Дивлюсь на вербу і калину
І слухаю спів солов’я.
Безмежно люблю Україну –
Земля це моя і твоя.

Я серцем до неї полину
У світ чарівної краси.
І мову свою солов’їну,
Чистішу від краплі роси,
Мені, твому вірному сину,
Ти, нене, у спадок даси.

І де б не ступав я у світі,
Мов сонце, що в небі сія,
Для мене дорогу освітить
Пречистая мова моя.

І всюди, куди не погляну,
Яких не торкнуся доріг,
Я згадувать буду, як маму,
Пречисту, що в серці беріг.

Ласкава вона, материнська,
У серці моїм ожива –
То мова моя українська,
Що завжди для мене жива.