Автори /
Тетяна Олещенко (2012)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Біля вікна
•
***
•
(Не)дитяче
•
Трансформуючи ненависть
•
Звірі в зеленому
•
Лічилка для дорослих
•
***
•
Чий то Янгол гірко тужить?
•
Візія завтрашнього дня
•
Мовчання
•
Як і ми прощаємо
•
День Янгола
•
Грудень-2013
•
Жовтень. 19-те
•
Доніс хреста
•
У храмі
•
Нерозділене
•
Липень
•
Грає Василь Попадюк
•
Травень
•
Квітень
•
Слово
•
***
•
***
•
Січень
•
Не винен
•
***
•
Тепер
•
***
•
вечірній настрій
•
Не буває літо двічі
•
Не зарікайся
•
***
•
Зустріч
•
Дощ
•
Розпач
•
***
•
***
•
Братові
•
Поет і янгол
•
***
•
І не дощ, і не сніг
•
***
•
Розлука. Осінь у Карпатах
•
Ця жінка
•
Сатиричне
•
Іронічне
•
***
•
***
•
***
•
***
•
Наука забування
•
Сни
•
***
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
І знову бачиться мені,
немовби хтось в моїм вікні
немовби хтось в моїм вікні
Вночі у шибку бились голуби.
Про щось тривожно шепотіли крила,
Про щось тривожно шепотіли крила,
Хлопчик тулиться до тата,
хлопчик вельми хоче знати:
хлопчик вельми хоче знати:
Щоб перестрів його в тайзі
ведмідь голодний!
ведмідь голодний!
Увічливі чоловічки, в зеленому юди,
безжальні здичілі кати,
безжальні здичілі кати,
Петербурзький кухар-дід
готував царю обід –
готував царю обід –
Українська триває Голгофа,
і, здається, нема їй кінця.
і, здається, нема їй кінця.
Хлопчику, брате, юначе,
очі - з ікони неначе,
очі - з ікони неначе,
очі – завидющі
руки – загребущі
руки – загребущі
У тиші безмовній, назустріч тривожній весні
прошкую стежками мовчання.
прошкую стежками мовчання.
Рано чи пізно,
пізно чи рано
пізно чи рано
я іду і Ти зо мною
і тому мені не страшно
і тому мені не страшно
Це орда, це орда, це орда!
У Дніпрі потемніла вода.
У Дніпрі потемніла вода.
О жовтню пожухлий
із небом потухлим,
із небом потухлим,
Доніс хреста свого,
хреста скитальця, –
хреста скитальця, –
У храмі сільському людей небагато,
весь він пропах лепехою і м’ятою,
весь він пропах лепехою і м’ятою,
«ПрошУ до хати», –
багатьом казала.
багатьом казала.
Шавлія пахне так густо, аж чадно,
лілія млосна хизується владно –
лілія млосна хизується владно –
Безтілесна,
безсловесна,
безсловесна,
На причілку квітують півонії,
їх колись тут мій батько садив.
їх колись тут мій батько садив.
ступить квітень тихою ходою
луки вкриє талою водою
луки вкриє талою водою
Все лишаю знову –
ось воно, те слово,
ось воно, те слово,
Моя любов – з гірких гірка,
мене топила, як всевладная ріка,
мене топила, як всевладная ріка,
Не мучся, хлопчику, не мучся,
даремно серця не терзай,
даремно серця не терзай,
біла тиша, біла,
зойкне словом:
зойкне словом:
Не винен ти, моя розпуко,
моя невигоєна муко,
моя невигоєна муко,
Я сліпну від тебе, немовби від сонця,
хоч знаю, що світу – не тільки в віконці.
хоч знаю, що світу – не тільки в віконці.
Як ми рвалися в лет!
Не спиняли і мамині сльози.
Не спиняли і мамині сльози.
Підкрадеться зрада – затужиш осінньо,
Ніхто не зарадить, ніщо не розрадить,
Ніхто не зарадить, ніщо не розрадить,
я дивлюсь на сонце
на лимонне сонце
на лимонне сонце
Двічі літо не буває.
Горе тим, хто забуває
Горе тим, хто забуває
Не зарікайся. ПомовчИ.
І не кажи, що не згадаєш.
І не кажи, що не згадаєш.
Я проминаю, проминаю –
Тебе минаю.
Тебе минаю.
Тихо з вуст:
– Ну, як живеш?
– Ну, як живеш?
Якби цей дощ і цю самотність
Та перелити у слова,
Та перелити у слова,
Нема мене для тебе –
Я й для себе вмерла.
Я й для себе вмерла.
Ти – переможець, звісна річ,
І вбрався у вінок лавровий.
І вбрався у вінок лавровий.
***
Твій Лукаш обирає Килину –
Твій Лукаш обирає Килину –
Твоя душа –
тонка струна.
тонка струна.
Поет і янгол – не одне.
Складає янгол добрі справи
Складає янгол добрі справи
Квітці Цісик
Квітко української естради!
Квітко української естради!
Мов та пташка трепетала –
Сподівалася, гадала:
Сподівалася, гадала:
Любов прийшла – а ти не зміг її впізнати,
Бо вбрана не в барвисті шати,
Бо вбрана не в барвисті шати,
А я – трембітою, трембітою,
А я – розпукою несамовитою.
А я – розпукою несамовитою.
Ця жінка зла мені не завдала.
Вона мені не завинила.
Вона мені не завинила.
Щороку крісла розширяють
(щоб умістить свої озаддя),
(щоб умістить свої озаддя),
Жити далі – якОсь не виходить.
Все забути – а це вже ніяк!
Все забути – а це вже ніяк!
Крізь товщу літ,
днів намистини –
днів намистини –
Знекровивсь спогад – кат мій вічний,
І волю мов судомою звело.
І волю мов судомою звело.
Змилуйсь,
я втомилась.
я втомилась.
О Боже, праведний!
Зніми з очей полуду.
Зніми з очей полуду.
Ти ідеш – мов біжиш,
Ти ідеш – мов летиш,
Ти ідеш – мов летиш,
Хтось кличе, а голос – непізнаний,
Самотній, тужливий та милий.
Самотній, тужливий та милий.
Не я від тебе відведу біду,
Не я твого чола торкнуся зрання.
Не я твого чола торкнуся зрання.
У купальському тумані
танцює сивий чоловік.
танцює сивий чоловік.