Розквітлому серцю і солодко, й совісно:
у жінку-крижинку закохане палко.
Кульбабок злотисто-схвильовані сонечка
ховаються-граються в грициків хмарках.

А вище, у зорях, цілуються з бджолами
вустами святими суцвіття жирголі.
В горі крижаній проживали ще вчора ми,
мені ж забажалось жаркої, живої.

Були, в це повірити важко. ще вчора ми
доволі спокійними, милими друзями.
Стосунки тепер, як у квітів із бджолами,
і ніжно-холодні, й солодко-напружені.

А може, коли повернулись в учора ми,
було б почуття ще у бруньці придушено.
То біло-рожевими,то сіро-чорними
ввижалися наші світанки в грядущому.

Крижинка моя і хмаринка, і квіточка,
мій храм, моє небо і світле, і темне.
Ще стільки стежинці в самотності витися?
два кроки до тебе, чотири від тебе.

Згорав, замерзав я помічений відчаєм,
між хочу і можу душа моя вертиться.
Проте я травичкою вичовгав, вичавив
вагання вогонь і тороси упертості.

Розквітлому серцю і весело, й високо,
немов би воно для польоту розкуто.
Не - містика: сад й каламуть смутку висмоктав
устами святими, й тривоги отруту.

Розквітлому серцю ні крихти не совісно,
лиш солодко: квітами сумніви вицідив.
Кульбабок злотисто-схвильовані сонечка
кохаються пристрасно з хмарками грициків!

05.2013