Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Ігор Герасименко (1962)
Я на полях жовтневих жовтий сонях,
я соловей, де сови - солов`ї.
Й сніжинка я на сніжних дня долонях,
й тичинка я в квітучій течії.


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ігор Герасименко, [ 2016-07-17 19:49:03 ],
на сторінці поезії     "Страшна жара"   Герасименко Ігор

Коментатор Ігор Герасименко, [ 2016-07-25 13:04:25 ],
на сторінці поезії     "Страшна жара"   Герасименко Ігор

Коментатор Ігор Герасименко, [ 2016-07-25 13:05:25 ],
на сторінці поезії     "Під ногами і на серці"   Герасименко Ігор

Коментатор Юрій Лях, [ 2017-10-10 04:17:13 ],
на сторінці твору     "Легенда про новітню риму"   Герасименко Ігор

Привіт, Ігоре.
Асонансна рима нелітературний термін? Ну ти скажеш!
АСОНАНС (франц. assonance, від лат. assono — відгукуюсь) — 1) Повторення однакових голосних у віршованих рядках і строфах (рідше — в прозі): «І громом молодим котилося над нами, лунало по ланах: „Вперед за владу Рад!“» (В. Сосюра). А. часто поєднується з алітерацією, чим досягається значний худож. ефект: «Дзвоник земської пошти дзеленькав монотонно і разом з карканням ворон розносив сум по сутеніючім просторі» (М. Коцюбинський). 2) Неточна, неповна рима, основана на збігові наголошених голосних або наголошених складів, причому закінчення заримованих слів можуть не збігатися. В сучас. поезії, зокрема українській, асонансна рима використовується дуже широко (напр., у Л. Костенко: «недовгою — долею», «таємну — твоєму», «треба — ребра», «востаннє — листами»)».
Й. М. Голомбйовський.
[Українська Літературна Енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1: А-Г. — С. 94-103.]

З огляду на вищевказане, твій варіант в) і с) - то і є асонансна рима.

1   ...   28   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   40