ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.10.26
16:51
Перетвори мій вірш на попіл чорний,
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
Розвій рядки над містом кам'яним.
Нехай і далі резонують горни
Зі скрипками тонкими. Псевдонім
Здається недоречним і потворним
У порівнянні з іменем моїм.
Плювати на часи важкі, буремні!
2026.10.26
13:45
Лягаючи о третій ночі,
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
Уже не виспишся ніяк,
Вдивляючись у сни пророчі,
Шукаючи чужий маяк.
Подивишся у лик безсоння,
В його пропечене чоло,
Шукаючи в гаю осоння
2026.10.26
12:19
Хвилі справа, хвилі зліва,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
Як цукерки льодяні.
Нам казали: правда — сила
У коханні навесні.
І запал витав у гривах
Між смарагдових тіней.
Як тут жити нещасливо,
2026.10.26
08:57
Коли народ очолюють балбеси,
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
то владі і народу гріш ціна,
не буде ні зростання, ні прогресу
і не питай-те, – а чия вина...
а згадуй-те, що «раяв сатана
на лісапеті» і віщала преса,
яким баригам вигідна війна.
А в кого меркантильні інтерес
2026.10.26
06:35
Мете по вулиці безлюдній
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
Опале листя вітровій,
А те лише шурхоче нудно,
В сумній покірності своїй.
І так від рання до смеркання
Кружляє, шурхає, мигтить, -
Не рветься в сутінках туманних
Осіннього прощання мить.
2026.10.25
23:51
У російському місті Коврові
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
Є фанати сергія лаврова.
Там виводять щодня
В сквер сумного коня
І корову у місті Коврові.
Монумент спорудили в Ростові,
Президенту московському вові.
2026.10.25
23:05
Хапає знов мене дорога, наче здобич.
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
Кудись штовхає час - думок сліпий погонич.
Хоч вороння пророчить нині зимну днину,
Ховаю острах, наче спійману рибину.
Ялин зелені дзвони сум хитають в серці,
А шлях, як сильна течія, мов нервів скерцо.
Гойдає не
2026.10.25
21:34
Плач, бейбі, плач
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
Матінка пробачить
Вона старіша й певніша
Король у Меріґолді куховарить
До сніданку королеві
А королева в залі
Грає на фортепіано для дітей
2026.10.25
18:20
Сьогодні пропоную подумати над тим, хто може вас замінити.
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
Ворожі обстріли почастішали, і може трапитися непередбачуване.
Щоб не переривати робочі процеси, колеги мають підхопити один одного.
Мають зробити вашу відсутність непомітною..
Я сам намагаю
2026.10.25
17:20
На краю акварельного синього тла,
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
де вечір згасав у сльозі кольоровій,
стояла душа, як загусток тепла –
у шепоті згадок, у згаслій розмові.
І прийшов Синій Птах із нічних берегів,
з очима, як вітер, без назви, без межі,
в оперенні яснім – танок та
2026.10.25
15:28
Віконниці минулого забиті.
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
За ними - щастя, перед ними - біль.
Розірвані такі важливі ниті,
І виписаний чорний апостиль.
Мій сон дає мені уявний захист...
Проте, і в ньому я завжди один.
На вікнах скотч наклеєний хрест-навхрест,
2026.10.25
14:48
Я жду листа, немов благої вісті
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
З-за океану чи ошатних хмар,
Немов картину проривного змісту
З могутністю недовідомих чар,
Мов пролісок на буйному узліссі,
Вогонь у безнадійності примар.
Я жду листа, що нині заспокоїть,
2026.10.25
14:40
Москалі постійно інших підлістю вражали.
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
Свого слова, як належить, вони не тримали.
Якщо нині ти потрібний – вони тобі раді,
А, як завтра непотрібний – то миттєво зрадять.
Й не важливо, чи то просто чесне слово дали,
Чи то договір із кимось вони підп
2026.10.25
14:00
що кому
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
до чиєїсь безмежності
чиєїсь ніжності
чи розпачу
хіба що поетам
хоча поети бувають
теж усілякі
декотрі опікуються
2026.10.25
12:48
Дощ вицокує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
Звуки срібні гомінко дзвенять.
Застрибала грайливая рать.
Хлющ із перстю зійшлися у квесті.
Ніби дивним казковим експресом
Враз знімає журливу печать.
Дощ вистукує гами небесні,
2026.10.25
07:16
Перевтомлена працею мати
Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Йде повільно назустріч мені,
Щоб одразу міцніш обійняти
І забути про змучені дні.
І веде за собою до хати,
Де зажурою пахне полин,
Починає всього цілувати,
Ніби я ще малесенький син.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поезія):
2026.10.19
2026.10.17
2026.10.12
2026.10.08
2026.10.08
2026.09.08
2026.08.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Задорожний (1977) /
Вірші
Акорди незвичайної зими
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Акорди незвичайної зими
1
Зими ще нема. Ще тримається осінь:
Хоч золото листя й обсипала з віт,
Та мокрими ряднами трусить і росить
Увесь посмутнілий довколишній світ.
А хочеться – снігу, лапатого снігу,
Щоб линув і линув, у вальсі кружляв –
Ланам на врожай і малечі на втіху
Ясним щоб укрилась кожухом земля.
Дарма що мороз наскубе всіх за вуха
І більше до грубок нестимем дровець,
Хай грає весела навкруг завірюха
І видме осінню зажуру сердець!
26.12.2006,
Дашів
2
Шалапутний вітер сивий бісер ниже,
Напина над світом пелену-намет.
А з повітки журно виглядають лижі –
Просяться на ноги в заметільний лет.
Ковзани питають: „Чом не склиться річка?”
І санчата марять гіркою у снах…
І, неначе ситом, вітер сіє мжичку
На лани й діброви, й на широкий шлях.
26.12.2006,
Дашів
3.НОВОРІЧНА ІРОНІЧНА
Сплять у шафі кожушок,
Шапочка й пальчата:
Забарився десь сніжок,
Білий та лапатий.
Сниться крига ковзанам,
А санчатам – гірка:
Забарилася зима,
Красна білозірка.
Подарунки Рік Новий
Нам везе на возі,
Бо Мороз саньми старий
Десь застряг в дорозі.
Тільки в новорічний час
Хочеться не дуже,
Щоб Снігуронька до нас
Міряла калюжі,
Бо якщо буде зима
Мокра і погана,
По дорозі Дід Туман
Із Мороза стане.
01.01.2007,
Дашів
4. ГРІМ У СІЧНІ*
Отакої! Що за дивовижа?
Не зимово дишуть небеса:
Опівнічну темряву і тишу
Раптом розпанахала гроза.
Хто це так вогню шалено креше?
Хто на небі дідуха спалив?
Хто це нас на свято Водохреща
Як з відра свяченою облив?
Добре ж нагрішили українці,
Що з кропилом ходить сам Господь
І дощем рясним не поодинці,
А мільйон освячує господ!
22.01.2007,
Дашів
5
Наостанку мокрий січень
Хвацько кидає до ніг
Запізнілий, новорічний,
Дуже вже жаданий сніг.
Завірюха, завірюха!
Не збрехав-таки прогноз:
Трусить білого кожуха
Довгожданий Дід Мороз.
Де ялинка? Де торбинка?
Відгриміла вже й кутя*...
Десь барилися сніжинки!
Але все ж – летять! Летять!..
Як їм, білим, не радіти? –
Глянь: краса навкруг яка!..
Завтра будемо ліпити
Ми гуртом сніговика!
26.01.2007,
Дашів
Зими ще нема. Ще тримається осінь:
Хоч золото листя й обсипала з віт,
Та мокрими ряднами трусить і росить
Увесь посмутнілий довколишній світ.
А хочеться – снігу, лапатого снігу,
Щоб линув і линув, у вальсі кружляв –
Ланам на врожай і малечі на втіху
Ясним щоб укрилась кожухом земля.
Дарма що мороз наскубе всіх за вуха
І більше до грубок нестимем дровець,
Хай грає весела навкруг завірюха
І видме осінню зажуру сердець!
26.12.2006,
Дашів
2
Шалапутний вітер сивий бісер ниже,
Напина над світом пелену-намет.
А з повітки журно виглядають лижі –
Просяться на ноги в заметільний лет.
Ковзани питають: „Чом не склиться річка?”
І санчата марять гіркою у снах…
І, неначе ситом, вітер сіє мжичку
На лани й діброви, й на широкий шлях.
26.12.2006,
Дашів
3.НОВОРІЧНА ІРОНІЧНА
Сплять у шафі кожушок,
Шапочка й пальчата:
Забарився десь сніжок,
Білий та лапатий.
Сниться крига ковзанам,
А санчатам – гірка:
Забарилася зима,
Красна білозірка.
Подарунки Рік Новий
Нам везе на возі,
Бо Мороз саньми старий
Десь застряг в дорозі.
Тільки в новорічний час
Хочеться не дуже,
Щоб Снігуронька до нас
Міряла калюжі,
Бо якщо буде зима
Мокра і погана,
По дорозі Дід Туман
Із Мороза стане.
01.01.2007,
Дашів
4. ГРІМ У СІЧНІ*
Отакої! Що за дивовижа?
Не зимово дишуть небеса:
Опівнічну темряву і тишу
Раптом розпанахала гроза.
Хто це так вогню шалено креше?
Хто на небі дідуха спалив?
Хто це нас на свято Водохреща
Як з відра свяченою облив?
Добре ж нагрішили українці,
Що з кропилом ходить сам Господь
І дощем рясним не поодинці,
А мільйон освячує господ!
22.01.2007,
Дашів
5
Наостанку мокрий січень
Хвацько кидає до ніг
Запізнілий, новорічний,
Дуже вже жаданий сніг.
Завірюха, завірюха!
Не збрехав-таки прогноз:
Трусить білого кожуха
Довгожданий Дід Мороз.
Де ялинка? Де торбинка?
Відгриміла вже й кутя*...
Десь барилися сніжинки!
Але все ж – летять! Летять!..
Як їм, білим, не радіти? –
Глянь: краса навкруг яка!..
Завтра будемо ліпити
Ми гуртом сніговика!
26.01.2007,
Дашів
* Зображена подія справді мала місце опівночі на 22 січня 2007 р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1186 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1186 seconds