
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.08.25
21:56
Я хочу затьмарити мозок,
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
Я хочу пірнути в імлу,
Я хочу дивитися в морок
І падати в сон-ковилу.
Вино простягає долоні
Для радості і забуття.
Відчую в космічному лоні
2025.08.25
05:50
Почуттів усіх навала,
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
В серці радості прилив, –
До грудей грудьми припала,
Як обійми їй розкрив.
Уст торкалася вустами,
Вибачаючись щомить
За кохання до нестями,
Що у ній вогнем пашить.
2025.08.24
22:12
В її житті майже не було
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
чоловіків. Останній залицяльник
зник у пучинах часу.
Його голос розчинився
у сипучих пісках,
доторки рук розтанули,
поцілунки вицвіли.
Самотність огортає жінку,
2025.08.24
15:28
Як же доля зовсім різно у людей складається.
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
Хтось накоїть людям лиха, ворогам продасться.
А в потомках за святого він уже вважається.
Хоча б Невського згадати у тій клятій Рашці.
А другий нічого ж, наче не зробить такого.
Інші, бува набагато більше
2025.08.24
11:51
був ти для мене тільки чотирикутником паперу
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
але моє серце має ту ж форму
був ти зрештою моїм серцем
і той самий поспішний ритм оживляв папір
вивищував до розміру дерева
слова твої були листям
а смуток мій вітром
2025.08.24
10:55
Відвойована ніч, вир із обстрілів - день…
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
Ми у плетиві рішень і мареві мрій.
кат закручує Світ у брехню теревень…
Світ продовжує рух за життя і надії….
2025.08.24
09:29
Із Бориса Заходера
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
Злетіла сорока високо,
і зверху стрекоче сорока,
що цукор страшенно солений,
що яйця беруть зі смаженей,
що раки зимують на дубі,
що риби гуляють у шубі,
2025.08.24
09:23
Я на колінах попрошу Святих,
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
щоб рідні всі були здорові,
а поруч ти була завжди
у буднях сірих й кольорових.
Не дайте дітям гинути, Святі,
хай біль такий не точить струмом душу,
коли на цвинтарі на крихітній плиті
2025.08.24
06:35
Освітлені місяцем хвилі
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
Пшениці, як шовк, шурхотіли, –
І в сяєві срібнім іскрились
Очам хлібороба на милість.
У руки його працьовиті,
Неначе просилось щомиті,
Колосся тужаве, налите
І потом старанно обмите…
2025.08.23
21:39
Кістки дерев. Нестерпний, дикий холод
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
Так пробирає до самих глибин.
Реальність відчувається, як голод,
Як море без коралів і рибин.
Ідеш у парк віддалений, забутий
У цю зимову пору, мов чернець,
Встромивши ніж у нестерпимий будень,
2025.08.23
20:58
Друже і брате,
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
тут все, як завжди -
бруд і вогонь,
сплати без решти,
тижні без дати,
видзвони скронь!
Боже боронь
2025.08.23
16:25
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Муза смієтьс
Муза смієтьс
2025.08.23
13:02
Серед тваринних звичок москалів найхарактерніша – мітити чужі території.
Носії істини в останній інстанції частенько надривають пупа під своєю ношею.
Манія величі для недомірків – майже професійне захворювання.
Найбільше світ намагаються змінити
2025.08.23
12:36
Із поезією Сергія Жадана я познайомився у Львові. На дошці меню студентського кафе, яку виставили просто на вулицю, білою крейдою були написані такі не дуже рівні літери:
Вирощено і нищівно
над каменями і кущами
повітря заповнене щільно
душами і дощ
2025.08.23
06:03
Хоч сохне листя й менше цвіту,
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
І далі більш німіє світ, –
Я ще живу в своєму літі
І звідтіля вам шлю привіт.
Я вам повідаю про свято
Без усілякої журби,
Адже продовжую зростати
І визрівати щодоби.
2025.08.22
21:59
У кожній посмішці є посмішка скелета.
У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...У кожному початку є кінець.
Усе потопить невблаганна Лета,
Наблизивши нежданий реченець.
Ця посмішка скелета нам розкриє
На дні надії голі черепки,
Шпилі високі, хижі чорториї,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.08.19
2025.04.24
2025.03.18
2025.03.09
2025.02.12
2024.12.24
2024.10.17
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Вова Нечайчик (1988) /
Проза
/
Кохання в степу :-D
Кохання в степу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Кохання в степу
Бля,тридцять пять це ж ше молодий. Афігєнно молодий. Я б даже сказав всраця молодий. І похуй шо женився в двацатнік. Похуй шо живу з мамкой,женой і малой дочкой. Я ж молодий,в мене є потрєбності. Мужскі потрєбності. І утрінній стояк посіщає регулярно. Жінка його називає "дар раннішнього поцілунку". По моєму це ужасно мило. Думаю за такі приколи я її і люблю. І в жени є потрєбності. І вони пересікаюця з моїми. Но нема в цьому світі справедливості. Не можна буть геть щасливим. І я ніфіга не нещасний. Я щасливий. Просто трахаця охота. І в один прекрасний день нас це заїбало. Ми рішили піти протів сістєми. Сіли в машину,і погнали в неізвєдану даль. Шоб зануритись в мір рознузданой похоті. Заїхали в якісь їбеня в степу. Став собі під деревинкой. По началу я хотів на дворі. Вийшли,поцелуї,туда сюда,тіки начала закіпать страсть,як в далині задирчав трактор. Мені похер,я ніколи не боявся тракторів. А жена очкує,каже шо вдруг хто голу жопу побаче. А як бля по пляжу лазить в ниточках шо врізаюця в жопу то геть і не стидно. Я ше трошки побуксував, но жінка в мене крємєнь в цьом ділі, як сказала ні,то ні. І за це я її тоже люблю. І вона бачила шо я нещасний. І каже давай в машині. Ну чо б і не в машині,хоть комашки жопу не покусають,а то таке бувало. І тіки ми опять настроїлись. Тіки вона собралась свиснуть в хуй. Бля,зря я їй тірмінатора з гобліном показав,вона там навчилась цьой фрази і так називала мінєт. А потом перестала,но мені понравилось і тепер і я так це суперполєзне дєло називаю. Так от,як тіки вона начала свистіть,і я розслабився. Я почув стук. Думаю бля,від удовольствія в голові застукало. Потом глазики откриваю,а там їбальник вусатий. Пале на нас манячина через стікло лобове. Висадило слєгонца. І хоть я людина мирна,но вусатий їбальник захотілось набить. А жена вже коси на лице опустила,стісняєця і рже. Кажу морду закрий,її це в сцяки порвало. Потом думаю йопт,нада й собі застісняця і прикритись трохан,труси надів. Хватаю перше шо попалось під руку і вилазю. Першим попалась пуста півторашка від мінєралки. Не знаю шо я хотів з нею зробить,це ж не монтіровка ніхера,і даже не ключ на двадцятьтридвадцятьодин. Но я був злий. Даже не за себе. Чось всігда було похуй на себе. Жінку жалко. Вона ж з харошої сім'ї,воспітана,а тут позоріще. Вириваюсь з своєї іномарки російського проізводства під щасливим номером 99. Вилазю і кажу "добрий день". Бо це інстінкт з школи. А перед мною мій вчитель англійського Микола Петровичя. Жизнь не берегла мужика. В нього вуса виросли. Хвалив він мене колись,бо я всігда мав ниєбаця способності в інгліші. Бачу йому тоже стидно. І відводе очі. Каже шоб забрав свою тарантайку з дороги нахуй,бо він з рибалки їде,проїхать не може,а зловив коропа на два кіла. Я шось розтірявся трохан,кажу покажіть коропа. Не знаю нахер,я ж ніфіга не рибак. І от картіна маслом,стою палю на рибину,в трусах,в яких ше видно остатки стояка. В машині сидить жена,і я понімаю шо за цей двіж вона підсирать мене буде всю жизнь. Прощаюсь з вчительом,сідаю в машину,од'їжаю. Жена все время мовчить. Вчитель проїжає. І тут нас рве на куски. Сміємось як діти,від душі. Довго,аж в пузі закололо. А потом поїхали додому,бо трахаця не було сил. Знаєте яка мораль? Люблю свою жінку. Бо ми обоє йобнуті. Зато ми на одній волні,за це і люблю. Класно шо колись не здались перед трудностями. І я щасливий. Не смотря на мінімум секса. Бо рядом моя радість.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію