Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тетяна Олещенко (2012)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Біля вікна
    І знову бачиться мені,
    немовби хтось в моїм вікні
  •   ***
    Вночі у шибку бились голуби.
    Про щось тривожно шепотіли крила,
  •   (Не)дитяче
    Хлопчик тулиться до тата,
    хлопчик вельми хоче знати:
  •   Трансформуючи ненависть
    Щоб перестрів його в тайзі
    ведмідь голодний!
  •   Звірі в зеленому
    Увічливі чоловічки, в зеленому юди,
    безжальні здичілі кати,
  •   Лічилка для дорослих
    Петербурзький кухар-дід
    готував царю обід –
  •   ***
    Українська триває Голгофа,
    і, здається, нема їй кінця.
  •   Чий то Янгол гірко тужить?
    Хлопчику, брате, юначе,
    очі - з ікони неначе,
  •   Візія завтрашнього дня
    очі – завидющі
    руки – загребущі
  •   Мовчання
    У тиші безмовній, назустріч тривожній весні
    прошкую стежками мовчання.
  •   Як і ми прощаємо
    Рано чи пізно,
    пізно чи рано
  •   День Янгола
    я іду і Ти зо мною
    і тому мені не страшно
  •   Грудень-2013
    Це орда, це орда, це орда!
    У Дніпрі потемніла вода.
  •   Жовтень. 19-те
    О жовтню пожухлий
    із небом потухлим,
  •   Доніс хреста
    Доніс хреста свого,
    хреста скитальця, –
  •   У храмі
    У храмі сільському людей небагато,
    весь він пропах лепехою і м’ятою,
  •   Нерозділене
    «ПрошУ до хати», –
    багатьом казала.
  •   Липень
    Шавлія пахне так густо, аж чадно,
    лілія млосна хизується владно –
  •   Грає Василь Попадюк
    Безтілесна,
    безсловесна,
  •   Травень
    На причілку квітують півонії,
    їх колись тут мій батько садив.
  •   Квітень
    ступить квітень тихою ходою
    луки вкриє талою водою
  •   Слово
    Все лишаю знову –
    ось воно, те слово,
  •   ***
    Моя любов – з гірких гірка,
    мене топила, як всевладная ріка,
  •   ***
    Не мучся, хлопчику, не мучся,
    даремно серця не терзай,
  •   Січень
    біла тиша, біла,
    зойкне словом:
  •   Не винен
    Не винен ти, моя розпуко,
    моя невигоєна муко,
  •   ***
    Я сліпну від тебе, немовби від сонця,
    хоч знаю, що світу – не тільки в віконці.
  •   Тепер
    Як ми рвалися в лет!
    Не спиняли і мамині сльози.
  •   ***
    Підкрадеться зрада – затужиш осінньо,
    Ніхто не зарадить, ніщо не розрадить,
  •   вечірній настрій
    я дивлюсь на сонце
    на лимонне сонце
  •   Не буває літо двічі
    Двічі літо не буває.
    Горе тим, хто забуває
  •   Не зарікайся
    Не зарікайся. ПомовчИ.
    І не кажи, що не згадаєш.
  •   ***
    Я проминаю, проминаю –
    Тебе минаю.
  •   Зустріч
    Тихо з вуст:
    – Ну, як живеш?
  •   Дощ
    Якби цей дощ і цю самотність
    Та перелити у слова,
  •   Розпач
    Нема мене для тебе –
    Я й для себе вмерла.
  •   ***
    Ти – переможець, звісна річ,
    І вбрався у вінок лавровий.
  •   ***
    ***
    Твій Лукаш обирає Килину –
  •   Братові
    Твоя душа –
    тонка струна.
  •   Поет і янгол
    Поет і янгол – не одне.
    Складає янгол добрі справи
  •   ***
    Квітці Цісик
    Квітко української естради!
  •   І не дощ, і не сніг
    Мов та пташка трепетала –
    Сподівалася, гадала:
  •   ***
    Любов прийшла – а ти не зміг її впізнати,
    Бо вбрана не в барвисті шати,
  •   Розлука. Осінь у Карпатах
    А я – трембітою, трембітою,
    А я – розпукою несамовитою.
  •   Ця жінка
    Ця жінка зла мені не завдала.
    Вона мені не завинила.
  •   Сатиричне
    Щороку крісла розширяють
    (щоб умістить свої озаддя),
  •   Іронічне
    Жити далі – якОсь не виходить.
    Все забути – а це вже ніяк!
  •   ***
    Крізь товщу літ,
    днів намистини –
  •   ***
    Знекровивсь спогад – кат мій вічний,
    І волю мов судомою звело.
  •   ***
    Змилуйсь,
    я втомилась.
  •   ***
    О Боже, праведний!
    Зніми з очей полуду.
  •   Наука забування
    Ти ідеш – мов біжиш,
    Ти ідеш – мов летиш,
  •   Сни
    Хтось кличе, а голос – непізнаний,
    Самотній, тужливий та милий.
  •   ***
    Не я від тебе відведу біду,
    Не я твого чола торкнуся зрання.
  •   ***
    У купальському тумані
    танцює сивий чоловік.

  • Огляди

    1. Біля вікна
      І знову бачиться мені,
      немовби хтось в моїм вікні
      рукою, мов крилом, змахнув,
      очима темними сяйнув,
      сказав: „Ходім!
      Ходім до річки чи у ліс,
      де зимно гнеться верболіз,
      ялина яро зеленіє
      і папороть під снігом скніє,
      де лиш роздолля вітровіям,
      де наша молодість відбута
      пантрує інших, незабута, –
      ти йдеш?” – „Ходім!» –
      озвалось серце тихим звуком.
      ...Чи то здалось мені,
      чи справді хтось постукав,
      підкравшися завією, як тать,
      минуле обіцяв подарувать?
      2015



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. ***
      Вночі у шибку бились голуби.
      Про щось тривожно шепотіли крила,
      благали ніч: кохання не губи.
      Вона не чула – пролетіло.
      А крила не здавались, бились,
      болючим зламом в темряві світились.
      Остання крапля... Все. І заніміли.
      А через хвилю, мов на сміх,
      байдуже небо ранок сповістило.

      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. (Не)дитяче
      Хлопчик тулиться до тата,
      хлопчик вельми хоче знати:
      чом у тата борода?

      Звідки в тата борода?
      То сльозина чи вода?
      Має хлопчик розпитати.

      Тре’ малому конче знати,
      чом учора його тато
      повернувсь без автомата
      із війни.

      В кого хлопчику спитати,
      чому люба його мати
      мусить сльози утирати
      із чиєїсь вини.

      Він спитав би залюбки:
      всі повернуть вояки
      із війни?

      І сказав би він матусі:
      «Ма, я зовсім не боюся
      тата без руки».

      Та мовчить хлоп’я чубате,
      міцно обіймає тата
      без руки.
      2014



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Трансформуючи ненависть
      Щоб перестрів його в тайзі
      ведмідь голодний!
      Щоби на ірода башку звалилася
      важка колода!
      Аби недомірка вкусила
      змія отруйна! –
      каправому щоб не під силу
      ні дихать, ані вЕсти війни.

      А, може, він, дияволом спокушений,
      давно укушений?
      Либонь, іще в утробі
      вже був спустошений.
      І, мо’, у тім’я вдарений від роду.
      …Якби не вдарений, не вкушений,
      не зазіхав би на скарби
      сусіднього народу.
      2014



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Звірі в зеленому

      Увічливі чоловічки, в зеленому юди,
      безжальні здичілі кати,
      нітрохи не схожі на люди,
      відкинувши Бога, ідуть до мети:
      відрізані вуха, розпороті животи,
      жінки закатовані, мертві діти…
      Свободу нашу прагнуть убити
      увічливі чоловічки, в зеленому звірі.
      Заждалося пекло… Кличе до мсти ирій
      Небесної Сотні, вічні героїв душі
      волають до нас. Не вдушить
      нізащо диявола виплід мерзенний
      вкраїнського духу безсмертні зерна.

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Лічилка для дорослих
      Петербурзький кухар-дід
      готував царю обід –
      щі, баранину, пиріг.

      Уявляв себе на троні
      в золотій царя короні
      і щоб світ – до ніг.

      Внук утілив його мрію:
      зліз на трон всія Росії
      і корону – хап!

      Приміря на себе лики
      завойовників великих
      миршавий к*ацап.

      Тільки тисне той вінець,
      плавить мізки в холодець,
      ботокс не спаса.

      Прийде свашка із косою,
      візьме внука із собою –
      судна жде ясА.*

      *Яса – (заст.)страшний гуркіт.

      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    7. ***
      Українська триває Голгофа,
      і, здається, нема їй кінця.
      Світова нас чека катастрофа?
      Чи отямиться наволоч ця?
      Провинився наш люд перед небом?
      Але чим? І коли? І чому?
      Не було в нас ніколи потреби
      зачіпати мордорську чуму.
      Це вона до нас лізла зухвало,
      хоча ми її зроду не звали,
      і, не знаючи жалості й міри,
      заганяла в колгоспи й сибіри,
      готувала нам мори й темниці,
      кагебешних інтриг таємниці.
      Куркулями були, бандерІвцями,
      помаранчевими і майданними,
      не були лиш покірними вівцями,
      і вже ними – не станемо.
      2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Чий то Янгол гірко тужить?
      Хлопчику, брате, юначе,
      очі - з ікони неначе,
      жертви олтар Свободи
      тільки від тебе ждав?
      Ночі - як темні води:
      трона - не той дістав.
      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Візія завтрашнього дня
      очі – завидющі
      руки – загребущі
      совісті нема
      і уся «вєлікая» –
      то одна тюрма!
      править Цахес, править
      хиже око скалить
      на сусідський двір
      як голодний звір:
      там кипить робота
      люд прогнав достоту
      бандюків
      ще й лунає спів –
      так би все і з’їв!
      танками гримкоче
      вище себе хоче
      підстрибнути ввись…
      фюрере, «очнісь»!
      зовсім-зовсім скоро
      буде тобі горе
      жде тебе гаплик:
      суне на Московію
      жовтий Сходу лик
      впАде зла імперія
      як і не було
      о, як ми зрадіємо:
      загуло…
      жде тебе відплата
      вже недовго ждати
      світова спільнота
      (спершу всякі ноти)
      але дасть відвіт
      путлера зупинимо –
      ми і всенький світ
      2014



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Мовчання
      У тиші безмовній, назустріч тривожній весні
      прошкую стежками мовчання.
      Розсипалось слово, неначе старезна цеглина,
      на порох на сірий, на чорну на глину,
      німотно волає: не руш мене, ні!
      Не чуть на межі ячання.
      Мовчанням у небо лине.
      Базіки – навіки. Розваги вас тішать?
      Довкола – тотальне ток-шоу.
      …Хтось слово золоте знайшов –
      сховав у безгоміння і колише.
      2014



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Як і ми прощаємо
      Рано чи пізно,
      пізно чи рано
      той, кого любиш,
      ох як поранить.
      Нині чи завтра,
      завтра чи нині –
      мусиш пробачити
      рідній людині.
      Як не зумієш –
      в душу трутизну
      жало зміїне
      вбризне.
      2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. День Янгола
      я іду і Ти зо мною
      і тому мені не страшно
      може я і не зумію
      в бій вступити рукопашний
      та утямлю підхопити
      прапор славень і молитву
      просить помсти кров пролита
      марно нАбрід умовляти
      меч покари вже здійнято
      аж із неба він упАде
      суд земний той суд продажний
      він для Нього не завада
      вірю йду і Ти десь обіч
      волі подих – наша здобич
      25.01.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Грудень-2013
      І
      Це орда, це орда, це орда!
      У Дніпрі потемніла вода.
      Суне п’ята, аж чорна, колона,
      калатають Михайлівські дзвони.
      Хоч не сієш його – пророста
      карантинний донецький бур’ян,
      зло несе, множить кривду й обман.
      Над Вкраїною темінь густа.

      ІІ
      Якби праведний гнів
      спопелити міг зло,
      якби зжерти себе
      воно, темне, могло…
      Ні, не вийде! Не мрій.
      На майдани – хутчій!
      Україна заждалася.

      ІІІ
      Україна заждалася,
      натерпілася, настраждалася –
      аж до спазму, до відчаю,
      від пройдисвітів, нАброду,
      даунбаських почвар – небога,
      та й звела свою голову,
      терном уквітчану,
      аж у небо – до Пана-Бога:
      я на прю вже іду,
      Ти – підтримай.
      Аж тут голос із неба:
      – Сподіватись на себе треба.
      Ти до Бога взивай,
      але рук і сама прикладай.

      ІV
      І почула Вкраїна,
      бо не вмерла вона,
      хоч в руїнах,
      її серце у грудях
      у наших стукоче,
      її біль на Майдані
      стоголосо клекоче.
      Нехай казиться
      карлик кремлівський,
      хай плете павутину павук, –
      ми вертаєм з гулагів
      азійських,
      ми рвемося з опричницьких рук!
      З нами – предки-герої,
      воля рани нам гоїть,
      дзвін над храмом тривожно гуде –
      на Майдани нас совість веде.
      2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Жовтень. 19-те
      О жовтню пожухлий
      із небом потухлим,
      гіркий, аж сердитий,
      октобере несамовитий,
      в подолі – самі тільки втрати:
      умієш ти, вмієш забрати…
      Мені би не плакати – вити!
      О жовтню пожухлий,
      октобере несамовитий.
      На місяць упОвні
      на дні гіркопомнім
      завити, як тая вовчиця,
      прикликати лиця,
      украдені жовтнем,
      їх тіні, їх очі і їх голоси –
      травою рудою, по-жовк-ло...
      Мовчи, сіромахо! Або голоси.
      Пощади у жовтня проси.
      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Доніс хреста
      Доніс хреста свого,
      хреста скитальця, –
      душа свята
      у вирій відлетіла,
      душа-страждальця.
      …а грішне тіло
      заповів у Крутах,
      раю дитинства незабутім,
      землі віддати гідно.
      Де «круг понАдземнИй»* –
      із строф і рим –
      колись-то зачинавсь
      у слові ріднім,
      де доля-ткаля-пілігрим
      поета кликнула
      ген за ворота,
      а на віку, а на на роду
      уже накреслено було:
      Голгота.
      2013

      * «Круг понадземний» – книжка перекладів І. Качуровського.







      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. У храмі
      У храмі сільському людей небагато,
      весь він пропах лепехою і м’ятою,
      аж голова панотцеві макітриться,
      нині ж бо свято Зелене – Трійця.
      Свічі палають і плачуть свічі,
      дивиться Він просто у вічі.
      Відаю добре: грішна, о Боже,
      вірую й вірю: простиш і поможеш…
      Скапує віск, і скотилась сльозина,
      тут – я своя, селянська дитина,
      знають моїх тут дідів і батьків,
      тут колись батько маму привів
      до вівтаря у ґлечану суботу.
      Вік звікували в любові й роботі,
      все одшуміло – немов не було,
      зморшка утрати лягла на чоло…
      Жінка якась нахилилась до вуха:
      «Будеш Сашкова? Доцю, послухай,
      так, як твої прожили, – може,
      й ніхто серед нас, – голуб’ята!»
      Знаю без неї, могла й не казати.
      Знаєш і Ти, всемогутній Боже.
      Тільки чому ж у дітей все інак?
      Дивиться скорбно: треба так.
      2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Нерозділене
      «ПрошУ до хати», –
      багатьом казала.
      «Заходь до серця», –
      ну повір! –
      одному.
      Та чорний вузол
      туги зав’язала
      не на одному
      дні журному.
      Бо він – не чув.
      2013



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Липень
      Шавлія пахне так густо, аж чадно,
      лілія млосна хизується владно –
      носом торкнеш, він увесь у пилку,
      де ще побачиш красу отаку?
      Вже і чистець розпустився: бордо!
      Рута мовчазна готується до
      ночі Купальської, ночі магічної,
      часу, щоб звершити чари одвічнії.
      …Слово моє ти тлумашиш ой хибно.
      Човен просмолений знов протіка.
      Хто мені скаже на обрії виднім:
      де нас несе ворожнечі ріка?
      2012



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Грає Василь Попадюк
      Безтілесна,
      безсловесна,
      фантастична,
      феєрична,
      філігранна,
      бездоганна,
      піднебесна,
      серцескресна
      мУзика – така…
      О скрипалику-
      скрипАлю,
      так обпалиш,
      що ні жалю,
      ані болю.
      Душу вволю,
      розпросторю,
      знов повтОрю:
      мУзика – така…
      2013



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Травень
      На причілку квітують півонії,
      їх колись тут мій батько садив.
      Він давно уже в світі оному,
      якби знати, чи є там сади?
      Чи і там він вирощує квіти –
      гладіолуси, цинії, айстри…
      Як раділи ми трійко, діти,
      що у нас він такий: майстер –
      квітниковий і слова ласкавого.
      СокиркАми нас звав під настрій,
      бо худющі були, мов стеблини.
      …Я у травні не можу без кави.
      Без півоній його. Без провини.
      2013






      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Квітень
      ступить квітень тихою ходою
      луки вкриє талою водою
      ніжні трелі садом розіллє
      ластівка гніздо в хліві зів’є
      леза трав одягнуть бусини
      явір стріне радо бусола
      шпак ворону імітує поміж віт –
      зелен-красен-ясен світ!
      ген пробудиться бабусин
      взятися за сапку змусить…
      2013



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Слово
      Все лишаю знову –
      ось воно, те слово,
      ось воно жадане,
      вже крилом черкнуло,
      душу стрепенуло,
      ждане-довгождане...
      Ой, яке ж зрадливе,
      мов ріка мінливе:
      обіч пролетіло!
      Десь у інші руки,
      десь на легші муки
      слово захотіло…
      2013



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    23. ***
      Моя любов – з гірких гірка,
      мене топила, як всевладная ріка,
      хоч я боролась – як могла,
      та врешті-решт – вона перемогла.
      2013



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. ***
      Не мучся, хлопчику, не мучся,
      даремно серця не терзай,
      ще твої бажання розіллються,
      як весною річка – через край.
      Ще твої надії розів’ються,
      як весною гілка. Не журись.
      А дороги наші розійдУться –
      долі ще подякуєш колись.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Січень
      біла тиша, біла,
      зойкне словом:
      милий,
      де ти? озовися!
      у якій ти висі?
      милий тишу
      мовчки в небі
      між зірок –
      гой-да-гой!.. –
      колише
      ридма – тиша
      біло болить
      не дише
      2013



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Не винен
      Не винен ти, моя розпуко,
      моя невигоєна муко,
      в тім, що не міг знестИ
      мовчазний сум тужних очей,
      всякчасний біль моїх речей,
      тягар моєї доброти, –
      не винен ти.

      Серед темноти моя світла днино,
      моя єдиная щасливая годино!
      Безтямно так, без меж любила,
      що не почула, як загасла
      твого чуття іскрина ясна,
      що жебраком тебе зробила, –
      не винен, милий.

      Не винен ти, що сню ночами
      твоїми темними очами,
      що не згоріла, лиш обвуглилась душа,
      що не живу, а мучусь днями,
      ховаю спогади у погребальні ями,
      а він новий знов доруша.
      То пекло сущеє – моя душа.




      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    27. ***
      Я сліпну від тебе, немовби від сонця,
      хоч знаю, що світу – не тільки в віконці.
      Дивитись не можу. І хочу дивитись.
      Відступиш. Забудеш. Болітиме несамовито.
      2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Тепер
      Як ми рвалися в лет!
      Не спиняли і мамині сльози.
      Не боялися жодних тенет,
      Не страшили дороги і грози.

      А тепер? Мов прикуті
      До отчих могил.
      І ні Лондон, ані Калькутта
      Не замінять сивий ковил

      Того краю, де пуповину зарито.
      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. ***

      Підкрадеться зрада – затужиш осінньо,
      Ніхто не зарадить, ніщо не розрадить,
      І тільки самотніх вітрів голосіння,
      І хтось ніби мовчки чоло тобі гладить.

      Були ж тобі знаки, а ти не хотіла
      Їх бачить. Не вміла? Крило обпалила.
      Минеться. Не в тебе одної. Загоїться рана.
      Зате нині вмієш читати абетку обману.
      2012



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. вечірній настрій
      я дивлюсь на сонце
      на лимонне сонце
      а воно безжалісне
      швидко так зника
      і тополі в танці
      потемнілі в танці
      і до фотографії
      тягнеться рука
      я дивлюсь на небо
      я дивлюсь на тебе
      ти мені і рідний
      ти мені й чужий
      попрощаюсь з сонцем
      заховаюсь в себе
      полиновий спомин
      пам’ять збереже
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Не буває літо двічі

      Двічі літо не буває.
      Горе тим, хто забуває
      і вертає,
      і шукає знов і знов
      ту серпневу, ту загублену
      любов.

      Ох, той серпень –
      ніж у серце.
      Прірва й висота.
      А цей жовтень –
      слово жовкне.
      Самота.

      А вже літо
      те прожито –
      не вернеш.
      Жухле листя
      вітром збито –
      зиму ждеш.

      Зиму ждеш,
      а серпнем мариш, –
      бач.
      Не буває літо
      двічі.
      Плач!



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Не зарікайся
      Не зарікайся. ПомовчИ.
      І не кажи, що не згадаєш.
      В собі навіки запечи
      Мовчанням наші всі відчаї.

      Мовчанням – наші всі надії,
      Мовчанням – ночі і слова.
      Бо як в людей: вмирає тіло,
      А пам’ять все жива.

      Я ще не раз прийду до тебе –
      Дощем у лісі, зіркою із неба,
      Гризоти і турботи відведу,
      Безвихіддю гіркою нападу, –
      Я ще не раз прийду.

      Я ще не раз тебе спалю,
      Іще жалю не раз доллю,
      Хоч то вже буду і не я…
      Надіє втрачена моя!
      Не проклени моє ім’я, –
      бо ще не раз прийду.


      2009



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. ***
      Я проминаю, проминаю –
      Тебе минаю.
      І ти ідеш дорогою тією,
      Яка не перетнеться із моєю.
      Яка без мене стелиться,
      Слідів моїх, мого лиця
      На ній – не відшукати.
      Кричи – не догукатись.
      Немає! О, нема!
      Душа моя німа
      Зависла в сірій самоті,
      Стежки мої такі круті,
      Снігами переметені,
      Розрив-травою сплетені.
      Без мене – оберемки сміху
      І смутку – на дні міху,
      Тяжка робота і таке ж похмілля...
      О, де дістати чарівного зілля,
      Щоб стерти спогади гіркі,
      Докучливі такі, крихкі,
      Про те коротке незабуте літо,
      Коли злилися два шляхи,
      І нам позаздрили боги,
      І ухвалили: розлучити.

      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Зустріч
      Тихо з вуст:
      – Ну, як живеш?

      Підкажи, поправуй,
      Одповім, як ти ждеш.

      Хочеш – „Весело безбожно”?
      Хочеш – „Гірше вже не можна”?

      Так скажу, як ти чекаєш.
      ПромовчУ, як побажаєш.

      А насправді... Як насправді?
      Не питай.
      2011



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Дощ
      Якби цей дощ і цю самотність
      Та перелити у слова,
      То найбайдужіші б здригнулись,
      Якщо душа жива.

      Якби цей дощ і цю самотність
      Та перелити у рядки,
      То болі всі з душі б опали,
      Мов з дерева листки.

      Якби цей дощ і цю самотність
      Змогти з ким-небудь поділить,
      То, може б, вдруге народилась,
      Щоб вижити й стерпіть.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Розпач
      Нема мене для тебе –
      Я й для себе вмерла.
      Все, як раніше: сонце, небо,
      А та рука, смаглява і тонка,
      На іншої плечі завмерла.

      Мене нема. Ти чуєш? Вже нема.
      І ти не муч, не муч себе ти мною.
      Мене нема. Нічого вже нема.
      Лиш спогад – мУкою земною.
      І місяцем – твоє обличчя наді мною.

      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ***
      Ти – переможець, звісна річ,
      І вбрався у вінок лавровий.
      Пильніше, друже, придивись:
      Та ж він – терновий.
      2012



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. ***
      ***
      Твій Лукаш обирає Килину –
      Упало небо і потьмаривсь день.
      О леле, Мавко! В чім твоя провина?
      Сховаєш розпач як і де?
      Поплач. Не втримала, тож відпусти.
      Однак ні подумки, ні в слові
      Не мсти зрадливому. Прости!
      Боявся він великої любові,
      Тож хай іде назустріч долі. Хай радіє
      Той, що „не зміг до себе дорівнятись”.
      Він ще згадає. Може, і прозріє.
      Та ти його не зможеш врятувати.
      2009



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Братові
      Твоя душа –
      тонка струна.
      Таким світ був
      необережним,
      що, зойкнувши,
      порвалася вона,
      замовкла в тиші
      безбережній.

      І глухну я
      від тої тиші,
      і сліпну я
      від пізнього прозріння.
      Уже не глянеш,
      не напишеш,
      не зміцниш, як колись,
      мого терпіння.

      О світе, мій
      жорстокий світе!
      Чому так рано
      забираєш світлих?
      Чому зламав ти
      пишну гілку зрана?
      Кому, безжальний,
      знов готуєш рану?
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Поет і янгол
      Поет і янгол – не одне.
      Складає янгол добрі справи
      в небесне портмоне, –
      не зна турбот він про їдло,
      не жде він слави.

      Поет навіжено оголює душу,
      прагнучи лаврів цинічно.
      Я хочу знати і мушу:
      чи вгодне його ремесло
      Тому, Хто – Вічний?
      2012



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ***
      Квітці Цісик
      Квітко української естради!
      Ти сьогодні – для многих відрада.
      З вічних осель долина
      співу неповторного луна,
      той бездоганний вокал –
      глибокого смутку бокал.
      Слухаю тебе звечора і зрана –
      гоїш, гоїш задавнені рани.
      Ти – не фальшива, не паперова.
      Ти – суперОва!
      Ти пісню нашу проживаєш,
      немов життя. І научаєш,
      й відти научаєш любити рідне
      самозречно й гідно.
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. І не дощ, і не сніг
      Мов та пташка трепетала –
      Сподівалася, гадала:
      Чи то дощ, чи то сніг –
      Або гляне, або ні.

      І вікна не зачиняла –
      Все чекала-виглядала:
      Чи то дощ, чи то сніг –
      Або прийде, або ні.

      Цілувала-милувала
      І забула, не спитала:
      Чи то дощ, чи то сніг –
      Чи то любить, чи то ні.

      І не дощ, і не сніг –
      Полюбити не зміг.
      І ридала, і мовчала.
      Тяжко, довго забувала.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. ***
      Любов прийшла – а ти не зміг її впізнати,
      Бо вбрана не в барвисті шати,
      Бо не грайлива, не весела,
      Під ноги похвальбу не стеле.
      Тобі немов у вухах вата,
      На очі впала пелена строката,
      І ти не чуєш і не бачиш,
      Як тихо, мовчки вона плаче.
      Тобі немовби щось пороблено:
      І погляд добрий став озлобленим,
      Увесь ти мовби кимсь помічений,
      Нещасний, мовби птах скалічений,
      Відчуження латами скований,
      Вчорашню ніжність – пріч! поховано!
      Слова зриваються, немов стріла із лука...
      На мій поріг, на твій поріг
      нагрянула розлука.
      2011



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Розлука. Осінь у Карпатах
      А я – трембітою, трембітою,
      А я – розпукою несамовитою.
      А ти – цимбалами, цимбалами,
      А ти – веселістю недбалою.
      А я – мукою, а я – мукою,
      А ти – радістю солодкозвукою.
      Я – трембітою, ти – цимбалами,
      І обоє – листками опалими.
      2009



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Ця жінка

      Ця жінка зла мені не завдала.
      Вона мені не завинила.
      Звідкільсь взялась – дорогу перейшла.
      Та кривди, кривди не чинила.
      Забрала все, що не збулось.
      І що було. Що не забулось.
      Що їй Гекуба? Що вона Гекубі?
      Моя ти зрадо і моя ти згубо!
      Комусь забракло слів і сліз,
      Хтось головою в стіну бився.
      Троянда чорна – косий зріз –
      Під ноги молодим – дивися! –
      Щасти пошлюбленим!
      Хай дощ іде, природа хай радіє.
      Мовчіть, розгублені відлюблені,
      Хай що там діється –
      То не про вас подія.
      ...Ця жінка знать мене не знає,
      Вона не кривдила мене.
      Уже троянда засихає, –
      Хай доля зла ту жінку омине.
      2009



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Сатиричне
      Щороку крісла розширяють
      (щоб умістить свої озаддя),
      Брехнею простір наповняють.
      Що після себе залишають?
      Підступних зрад громаддя.
      2012



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Іронічне
      Жити далі – якОсь не виходить.
      Все забути – а це вже ніяк!
      Не минає цей сплін, не відходить,
      Приліпивсь до душі, мов будяк.
      Тяжкуватий урок – забувати,
      А ти гризи його, долай!
      Ще може день той і настати,
      Коли захочеш ти згадати,
      А вже – не вийде, хоч сконай.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. ***
      Крізь товщу літ,
      днів намистини –
      озвись! Приснись
      хоч на хвилину.
      Бо я вже стала забувати
      (то примхи пам’яті прокляті)
      і голос той і ту поставу,
      що душу рвали-шматували,
      той день, той ліс, що – ах! –
      дощем весняним весь пропах,
      той жест, той жарт,
      що слова доброго не варт,
      той сміх, той зрив,
      що нас навіки розлучив...
      Крізь товщу літ
      і днів намисто:
      „Не зводь нас більш”, –
      молю Пречисту.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. ***
      Знекровивсь спогад – кат мій вічний,
      І волю мов судомою звело.
      А я ніяк дійти не можу
      До тієї межі, за якою б тебе не було.

      До тієї межі, де відродиться віра,
      Де звукам жити й зеленіти деревАм,
      Де, змучена, знайду я міру
      І зраді, і прощенню, і словам.
      2008



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ***
      Змилуйсь,
      я втомилась.
      Вернись і – збудься.
      Або забудься.

      Не плАчучи плачУ –
      мовчки кричу.
      Вуста запеклись:
      вернись!

      Серце болить,
      болю й на мить
      не збуться.
      Забудься!
      2011



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. ***
      О Боже, праведний!
      Зніми з очей полуду.
      Я дам обітницю
      і більше вже не буду...
      Не буду ні сьогодні,
      аніколи
      горіть сама,
      палить довкола.
      Буду тихо жити,
      як трава,
      закую в кайдани
      стогін і слова,
      замурую в мури
      той тривожний зов –
      непосильну ні для кого
      надто сильную любов.
      А ліпше, Боже,
      змилуйсь наді мною –
      не дай звалитись
      в’ялою травою.
      Дай сили дожити
      до тої єдиної днини,
      де деревом гордим упасти
      у Тишу провини.
      2008




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Наука забування
      Ти ідеш – мов біжиш,
      Ти ідеш – мов летиш,
      Так ідеш – мов танцюєш.
      Гордо здійнята голова,
      Чорний чуб і веселі слова,
      І мене ти не чуєш.

      Ти – мов промінь ясний,
      Мов той день весняний:
      Осяйний, златокарий.
      Сам собі не складеш ціни,
      І не знають її вони –
      Ті, для кого ти – неба дар.

      Я мовчу, мов сова,
      Похилилась моя голова,
      Наче зламана квітка.
      Бо мене серед них нема,
      І пустеля людська німа,
      І дороги кінця не видко.
      2012



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Сни
      Хтось кличе, а голос – непізнаний,
      Самотній, тужливий та милий.
      І хочу озватися, доки не пізно,
      Та видобуть звука не в силі.
      О хто ти, признайся, назвися,
      Чом кличеш – повідай.
      Ти звідки лунаєш – із горньої висі
      Чи з темряви, з краю Аїда?
      І хто з нас пропащий?
      І хто з нас сильніший?
      Самотня душа заблукала у хащах
      Думок. Заплакана вся, мов дитя.
      І невтішна.
      2012



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. ***
      Не я від тебе відведу біду,
      Не я твого чола торкнуся зрання.
      Я навіть в сни твої ніколи не прийду, –
      Все поглинає Лета невблаганна.

      Не ти сльозу мою гірку утреш,
      Не ти на руки візьмеш сина.
      Жорстокий часе, ти куди ідеш? –
      Тебе також поглине Лета чорно-синя.

      Ми розминулися, немов дві ночі.
      Між нами день проліг пророчий,
      Розлучний, буряний, холодний...
      І Лета все поглинула голодна.
      2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ***
      У купальському тумані
      танцює сивий чоловік.
      Колись було: довіку рідний;
      тепер – чужий повік.
      Все прощено, усе забуто.
      Червона ружа відцвіла.
      І тільки хтось ридає в лузі,
      і котиться луна вдовж Псла.

      2012



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25