Опис: Бля,тридцять пять це ж ше молодий. Афігєнно молодий. Я б даже сказав всраця молодий. І похуй шо женився в двацатнік. Похуй шо живу з мамкой,женой і малой дочкой. Я ж молодий,в мене є потрєбності. Мужскі потрєбності. І утрінній стояк посіщає регулярно. Жінка його називає "дар раннішнього поцілунку". По моєму це ужасно мило. Думаю за такі приколи я її і люблю. І в жени є потрєбності. І вони пересікаюця з моїми. Но нема в цьому світі справедливості. Не можна буть геть щасливим. І я ніфіга не нещасний. Я щасливий. Просто трахаця охота. І в один прекрасний день нас це заїбало. Ми рішили піти протів сістєми. Сіли в машину,і погнали в неізвєдану даль. Шоб зануритись в мір рознузданой похоті. Заїхали в якісь їбеня в степу. Став собі під деревинкой. По началу я хотів на дворі. Вийшли,поцелуї,туда сюда,тіки начала закіпать страсть,як в далині задирчав трактор. Мені похер,я ніколи не боявся тракторів. А жена очкує,каже шо вдруг хто голу жопу побаче. А як бля по пляжу лазить в ниточках шо врізаюця в жопу то геть і не стидно. Я ше трошки побуксував, но жінка в мене крємєнь в цьом ділі, як сказала ні,то ні. І за це я її тоже люблю. І вона бачила шо я нещасний. І каже давай в машині. Ну чо б і не в машині,хоть комашки жопу не покусають,а то таке бувало. І тіки ми опять настроїлись. Тіки вона собралась свиснуть в хуй. Бля,зря я їй тірмінатора з гобліном показав,вона там навчилась цьой фрази і так називала мінєт. А потом перестала,но мені понравилось і тепер і я так це суперполєзне дєло називаю. Так от,як тіки вона начала свистіть,і я розслабився. Я почув стук. Думаю бля,від удовольствія в голові застукало. Потом глазики откриваю,а там їбальник вусатий. Пале на нас манячина через стікло лобове. Висадило слєгонца. І хоть я людина мирна,но вусатий їбальник захотілось набить. А жена вже коси на лице опустила,стісняєця і рже. Кажу морду закрий,її це в сцяки порвало. Потом думаю йопт,нада й собі застісняця і прикритись трохан,труси надів. Хватаю перше шо попалось під руку і вилазю. Першим попалась пуста півторашка від мінєралки. Не знаю шо я хотів з нею зробить,це ж не монтіровка ніхера,і даже не ключ на двадцятьтридвадцятьодин. Но я був злий. Даже не за себе. Чось всігда було похуй на себе. Жінку жалко. Вона ж з харошої сім'ї,воспітана,а тут позоріще. Вириваюсь з своєї іномарки російського проізводства під щасливим номером 99. Вилазю і кажу "добрий день". Бо це інстінкт з школи. А перед мною мій вчитель англійського Микола Петровичя. Жизнь не берегла мужика. В нього вуса виросли. Хвалив він мене колись,бо я всігда мав ниєбаця способності в інгліші. Бачу йому тоже стидно. І відводе очі. Каже шоб забрав свою тарантайку з дороги нахуй,бо він з рибалки їде,проїхать не може,а зловив коропа на два кіла. Я шось розтірявся трохан,кажу покажіть коропа. Не знаю нахер,я ж ніфіга не рибак. І от картіна маслом,стою палю на рибину,в трусах,в яких ше видно остатки стояка. В машині сидить жена,і я понімаю шо за цей двіж вона підсирать мене буде всю жизнь. Прощаюсь з вчительом,сідаю в машину,од'їжаю. Жена все время мовчить. Вчитель проїжає. І тут нас рве на куски. Сміємось як діти,від душі. Довго,аж в пузі закололо. А потом поїхали додому,бо трахаця не було сил. Знаєте яка мораль? Люблю свою жінку. Бо ми обоє йобнуті. Зато ми на одній волні,за це і люблю. Класно шо колись не здались перед трудностями. І я щасливий. Не смотря на мінімум секса. Бо рядом моя радість.