжинок музика крихка віконцям сниться:
    у ній дзвенить зоря вертепна і колядниця.
  •   Лялька
    Настя має стильну ляльку,
    неабияку забавку,
  •   Зимовий погляд
    На повіках – сніжна шовковиця.
    Погляду смеркання попелясте:
  •   Заспівайте романс!
    Ви заспівайте дівчині романс!
    Пасіонарно завоюйте простір
  •   Споминальне
    То-не сузір’я лампад –
    тисячі воскових душ:
  •   Морське
    Я тебе виглядаю.
    Бо вмієш казки оживляти.
  •   ***
    І підкрався до мене цей слід:
    Різко.
  •   Тіла
    Тіла гладенька пудра,
    бронза нічних спокус:
  •   В польоті
    В польоті все ближчає й ближчає небо
    на захід-фламінго та хмар пелікан:
  •   До світанку...
    Ти найкраще, що в мене було,
    найсвітліше – що в мене ще буде:
  •   Перетворення
    ...загуслими царськими винами
    гортанними гронами гирлами
  •   Вона
    Тебе віднайшла її мапа,
    на кутиках вуст поцілунків
  •   Ніч липнева
    Ніч липнева спокуса терпка,
    повний місяць піддатливим манго.
  •   Записка
    Знайди мене, як пурпурове вітрильце рятунку,
    прицілься у серце безпечне - стрімким поцілунком.
  •   Жінка у тридцять (Думки навиворіт)
    Жінка у тридцять та іще штучка:
    аксесуари, стильна каблучка.
  •   Жінка у тридцять
    Яка вона, у тридцять Жінка?
    Без фотомонтажу на знімку:
  •   Дотик
    Доторкайся вітром лісовим,
    я тобі бринітиму: «злови»!
  •   Небо
    Притули мені небо до вуст - вустами:
    так - як ніколи і більше – нікого,
  •   Бузкове щастя
    П'ять пелЮсток - бузкове щастя:
    може з них мені сплести вдасться
  •   Друг
    Потяг. Ніч. Мовчанка і гітара.
  •   ***
    Ти знав де моє вікно
    з краєвидами літнього моря
  •   ***
    ну як то серце витримати може,
    яке ще серце отаке зуміє:
  •   Ворожба
    Ви випали мені у ворожбі
    а може просто доля необачна
  •   Київ
    Дажбог сміявся і палив кресало.
    Прадавній Київ мріяв про політ.
  •   Доля
    Зростом така невеличка
    дівчинка-запальничка:
  •   ***
    Я температурила тобою:
    розливався спогадом озноб,
  •   Засвіти весну
    Ти для мене весну засвіти,
    що з усмішкою, як в дитини:
  •   Розмова
    У нашому дворі
    пліткують снігурі,
  •   ***
    Я - тільки сув’язь полину і меду
    із поволокою нічної смальти
  •   Звідки цей гіперборейський вітер?
    Звідки цей гіперборейський вітер,
    гострий і дзвінкий сарматський меч,
  •   Душа
    Душа самоти просила:
    набрид театральний сміх,
  •   Князю Міста
    Мій мужній Леве,
    відпочинь, приляж:
  •   Я на сюжет придумаю сценарій
    Я на сюжет придумаю сценарій
    під мотив мелодії Вівальді:
  •   ВЕСНА
    (моїм подругам :)
  •   Присіло сонце
    Присіло сонце на багряні гори,
    за перевалом ще зимовий лід:
  •   Яблука
    Ми з тобою такі молоді,
    як сонцем налиті
  •   Місяць уповні
    Місць уповні -
    тому й не спиться.
  •   Ми пливли
    З Венеції пливли ми до Верони.
    Ви казали мені: «Сеньйорито,
  •   Гранатові сади
    Гранатовим садом
    райськи зорепадом
  •   Квіткове небо (триптих)
    Таємниць у мене небагато:
    клаптик неба, ти і горизонт.
  •   Ранок
    Я люблю з тобою прокидатись,
    відчувати кожен подих твій,
  •   Розкішно вабив спокусою
    Розкішно вабив спокусою
    цей вишуканий Париж,
  •   Вони падали
    Вони падали,
    як падають важкі камені
  •   Зірка
    Миттєво спалюю, мов сірка,
    летюча, падаючи ввись:
  •   Матриця
    Ти з точністю математика
    та цікавістю астронома
  •   Ця зима
    Ця зима – пухнаста іліада,
    кожен дотик, наче білий маг!
  •   Мiсто
    Філософія міста:
    матерія - небуденна,
  •   Сніги
    Забіліли сніги: це доволі тепер екзотично.
    І забілено все - ні листів, ні чекань, ні пожеж.
  •   Запроси
    Запроси мене в пшеничну повінь,
    розкуйовджений пилком розмай,
  •   Зима
    Зима довго тримає,
    ніби ворожа облога.
  •   Чорний ангел
    Чорний ангел, як тебе зустріли,
    ті з вигнанців, що блукали тут?
  •   Ти лежиш, як пуп'янок троянди
    Ти лежиш, як пуп’янок троянди:
    несповита, крихітна, ясна.
  •   Донечці
    Твій знак зодіаку – Діва,
    нічка над нами зоріє.
  •   Так було і так є
    Так було і так є.
    Допоки ще дихає шкіра,
  •   Марія Стюарт
    Цей ешафот любові - майже щастя:
    віддам тобі усе, що в мене є.

  • Огляди

    1. На присмерку
      на присмерку рожевої весни
      де профіль бусла у тонах бузкових
      у травах місяць повний та лляний
      і стався місяць повінню для них
      а ми шукали броду
      у любові

      ти щось мені впівголос говорив
      зелений безум наливався п’яно
      весна текла бруньками із кори
      і був мені на форте і на піано
      оцей порив
      і полонез пори

      на присмерку рожевої води
      зозулі воду пили як з криниці
      а ти один на цілий світ один
      а ніч циганка ніч
      така відьмиця
      приворожила серце
      назавжди



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Вони ідуть. А ніч, мов дим, густа така:
      потріскує ріка – до кісточок проймає,
      бурулькова межа під кроками тонка.
      І включення пряме: сніг сипле.
      То зима є.

      Дивіться наш сюжет: вони ідуть на ви.
      А молитви летять до вороння сліпого:
      відлунює броня наскрізно молитви.
      Але чужий хижак заплутує дорогу.

      Вони ідуть: дітва! Там смерті ескадрон.
      Вони не знали Січ, не уявляли Крути…
      Бо смерті ескадрон не має заборон! -
      Торкаються чола їх ангели скорботи…

      Барвиста ця ріка. Вогненна. Бачить світ:
      нестримний гул в крові щомиті, щохвилини.
      По відео сто раз проглянутий «привіт»…
      Син мамі передасть –
      із неба України.


      (2014)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Ти мені друг
      Ти мені друг. І маг –
      місто, де мрій світлячки.
      «Хочеш, прийде зима?», -
      вмієш читати думки.

      Ти мені друг. Пробач.
      Знаєш про це давно:
      теплий накинеш плащ
      і поведеш в кіно.

      Ти мені друг – такий
      справжній. Найкращий з усіх!
      «Хочеш, мене покинь?», –
      падає перший сніг…

      Ти мені друг, і все,
      що в цьому слові, – Ти.
      Тільки магічний есей –
      все ж не роман… Прости.


      (12.2012)



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Осіння елегія
      а постіль пропахла кавою

      до локонів мідно-корицевих

      все місто здавалось забавою

      з монетами стертими лицями


      полотна ще дихають румбою

      і дотиком пальців шовковим

      були ви мадонною згубою

      осіння богине любови


      а місто примхливо нахмуриться

      продовжить свої карнавали

      чужою прокинеться вулиця

      де ми так нестримно кохались



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Карпатські мелодії
      I

      Напнули сосни струни, мов цимбали,
      а ми з тобою трохи заблукали
      на квітколожах маку й деревію.
      Роса тремтіла у трави на віях.
      І дзбан туману впав на верховині,
      і дзвіночки грали в горах синіх,
      і жебонів струмочок на подолі,
      що заблукав ти сильно в моїй долі.





      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Голос
      Твій голос буває хриплий:
      у ньому вчувається шелест липи,
      присмак лимонного горизонту,
      плюскіт вечора чайного сорту
      та ледь вловимі нотки парфумів,
      високовольтний шепіт струмів…
      А я солодко вже заколишена
      твоїм баритоном притишеним,
      і шорстким, ніби легка щетина
      твоя, ніжним, наче пір'їна.
      У тебе голос буває, як море, –
      і неважливо, про що ти говориш,
      і невідомо, що буде далі,
      бо знайомі ми – у віртуалі.
      …ти завтра зателефонуєш
      за послугою "коло друзів"
      чи навіть "улюблений номер":
      почую цей тембр, і схоже,
      знову півночі заснути не зможу…





      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. *Провесінь*
      Закутай мене у місто з провулками теплих ліній:
      бруківкою бродять весни, та ще на повіках іній.
      Ледь змерзли мої долоні – в них три пелюстки надії.
      У сірий меланж на скронях, у всі почуття, що вмієш,
      в сорочку з летких флюїдів, у кожну клітинку й рису,
      в п’янку паволоку лісу, де зустрічі, мов іриси,
      закутай – на вдих і видих. Я буду з тобою різна:
      зваблива, невинна, грішна. Закутай у себе ніжно:
      у сильних плечей фортеці, повік шовкокрилу зграю -
      ця провесінь стільки сниться!
      …у пазлах твого «кохаю».


      /15.04.13/



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.63 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    8. Киця-мурка
      Де гуляла киця-мурка?
      Ах яка ж ти замазурка!
      Настінька тебе чекала,
      дівчинка весь день не спала.
      Невпізнавана бруднулька:
      хвіст як дротик, носик – гулька.
      Де бродила киця-мура,
      і чому така понура?
      Настінька тебе гукає -
      винувато зазираєш.
      Ну а це що за трофеї?
      Пір’ячко від попугая
      та коралів ціла в'язка
      із родинної ковбаски,
      кусень свіжої горбуші…
      Добре, хоч немає миші!
      Ну й чіпка ти на пригоди,
      мурко, вештатися годі!
      Настінька вже хоче спати –
      то ж, бешкетнице, купатись.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Гуцули
      Вони – смерекові храми і предків хрести.
      Вони такі ж ветхі, як тайни цієї землі:
      праліси. – Трембітають у небо шпилі.
      А до гуцулів, кажуть, ще треба йти.

      Праліси курять люльку, немов дідугани
      задумливі. Сизі. Сутінкам наче моляться.
      На їхньому пульсі – криївок незгоєні рани,
      а на верхів’ях – душі повстанців горлицями.

      Вони підпирають небо – карпатські Атланти:
      чорні ліси, як совість, як з неба докір –
      крукам, що в Чорногорах, мов окупанти.
      А до гуцулів – далі. Та доки, доки?!

      Отам смерекові ґердани небесного Майстра,
      де вітер опришком зривається геть, у минуле –
      голосом предків. Арканно танцюють гуцули:
      в горах все вище і вище… Відлуння, як ватра.


      /2012-2013/



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Різдвяне
      Сніжинок музика крихка віконцям сниться:
      у ній дзвенить зоря вертепна і колядниця.

      А в деревяній старій оселі з низьким припічком
      блукає досі твого дитинства криштальна нічка:

      за частоколом снігів лапатих той добрий вечір,
      що зодягав твої віншівки в кожух овечий

      та крила янголів пухнасті, мов дух ялиці,
      на білій крижмі… на тебе схоже дівчатко (сниться).

      …Різдвяна музика в цей вік льодовиковий
      різьбить серця по склі – з найтоншої любови.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Лялька
      Настя має стильну ляльку,
      неабияку забавку,
      зветься просто - Сміхотун:
      ну й веселий цей пустун!
      Дівчинка з ним бешкетує,
      з ложечки його годує,
      з ним співає, і хихоче,
      а як спати час – не хоче.
      Барбі модною не вдасться
      зацікавити вже Настю,
      бо з пластмасових красунь
      милий тільки – Сміхотун!
      Але скоро, через рочок
      піде Настя в дитсадочок.
      І з усіх ляльОк дитячих –
      тільки Сміхотун заплаче…



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Зимовий погляд
      На повіках – сніжна шовковиця.
      Погляду смеркання попелясте:
      жодна відьма, мавка, чарівниця –
      не посміла би його украсти!

      Бо такі там кучугури й хащі,
      що не вибратися до світання.
      І здається, зовсім я пропаща –
      воскресала з попелу - в кохання…



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Заспівайте романс!
      Ви заспівайте дівчині романс!
      Пасіонарно завоюйте простір
      її бажань сердечних, де все просто –
      коли звучить по-справжньому, про Вас.

      Поривами останнього романтика –
      щоб голос, наче вірності присяга,
      закутував у шовковисту сагу
      і білосніжну паллу повелительки...

      Пробуджуйте, як лицар, серенадами.
      І хай здаються вчинки несучасними. –
      Жінки втомились бути не прекрасними,
      жінки втомились бути не жаданими.

      ...Хай інші створюють хіти для мас,
      і почуття замовлять у діджеїв.
      У неї в серці – пелюстки лілеї…
      То ж заспівайте дівчині романс.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Споминальне
      То-не сузір’я лампад –
      тисячі воскових душ:
      спокою їх не поруш,
      вітре, у цей листопад.

      Янголи серед зими
      чорної для України:
      в чому була їх провина –
      так і не стати дітьми?..

      Скошені долі снопи.
      Личка в благальному стані:
      хлібчика замість каштанів
      просять. А мама вже спить.

      Вітер несе хоругви
      листя і свіч голоси –
      пам'ять вогню не згаси
      в тих не безрідних. Живих…


      2012



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Морське
      Я тебе виглядаю.
      Бо вмієш казки оживляти.
      І твій голос –
      дзвінке протиріччя моїй самоті.
      А на відстані берег -
      тонесенька стрічка легато,
      де розбризканий обрій
      на смальтово-срібній воді.

      Я тебе відпускаю
      під музику хвиль старовинну.
      Ми на палубі мрій
      так далеко заплили сьогодні.
      Місяць виткав доріжку,
      щоб ти повертався, дельфіне.
      Поки срібна тональність води.
      ...Доки серце уповні.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ***
      І підкрався до мене цей слід:
      Різко.
      Гостро.
      І ненароком.
      Запах вовчий. Роса чи піт.
      Степ емоцій.
      Порушив спокій
      Ти ввижався не раз, повір.
      І на шелест пошерхлих кроків
      вив безтямно мені крізь роки
      Твого серця поранений звір.
      Неминуче наближення:
      Стій.
      Самоспалення душ наших степом -
      двох самітників долі. Нестерпно:
      запах рідний. Але вже не мій...
      То агонія темряви.
      Ріж!
      Не болить –
      всі сліди потопчи ці.
      ...З усіх сил кинусь, наче на ніж –
      на все те, що ввижалось...
      вовчиці.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    17. Тіла
      Тіла гладенька пудра,
      бронза нічних спокус:
      я – твоя камасутра,
      ти – мій палкий індус.
      Пристрасті аритмія:
      Ра закипає в нас -
      злилися дві стихії
      ритмікою стегна…
      Що нас чекає завтра,
      знає лише весна:
      я - твоя Клеопатра,
      ти - мій ковток вина.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. В польоті
      В польоті все ближчає й ближчає небо
      на захід-фламінго та хмар пелікан:
      довкруж найцінніше сховати б у себе -
      в душевний і крихітний свій Ватикан.

      В польоті все тоншають речі і люди
      мізерні стають, наче власні гріхи.
      Усе нездійсненне збуватися буде:
      на відстані неба всі мрії - птахи...



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. До світанку...
      Ти найкраще, що в мене було,
      найсвітліше – що в мене ще буде:
      не писали ні Гете, ні Локк,
      ні старі філософські талмуди. –
      Тільки промінь об шибку, як Бог.
      До світанку чотири секунди.
      Видихаємо тишу на двох…
      У пологовий сходяться люди.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Перетворення
      ...загуслими царськими винами
      гортанними гронами гирлами
      оте стоголосе "Сину мій"
      об небо забилося крилами.

      розлився на крихти Кагору
      той голос що Сина кличе
      і скапує світло Тавору
      ...зіткане з Твого обличчя.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Вона
      Тебе віднайшла її мапа,
      на кутиках вуст поцілунків
      не буде. Вона, як самба -
      фліртує без всяких стосунків.

      Тобі географія тіла
      її незнайома, як Мальта.
      Вона би тебе спокусила
      невинністю, мов Есмеральда.

      Запалювала б очима,
      думки б розпливалися морем -
      тільки вона невловима,
      химерна твоя Айседора.

      ... І коли від життєвих оман
      цей світ перестанеш любити -
      тебе віднайде, як роман,
      вічна твоя Маргарита.



      (2011)




      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ніч липнева
      Ніч липнева спокуса терпка,
      повний місяць піддатливим манго.
      Ти до нього, мов липа липка:
      ніч тривала не довше, ніж танго,

      і у щастя текла, мов ручай,
      в білі сни - білизна цвіту липи.
      Пили ніжність, як липовий чай,
      тільки в серці – тонесенькі схлипи.

      Ніч цвіла між зіркових мереж.
      А душа, як прозора туніка…
      Закохалася в нього без меж -
      в сіроокого чоловіка.

      Повний місяць, мов білий налив.
      Тридцять їх на ціле життя, Господи,
      терпких в липні… Ну хто б так любив,
      аби решту ночей – тільки спогади?...




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Записка
      Знайди мене, як пурпурове вітрильце рятунку,
      прицілься у серце безпечне - стрімким поцілунком.

      Лазурну, нестримну, прозору, легку, наче хвиля,
      ти більше, мабуть, не зустрінеш таку, мій милий!

      Всі доступу коди відкрий, волелюбний мій хакер,
      ти аквамрійливим побудь, як у гавані – якір.

      Ми різні, а ти не такий, як говорять. Ти – справжній.
      Монетку у море закинь – повертатися завжди.

      Розплутуєш сумніви, кожен мій сум у хвилястім волоссі.
      …Як, Львове, поїдеш, записку знайди «Твоя Феодосія».


      (06.2012)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Жінка у тридцять (Думки навиворіт)
      Жінка у тридцять та іще штучка:
      аксесуари, стильна каблучка.
      Грація, погляд, високі підбори:
      сьогодні – Астраза, завтра – Пандора.
      Жінка у тридцять – леді сталева:
      сірий дрес-код у прародички Єви,
      а для вечірки – мереживна блуза.
      Одному – дружина, для іншого – муза,
      що надихає на знатні шедеври.
      Може зіграти на біс і на нервах.
      Вміє подати, вміє піддатись
      і, на раз-два-три – закохатись!
      Жінка у тридцять ще та серцеїдка.
      Але у всьому вона… просто жінка.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Жінка у тридцять
      Яка вона, у тридцять Жінка?
      Без фотомонтажу на знімку:
      прихована втома і головні болі -
      і макіяж не гірший, ніж в Джолі.
      Знає рецепти спокус і терпіння.
      Бальзаківських мрій головна героїня.
      Жінці у тридцять сльози не личать:
      не Попелюшка і не Беатріче,
      в казку із гарним кінцем іще вірить -
      тільки душа… трішечки товстошкіра.
      Жінка у тридцять - вдома сьогодні:
      речі дитячі висять на балконі.
      Гербарієм стали улюблені квіти…
      Жінка у тридцять хоче любити.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Дотик
      Доторкайся вітром лісовим,
      я тобі бринітиму: «злови»!
      Спокусив лавандовий напій:
      море-море-море із-під вій,
      по стебельцях - до травинок спиць,
      божевільний солод полуниць
      тане-тане-тане на вустах…
      Запах твій - моя спокуса, ах,
      і квіткові в одязі принти.
      Бджілка – вітрогонка, як і ти!
      Вся у смужку, в променях думок…
      Дотик червня ніжний, наче шовк.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Небо
      Притули мені небо до вуст - вустами:
      так - як ніколи і більше – нікого,
      щоб тепло було, як на грудях у мами,
      і солодко, наче дитинства спогад.
      Затамуй небеса, ще від сонця гарячі,
      що єднали долоньки – рука у руці:
      на щоці притаївся сонячний зайчик,
      а дитинство розтануло у молоці…
      Загорни в мене тишу:
      нехай дощ не плаче,
      щоб не сполохати мрій голубів.
      Хай світиться променем
      кожен твій пальчик…
      від маминих вуст – на спомин тобі.




      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Бузкове щастя
      П'ять пелЮсток - бузкове щастя:
      може з них мені сплести вдасться
      фату... таку білу й квітчасту?
      І впасти з тобою в це щастя! -
      Щоб в бузковій миттєвості віку
      назвати тебе чоловіком...



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Друг
      Потяг. Ніч. Мовчанка і гітара.

      Друзі: ти і томик Елюара.

      Ніч пливе із мріями у Везі.

      Ти - мій друг, з думками трохи crazy.

      Ця мандрівка майже випадкова:

      там чекають вірші і розмови.

      Гра в мовчанку – наш душевний стан,

      в тебе був із музою роман?...

      Ти близький по духу пілігрим,

      що мовчиш, тобі бракує рим?

      І постскриптум: хто із нас письменник -

      ти… мій друг? Ти тільки мій…

      щоденник.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ***
      Ти знав де моє вікно
      з краєвидами літнього моря
      пережита давним-давно
      наче кадри старого кіно
      не повториться та історія

      там на березі твій фрегат
      я здавалась тобі без бою
      розкриваючи зміст принад
      розбиваючи хвиль каскад
      сукня падала наче Троя

      ти як море уже приручав
      мене дику тропічну пристань
      до самотності років триста
      кожен камінь тоді кричав
      Одіссей буде далі плисти




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. ***
      ну як то серце витримати може,
      яке ще серце отаке зуміє:
      йти на Голгофу з рідним Сином, Боже -
      як же змогла Ти, як же Ти...
      М-а-р-і-є?!



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Ворожба
      Ви випали мені у ворожбі
      а може просто доля необачна
      вечірня кава з присмаком коньячним
      і очі неможливо голубі
      немов прожилка що тремтить на скроні
      королю Ви чужий занадто мій
      казенний дім з верандою для мрій
      о я прошу минайте відсьогодні
      замовкнуть пересуди для забав
      мене забудьте краще будьте з нею
      стеблинкою стежинкою зорею
      до Вас прив’язана моя судьба
      очей блакитна повінь топить знову
      непогамовним вечором сп’янілим
      душа не заживає так як тіло
      ця ворожба була невипадкова




      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    33. Київ
      Дажбог сміявся і палив кресало.
      Прадавній Київ мріяв про політ.
      Княгиня свого князя виглядала
      і так молилась про його прихід.

      Цвіли каштани. Ранок - як ніколи:
      його б напитись, ніби молока,
      зірок би зачерпнути світанкових,
      просіяти – одна роса дзвінка.

      Весна була напрочуд виняткова,
      як дівчина, що ждала старостів!
      Закохані на березі Дніпровім
      з рук випускали білих голубів.

      …Уламки капищ, вогняних покоїв,
      баских коней та доблесті мечей.
      Княгиня жде. Тим часом день рукою -
      зітре росу з її ясних очей.




      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Доля
      Зростом така невеличка
      дівчинка-запальничка:
      ягідка соковита
      до_мі_соль мого літа
      сонячна намистинка
      непосидюча пружинка!
      Горнеться, наче киця
      смокче натхненно цицю
      в білій-білесенькій льолі
      …моя донечка…
      моя до_ля.


      (2012)



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    2. ***
      Я температурила тобою:
      розливався спогадом озноб,
      серце кровоточило любов’ю,
      а здоровий глузд термосив: «стоп».
      Я хворіла зовсім недоречі,
      так немов сезонним ГРВІ.
      Гарячкові стани холоднечі
      рани зарубцьовують живі.
      Відболів тобою кожен дотик
      холоду пронизливого, спек…
      Та для серця час – антибіотик.
      А рубець? – Побічний лиш ефект.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Засвіти весну
      Ти для мене весну засвіти,
      що з усмішкою, як в дитини:
      я народжена, щоб цвісти
      у саду твоїм – розмарином.
      Я призначена для весни:
      в небо жайворонком злітати,
      цілувати дощем рясним -
      любисток у пригорщах м’яти.
      Розпускаються пелюстки:
      божества таєною йтиму,
      мені в коси вплетеш зірки.
      Я складатиму знову рими:
      про небесні й насушні світи,
      про щастя, що в кожному слові…
      Ти для мене весну засвіти,
      що призначена - для любові.

      (1999)



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Розмова
      У нашому дворі
      пліткують снігурі,
      підхопили знову
      дітвори розмову:
      запевняла Настя,
      що прийшла у гості
      фея-чарівничка,
      на плечі – синичка,
      сукня із ромашок.
      «Фантазерка наша, -
      хмикнула Софійка, -
      а до нас з Матвійком
      ельфики крилаті
      ходять зимувати».
      Катруся підказала,
      бо пори року знала:
      "то вже прийшла Вона –
      заквітчана Весна!"
      ........................
      Сполохані птахи:
      тільки «кі-ги-кі-ги».






      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ***
      Я - тільки сув’язь полину і меду
      із поволокою нічної смальти
      мій лик біблійно світиться у Ведах
      моя душа, як скрипка для контральто.
      Коралі з листя сонце у волоссі:
      собою тамувала спрагу літа.
      І хоч у моді весни світло-русі –
      у мідних пасмах засинає вітер.
      Простенько скроєна лляна сукенка,
      в запасці Йонами – дитинства смак.
      Зітхає зшита потайна кишенька,
      в якій міняла мрії – на мідяк.
      Рядки-роки, немов рясні обжинки,
      моїх плодів найкращих – дітвора.
      Я – жінка Осінь. Я – ранима Жінка.
      …Берегиня вогню.
      І пера…



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Звідки цей гіперборейський вітер?
      Звідки цей гіперборейський вітер,
      гострий і дзвінкий сарматський меч,
      що зі свистом змушував летіти
      всі ворожі голови із плеч?!

      Звідки ці стрімкі і влучні стріли?
      Борисфен в бою гасив траву:
      візантійські стіни затремтіли –
      щойно відпустив князь тятиву!

      Звідки цей духмяний запах квітів
      у безкраїх, золотих степах?
      І козацька шабля з самоцвітів,
      наче зоряний, чумацький шлях…

      Звідки цей гіперборейський вітер?



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Душа
      Душа самоти просила:
      набрид театральний сміх,
      поранила білі крила
      до буднів дзеркал кривих.
      Плекала троянду віршем,
      Дюймовкою спала в ній…
      Надпила ковточок тиші
      із амфори давніх мрій.
      В античності заблукала:
      до Музи - на горде дійство.
      … Лунко сльозу ковтало
      дзеркал кривих королівство.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Князю Міста
      Мій мужній Леве,
      відпочинь, приляж:
      вже вінценосний день скидає шати,
      лягає на Високий замок спати,
      а ти все княжиш...
      Мій мудрий Леве,
      цей нетлінний камінь
      ремісники відточують у мури,
      бояри познімали вовчі шкури
      і одягли овечі.
      У передмістя вже надходить вечір.
      Ще засурмлять у серці всі тривоги,
      в левинім герці розіб’єш ятвягів…
      Кошлатять сутінки крихку небесну синь.
      Засни, мій мирний Леве, відпочинь.




      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Я на сюжет придумаю сценарій
      Я на сюжет придумаю сценарій
      під мотив мелодії Вівальді:
      як натхненно дощовий гербарій
      малює образ міста на асфальті.
      Бачу весну яскраво-шовковисту,
      і шепіт вуст, очей таку бездонність,
      святково короновані намистом
      старої башти темно-сірі скроні.
      А шепотом, навшпиньки, серед снів,
      коли згасатиме лампада дня
      цей мовчазний і незрівнянний ЛЬВІВ
      зі мною буде ніжним… левеням.



      (про місто мого дитинства, 1998)



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ВЕСНА
      (моїм подругам :)

      Весняний джаз: танцює птаство
      поміж котячих серенад.
      Мені би вас сьогодні вкрасти
      стареньким «Опелем пассат»:
      коктейльні мрії смакувати
      у fashion пабі, як колись -
      (щоб озирались: ну й вар’яти).
      Весна влаштовує стриптиз!
      І посиденьки ці дівочі -
      не те що пиво і футбол.
      Коти ласуючи, муркочуть:
      весна танцює рок-н-рол!




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Присіло сонце
      Присіло сонце на багряні гори,
      за перевалом ще зимовий лід:
      весняні сутінки мені говорять,
      що на тобі зійшовся клином світ.
      І день згасав. Здавалося, раніше
      була я бездоганною тобі
      сорочку прала і варила їжу,
      стелила постіль білу, наче біль.
      Ховалось сонце за вечірнім шпилем,
      і я молилась за твоє тепло…
      Гірським потоком розливалось тіло
      тобі - чужому, і вітрам на зло.
      Зустрілись наших поглядів зеніти,
      душа пливла, як магма – у екстаз:
      на відстані бажання б зупинитись…
      Та клин тримає міцно, повсякчас.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Яблука
      Ми з тобою такі молоді,
      як сонцем налиті
      медові яблука.
      І я липка до Тебе
      косами.
      Ми покупані росами.
      Повінчані травами.
      Кучерявими
      барвінками.
      Купальськими віночками
      кинуті у річку ми.
      І духмянемо ватрою.
      Перцевою м'ятою.
      Розіллємось -
      трембітою.
      Ми розкинемось вишиванкою.
      І застигнем лавиною.
      Кара-Дазькою!
      Божевільною...
      Впадем тугою,
      що колись ми були
      такі молоді,
      як сонцем налиті
      яблука...

      (Коктебель, 2005)



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Місяць уповні
      Місць уповні -
      тому й не спиться.
      Очі бездонні,
      наче криниця.
      Білої ночі
      щастя цвістиме...
      Безумства хочу:
      я - одержима.






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ми пливли
      З Венеції пливли ми до Верони.
      Ви казали мені: «Сеньйорито,
      не Шекспір я, щоб вас підкорити,
      серце плавиться, як маскарпоне,
      нетутешня, зваблива, amore». -
      «Лицедійство вам личить, сеньйоре»,
      як цим лодіям – гондольєри.
      Ніч влаштовує маскаради:
      червоні серця від помади,
      дюни вогників на рив’єрі,
      “Амаретто“ і дискотеки,
      клятви любовні, розмови
      та обіцянки Казанови…
      А душа моя хоче – Монтеккі!
      (тих манер і зізнань у коханні).
      …Ми пливли у 5D на екрані.




      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Гранатові сади
      I
      Гранатовим садом
      райськи зорепадом
      ми заручені.
      Пов'язані
      крайкою осені.
      Покосами пшеничними
      заколисані.
      Заціловані променями
      мускатними.
      Не відпускай мене
      з обіймів тугих.
      Вип'ємо з туги вина.
      Гранатового. Приворотного.
      Хіба я винна, що мені ти не зоставив
      ні крапельки
      тієї настоянки?
      Відітну на пам’ять локон-жовтень
      і одну зоряницю для обітниці:
      я назавше твоя заручниця –
      тільки скотився
      гранатовий перстень…

      II
      Гранатовий перстень
      одягну на пальчик,
      щоб в нічному саду
      нам світив промінчик.
      Мерехтів, іскрився.
      Візьму твою руку:
      кажуть, на кохання,
      а не на розлуку.
      В гранатовім перстні
      буду, як князівна,
      щоб ти закохався
      (ще до третіх півнів!)

      III
      Любов ходила сповідатись
      цвіли гранатові сади,
      іду і знову повертаюсь,
      де стежка з’єднує сліди.
      У нашу пісню над піснями,
      там почуття цвіли, як сад:
      зривали з двера пізнання ми
      любов солодку, мов гранат.
      … Сад, ніби птах за небокраєм,
      червоним плодом губить щастя
      і, як любов моя, вмирає
      після останнього причастя.











      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Квіткове небо (триптих)
      I
      Таємниць у мене небагато:
      клаптик неба, ти і горизонт.
      Як на віях чайку сну впіймати –
      так і їхній розгадати код.
      І нікому вірити не треба,
      що безмежжя почуттів лиш сон,
      бо живе у серці моє небо,
      в нім любов до тебе – горизонт…


      II
      Як ти поглядом заговориш,
      в мені розбурхується море
      свіжих і забутих квітів -
      від емоцій і від флюїдів.
      Коли твої очі мовчать -
      кошенята на серці м'явчать.
      І як поглядом ніжно дозволиш –
      в мені квітне лавандове поле.


      III
      Муже мій зеленоокий,
      як сакура квітну для тебе:
      коли я була одинока,
      послало весну мені небо.


      (2009-2012)



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Ранок
      Я люблю з тобою прокидатись,
      відчувати кожен подих твій,
      з усмішки ще сонної почати
      ранок для нових солодких мрій.
      Розчинятись росами і снами,
      пити ніжність із твоїх зіниць,
      щоб із першим, несміливим «мама»
      ранок став солодшим від суниць…



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Розкішно вабив спокусою
      Розкішно вабив спокусою
      цей вишуканий Париж,
      загадкові нічні ліхтарі
      кожну мить загорялися нам.
      І здавалось, що більше ніхто
      не посміє порушити тишу,
      тільки десь шепотіли вуста
      солодким "cherchez la famme".
      Бульваром ховалось натхнення:
      художник змальовував Сену,
      ніжно розгойдував вітер
      бентежні, розпатлані сни.
      Це вони провели назавжди,
      це вони так дивились на мене –
      Твої очі, сумні і красиві
      посеред Champs Elissee.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вони падали
      Вони падали,
      як падають важкі камені
      з пліч або душі.
      Як падають і просять: "не душіть"
      надламані крила, як падають,
      коли вже стояти несила...
      Як падають промені краплями миро,
      як падають, щоби здійнятися вгору
      з темної, ніби коси, дороги.
      Вони падали...
      І омили Йому ноги.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Зірка
      Миттєво спалюю, мов сірка,
      летюча, падаючи ввись:
      сліпуча, бездоганна зірка.
      І не чужа тобі колись.
      Освітлюю хвости кометам,
      у рейтингах завжди най-най:
      я щонеділі на планеті –
      ти тільки не перемикай!




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Матриця
      Ти з точністю математика
      та цікавістю астронома
      вивчаєш мене, мов галактику,
      як матрицю невідому.
      Підводить колишня практика,
      не вписуються закони:
      то інша якась математика,
      бо в серці – одні аксіоми.
      Пускаю очима бісики,
      не треба отак перейматись:
      то ж, любий, не метафізика –
      у мене тобі закохатись.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Ця зима
      Ця зима – пухнаста іліада,
      кожен дотик, наче білий маг!
      Блискітки прозорої помади
      залишились в тебе на губах...
      Ця зима - із казки про дракона:
      іскрометні вогники в зіницях.
      …все одно вона не заборонить
      цілувати січневі ялицю.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Мiсто
      Філософія міста:
      матерія - небуденна,
      по літописах вулиць
      химерні блукають музи.
      Містика спогадів -
      ті дзеркала й гобелени.
      І знов, як тоді,
      ти замовив мелодію блюзу.
      Філософія дотиків
      кутає тонко зап’ястя.
      Туман срібно-сивий,
      наче старий ворожбит.
      Питаєш: ти змерзла
      у місті нашого щастя? -
      Тільки запізно питати
      що було б, якби…




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Сніги
      Забіліли сніги: це доволі тепер екзотично.
      І забілено все - ні листів, ні чекань, ні пожеж.
      Стільниковий мовчить. Стільниковому – флегматично
      до зими, слова «ми», до любові... І мені – теж.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Запроси
      Запроси мене в пшеничну повінь,
      розкуйовджений пилком розмай,
      де нікого в літі волошковім -
      тільки ми, чебрець і молочай.
      Запроси мене в колосся море,
      де прозора від роси трава.
      У космацькій магії просторів
      я – твоя, і трішки польова.
      Запроси мене в подільську сутінь,
      моя одіж - синява отав.
      Я б могла колись тебе забути –
      тільки не цю памороку трав…
      Нас розлучать скоро. Вже покоси.
      Білочубий серпнику, не зрадь:
      ти свою волошку в серці носиш,
      хоч мій вік – до перших сіножать…


      2009 (2012)



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Зима
      Зима довго тримає,
      ніби ворожа облога.
      Бузьки вертають додому,
      присівши на змерзлі гілки.
      Про вибори, війни, плітки
      надокучливі радіосаги,
      жебрацькі долоні монетку
      прохають з моєї руки.
      Небо згорає в чеканні
      на проліски сині,
      в саван загорнені
      стовбури в сонних лісах.
      Птах крихти збирає
      малятам в гніздо тополине.
      І тільки й весни -
      що у теплих, горіхових снах...



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Чорний ангел
      Чорний ангел, як тебе зустріли,
      ті з вигнанців, що блукали тут?
      Ти не знав, бо був ще вчора білим,
      що безодня має висоту.
      І нема контрастів проти ночі,
      стерлися вони й поміж людей.
      Чорний ангел. Чорнота замучить.
      Він бунтар, але не фарисей.
      Падав у безодню, як у небо,
      де межа, нікому не сказав.
      Чорний ангел. Тільки біла в тебе
      на щоці виблискує сльоза...



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Ти лежиш, як пуп'янок троянди
      Ти лежиш, як пуп’янок троянди:
      несповита, крихітна, ясна.
      Двох зірок пухнастих діаманти
      дивляться у серце – аж до дна.
      Бо народження то завжди диво:
      ковдра із мережкою нова,
      Ти така беззахисно-красива,
      і зворушлива, мов ніч Різдва.
      ...Пелюсткам долоньок стало зимно,
      та збагнути б, як Вона змогла? -
      Замість постелі – колюче сіно,
      і з бутонів білих... два крила.

      2012



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Донечці
      Твій знак зодіаку – Діва,
      нічка над нами зоріє.
      Ти в мене будеш щаслива,
      Анастасіє.
      Вересневої казки жар-птиця
      над колискою мріями сіє,
      на долю Твою золотиться,
      Анастасіє.
      У шелесті рідного міста
      над домом Твоїм, де всі є
      ластівки витимуть гнізда,
      Анастасіє.
      Хай зглянеться пресвята Діва,
      що Боже дитятко леліє,
      щоб Ти в мене була щаслива…
      Анастасіє.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Так було і так є
      Так було і так є.
      Допоки ще дихає шкіра,
      і не вицвіла пам'ять
      з Трипільського саду
      ми нестимем для світу офіру,
      як золото, миро і ладан.
      Так було і так будем:
      степовими синами
      цілувати землю у груди,
      на скрижалях вітрів святити
      родинні багаття,
      від олжі, як від сажі
      омивати вранішні лиця,
      молитвами рубати
      давніх оков прокляття
      і ставати вірою вищі
      за зерня гірчиці.
      Так було і так є –
      сіячі і творці.
      І хоч з праху ми тіла не створим,
      зате душу вдихнемо у гори,
      як орії-праукраїнці…




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Марія Стюарт
      Цей ешафот любові - майже щастя:
      віддам тобі усе, що в мене є.
      Браслети ночі тиснуть на зап'ястя,
      порозсипались коси, мов кольє.
      Віддам тобі цієї ночі тризну.
      Як сильна жінка - стану безборонна,
      бо присмак солоний моєї Вітчизни
      на вустах загірчив... як англійська корона.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --