Автори /
наТалка гЛід (1989)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
* * *
•
Балада про непрощеного
•
La Que Sabe
•
fatale Fehler
•
на день насущний
•
ad notam
•
замість слів
•
ПесиМістика
•
ТОБІ
•
Вендета по-донецьки
•
Кінестетика
•
Екзистенційне
•
Синочкові (на недалеке майбутнє)
•
* * *
•
Одкровення блаженного менестреля
•
* * *
•
#####
так вже сталося-бо
•
НЕОКЛАСИЧНЕ
•
#####
•
#####
•
янґол пост-ґранджу
•
Своєму базилевсу
•
#####
•
-------------
•
Грішник
•
Однієї ночі
•
***
•
***
•
***
•
-------------
•
-------------
•
-------------
•
Переконливо
•
-------------
•
-------------
•
Наді млою
•
-------------
•
-------------
•
-------------
•
Відплата
•
-------------
•
-------------
•
-------------
•
Постнеповторність
•
-------------
•
-------------
•
***
•
***
•
-------------
•
-------------
•
-------------
•
-------------
•
Соматотонічний мезоморф із переважаючим мортідо
•
–Е.к.т.о.м.і.я. с.е.р.д.е.ц.ь
•
--------------
•
Інкрустація Сонця
•
-------------
•
Квазітрансцендентне
•
-------------
•
ПідСУМок
•
Античне сьогочасся
•
(Зі кримських поневірянь)
•
-----------
день як день вселенський
дим на видноколі
дим на видноколі
Алкоголь не допоможе -
навіть швидка смерть.
навіть швидка смерть.
так тихо за вікном.
клеймом
клеймом
стільки пройдено відчаїв
подих свободи вічної
подих свободи вічної
що вмовляти...
не треба тебе проклинати
не треба тебе проклинати
дякую, боже, за цю висоту,
дякую, боже, за цю самоту,
дякую, боже, за цю самоту,
діти навчають нас бути
ввічливими
ввічливими
не лишилось від тебе
ні сліду ні діла ні посліду
ні сліду ні діла ні посліду
які ми, боже, вже несхожі
які ми, боже, вже чужі.
які ми, боже, вже чужі.
Серце обирає не наосліп,
Просто в нього інший
Просто в нього інший
"Не боюся нічого-нічого.
Тихий березень снігом зустрів..
Тихий березень снігом зустрів..
ми знайомі не так
давно -
давно -
оксиморонно-несинхронний горе-час
о порожнечо! є у тебе сила
о порожнечо! є у тебе сила
Агов, моя малечо,
мій чоловіче милий,
мій чоловіче милий,
на фронті осені леткої, ніби лють,
у серце зрикошечено вже вкотре
у серце зрикошечено вже вкотре
за квадратом квадрату
квадрати бруку
квадрати бруку
гамівна сорочка ночі
душу зав'язала
душу зав'язала
так вже сталося-бо
Богомільного четверга
тесть Мирось богу сонця молиться:
тесть Мирось богу сонця молиться:
Висловися:
сивухою суголосся упийся –
сивухою суголосся упийся –
Дивуєшся,
вдивляючись
вдивляючись
(якось
опісля напруженого туніядського будня
опісля напруженого туніядського будня
Сіро на серці – сіро..
Кров, як прокислий сік.
Кров, як прокислий сік.
відкривають серця
як бляшанки з ікринами
як бляшанки з ікринами
Перезимовую літа,
злітають святкуваті зими.
злітають святкуваті зими.
Смеркне..
У вечірнім супокої
У вечірнім супокої
Ніч у мізерному місті.
В довгих облізлих будовах
В довгих облізлих будовах
Стелиться туманом вранішня доріжка –
І куди ж вона нині заведе?...
І куди ж вона нині заведе?...
Ця ніч, неначе прочерк в стрічці жаху,
Ходжу крізь темряву і рву завісу зі
Ходжу крізь темряву і рву завісу зі
В тебе постіль холодна. Ти сміла
Стільки літ просиділа сама
Стільки літ просиділа сама
Отак починалася воля
Від жалю – до лжепрокльонів
Від жалю – до лжепрокльонів
Це ж треба так зумисне запізнитись
Це ж треба так свідомо поховати
Це ж треба так свідомо поховати
Вечір зализує рани.
Ранок відшукує слід.
Ранок відшукує слід.
Примхлива перемога –
І черевата зніченість.
І черевата зніченість.
Мілішають озера наших душ
і повагом листята облітають.
і повагом листята облітають.
Минаю занедбаний цвинтар.
Дивні визрівають думи про наше розхаяне буття:
Дивні визрівають думи про наше розхаяне буття:
Нерозступна мла налягла на місто,
Цмулять пияцюги горілчаний звар,
Цмулять пияцюги горілчаний звар,
Що ж ти, подруженько, боязко дивишся,
Брівоньки хмуриш, пригадуєш бруд?
Брівоньки хмуриш, пригадуєш бруд?
Віриш, любий? Я вже не плачу,
І смертей не графую лиця потворні,
І смертей не графую лиця потворні,
Ось і настав цей ранок солодкавий,
Вгніздилось сонце у тенетах віт.
Вгніздилось сонце у тенетах віт.
Гарцює пульс у сальсі опівнічній,
Праворуч у моїй легені простріл.
Праворуч у моїй легені простріл.
Нещасливиця. Ледащиця
Начіпляла на сукню бід
Начіпляла на сукню бід
Вогники окаті з таїни
Нам, двом знайдам, знай собі, моргають,
Нам, двом знайдам, знай собі, моргають,
Знаходиш себе – і губиш.
Невгамованих спроб вагота
Невгамованих спроб вагота
Скрегоче коліщатами годинник.
У клопотах залізний батько Час.
У клопотах залізний батько Час.
Ловлю відлюдження світила
Того, що вісником вгорі
Того, що вісником вгорі
Відчуваєш? Ще янголи дихають
За плечима ж кихоче: «не-ма»
За плечима ж кихоче: «не-ма»
Тісно в сім місті містику..
Мучить непроминучість.
Мучить непроминучість.
Зімкнуто віконні повіки.
Опущено важелі сну.
Опущено важелі сну.
Нічка-нюкта. Місячна яхта
Ряхтить на запещених небесах
Ряхтить на запещених небесах
Пишуть цівочкою дощу
пращури на долоні,
пращури на долоні,
Крамольна крапля зрілої печалі.
Картай себе. Картай-Картай-Картай
Картай себе. Картай-Картай-Картай
Уґурний день погубить нашу ніч..
Ти пригубив мене собі на втіху.
Ти пригубив мене собі на втіху.
Мольфаристі обриси сосен десь там..
за горизонтом..
за горизонтом..
Елефантизм будівель та фанатизм люденят –
Марнота Марнот, як істинно мовлено..
Марнота Марнот, як істинно мовлено..
Спорожнів ти без мене,
мов дірявий бурдюк,
мов дірявий бурдюк,
Гей, ви, беллерофонти, мірмідонці,
докіль? мляво помішуючи твань долі,
докіль? мляво помішуючи твань долі,
з цієї зими –
за територію скрути,
за територію скрути,
Лазуритові небеса…
Безнаставницький
Безнаставницький
чорна тиша танатофобій
пагін сумніву вигне стан
пагін сумніву вигне стан
Повня над містом висне
Линуть мелодії мляво
Линуть мелодії мляво
обвітреної віри горе-горизонт
пручається відчайно сонця аорта
пручається відчайно сонця аорта
Виткий теракотовий вітер,
мов шепіт невтішника - Шіви..
мов шепіт невтішника - Шіви..
озерна печаль
на острівцю твого серця мій пане
на острівцю твого серця мій пане
Огляди