Автори /
Володимир Маслов (1966)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мой странный друг
•
Чудо Рождества
•
Пилат
•
Зірка під водою
•
Вузол
•
Листопадна пора
•
Ще тихо
•
Переводять церкви на росiйську...
•
Школа
•
Сіра зона
•
Тобі не бути...
•
Іловайськ
•
9 Травня
•
Хресна Дорога
•
Помилився
•
Коли ж вам буде досить?
•
Хитлива рiвновага
•
Угода
•
Де ж вiн, цей шлях?
•
Безсоння
•
Заметiль
•
Вертеп
•
Забутий цвинтар
•
Зима на вiдстанi руки
•
Жовтень
•
Українська нiч
•
Мы, видно, снова выбрали не тех...
•
Вечiрнiй Вiдень
•
Туманный горизонт
•
Сіріє ніч...
•
***
•
Безмiр
•
Надія
•
Бабине літо
•
Німа пара
•
Де ліс шумів...
•
Квітна неділя
•
Весняний день
•
Прокруст і Тесей
•
Сотня стала Небесной сегодня
•
Як вік тому...
•
Непроглядна ніч
•
Чергове перемир'я
•
Йордан
•
Святвечiр
•
Новороссия
•
Твоїх очей яскрава мить
•
Память деда
•
Випадковiсть
•
Зозуля і Плиска
•
Дозріваючи знов до свободи...
•
Твій вогонь
•
Лебідь, рак і щука...
•
Русинам
•
Я - Волноваха
•
Різдвяна надія
•
Вифлеем
•
Молитва
•
Ріка війни
•
Як це сталося, друзі?
•
Ось так би...
•
По эту сторону войны
•
Це – війна
•
Хто вони, Боже?
•
Молився Рим за Україну
•
Пасхальная свеча
•
Біло-біло...
•
Сорокоуст
•
Мою країну ріжуть на шматки…
•
Шевченко з нами
•
Не плачте, мамо...
•
Збирай, країно, сили...
•
Усамітнена трепета
•
Во времени
•
Звалили і вергли під ноги...
•
***
•
Мій народе...
•
Мой путь и крест
•
Осіннє
•
Открыто окно...
•
Сила почуття
•
Мир
•
Світлий Янгол Мукачева
•
Камни
•
Не намагайтесь...
•
Старий двірець
•
Осінь у місті
•
Ознака осені
•
Ти в моїй уяві
•
Нічне небо
•
Оберіг
•
Чи чуєш ти?
•
Я спалюю листи
•
Незаймана
•
Водограй душі
•
Горіла свічка...
•
Старий словник
•
Розп'яття
•
Великодня ніч
•
Плин часу
•
Світотвір
Мой странный друг, мой страшный враг,
моя неверная опора,
моя неверная опора,
Подавший миру добрый знак
звезду вечернюю зажёг.
звезду вечернюю зажёг.
Суд завершено. Звершилося...
Кривава біля підніжжя хреста трава.
Кривава біля підніжжя хреста трава.
Зірка під водою
Шандор Ременік
Листопадна пора і на згадці настояний чай,
і окремість, яку з кожним днем відчуваєш гостріше.
і окремість, яку з кожним днем відчуваєш гостріше.
Ще тихо в країні слухняних овець,
яка чинить опір пораненим тілом,
яка чинить опір пораненим тілом,
Переводять церкви на російську,
наче грають в ворожу дуду
наче грають в ворожу дуду
Пробита дошка коситься на стіл,
в рядках рівнянь – дряпка гостроконечність,
в рядках рівнянь – дряпка гостроконечність,
На мапі позначена сірим,
обпечена словом «АТО»,
обпечена словом «АТО»,
Тобі не бути «старшим братом» –
не розвернути хід речей!
не розвернути хід речей!
Скажи, навіщо цей парад,
коли триває маскарад,
коли триває маскарад,
Не мав мій дід ні чину, ні відзнак,
не кланявся ні зверхникам, ні кулям,
не кланявся ні зверхникам, ні кулям,
Чи відчуватимуть вину,
чи буде нам спитати з кого
чи буде нам спитати з кого
В єдиний зав’язавши вузол
життя, війну, торгівлю, зраду,
життя, війну, торгівлю, зраду,
В окопах третю місимо весну,
"Мінськ"вичерпав усі можливі спроби.
"Мінськ"вичерпав усі можливі спроби.
Коли з образ вистрілюють слова
і їх уже несила зупинити,
і їх уже несила зупинити,
Гуде від обстрілів земля,
Радбез неспішний та розважний...
Радбез неспішний та розважний...
Лагідна тиша, і бавиться в ній дітвора
біля зруйнованих стін обгорілої школи,
біля зруйнованих стін обгорілої школи,
Піднімеш очі – і здається, ніби
оце пульсує всесвіт у тобі
оце пульсує всесвіт у тобі
Так сильно мете – ніби десь розірвали перину,
і порох всесвітній огладжує злами й кути.
і порох всесвітній огладжує злами й кути.
Когда пустыню сумрак обнимал,
они пришли сюда, ведомы верой.
они пришли сюда, ведомы верой.
Тут спокій населяють імена
й короткі дати...
й короткі дати...
З дерев осипалася осінь,
пора просвітлена стоїть.
пора просвітлена стоїть.
Виймає жовтень сірники –
і все охоплює пожежа.
і все охоплює пожежа.
Відписала листа Запорізька Січ
нехрещеному лбу, поторочі...
нехрещеному лбу, поторочі...
Принёс присягу новый президент –
и за его спиной упал солдат,
и за его спиной упал солдат,
Віденські силуети,
слухаю і мовчу
слухаю і мовчу
Когда тебе осточертеет
быть пешкой не в своей игре,
быть пешкой не в своей игре,
Сіріє ніч, над снами мріли зорі.
І морок розгортається в ландшафт.
І морок розгортається в ландшафт.
Вверху глухі, внизу німі,
країна в ямі...
країна в ямі...
Вночі тихий шум дощу
прокрався на мій балкон.
прокрався на мій балкон.
Ти вільна духом у "тюрмі народів",
де звикли не завважувати ґрат
де звикли не завважувати ґрат
Гасне лінія овиду,
промінь тоне в ріці.
промінь тоне в ріці.
Услід вони не чують прикрих слів,
не розрізняють вуличного шуму,
не розрізняють вуличного шуму,
Де ліс шумів – залишилися пні...
і батьківська земля лежить облогом,
і батьківська земля лежить облогом,
Задкує ніч з Оливної гори,
і сонце заглядає в Східну браму.
і сонце заглядає в Східну браму.
Весняний день хапається за промінь,
виходить з нір, випурхує з зими.
виходить з нір, випурхує з зими.
Війна – довершене з безумств,
де тільки віра переможе.
де тільки віра переможе.
На Крещатик приносят цветы
душам, что отлетели так рано.
душам, что отлетели так рано.
Як вік тому – ні єдности, ні згоди,
усякий грузне у своїй борні.
усякий грузне у своїй борні.
Була безмісячною тиша,
сюрчала темрява в'язка,
сюрчала темрява в'язка,
Навислі хмари оточили степ,
мосяжний овид з холоду отерп.
мосяжний овид з холоду отерп.
Як небесну свою вологу
по краплині збирає дощ,
по краплині збирає дощ,
Мовчання світле, вище за слова,
і молитов благословенна тиша.
і молитов благословенна тиша.
Хотели референдум?.. Выбор сделан –
в чужие руки отдали Донбасс.
в чужие руки отдали Донбасс.
Твоїх очей яскрава мить –
і Купідон у ціль влучає,
і Купідон у ціль влучає,
Мой дед погиб в далёком сорок первом
в бою у безымянного леска.
в бою у безымянного леска.
Закрию очі – знову двадцять...
Ми не зустрілися тоді,
Ми не зустрілися тоді,
Жили по сусідству Зозуля і Плиска
на тихім узліссі на березі річки,
на тихім узліссі на березі річки,
Дозріваючи знов до свободи,
ми за неї готові померти,
ми за неї готові померти,
За поглядом, за помахом руки,
за контуром реальності хиткої –
за контуром реальності хиткої –
Минає рік ганебної війни –
і вітер у казні, як в чистім полі…
і вітер у казні, як в чистім полі…
Не моліться в церквах за Кирила,
виправдовуючи цю війну.
виправдовуючи цю війну.
Обстрел... У блокпоста легли снаряды,
огнём и дымом белый свет затмив.
огнём и дымом белый свет затмив.
Зоря в віконце загляда
так, як тоді у Вифлеємі.
так, як тоді у Вифлеємі.
Древнейший Вифлеем – Дом Хлеба, Сердце Мира,
меняя облик твой, уходят прочь века.
меняя облик твой, уходят прочь века.
Господи, молю Тебе, не дай
ворогам країну на поталу...
ворогам країну на поталу...
На сході триколор замайорів
і підло зіштовхнули нас лобами…
і підло зіштовхнули нас лобами…
Як це сталося, друзі, скажіть –
нас раптово зробили чужими?
нас раптово зробили чужими?
Ось так би линути за вітром,
за обрій хмаркою пливти
за обрій хмаркою пливти
По эту сторону войны
не слышно пуль, не рвутся мины,
не слышно пуль, не рвутся мины,
Ніхто не спить спокійно... Це – війна
на сході цілить і в лице, і в спину.
на сході цілить і в лице, і в спину.
Вдерлися люди в масках зі зброєю в храм,
правлять їм вибиті вікна за ряд бійниць.
правлять їм вибиті вікна за ряд бійниць.
Молився Рим... і всі дивились вгору,
на білокрилих в небі голубів,
на білокрилих в небі голубів,
Как искра в сердце, горяча,
пред ликом ночи вешней,
пред ликом ночи вешней,
Біло-біло на землю вогку
у саду з вишень падає цвіт.
у саду з вишень падає цвіт.
Жертвам Майдана
Мою країну ріжуть на шматки –
родини, долі… сльози ділять навпіл,
родини, долі… сльози ділять навпіл,
Він з нами... понад нами, поміж нас...
у горах і у полі волошковім.
у горах і у полі волошковім.
Не плачте, мамо, не поможуть сльози,
нас не питають: хочемо чи ні?
нас не питають: хочемо чи ні?
Молилися церкви, стояли люди,
горів Майдан в облозі барикад…
горів Майдан в облозі барикад…
Бабусі
Тая во времени, свой совершают путь
облако в небе и камень у ваших ног.
облако в небе и камень у ваших ног.
Накинули зашморг на шию
і «вождь», похитнувшись, упав
і «вождь», похитнувшись, упав
пам’яті Сергія Нігояна
Честь і шана Твоїй сивині,
мій народе. В радянській оборі
мій народе. В радянській оборі
Бог влагает меня как стрелу
в нацеленный лук,
в нацеленный лук,
Ставка свічадо потемніло,
відбиток губиться на дні.
відбиток губиться на дні.
Открыто окно… И время сквозит,
шурша занавеской в седое утро.
шурша занавеской в седое утро.
Ніч розгорнула чорне полотно
і простелила всі шляхи у Всесвіт,
і простелила всі шляхи у Всесвіт,
Бежит череда событий
и дат, коснувшихся нас.
и дат, коснувшихся нас.
В промінні сонця сходив Янгол з неба,
тримаючи дитину на руках,
тримаючи дитину на руках,
Деля повседневный хаос,
мы все воздвигаем стены...
мы все воздвигаем стены...
Не намагайтесь бути москалями,
ніколи з вас не будуть москалі,
ніколи з вас не будуть москалі,
На площі залізничного двірця
шукають долі зустріч і розлука –
шукають долі зустріч і розлука –
Стихає літа камертон,
і тане в серці ніжний звук,
і тане в серці ніжний звук,
Ще теплим поглядом струмить
небес осонцена блакить,
небес осонцена блакить,
Шепочуть губи знов твоє ім'я
у гомінкої осені в полоні,
у гомінкої осені в полоні,
Вже стелить небо ніжний оксамит,
яскраві зорі ронить в мої руки
яскраві зорі ронить в мої руки
Тендітної блакиті далина
сповила світ небесним оберегом.
сповила світ небесним оберегом.
Чи чуєш ти, про що говорять квіти
в бажанні людям бути на потребу,
в бажанні людям бути на потребу,
Я спалюю листи,
все – тільки дим і попіл,
все – тільки дим і попіл,
Ти тамуєш жагучі думки
у тенетах опущених вій.
у тенетах опущених вій.
В. Івасюку
Як сильно Ти умів
Як сильно Ти умів
Горіла свічка на вікні
забутим, невимовним горем.
забутим, невимовним горем.
Старий словник. Гірке невороття.
Мов тінь – минуле дивиться у спину.
Мов тінь – минуле дивиться у спину.
Зігнувшись під хрестом своїм тяженним,
Він поєднався з ним навіки тілом,
Він поєднався з ним навіки тілом,
Горить у кошику свіча,
неначе в нього зірка впала.
неначе в нього зірка впала.
Намагаюся не думати про час,
тільки він мені нагадує про себе
тільки він мені нагадує про себе
В короткій миті – дотик, спогад, вічність,
минуле і майбутнє одночасно;
минуле і майбутнє одночасно;
Огляди