Автори /
Ігор Герасименко (1962)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Трава новорічна
•
Тополиний змах
•
На полустанку падолиста
•
Триптих пальчики панянки
•
Твір про двір
•
Лагідний ранок
•
Жалко усіх
•
Натхнення два крила
•
Липневі проводи
•
Відпочинок по-французьки
•
Абрикоси ліхтарики
•
Самовари, тюлені, медузи
•
Ми будемо багатими
•
Настрій пухнастий
•
Зелена стежка райдуги
•
День який сонячний
•
Любові
•
7.40(Сім сорок)
•
Сивина не зупиня
•
Пізньо-осіння пісня
•
Колискова поетам-початківцям
•
Жовтнева соната
•
На порозі, як на березі
•
Хмара/арамх
•
Картина осені печальна
•
Осінній сон
•
Шум, шом і шам
•
Щастя
•
Ая і рудий
•
Каштан довгошерстий
•
Остання субота
•
Піжон ланжеронський
•
Пісок одеський
•
День натхнення
•
Повернення
•
Гарний про серпень
•
Обставини
•
Рій мелодій і мрій
•
Яблуні заспокійливе
•
Цвинтарне оптимістичне
•
Павутиця-рятівниця
•
Крамничка білизни
•
Заблукала гроза
•
На шкільному дворі
•
Каштан пожалiвся
•
Весняний Миколай
•
Ночі шоу
•
Іронічний інструктаж
•
Три причини
•
Ода Крюкову
•
Ода Котельві
•
Що ще?
•
Кульбабка і каштан
•
Оспівування півників
•
Каштан весну порятував
•
Ми будемо веселими
•
Ми неодмінно подобріємо
•
На поминальні дні
•
Дякую Богу
•
Ода ліхтарям
•
У Парижі теж бабине літо
•
Поет помирає
•
Котик-муркотик i повний животик
•
Диптих про Ворохту
•
Повiсть про прибиральницю i мiсяць-молодик
•
Коли каштан один
•
Дует непереможений
•
Дует нескошений
•
Гори поряд
•
Усмiхнися, грицику
•
Грицики i ми
•
Весни пожежа
•
Чорнобиль
•
Весняний вернiсаж
•
Аквавiта
•
Грiють землю,синь лоскочуть
•
Абрикоси розцвiли
•
Князюйте, джмелику
•
З музою одружуюсь
•
Затанцює осінь
•
Диптих: під кленами, під зорями
•
Квітню велика подяка
•
Небесній Сотні
•
Ясенопад
•
І цвітіть і живіть
•
Присвята абрикосинкам
•
Страшна жара
•
Під ногами і на серці
•
Мряка сяяла
•
Повість про поета і шовковицю
•
I до і після гарного дощу
•
Один, два, три, три, чотири
•
Кумири премилі
•
До злету далеко
•
Про літо, липу і пилипа
•
Запах томатного соку
•
Мистецтво і природа
•
Місце, де пишеться
•
Місце, де клює
•
Золото і срібло
•
Шматочок щастя
•
Шматочок свята
•
Як жити?
•
Дуету поетів і поезії
•
Подих осені
•
Надія для двох
•
Прогноз на 24 серпня
•
Втопи нас, весно!
•
До абрикос
•
Перед весною
•
Хурделиця і серце
•
Небесним друзям і земним
•
Звернення до природи
•
Прогноз і сміху, і сліз
•
Різдвяне
•
Моє новорічне привітання
•
Україно, ти одужаєш!
•
І стали брили крилами
•
Зброя літератора - оса
•
На святковий день
•
Йолки-палки
•
Надія житиме!
•
Враження оскаженілі
•
Міняю хустку на сомбреро
•
Майдану і народу
•
Не померти і побачити париж
•
Краплина горя
•
Кохання: від земного до небесного
•
Леді-атмосфера
•
Капусті спартанцям городу
•
Небо у розпачі
•
Темнохмарне
•
Білохмарне
•
Негритосик і мулатки
•
В печі печалі
•
Дружина - ожина
•
Птах щастя
•
О, схаменись, озимино!
•
І з уроку такого утік!
•
Утечу і посплю досхочу
•
О щастя їм, о горе їм
•
І радію, і сумую
•
Пародія на пісню Миколи Гнатюка, яка
•
На парашутах, на катапультах
•
І подарує веселі пісні
•
І я плачу
•
Пожежа осені - з калини
•
Бабине літо - учитель зими
•
І пузо подужало душу
•
Про осу і красу, і любов
•
Пожалів - ужалили
•
Чорне і синє
•
Грибна соната
•
У гарбуза у гарнізоні
•
Чорнії брови, карії очі
•
Осінь іде
•
У в`язниці осені
•
У вересні, як у березні
•
Не помідорний вересень
•
Нагорода, чи кара
•
І ніжні, і ворожі
•
Тумани, тополя і місяць
•
Небесний невеселий вальс
•
У вересневому полоні
•
Поету, якому за сорок
•
Шлюб неба і землі
•
Понови, полони, полюби
•
Тобі, зорі - сонет: і звіт, і злет
•
Далеко, далеко, близько-близько
•
Оси, осінь і синь
•
Генеральна репетиція осені
•
Дві айстри на серпня могилу покласти
•
Балада про лагідну воду
•
і закінчився літній сон
•
Сонечко
•
Блискавка з-під землі
•
День незалежності
•
У вікна закохана вічність
•
Вересень вирушив, Вересень вирішив
•
У серпня зеніті
•
Найсолодша таємниця соняшників
•
І місяць, і зорі - гарбузові
•
І мріє сад, і трудиться для мрії
•
Служив для Сонця Місяць...
•
Помідоріада
•
Синичка-медсестричка
•
Протиборство радості світлої і смутку
•
Протиборство сонця і грози
•
Едем: від копії до оригіналу
•
Мальва - і селянка, і богиня
•
Порятунок павука - моя рука
•
Яблука: з Мангеттену у Гарлем
•
Небесне лагідне повстання
•
Любов не зникла
•
Мустанг
•
Великі та Величні
•
Цариця-робітниця
•
В зеленому тунелі
•
Рідні незнайомці
•
І бджолі допоможу, і собі
•
Майстер і Маргарита - рік 2011
•
Осі вгодив я і Собі
•
Чина ніжна і злочинна
•
Небо не почуло!
•
Холодні жнива
•
Шовковий шлях
•
Персику, пересохлому і спиляному.
•
Білий налив
Відбілів, згаснув « білий налив».
•
Побажання абрикосам, що вмирають на асфальті.
•
Не корисним рослинам
•
Дорога на дачу: і хмарно, і мрійно
•
Смуток: із блакиті в сміттєбак.
•
Золотим планетам і плодам
•
Коли згадаю, що ти є
•
Дощ на дачі
•
Кохання: від равлика до орла
•
Мурашник житиме!
•
Дві грози
•
Надломлене надвечір`я
•
Радість гучна, горе тихесеньке
•
Голубінь і глубінь голубині
•
Бузок високогірний, бузок високомрійний
•
Тріо ліричне - тріо трагічне
•
Іволго, іволго
•
Ну, джмелику
•
Ах, солов`ї
•
Жінці-крижинці
•
Вигріваймось, Агрусе!
•
Весна рятівниця
•
Під парасолькою цілунку
•
Література і життя
•
Забудькуваті незабудки
•
Вишня захисниця
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Вогнестрільно натхнення вулкан
у замріяне серце поцілив,
у замріяне серце поцілив,
Тихо линув
тополиний
тополиний
Осене, ти чарівна пора
золотих емоцій і овацій!
золотих емоцій і овацій!
Не давай зів’яти сподіванню,
чарівна супутнице, не сердься
чарівна супутнице, не сердься
За вікном каштани обсипались,
вже з руки злетів останній палець.
вже з руки злетів останній палець.
Я вітаю посріблену зграю,
і злотисту хмаринку пилючки,
і злотисту хмаринку пилючки,
Відкрилась дорога́ доро́га
Дивись, на стовбурі живопис!
Замрії – прямо, спогади – наліво,
про зустріч тридцять першого нуль сьомого,
про зустріч тридцять першого нуль сьомого,
Притомилися – на трави впасти.
Музонько, Пегаса припаркуй!
Музонько, Пегаса припаркуй!
Зникли хмари і наміри злі,
і з’явились не з Африки далеку,
і з’явились не з Африки далеку,
Дочекались: і в тіні – плюс п’ять!
Усміхнулись: перезимували!
Усміхнулись: перезимували!
Ще підошва сріблястим хрумтить,
та шалено кохається галич,
та шалено кохається галич,
В зоопарку відбувся напад,
у ранкових почув новинах –
у ранкових почув новинах –
Цей до зими похмурий перехід –
немов смутна зелена смуга райдуги,
немов смутна зелена смуга райдуги,
Я просувався з весняними планами
вуличками напрямки.
вуличками напрямки.
Нехай зима лякає саваном –
коханням огняно осяяна
коханням огняно осяяна
Цей жовтень на протязі вітряних тижнів
барвистий берет не зносив,
барвистий берет не зносив,
З русявою відчути довелося
себе стареньким дідом сивочолим
себе стареньким дідом сивочолим
Приміських пейзажів акварелі
і тебе, дзвінкоголоса пташко,
і тебе, дзвінкоголоса пташко,
В сині срібне квітне,
в зорях спить хатина,
в зорях спить хатина,
Подивись і подивуйся
Не повірите, не жаль,
що не побував на морі.
що не побував на морі.
Нависла ненависна сіра хмара,
похмура і жахлива, як мара.
похмура і жахлива, як мара.
Дива: у жовтні ночі довші,
а ніж у вересні. Ти ба!
а ніж у вересні. Ти ба!
Біль і сором серце затискав,
стало бірюзове небо чорним,
стало бірюзове небо чорним,
Борей за вікнами шумів
з Ямалу молодим шаманом.
з Ямалу молодим шаманом.
Дружили в пів серця, в пів сили сварились.
Не тепло – не холодно хай буде завше.
Не тепло – не холодно хай буде завше.
Хтось у безодню Землю котить
бажанням більшої грошви.
бажанням більшої грошви.
А там, де згаснуть міста жести,
і забринять слова городів, –
і забринять слова городів, –
Остання субота і серпня, і літа.
Ні серпня, ні літа не буде суботи.
Ні серпня, ні літа не буде суботи.
Кинув Полтаву – плаксиву жону
і розважаю Одесу – любаску,
і розважаю Одесу – любаску,
Одеські хвилі з фетру і фланелі,
а вітер – подих подруги. Весь день
а вітер – подих подруги. Весь день
Щоби набратись вдосталь
свіжого блиску хвиль –
свіжого блиску хвиль –
Оглядаю золоту країну.
Уві сні, у маренні чи дійсно.
Уві сні, у маренні чи дійсно.
Ти нестерпно бажав
пити серпня бальзам.
пити серпня бальзам.
Про сумніви і сутінки забудь,
митарствами крокуємо останніми.
митарствами крокуємо останніми.
Поїздка вранці – радісна, святкова:
як на побачення, лечу я на роботу!
як на побачення, лечу я на роботу!
Збавляє до нуля вогонь
Чудовий другий місяць літа.
Чудовий другий місяць літа.
Подорожник білявий розцвів
і хмаринкою плив над могилою,
і хмаринкою плив над могилою,
Грубощі втопились
у берізки ласці.
у берізки ласці.
Як нектаром налита бджола,
зачароване серце принишкло:
зачароване серце принишкло:
В яскраву, пишну і ароматну
з-під варти хати красу бреду.
з-під варти хати красу бреду.
Хоч крапало, квіти: «Води!»
У сірої висі благали
У сірої висі благали
Ощад пожадливо ковтав
готівку. Шили колисанку
готівку. Шили колисанку
Весняний Миколай –
травневе славне свято!
травневе славне свято!
Ночі ношпа,
ночі ночви
ночі ночви
Пішло в минуле хмуре царство спеки,
і птаство в даль на зиму полетіло.
і птаство в даль на зиму полетіло.
Настрій несподівано зів’яв.
На добу чи довше задощило,
На добу чи довше задощило,
Слухати про Крюків розпочнемо,
розповім красиву правду вам,
розповім красиву правду вам,
А ви бували в Котельві?
Ні! Неодмінно побувайте!
Ні! Неодмінно побувайте!
прогнози
ВООЗ
ВООЗ
Як тільки повністю розтанув
на вулиці і в серці сніг,
на вулиці і в серці сніг,
Пандемія, криза, карантин –
цей коктейль ковід наколотив.
цей коктейль ковід наколотив.
Птахами, піснями повстань
рішуче і пристрасно, травню!
рішуче і пристрасно, травню!
Тривожна прийшла весна,
лякає коронавірусом,
лякає коронавірусом,
Жорстокий світ. Весна сумна.
Пресвітло плачуть абрикоси,
Пресвітло плачуть абрикоси,
Хоч квітень збільшив сяйво квітів –
тепліший світ не подобрішав:
тепліший світ не подобрішав:
Дякую Богу, що дихаю
Й хочеться дихати ще.
Й хочеться дихати ще.
Чи листя, чи сніжинок фестивалі,
а чи метеликів − о будь-якій порі
а чи метеликів − о будь-якій порі
Літо бабине бавить планету:
невагома, ажурна журба.
невагома, ажурна журба.
Поет помирає від прози життя,
каштани і клени запалюють свічі,
каштани і клени запалюють свічі,
1
І справді геть похолодало.
І справді геть похолодало.
1
В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
В Тернополі полудень. Тіні стелились короткі.
Ти - співробітниця проста,
яку і "босс" і "босски" бісять.
яку і "босс" і "босски" бісять.
Весною сповнена Полтавщина
від Солониці до Сорочинців.
від Солониці до Сорочинців.
Cяє даль зорею золотою,
наміри окрилює міцні.
наміри окрилює міцні.
І на улюбленій скосили
моїй галявині красу,
моїй галявині красу,
Як добре крихитній мурасі,
на враження на свіжі ласій:
на враження на свіжі ласій:
Ні сузір`я не заводять,
ні з хмаринками гульба.
ні з хмаринками гульба.
Грициків уквітчані плантації,
що до Сонця тягнуться щосили,
що до Сонця тягнуться щосили,
Весни пожежа і в мені пала.
Горю, як світ, її вогнем зеленим.
Горю, як світ, її вогнем зеленим.
Пороблено щось з Україною. Боже, чому?
Давно не лунає від неї медових мелодій.
Давно не лунає від неї медових мелодій.
Весняний вернісаж: картини, де розквітлих
розрадить, надихне краса міцна рослин -
розрадить, надихне краса міцна рослин -
Яка ця зелень соковита,
яка п`янка вона у трав.
яка п`янка вона у трав.
І мечами, і свічками кличете:
"З криці й висі принципи візьми!"
"З криці й висі принципи візьми!"
Абрикоси, розумієш, розцвіли.
І блакить, і синь цілують пелюстками!
І блакить, і синь цілують пелюстками!
Весна звелить - і вмить бажання змеле,
але кохання зразу не спече.
але кохання зразу не спече.
З музою розлучений, у відчаї
до натхнення я б не докульгав,
до натхнення я б не докульгав,
Під акорди вересня веселі
на літзборах, в полі, у пивній
на літзборах, в полі, у пивній
1
Ні, багрянцем серця не запалять
Ні, багрянцем серця не запалять
Жирголі бджолами-джмелями,
дзижчаннями печаль спиляли.
дзижчаннями печаль спиляли.
Хлопці, вже четверті роковини
вся в сльозах держава відзнача.
вся в сльозах держава відзнача.
Вирує та шумить ясенопад,
злотавих барв дає дощу в наливку.
злотавих барв дає дощу в наливку.
Як бадьорими залишимось: бордовими
затужили явора листки.
затужили явора листки.
У веселій і юній весні
абрикоси печалились чорними,
абрикоси печалились чорними,
Страшна жара природу добива,
сокира спеки ще і ще гостриться...
сокира спеки ще і ще гостриться...
У любові ми були блаженні:
почуття красиві, та не сильні,
почуття красиві, та не сильні,
Мряка сіяла сумно і м`яко,
плакав дощ і зі мною балакав
плакав дощ і зі мною балакав
Дивлюся на доспілу я шовковицю
не тільки з апетитом - із цікавістю
не тільки з апетитом - із цікавістю
До
Очерет - один у полі воїн,
а гроза накинеться за мить
а гроза накинеться за мить
Як ми чекали! Сонечко, з`явись!
Години ці у цілковитій темряві,
Години ці у цілковитій темряві,
І червень вже у височінь злетів!
І прагнуть - плодики, іще у травні квіти.
І прагнуть - плодики, іще у травні квіти.
Злітає літо, зацвітає липа
і рейтинги пахучості очолює:
і рейтинги пахучості очолює:
У літній полудень ми готували борщ
і з овочами давніми і свіжими.
і з овочами давніми і свіжими.
Щоб написати щось ліричне,
чи іронічне, чи вогнисте
чи іронічне, чи вогнисте
Я сиджу на озері Кохнівському
в чорному ширянні ластівок.
в чорному ширянні ластівок.
Сплативши борг сповна Ремарку,
хай іншим фабули плете,
хай іншим фабули плете,
Ловили золотими капелюхами,
але воно слова жаги не слухало.
але воно слова жаги не слухало.
По священній цій землі ступаю,
(до сосни зі мною притулись)
(до сосни зі мною притулись)
Сонце, сосни, крила за плечима,
гайвороння світле вар'єте.
гайвороння світле вар'єте.
Прокинулась. Де у душі вогонь?
Немає: пусто, холодно і тихо.
Немає: пусто, холодно і тихо.
Ну ось і осінь сунеться у гості
особою веселої оси.
особою веселої оси.
Гроно горобини пожовтіло
Так осінньо, мила, подивись.
Так осінньо, мила, подивись.
Іде життя урок,
вирує долі грище.
вирує долі грище.
І грайлива злива миє дині,
і Ярило у хмарини гупає,
і Ярило у хмарини гупає,
Любов хоч пригасилась, – віршем-піснею
Життя триває і весна трима.
Життя триває і весна трима.
Ходімо до розквітлих абрикос,
Прекрасних, як щасливі наречені,
Прекрасних, як щасливі наречені,
Перед весною всі такі красиві,
Немов хтось у сріблястім решеті
Немов хтось у сріблястім решеті
Заметене, побілене, заморено-сумнЕ те.
Полагоджене на усе життя.
Полагоджене на усе життя.
Я кидав чорний хліб гракам,
На білому, трагічно-чорним.
На білому, трагічно-чорним.
У січні ввічливому опади зліпи,
але щоб не дощі товкли акрилові,
але щоб не дощі товкли акрилові,
Сніг об’явився – у природі свято:
Усіх і білими, і гарними зробив.
Усіх і білими, і гарними зробив.
Cіяє Віфлеємською Зорею
над Україною крило Святого Вечора.
над Україною крило Святого Вечора.
Щоб не діяли у КремлІ нам,
ми - підзахисні у небес.
ми - підзахисні у небес.
Не буду з Україною стогнати,
а рану заподіяну стократно
а рану заподіяну стократно
Опадають у пам'ять уперто сніги,
Замітає майбутнє брутально, без жалю
Замітає майбутнє брутально, без жалю
Обома руками за Обаму
і прем’єра Великобританії.
і прем’єра Великобританії.
Полем кроки непосильні:
заметіль збиває з ніг.
заметіль збиває з ніг.
Чия міліція: народу, чи «урода»?
Ви, у пагонах, що усі його?
Ви, у пагонах, що усі його?
Королеви лихої указ:
«У зимі це кохання не діє»
«У зимі це кохання не діє»
Народ у розпачі, а він
сказав, що «перегнули палку».
сказав, що «перегнули палку».
Я заходив у чорну безодню
і утома моя, і журба,
і утома моя, і журба,
Ви – молоді, а вороги:
Москва, мороз і «регіони».
Москва, мороз і «регіони».
А гаї, неначе обгорілі,
начепили опіки тобі,
начепили опіки тобі,
Летиш і бачиш, на покору хворим,-
над морем горя, над голодомором,
над морем горя, над голодомором,
Як доля дві дороги зв’яже,
Веселим стане хмурий день.
Веселим стане хмурий день.
О, Моя Леді, не суди за те,
Що нині я у вас – усюдисущо.
Що нині я у вас – усюдисущо.
Перед Зимою – сам: усі
Рослини всохли в перемир`я ,
Рослини всохли в перемир`я ,
Не сяє хмарина білява,
не гріє із висі долонь:
не гріє із висі долонь:
Ожиною небо ожиле
осилить у сумніві мить,
осилить у сумніві мить,
Так білохмарно в мене на душі:
ні горя чорного, ні радості сліпучої.
ні горя чорного, ні радості сліпучої.
Похмурий день на дачі. Сонце миле,
Тебе нема – нас осінь не злюбила.
Тебе нема – нас осінь не злюбила.
В печі печалі – чвари чорних чар…
В печі печалі – іскорки розлуки.
В печі печалі – іскорки розлуки.
Моя дружина – як ожина дика:
витка, чіпка і гостра на язик.
витка, чіпка і гостра на язик.
Під зіркою Полярною вгорі
не синій птах – а кольору зорі,
не синій птах – а кольору зорі,
І Сонцю квітами ще світиться Земля,
І ясен Осені ще золотиться троном.
І ясен Осені ще золотиться троном.
Школа. Вітер вирує. Вперед.
Опинюся у спокої скоро я.
Опинюся у спокої скоро я.
В печері ночі Місяць, як Циклоп,
що стереже моїх думок ватагу,
що стереже моїх думок ватагу,
Я душу ніжну зрадою поранену
Лікую рано лагідною втіхою,
Лікую рано лагідною втіхою,
Радію
Надає відомому, але забутому хіту
Нові крила, рожево-голубоваті.
Нові крила, рожево-голубоваті.
* * *
Ще по-літньому привітний вересневий сад,
Ще по-літньому привітний вересневий сад,
В осені мідно-косій усі – безголосі.
Не до сміху, коли диригує печаль.
Не до сміху, коли диригує печаль.
Чому не сонячно мені?
Чому синиць пісні сумні?
Чому синиць пісні сумні?
З калини погляди палкі
Не можуть люди відірвати.
Не можуть люди відірвати.
Давало літо бабине вистави,
останні, жаль. У голубому небі
останні, жаль. У голубому небі
Як не лякав тебе зими режим:
«По снігу побіжиш ногами босими!»
«По снігу побіжиш ногами босими!»
З води я витягну осу,
Яка так боляче тонула,
Яка так боляче тонула,
Я думав: урятую дві бджоли,
Які тонули і гуділи жалібно.
Які тонули і гуділи жалібно.
Чорнили спілу синь круки,
І тишу крики їх чорнили,
І тишу крики їх чорнили,
А небо-дах чому на нас не пада?
Його тримає сосен колонада.
Його тримає сосен колонада.
Засумував гарбуз у гарнізоні.
Та у бої посада не пуска.
Та у бої посада не пуска.
Я – слуга краси і чистоти.
Щоб не важко я служив, не сумно.
Щоб не важко я служив, не сумно.
Садами осінь лікарем іде,
у вишні листя вирива руде.
у вишні листя вирива руде.
У в’язниці осені ясній
Золотіє і печаль іржава.
Золотіє і печаль іржава.
У вересні і сонечко пече.
У вересні і ластівка щебече.
У вересні і ластівка щебече.
Не помідорний вересень, хоч плач.
Стеблини сохнуть і гниють томати.
Стеблини сохнуть і гниють томати.
Любов – як життя: нагорода чи кара…
На радість чи муку коханням ожив?
На радість чи муку коханням ожив?
Черешня й вишня – ніжні дві сестри,
Що обійнялись вітами ласкаво.
Що обійнялись вітами ласкаво.
Коли душа твоя смутна,
А їй негоже притаманне,
А їй негоже притаманне,
Із Вітром Хмара танцювала вальс,
виконуючи нелегку роботу –
виконуючи нелегку роботу –
А вересень дав небу синь і сливам,
і небо ще синітиме від слив.
і небо ще синітиме від слив.
Ще квітує восени квасоля,
ще дівує, ніби молода,
ще дівує, ніби молода,
Задумали побратись чорнозем
і небосинь, точніш, Земля і Небо:
і небосинь, точніш, Земля і Небо:
І знов той шлях, і знову захмеліли,
Мене в скарбниці серця понови
Мене в скарбниці серця понови
Кометою усміхненою мчав,
Яскраво-доброю, хмаринами овацій.
Яскраво-доброю, хмаринами овацій.
Далеко листопад і сніг – далеко.
Зима – далеко, смуток і біда.
Зима – далеко, смуток і біда.
Над сливами і персиками – оси,
І сипле вись ласкаво-гострий сміх.
І сипле вись ласкаво-гострий сміх.
Перше вересня, весняно саду, серцю:
барви осені листка не вбили жодного!
барви осені листка не вбили жодного!
Біла, чи бордова
Сутінки надходять оксамитові.
Ми самі, де листя і вода.
Ми самі, де листя і вода.
Вже осінь у садку душі
Тужливу пісню завела:
Тужливу пісню завела:
Заходило Сонце поволі,
не стримало щедрість долонь:
не стримало щедрість долонь:
Я відірвав од ґрунту деревій,
Мов козачка від матері татарин.
Мов козачка від матері татарин.
Святкуй, країно, незалежність.
Неволі хуртовій затих.
Неволі хуртовій затих.
Тільки сонячну помаду
витре вечора ганчірка,
витре вечора ганчірка,
Як скучили за Осінню, за Вереснем,
Відсвяткувавши Яблуневий Спас,
Відсвяткувавши Яблуневий Спас,
Ну от і я в зеніті серпня.
Минуло вчора Маковія.
Минуло вчора Маковія.
Так швидко я промчався коло соняхів.
Так, що не встиг пізнати їхню суть:
Так, що не встиг пізнати їхню суть:
Місяць покотився гарбузом,
хмари потяглися гарбузинням.
хмари потяглися гарбузинням.
Пітьма і тиша. Сад про сонце мріє,
про музику і світлу, і дзвінку.
про музику і світлу, і дзвінку.
Служив для Сонця Місяць маяком,
і хлібом, і водою був питною,
і хлібом, і водою був питною,
*
Помідори доспіли,
Помідори доспіли,
Синичка соняшник обстежить,
Окине оком кавуни,
Окине оком кавуни,
Білогруді хмари
раптом посіріли,
раптом посіріли,
Горою суне хмара грозова
"Спокійні будьте!" - сонце призива.
"Спокійні будьте!" - сонце призива.
Меліса осам до смаку,
мурашки моляться на пижмо,
мурашки моляться на пижмо,
Мальва на асфальті зацвіла,
не загальмувала іномарка,
не загальмувала іномарка,
А в умивальнику – павук!
Не бійся рук моїх, павуче,
Не бійся рук моїх, павуче,
Тихіше ви, нащо так гулко стукать
В нічому не повинну землю милу?
В нічому не повинну землю милу?
Ще сонце небо полонить,
та вже бунтарський вітер свище
та вже бунтарський вітер свище
Однаково: не солодко, не гірко,
перехворів і світлом, і теплом:
перехворів і світлом, і теплом:
Домашньо-затишно в містах,
мов овоч, спокій достигає.
мов овоч, спокій достигає.
На березі, на лівому Дніпра
ми подорожі план ніяк не зліпим:
ми подорожі план ніяк не зліпим:
Закінчила прийом цариця Ніч.
Плащ зоряний на місяця повісила
Плащ зоряний на місяця повісила
Неволя серця – краща із неволь.
Відбув відпустку – і лечу до Неї.
Відбув відпустку – і лечу до Неї.
В тролейбусі, як в тихому бою,
калічить горло, крила солов`ю
калічить горло, крила солов`ю
Із миски вибратись допоможу бджолі,
немов зорі, що впала в калабатину*.
немов зорі, що впала в калабатину*.
Хоч в думці тебе я, мила,
ще цілував,
ще цілував,
Осі вгодив я : витягнув з води,
щоб не згубили босу холоди.
щоб не згубили босу холоди.
Чи наяву, а чи ві сні
лежала під парканом чина*
лежала під парканом чина*
Повз мене хмара пропливла фрегатом.
А я стояв і проклинав недолю.
А я стояв і проклинав недолю.
Це не гроза, не злива - це жнива:
З асфальту дощ, збираючи, змива:
З асфальту дощ, збираючи, змива:
У серпень поспішали споришем,
Були душею і думками босі.
Були душею і думками босі.
Пересохлий персик я пиляв
не по ногу, а – по чорні перса,
не по ногу, а – по чорні перса,
Відбілів, згаснув « білий налив».
Бажаю абрикосам на асфальті,
яких не встигли кинути в смітник,-
яких не встигли кинути в смітник,-
Всі мають право на блакить,
На сонце, на дощі ласкаві
На сонце, на дощі ласкаві
Липень злив: на підозрілість хворий:
шорти замінив на галіфе.
шорти замінив на галіфе.
Як же смутку солодко в блакиті,
( Травень зеленню не попалив)
( Травень зеленню не попалив)
Різниця вбивча – небо і земля.
І хмари не заміняться травою.
І хмари не заміняться травою.
Коли згадаю, що ти є,
То запалю зорю погаслу.
То запалю зорю погаслу.
Яка це радість - дощ на дачі.
Як задзвенить зело від зливи.
Як задзвенить зело від зливи.
Іти я мушу, й душу цю не мужню
Ти помістила в неприступну мушлю.
Ти помістила в неприступну мушлю.
Вже сонце високо, та, мов помер мурашник:
не вирушають в яблуневий маркет,
не вирушають в яблуневий маркет,
Аж з того берегу Дніпра
йшли дві грози, два лиха.
йшли дві грози, два лиха.
Ледь-ледь ступа червневе надвечір`я,
земля - сумна: невтішилась дощем,
земля - сумна: невтішилась дощем,
Полив полудневий. Зі шлангом зроблю шоколадну,
із - сонцем. Кохана, кого напувати, командуй!
із - сонцем. Кохана, кого напувати, командуй!
Запалала світло, дзвінко,
щоб отак тебе любив,
щоб отак тебе любив,
Хоч місяць промчав, але спів не погас,
а став голосніше, гостріше горіти.
а став голосніше, гостріше горіти.
З траси вирвався тенет
у рожеву конюшину, фіолетовий горошок,
у рожеву конюшину, фіолетовий горошок,
Від іга снігів тебе звільнено, іволго,
від гніту негоди, від звірства вітрів.
від гніту негоди, від звірства вітрів.
Ходімо, джмелику на вулицю,
бо ти в хатинці пропадеш.
бо ти в хатинці пропадеш.
Після зими вуста землі
були ще свіжо-вогкими.
були ще свіжо-вогкими.
Розквітлому серцю і солодко, й совісно:
у жінку-крижинку закохане палко.
у жінку-крижинку закохане палко.
Вигріваймось, Агрусе. Березнем-агресором,
окупантом-Віхолою світло замело.
окупантом-Віхолою світло замело.
Ще тиждень, Весно, і заллєш ти
зеленим вулиці й серця.
зеленим вулиці й серця.
Солодкі спогади, чаруйте,
в гучні сплітайтеся пісні.
в гучні сплітайтеся пісні.
Мов це мене несуть, гризуть,
та затягне, рука напише,
та затягне, рука напише,
О, радість, розгортається сувій
із синьооких диво-незабудок.
із синьооких диво-незабудок.
Так вийшло: ніжно захистила вишня
від лагідного нападу дощу,
від лагідного нападу дощу,