Знаєте шо саме тяжче в написанні чого небудь?Не переплетення епітетів з метафорами.Не мораль,чи бажання шось показать.А просто нада придумать про шо писать.І сьодня судьба підкинула мені подарочок.Я їхав на автобусі Кіровоград-Буховецьке.Ну як сказать автобусі,гавнопазіку. Нелюблю такі відра,но сьодня воно було отлічне.Я їхав в третьом чи четвертом ряду.А на передньому ряду їхала дівчина.Передні ряди кста в пазіках лицем до салону.Тоїсть ми сиділи лицем до лиця,тільки нас розділяло 3 ряда людей.І я її сразу побачив.І я дивився їй в очі.Нагло,безстидно.Якшо чесно я іногда так розвлікаюсь.Всю дорогу дивлюсь на дівчину яку небудь,іногда їй улибаюсь.Дівчат це дуже смущає.Вони красніють і відводять глаза.Не знаю нашо я так роблю.Возможно того шо це круто,возможно через то шо я козел.Не мені судить.Но цей раз було не так.Я сразу як її побачив поняв шо вона афігєнна.Не то шоб влюбився,я не малолєтня дєвочка і в внєшность не влюбляюсь.Хотя дівчина по моєму дуже красіва.Гарненькі оченята,якими можна улибатись,даже коли губи грустять.Некрашений волос,шо в наші врємєна рєдкость,но по моєму дуже круто.Красіві брови,живі і такі шо підчеркнули красоту і живість її очей.Тоненька шия і трошки задертий носик дополняли красоту картіни.На від не понятно скільки їй год,може 15,а може й 25.Автобус був забитий і я бачив тільки голову і плечі,грудь не роздивився,та і не нада було.В цій історії лишня озабоченість не в тєму.Ми дивились друг другу в очі всю дорогу.Почті непреривно.По началу ми ше трошки смущались і відводили глаза.Но потом ми забили на все.Нам було пофіг шо весь автобус бачив шо ми палим друг на друга.Люди іногда поглядали на нас,но сразу одводили глаза.А ми дивились друг на дружку і наслаждались цим.Я вже не був уставшим після защіти діплома.Я вже забув,шо не спав останню ніч і не їв почті сутки.Я не бачив діда з перегаром рядом зі мною,а мої ноги не висіли над сумкою,впираючись в переднє сідєніє.Я бачив тільки її.Даже коли вона закрила оченята я знав шо вона на мене дивиться.І каждий раз коли я відвертав голову,а потом рєзко повертав взгляд на неї,то я всігда пару секунд бачив відкриті очі.І це так класно.Я десь читав шо якшо люди можуть друг другу дивитись в очі більше 20 секунд просто так,тоді ви споріднені душі і вам буде всігда пріятно общатись.Ми не общались.Зато ми дивились друг на дружку час.В Компаніївкі вона вийшла.І це тоже думаю класно.Так вона осталась класним воспомінанієм,ну а якшо ми б познакомились то все могло іспортитись.Возможно це було так круто,бо це минутне помутнєніє.А якби вона виходила зі мною все було б іначе.Я б з нею познакомився і ангел превратився б в дівчину.І все могло б іспортитись.В неї може є хлопець,чи непріятний голос,чи вона ляпала б якусь херню.Так само і з моєї сторони.Я міг би все спортить на лєгкє.Багато хто скаже шо якшо не пробувать,то нічого не получиться,но не в цій історії.Нам було обом харашо і я благодарєн їй за цей час неспеціального гіпнозу.Коли вона вийшла і ми від'їхали вернулась усталость,голод,даже якась злость.Но зато в мене було сьодня романтичне приключеніє.І хай це не так смішно як бухло і цицьки,зато це душевно і трошки по сопливому романтично.

Бля,тридцять пять це ж ше молодий. Афігєнно молодий. Я б даже сказав всраця молодий. І похуй шо женився в двацатнік. Похуй шо живу з мамкой,женой і малой дочкой. Я ж молодий,в мене є потрєбності. Мужскі потрєбності. І утрінній стояк посіщає регулярно. Жінка його називає "дар раннішнього поцілунку". По моєму це ужасно мило. Думаю за такі приколи я її і люблю. І в жени є потрєбності. І вони пересікаюця з моїми. Но нема в цьому світі справедливості. Не можна буть геть щасливим. І я ніфіга не нещасний. Я щасливий. Просто трахаця охота. І в один прекрасний день нас це заїбало. Ми рішили піти протів сістєми. Сіли в машину,і погнали в неізвєдану даль. Шоб зануритись в мір рознузданой похоті. Заїхали в якісь їбеня в степу. Став собі під деревинкой. По началу я хотів на дворі. Вийшли,поцелуї,туда сюда,тіки начала закіпать страсть,як в далині задирчав трактор. Мені похер,я ніколи не боявся тракторів. А жена очкує,каже шо вдруг хто голу жопу побаче. А як бля по пляжу лазить в ниточках шо врізаюця в жопу то геть і не стидно. Я ше трошки побуксував, но жінка в мене крємєнь в цьом ділі, як сказала ні,то ні. І за це я її тоже люблю. І вона бачила шо я нещасний. І каже давай в машині. Ну чо б і не в машині,хоть комашки жопу не покусають,а то таке бувало. І тіки ми опять настроїлись. Тіки вона собралась свиснуть в хуй. Бля,зря я їй тірмінатора з гобліном показав,вона там навчилась цьой фрази і так називала мінєт. А потом перестала,но мені понравилось і тепер і я так це суперполєзне дєло називаю. Так от,як тіки вона начала свистіть,і я розслабився. Я почув стук. Думаю бля,від удовольствія в голові застукало. Потом глазики откриваю,а там їбальник вусатий. Пале на нас манячина через стікло лобове. Висадило слєгонца. І хоть я людина мирна,но вусатий їбальник захотілось набить. А жена вже коси на лице опустила,стісняєця і рже. Кажу морду закрий,її це в сцяки порвало. Потом думаю йопт,нада й собі застісняця і прикритись трохан,труси надів. Хватаю перше шо попалось під руку і вилазю. Першим попалась пуста півторашка від мінєралки. Не знаю шо я хотів з нею зробить,це ж не монтіровка ніхера,і даже не ключ на двадцятьтридвадцятьодин. Но я був злий. Даже не за себе. Чось всігда було похуй на себе. Жінку жалко. Вона ж з харошої сім'ї,воспітана,а тут позоріще. Вириваюсь з своєї іномарки російського проізводства під щасливим номером 99. Вилазю і кажу "добрий день". Бо це інстінкт з школи. А перед мною мій вчитель англійського Микола Петровичя. Жизнь не берегла мужика. В нього вуса виросли. Хвалив він мене колись,бо я всігда мав ниєбаця способності в інгліші. Бачу йому тоже стидно. І відводе очі. Каже шоб забрав свою тарантайку з дороги нахуй,бо він з рибалки їде,проїхать не може,а зловив коропа на два кіла. Я шось розтірявся трохан,кажу покажіть коропа. Не знаю нахер,я ж ніфіга не рибак. І от картіна маслом,стою палю на рибину,в трусах,в яких ше видно остатки стояка. В машині сидить жена,і я понімаю шо за цей двіж вона підсирать мене буде всю жизнь. Прощаюсь з вчительом,сідаю в машину,од'їжаю. Жена все время мовчить. Вчитель проїжає. І тут нас рве на куски. Сміємось як діти,від душі. Довго,аж в пузі закололо. А потом поїхали додому,бо трахаця не було сил. Знаєте яка мораль? Люблю свою жінку. Бо ми обоє йобнуті. Зато ми на одній волні,за це і люблю. Класно шо колись не здались перед трудностями. І я щасливий. Не смотря на мінімум секса. Бо рядом моя радість.