Знаєте шо саме тяжче в написанні чого небудь?Не переплетення епітетів з метафорами.Не мораль,чи бажання шось показать.А просто нада придумать про шо писать.І сьодня судьба підкинула мені подарочок.Я їхав на автобусі Кіровоград-Буховецьке.Ну як сказать автобусі,гавнопазіку. Нелюблю такі відра,но сьодня воно було отлічне.Я їхав в третьом чи четвертом ряду.А на передньому ряду їхала дівчина.Передні ряди кста в пазіках лицем до салону.Тоїсть ми сиділи лицем до лиця,тільки нас розділяло 3 ряда людей.І я її сразу побачив.І я дивився їй в очі.Нагло,безстидно.Якшо чесно я іногда так розвлікаюсь.Всю дорогу дивлюсь на дівчину яку небудь,іногда їй улибаюсь.Дівчат це дуже смущає.Вони красніють і відводять глаза.Не знаю нашо я так роблю.Возможно того шо це круто,возможно через то шо я козел.Не мені судить.Но цей раз було не так.Я сразу як її побачив поняв шо вона афігєнна.Не то шоб влюбився,я не малолєтня дєвочка і в внєшность не влюбляюсь.Хотя дівчина по моєму дуже красіва.Гарненькі оченята,якими можна улибатись,даже коли губи грустять.Некрашений волос,шо в наші врємєна рєдкость,но по моєму дуже круто.Красіві брови,живі і такі шо підчеркнули красоту і живість її очей.Тоненька шия і трошки задертий носик дополняли красоту картіни.На від не понятно скільки їй год,може 15,а може й 25.Автобус був забитий і я бачив тільки голову і плечі,грудь не роздивився,та і не нада було.В цій історії лишня озабоченість не в тєму.Ми дивились друг другу в очі всю дорогу.Почті непреривно.По началу ми ше трошки смущались і відводили глаза.Но потом ми забили на все.Нам було пофіг шо весь автобус бачив шо ми палим друг на друга.Люди іногда поглядали на нас,но сразу одводили глаза.А ми дивились друг на дружку і наслаждались цим.Я вже не був уставшим після защіти діплома.Я вже забув,шо не спав останню ніч і не їв почті сутки.Я не бачив діда з перегаром рядом зі мною,а мої ноги не висіли над сумкою,впираючись в переднє сідєніє.Я бачив тільки її.Даже коли вона закрила оченята я знав шо вона на мене дивиться.І каждий раз коли я відвертав голову,а потом рєзко повертав взгляд на неї,то я всігда пару секунд бачив відкриті очі.І це так класно.Я десь читав шо якшо люди можуть друг другу дивитись в очі більше 20 секунд просто так,тоді ви споріднені душі і вам буде всігда пріятно общатись.Ми не общались.Зато ми дивились друг на дружку час.В Компаніївкі вона вийшла.І це тоже думаю класно.Так вона осталась класним воспомінанієм,ну а якшо ми б познакомились то все могло іспортитись.Возможно це було так круто,бо це минутне помутнєніє.А якби вона виходила зі мною все було б іначе.Я б з нею познакомився і ангел превратився б в дівчину.І все могло б іспортитись.В неї може є хлопець,чи непріятний голос,чи вона ляпала б якусь херню.Так само і з моєї сторони.Я міг би все спортить на лєгкє.Багато хто скаже шо якшо не пробувать,то нічого не получиться,но не в цій історії.Нам було обом харашо і я благодарєн їй за цей час неспеціального гіпнозу.Коли вона вийшла і ми від'їхали вернулась усталость,голод,даже якась злость.Но зато в мене було сьодня романтичне приключеніє.І хай це не так смішно як бухло і цицьки,зато це душевно і трошки по сопливому романтично.