Автори /
Володя Криловець (2006)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Лист птахам
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Колискова для доні
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Загадка
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Загадка
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Лесикові
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
•
***
Дивлюсь на вербу і калину
І слухаю спів солов’я.
І слухаю спів солов’я.
Літо каже до Зими:
– Мене спробуй дожени!
– Мене спробуй дожени!
Затужив синій став,
Що він небом не став, –
Що він небом не став, –
Літо босоноге завітало в гості.
Тільки в мене смуток серце огорта.
Тільки в мене смуток серце огорта.
Я лягаю спати десь уже під ранок.
Доторкнувся вітер до моїх фіранок.
Доторкнувся вітер до моїх фіранок.
Ніч розсипала зорі ясні по небу.
Як же сумно й самотньо мені без тебе!
Як же сумно й самотньо мені без тебе!
Зорі срібноокі ніжно небо тішать,
Мерехтять звабливо, їм нема кінця.
Мерехтять звабливо, їм нема кінця.
Де зелені луки й небо, наче став,
На м’якій травичці я листа писав.
На м’якій травичці я листа писав.
Я сьогодні встану дуже рано,
Назриваю квітів у саду.
Назриваю квітів у саду.
Загорівсь світанок свічами каштанів,
Бо сьогодні ж свято у моєї мами.
Бо сьогодні ж свято у моєї мами.
У траві малі мурашки
Грають в доміно і шашки.
Грають в доміно і шашки.
Трепетливо ніжно і тривожно –
Може нас любити так не кожна.
Може нас любити так не кожна.
Забілів лужок.
Тішиться Дружок.
Тішиться Дружок.
Кароокий сонях сперсь на підвіконня,
Поглядає тихо, як дрімає доня.
Поглядає тихо, як дрімає доня.
Де сріблистий сіється серпанок,
Ходить серпень синьоокий ланом.
Ходить серпень синьоокий ланом.
Прилетіли гулі
До моєї Юлі.
До моєї Юлі.
Вітер по небу жене сиві хмари,
Наче пастух величезні отари.
Наче пастух величезні отари.
Золотим своїм крилом
Вже змахнула над селом
Вже змахнула над селом
Ну, не йди, я прошу, ну, побудь ще зі мною хвилину.
Пахне тіло твоє ароматом бузку і жасмину.
Пахне тіло твоє ароматом бузку і жасмину.
Примостився бедрик на моїй долоні.
Покажу комашку я коханій доні.
Покажу комашку я коханій доні.
Все в кімнаті поверх дриґом –
Це ж купила киця дзиґу.
Це ж купила киця дзиґу.
Скільки в лісі стало зойку:
Запросила білка сойку.
Запросила білка сойку.
Прибіг у ліс руденький лис,
Абетку зайчику приніс.
Абетку зайчику приніс.
Сталась дивна в світі річ:
Розпустила крила ніч,
Розпустила крила ніч,
Ця любов непрошена,
Цвітом припорошена,
Цвітом припорошена,
Синичка прилетіла,
привітна, щебетлива.
привітна, щебетлива.
Отам за лісом
рожеву фарбу
рожеву фарбу
Уже світає.
За небокраєм
За небокраєм
У зеленому саду
Сумував мій какаду.
Сумував мій какаду.
На зелений диво-луг,
Де росте ромашка,
Де росте ромашка,
Черепаха-вчителька
учнів чапленят
учнів чапленят
На лужку розквітли квіти,
Ніжно-юні, наче діти.
Ніжно-юні, наче діти.
По діброві ходить вітер
Та й складає щось із літер.
Та й складає щось із літер.
…Квітень, а сніг замітає довкола…
Я знов повертаюсь самотній зі школи.
Я знов повертаюсь самотній зі школи.
Маленька Юля-донечка
Сидить біля віконечка.
Сидить біля віконечка.
Завітала зимонька сніжно-синя.
Вкрив дерева сріблом ніжний іній.
Вкрив дерева сріблом ніжний іній.
Я вам казку розкажу:
Завітав до хати жук.
Завітав до хати жук.
Сумно каркає ворона.
В сонця усмішка червона.
В сонця усмішка червона.
В тебе очі замріяно чисті,
Наче зорі горять золотисті
Наче зорі горять золотисті
На вершечку тополі ворона сидить
І з печаллю у даль неозору глядить.
І з печаллю у даль неозору глядить.
Родилась ти улітку,
Моя кохана квітко.
Моя кохана квітко.
Опадає листя жовте із беріз,
Пролива красуням ціле море сліз.
Пролива красуням ціле море сліз.
Вранці я іду у школу.
Листя падає додолу.
Листя падає додолу.
Два метелики,
Два веселики.
Два веселики.
На самотній мій поріг
Їжачок сумний прибіг.
Їжачок сумний прибіг.
Я волосся твоє цілую,
До серденька свого пригортаю.
До серденька свого пригортаю.
Чую подих я твій,
серце в грудях тремтить.
серце в грудях тремтить.
«Ти у мене така непроста», –
Мов молитву, шепочуть вуста.
Мов молитву, шепочуть вуста.
Зорі ясноокі ніжно-ніжно сяють.
Від кохання місяць в небі захмелів.
Від кохання місяць в небі захмелів.
За вікном павучок без упину
Тче сріблясту свою павутину….
Тче сріблясту свою павутину….
Вітре, чом зриваєш дах,
Сієш людям в серці страх?
Сієш людям в серці страх?
Я с Мартыном отправился в лес.
А он к белке в дупло вдруг залез.
А он к белке в дупло вдруг залез.
Синє небо синій сніг
Сумно сипле на поріг.
Сумно сипле на поріг.
Черепаха через яр
Поспішала на базар.
Поспішала на базар.
Он чорний крук так каркає журливо.
Минуло літо…
Минуло літо…
Червоніє калина в садочку.
Дві берізки кружляють в таночку.
Дві берізки кружляють в таночку.
Є я у тебе, є ти у мене.
Листя є жовте й ніжно-зелене.
Листя є жовте й ніжно-зелене.
Знов тужитиму до рану.
Обійми мене, кохана.
Обійми мене, кохана.
Стриб та стриб, стриб та стриб! –
Жабка по болоті.
Жабка по болоті.
Жала жито жвава жабка –
Загубила жовту шапку.
Загубила жовту шапку.
В ружах вуж сховався дужий.
Мабуть, він ні з ким не дружить.
Мабуть, він ні з ким не дружить.
Посаджу коло хати ялину.
Хай росте вона пишна й висока.
Хай росте вона пишна й висока.
Радісне небо, сонечко світить.
Біла хмаринка ніжно пливе.
Біла хмаринка ніжно пливе.
Стану я метеликом легкокрилим
І до тебе прилечу, моя мила.
І до тебе прилечу, моя мила.
Маленьке сіре зайченя
Тихенько двері зачиня,
Тихенько двері зачиня,
Два малятка,
Два лошатка –
Два лошатка –
Сотні сонячних зайчиків
Через шибку в вікні
Через шибку в вікні
Кину м’ячик в небо –
В хмарку попаду.
В хмарку попаду.
Сірий вовк блукає лісом,
Розмовляє з хитрим лисом.
Розмовляє з хитрим лисом.
Купила мишка паровозик.
Тепер у нірці діток возить.
Тепер у нірці діток возить.
Сидить равлик на листочку,
Шиє джмелику сорочку,
Шиє джмелику сорочку,
Зазирає тихий вечір
У казкові вічі.
У казкові вічі.
Ти красива така неспроста.
Я до тебе приходжу щоночі.
Я до тебе приходжу щоночі.
– Де моя кохана, місяцю, скажи?!
До її серденька стежку покажи.
До її серденька стежку покажи.
Під ногами листя шелестить.
Павутина срібна в даль летить.
Павутина срібна в даль летить.
Став я метеликом сонячним, мила.
Нині й тобі подарую я крила
Нині й тобі подарую я крила
Від любові, мила,
виростають крила
виростають крила
Я самотній блукаю по квітчастому полю.
Душу стисла печаль, виє серце від болю.
Душу стисла печаль, виє серце від болю.
Хай вітер цілунок тобі віднесе
І ніжністю личко обвіє.
І ніжністю личко обвіє.
А любов – це дощик.
А кохання – злива!
А кохання – злива!
Вранці цуцик Оскар встав
І сказав привітно «гав»
І сказав привітно «гав»
Знову наснилась мені
Осінь струнка на коні.
Осінь струнка на коні.
По залізній стежинці удавчик повзе
І багато людей на собі він везе.
І багато людей на собі він везе.
Шепоче мені вітер:
– Хіба ж вона твоя?
– Хіба ж вона твоя?
Воркочуть голуб’ята
У нашому саду.
У нашому саду.
Захмарене небо.
Нічого не треба.
Нічого не треба.
Моя голубко сизокрила,
Звідкіль упала ти? З небес?
Звідкіль упала ти? З небес?
Ти для мене сонце,
Ти для мене небо.
Ти для мене небо.
Дай мені руку, кохана,
Я тебе в даль поведу.
Я тебе в даль поведу.
Сюркочуть коники в траві,
І хмарки тішать небо.
І хмарки тішать небо.
Я – метеличок крилатий –
Все кружляю коло хати.
Все кружляю коло хати.
Зоряне небо тихе, нічне.
Місяць сріблястий там плине.
Місяць сріблястий там плине.
Приніс метелик літо
На крильцях, на барвистих.
На крильцях, на барвистих.
Сидить чапля в очереті
У червоному береті.
У червоному береті.
Задрімало зайчатко під кущиком.
Вушенята свої аж приплющило.
Вушенята свої аж приплющило.
Мій луг ожив пташиним щебетанням,
Сюрчанням коників у радісній траві.
Сюрчанням коників у радісній траві.
Так зірвать кульбабку
Закортіло дуже.
Закортіло дуже.
Чуються кроки чиїсь за вікном –
Ходить то ніч, заворожена сном.
Ходить то ніч, заворожена сном.
Зізнаюся світові я:
Кохана, ти будеш моя.
Кохана, ти будеш моя.
Пишуть романси дощі, мов поети.
Ночі біжать за вікном силуети.
Ночі біжать за вікном силуети.
Цвіте бузок. Каштани – білим цвітом.
В саду так гарно пахне юним літом.
В саду так гарно пахне юним літом.
Тихо. Ніч за вікном.
Знов прощаюсь зі сном…
Знов прощаюсь зі сном…
Десь знайшов дубця мій брат –
Став мов робот чи солдат.
Став мов робот чи солдат.
Підійшов я до куща,
Щоб побачити хруща.
Щоб побачити хруща.
Засни, моя мила, засни.
Я гостем прийду в твої сни.
Я гостем прийду в твої сни.
Ой, почувся спів чудовий
У зеленім гаї.
У зеленім гаї.
Босими ногами
по росі біжу.
по росі біжу.
Моя чорнява, кароока,
Ти завжди у моїх думках.
Ти завжди у моїх думках.
Ця розлука, неначе звір,
Серце рве і шматує душу.
Серце рве і шматує душу.
Ой, метелику, мій друже,
Світ для мене став байдужим.
Світ для мене став байдужим.
Ось підслухав синій став,
Як ромашці джміль шептав
Як ромашці джміль шептав
Чорний кіт ступив на лід.
Не розгледів все, як слід.
Не розгледів все, як слід.
Вітер затихнув. Місяць всміхнувся.
Зорі змережили небо нічне.
Зорі змережили небо нічне.
Будь для мене небом,
ніжно-ніжно-синім.
ніжно-ніжно-синім.
Кучерява хмарка
затулила небо.
затулила небо.
Повертаюсь щасливий зі школи.
Я не був отаким ще ніколи.
Я не був отаким ще ніколи.
На весняний тихий луг
Прилетів мій милий друг,
Прилетів мій милий друг,
Простягла до нас казка
свої білосніжні долоні.
свої білосніжні долоні.
Усміхнулась берізка:
Вже погода ясна.
Вже погода ясна.
Вітре, стихни-но одначе.
Чуєш: он кохана плаче?
Чуєш: он кохана плаче?
Під ялиною у лісі
Їжачок колючий стрівся
Їжачок колючий стрівся
– Милий хлопчику Юрасику,
Відпусти мене, карасика.
Відпусти мене, карасика.
Ваза вилізла на віз.
Кінь її тоді повіз.
Кінь її тоді повіз.
На даху сидить котисько.
Лапи їдуть – слизько ж, слизько.
Лапи їдуть – слизько ж, слизько.
Шептав метелик квітам,
Що ходить любе літо.
Що ходить любе літо.
Сніг виблискує на сонці.
Візерунки на віконці.
Візерунки на віконці.
Новий рік у січні.
Лютий на порозі.
Лютий на порозі.
Ой, надворі завірюха!
Всім звірятам мерзнуть вуха.
Всім звірятам мерзнуть вуха.
Змовкли миші. В хаті тихо.
Чують сірі: буде лихо.
Чують сірі: буде лихо.
Мов метелики, сніжок пролітає.
Посміхнеться у вікно та й зникає.
Посміхнеться у вікно та й зникає.
Знову я іду у школу.
Білосніжне все довкола.
Білосніжне все довкола.
Чорно всюди уночі.
Чорні очі у сичів.
Чорні очі у сичів.
Ви мене, як сина, обнімали,
Захищали від тривог усіх.
Захищали від тривог усіх.
Моя мила й рідная, ой, не сердься.
Ти ж, кохана, завждоньки в моїм серці.
Ти ж, кохана, завждоньки в моїм серці.
Наші долі, на жаль, розійшлися.
Не судилось нам разом іти.
Не судилось нам разом іти.
Я тримаю руку коло серця.
Тільки ж ти, ріднесенька, не сердься.
Тільки ж ти, ріднесенька, не сердься.
Так ласкаво мені усміхаєшся.
Ніби пісня, твій голос бринить.
Ніби пісня, твій голос бринить.
Так самотньо і сумно мені.
Де ж узятися взимку весні?!
Де ж узятися взимку весні?!
Цей солодко-пекучий спомин
Мою душу навік обпік:
Мою душу навік обпік:
Десь там, в саду під небом синім,
Знов назвете мене Ви сином.
Знов назвете мене Ви сином.
Смуток обняв за плечі.
Вже догоряє вечір.
Вже догоряє вечір.
Що робить, я не знав,
Як тебе не впізнав.
Як тебе не впізнав.
Поцілуй мене, приголуб,
Якщо й досі я тобі люб.
Якщо й досі я тобі люб.
Де ростуть високі трави,
Ходить вітер кучерявий.
Ходить вітер кучерявий.
Листя опадає із сумного гілля.
Знову у природі осені свавілля.
Знову у природі осені свавілля.
По місячній доріжці ми йдемо
Удвох з тобою й мрії несемо.
Удвох з тобою й мрії несемо.
Твої очі такі, наче зорі у небі.
Коли в мене ти є, більш нічого не треба.
Коли в мене ти є, більш нічого не треба.
В’ється росяниста осяйна доріжка
Серед трав шовкових й радісних дібров.
Серед трав шовкових й радісних дібров.
Ми прийшли у перший клас.
Зустрічає радо нас
Зустрічає радо нас
Карооке сонце світить, ніби в сні.
Лагідно всміхається вчителька мені.
Лагідно всміхається вчителька мені.
Дивовижні речі
Нам дарує вечір…
Нам дарує вечір…
Чи мені оце здалося? –
Завітала в гості осінь.
Завітала в гості осінь.
Сивий туман оцей
Холодом віє в лице.
Холодом віє в лице.
Йшла лужком корівка.
Бачить: паперівка
Бачить: паперівка
Метушилась спритна білка:
В гості залетіла бджілка.
В гості залетіла бджілка.
Наш малесенький єнотик
Знає азбуку ще й ноти.
Знає азбуку ще й ноти.
У неділю на світанку
Одягнувсь у вишиванку
Одягнувсь у вишиванку
На подвір’я впало пір’я.
Здивувалося подвір’я:
Здивувалося подвір’я:
Ось волошки сині-сині.
Медом пахне жовта диня.
Медом пахне жовта диня.
Гамір припинився. Тиша навкруги.
Здалеку всміхаються кручі-береги.
Здалеку всміхаються кручі-береги.
Буйний вітер стих.
Розіллявся сміх.
Розіллявся сміх.
Ну а щастю у вічі поглянуть несила.
Усміхнулась до мене моя вчителька мила.
Усміхнулась до мене моя вчителька мила.
Поспішаю стежиною в школу.
Я щасливий такий, як ніколи.
Я щасливий такий, як ніколи.
Бабине літо вквітчало волосся.
Сонце всміхнулось – і раптом здалося:
Сонце всміхнулось – і раптом здалося:
Я рахую в небі зорі,
Знаю, хто живе у морі.
Знаю, хто живе у морі.
Хвалився наш сірий Гусак:
– Я швидше лечу, ніж літак.
– Я швидше лечу, ніж літак.
Грають мавпочки давно
У фруктове доміно:
У фруктове доміно:
Бідкалась білочка Тришка:
Ґава поцупила в неї горішки.
Ґава поцупила в неї горішки.
Ніс додому їжачок грибочка
Для маленьких дочок і синочка.
Для маленьких дочок і синочка.
По морю синій пароплав
Пустивсь у кругосвітній плав.
Пустивсь у кругосвітній плав.
Ведмедик летить в літачку,
Махає згори їжачку:
Махає згори їжачку:
Гляньте ви на козака:
Осідлав він гусака.
Осідлав він гусака.
Веселий Прикметник й Займенник Такий.
Будує Іменник їм всім літаки.
Будує Іменник їм всім літаки.
Ось дощик почався: крап-крап.
І качка радіє: «Кря-кря!»
І качка радіє: «Кря-кря!»
Серпень малює світанок.
Сіється лугом серпанок.
Сіється лугом серпанок.
Совеня питало в мами:
– Чом ніхто не дружить з нами?
– Чом ніхто не дружить з нами?
Сині волошки в жовтому житі,
Тішаться яблука, соком налиті.
Тішаться яблука, соком налиті.
Дивовижний птах літак
Мчиться в небі швидко так.
Мчиться в небі швидко так.
Бродить вітер біля хат,
Позирає на малят:
Позирає на малят:
У траву хтось кинув палку –
І… спіткнулася Наталка!
І… спіткнулася Наталка!
Їжачок додому йшов –
Грушку й яблучко знайшов.
Грушку й яблучко знайшов.
Вже пишу я нулики й одинички,
Відрізняю платтячко від спіднички,
Відрізняю платтячко від спіднички,
Зеленіє шпориш біля хати.
Йдуть стежиною хлопчик і мати.
Йдуть стежиною хлопчик і мати.
Шепотіла лепеха вітру:
«Мої сльози ти хутчій витри.
«Мої сльози ти хутчій витри.
Баба Люда ходить боса,
Босі ноги миє в росах.
Босі ноги миє в росах.
Бабиним літом уквітчаний жовтень
Йде по полях, по садках, по лугах,
Йде по полях, по садках, по лугах,
А дитинства безтурботні крила
Вже давно у вирій полетіли.
Вже давно у вирій полетіли.
Вже, здається, весна і настала,
Та ще холод і сніг навкруги.
Та ще холод і сніг навкруги.
Я пішов із Мартином у ліс.
Він до білки в дуплечко заліз.
Він до білки в дуплечко заліз.
Ось і осінь. Перший клас.
Вже чекають парти нас.
Вже чекають парти нас.
Як хворів же я у лузі,
То прийшли до мене друзі.
То прийшли до мене друзі.
Я – Володя. Він – метелик.
Я сумую. Він веселий.
Я сумую. Він веселий.
Край двора, отам за тином,
Грали в сніжки ми з Мартином.
Грали в сніжки ми з Мартином.
Навесні, наче в сні,
Линуть всюди пісні.
Линуть всюди пісні.
Кучерявий дуб зелений
Покохав берізку.
Покохав берізку.
Навесні зажурилась берізка,
Розплела свої дрІбнії кіски,
Розплела свої дрІбнії кіски,
Жовте сонце, жовте сонце
Зазирає у віконце.
Зазирає у віконце.
Із кущів бузку дитина
Визирає так невинно,
Визирає так невинно,
На даху Мартин-дружок
Їсть із м’ясом пиріжок.
Їсть із м’ясом пиріжок.
До лисиці в лісі
долетіла звістка:
долетіла звістка:
Доганяв листопад журавлів
Аж до теплих далеких країв.
Аж до теплих далеких країв.
Привели якось в хлів роботягу Вола.
Ну а він, як на те, на весь світ заволав:
Ну а він, як на те, на весь світ заволав:
У жовтому житі журився Журавлик.
Образивсь на нього дружок його Равлик.
Образивсь на нього дружок його Равлик.
Чемна чалапала чапля болотом,
Вишила хустку червоную злотом.
Вишила хустку червоную злотом.
Жук до жаби поспішав,
Дуже жабу вподобав.
Дуже жабу вподобав.
За метеликом-дружком
Мчить котяра наш лужком.
Мчить котяра наш лужком.
Лесик, ніби папуас,
Робить оргії у нас.
Робить оргії у нас.
Як пахне мамине волосся,
Неначе сонячне колосся.
Неначе сонячне колосся.
Ось додому татко
По снігу бреде.
По снігу бреде.
Тиша.
Нашорошила вуха сова,
Нашорошила вуха сова,
Сонце заходить – сумно стає,
Місяць виходить – ніч настає.
Місяць виходить – ніч настає.
Північ. Тиша. Сонні тіні.
Щось шелепає у сіні.
Щось шелепає у сіні.
Людяний павук,
Що живе без рук,
Що живе без рук,
Прихиливши гілочку вербички,
Сіла пара: голуб й голубичка.
Сіла пара: голуб й голубичка.
Повернулись шпаки із далеких доріг,
А підступна зима сипле сніг їм до ніг.
А підступна зима сипле сніг їм до ніг.
Такий маленький і тендітний,
Поміж снігів він ледь помітний.
Поміж снігів він ледь помітний.
Кіт Мартин і пес Кудлач
Захотіли грати в квач.
Захотіли грати в квач.
Жебонить щось вітер полю.
Закохався він в тополю?
Закохався він в тополю?
Дивний звук: все тук і тук!
Чорний крук це сів на сук.
Чорний крук це сів на сук.
Освітили зорі нічку.
Уподобав місяць річку.
Уподобав місяць річку.
Хоч як не хитрувала б
чаклунка ця – зима,
чаклунка ця – зима,
В безпощадні буревії,
В холоднючі злі завії
В холоднючі злі завії
Чую крик, аж до болю знайомий.
Це лелека, мій друг, прилетів.
Це лелека, мій друг, прилетів.
– Крап-крап! – розтає вчорашній сніг.
– Віть-віть! – сіла пташка на поріг.
– Віть-віть! – сіла пташка на поріг.
Мій горобчику, привіт!
Милий твій мені приліт.
Милий твій мені приліт.
Часто сняться вночі
журавлині плачі
журавлині плачі
Свято Зелене
Лине до мене.
Лине до мене.
Вітер колише тополю,
Листя ганяє по полю.
Листя ганяє по полю.
Тоді важко дістати зеніту,
коли крила з корінням зрослися в землі.
коли крила з корінням зрослися в землі.
Стоїть самотня мишоловка.
Павук над нею сумно звис.
Павук над нею сумно звис.
Білий сніг квітчає сад,
В небі сяє зорепад.
В небі сяє зорепад.
У повітрі вже пахне весною,
Хоча сніг ще лежить на полях.
Хоча сніг ще лежить на полях.
Вітерець стокрилий розгулявся в полі,
Позривав барвисті шати із тополі,
Позривав барвисті шати із тополі,
Все заснуло тихим сном.
Тільки вітер за вікном
Тільки вітер за вікном
Звечоріло. Потемніло.
Зорепадом зарясніло.
Зорепадом зарясніло.
Мій найкращий в світі тато
Вчив мене колись літати:
Вчив мене колись літати:
Друже милий, ти повір, я
І не знав, що є повір’я:
І не знав, що є повір’я:
Чорнобілолапий кіт
Вирішив піти у світ.
Вирішив піти у світ.
Чи, бува, не наснилось мені?
…Я лечу на крилатім коні.
…Я лечу на крилатім коні.
Немає для білочки більшої втіхи,
Як в пору холодную їсти горіхи,
Як в пору холодную їсти горіхи,
Лютує шалена зима:
Ні стежки, ні шляху нема.
Ні стежки, ні шляху нема.
Поспішає поїзд в осінь,
За собою він не просить.
За собою він не просить.
Баба Люда – наче сойка:
Скільки крику, скільки зойку!
Скільки крику, скільки зойку!
Ну й сумна ж зима-пустунка!
Віє вітер дзвінко-лунко.
Віє вітер дзвінко-лунко.
Навкруги зимова пустка.
Сниться зайчику капустка,
Сниться зайчику капустка,
Що за дивна сміхота?
Пес тікає від кота,
Пес тікає від кота,
Сніг – не гарячий –
Холодний, мов лід.
Холодний, мов лід.
Мов малесеньке зайчатко,
Скаче Лесик коло татка.
Скаче Лесик коло татка.
Повертайтесь, лелеки,
із далекого краю.
із далекого краю.
У осінню гожу днину
В дитсадок ведуть дитину.
В дитсадок ведуть дитину.
Замело сніжком дорогу.
Як добратись до порога?
Як добратись до порога?
У зимовий диво-ранок
Вибіг я мерщій на ґанок,
Вибіг я мерщій на ґанок,
Очі в нього сині-сині,
Як волошки у долині.
Як волошки у долині.
Завтра синій-синій
Злине з неба іній,
Злине з неба іній,
Як відійде зима навісна,
То прилине весела весна.
То прилине весела весна.
Під ялиною у лісі,
На широкому узліссі,
На широкому узліссі,
Скоро буде місяць лютий.
Хуртовини стануть люті.
Хуртовини стануть люті.
У грудневії завії,
У холодні буревії
У холодні буревії
Хоч людина й не літає,
Та красиві крила має.
Та красиві крила має.
До малої годівнички
Завітало дві синички.
Завітало дві синички.
Мов гадючка, повилась
річка лугом.
річка лугом.
У самотній вечір
Хтось торка за плечі.
Хтось торка за плечі.
За віконцем у дворі
Розмовляли снігурі
Розмовляли снігурі
Зітхає літо у зимову пору:
Тепла нема, а тільки снігу гори.
Тепла нема, а тільки снігу гори.
Я дивуюсь: чи не сон це?
Розмовля зі мною сонце.
Розмовля зі мною сонце.
Метелики білі,
Дітки заметілі,
Дітки заметілі,
Падають тихі краплинки
Он із тієї хмаринки.
Он із тієї хмаринки.
Сипле синій сніг –
Вже й не видно стріх.
Вже й не видно стріх.
На поля і на луги
Сиплють білії сніги.
Сиплють білії сніги.
Горить свіча, а тіні, наче люди,
Блукають сонно по кімнаті всюди.
Блукають сонно по кімнаті всюди.
Склом покрилась наша річка.
Замело сніжком поля.
Замело сніжком поля.
Останній подих літа,
І листячком покрита
І листячком покрита
Білосніжна чарівниця
Зарум’янила всім лиця,
Зарум’янила всім лиця,
На засніжений поріг
Зайчик стомлений приліг.
Зайчик стомлений приліг.
Я на листя в саду,
ніби птах упаду.
ніби птах упаду.
Ніби птах, опуска сиві крила туман.
У душі він давно б полетів за лиман.
У душі він давно б полетів за лиман.
У тихенькому куточку
У білесенькій сорочці
У білесенькій сорочці
Світанкове небо
жайворонка манить.
жайворонка манить.
Під вікном цвіркун цвіркоче,
В темну нічку спать не хоче.
В темну нічку спать не хоче.
У Мартина із-під носа
Вкрала ґава хліб з підноса.
Вкрала ґава хліб з підноса.
Сидить липень на пеньочку,
Вишива собі сорочку
Вишива собі сорочку
Дивовижний листопад
Завітав в осінній сад.
Завітав в осінній сад.
На даху ворона гречку
Їсть повільно, а скраєчку
Їсть повільно, а скраєчку
Їжачок-боровичок
На колючий ліг бочок.
На колючий ліг бочок.
На долоню мені впала крапля дощу.
Тихий смуток, журбу в душу я не впущу.
Тихий смуток, журбу в душу я не впущу.
У світ прийшов я восени,
Коли співали ясени
Коли співали ясени
Голосистий півник Шмиґ
Вранці всіх будити звик.
Вранці всіх будити звик.
Сумували сірі гуси,
Загубили сині буси.
Загубили сині буси.
Вийшов вранці їжачок:
В небі висне рушничок.
В небі висне рушничок.
Хихотіла наша киця:
«Ви лиш, дітки, подивіться:
«Ви лиш, дітки, подивіться:
Гарно пахнуть матіоли.
Скоро йти мені до школи.
Скоро йти мені до школи.
На своїй голові збудував дім я.
Кістляві руки павука торкали тім’я.
Кістляві руки павука торкали тім’я.
Лесик, сповнений образ,
Ходить, наче дикобраз.
Ходить, наче дикобраз.
Чуєш: свище вітрище?
Він як справжній дідище.
Він як справжній дідище.
Приснилась зайчику подушка,
Залоскотала ніжно вушка,
Залоскотала ніжно вушка,
Буйне літо. Тиха спека.
На гнізді дріма лелека.
На гнізді дріма лелека.
На плечі в мене казка дрімає.
Сон жар-птицею в небо злітає.
Сон жар-птицею в небо злітає.
До лелечої оселі
Гості прибули веселі:
Гості прибули веселі:
Хто це вилизав сметанку,
Перекинув з салом банку,
Перекинув з салом банку,
Цвітом білим каштани цвітуть.
Поміж квітами бджоли гудуть.
Поміж квітами бджоли гудуть.
Любий червень сіно косить,
У брилі черешні носить.
У брилі черешні носить.
Волошкове небо
І зелений луг.
І зелений луг.
Огляди