Автори /
Василь Задорожний (1977)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
За спогадами Оксани Яремчук
•
Лист "руССкаму патриоту"
•
Ви не беркути
•
Я займаюсь умить від зірниць твоїх віч
•
Чап-чалап
•
Проросток
•
Напровесні
•
Лісова пригода
•
Акорди незвичайної зими
•
Зачарована ніч (на мотив пісні Джо Дассена "A toi")
•
Вожді, вожді...
•
Технічна підтримка
•
Як ми з кумом коаліцію створювали
•
Рано шаблю вішати на килим
•
Спасибі, доле! (Із Роберта Рождественського)
•
До тебе
•
Агроном
•
На горі будеш ти...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Мій прадід Федір вкрав зерно в колгоспі.
Голодні ж діти: ніби вчора – ледь
Голодні ж діти: ніби вчора – ледь
О мій «друже» з Москви!
Що ж чинити ти будеш,
Що ж чинити ти будеш,
Ви не беркути… чорні ви круки,
Знавіснілі раби брехуна.
Знавіснілі раби брехуна.
Я займаюсь умить від зірниць твоїх віч –
І вогненне єство рветься ввись, на свободу,
І вогненне єство рветься ввись, на свободу,
Чап–чалап – гадючиться дорога.
Чап–чалап – а віття ген шу-шу...
Чап–чалап – а віття ген шу-шу...
Я – проросток. Я щойно розправив
Сім'ядоль два зелених крила
Сім'ядоль два зелених крила
Звеселіло сонце – грає променисто.
День такий, що просто – дихай і живи.
День такий, що просто – дихай і живи.
Коли дуб родив кислиці
Й тхір курчат водив,
Й тхір курчат водив,
Зими ще нема. Ще тримається осінь:
Хоч золото листя й обсипала з віт,
Хоч золото листя й обсипала з віт,
Прийшла –
Неначе з віщих снів на світ зійшла,
Неначе з віщих снів на світ зійшла,
Як ми любили! Як ми вас любили!
Як вірили! Як знали! Як могли!
Як вірили! Як знали! Як могли!
У столицю, до майдану,
З’їхалась громада
З’їхалась громада
Кум в політиці – премудра голова.
Знає партії усі – як два по два,
Знає партії усі – як два по два,
Ніби вчора вибороли Волю...
А вставати знову на порі:
А вставати знову на порі:
Спасибі, доле, що новий засяяв день,
Хліба ростуть, дорослішають діти.
Хліба ростуть, дорослішають діти.
Самотня ніч. Незатишна і темна.
Це б, зоре, зараз променів твоїх!
Це б, зоре, зараз променів твоїх!
Прикликав Музу вдень. Аж наніч прилетіла!
Прости мені, перо! Не брав тебе давно,
Прости мені, перо! Не брав тебе давно,
На горі будеш ти – я, повір, не залишуся долі:
Вп’явшись пальцями в скелю, повзтиму увись, аж на ґрунь,
Вп’явшись пальцями в скелю, повзтиму увись, аж на ґрунь,