З досвідченим старим котом
Зустрілось якось кошенятко,
Що гналось за своїм хвостом,
Ніби за мамою дитятко.
Воно то падало, то вмить
Зривалося і далі мчалось.
Старалося хвоста вловить,
Але йому це не вдавалось.
– Скажи мені, малий артист,
Нащо тобі по колу гнаться?
– Мені сказали, що мій хвіст,
То є моє найбільше щастя.
Тому і хочу я зловить,
Щоб щастя завжди поруч мати.
Всміхнувся старий кіт на мить
І молодому став казати:
– Коли я був таким як ти,
Хочу тобі, малюк, признаться,
Мені казали, що хвости,
То є в житті вершина щастя.
І я ловить його почав:
Не пив, не їв, весь час крутився.
Безсило падав, знов вставав,
Аж поки врешті не рішився
Просто піти, як і ходив,
Піднявши голову до неба.
Я відкриття тоді зробив,
У той момент, малий, для себе:
Щодня відтоді знов і знов
Став помічати за собою:
В який би бік я не пішов –
Мій хвіст завжди ішов за мною.

Молитись можуть не лише святі,
Чи ті, хто по життю є нездорові.
Найбільш молитва помага в житті
Тим, хто навчивсь молитися ЛЮБОВІ.

Любові до Вкраїни, до людей,
До пісні солов’їної, до мови,
До ближнього, до рідних, до дітей…
Можна вмістить в молитві до ЛЮБОВІ.

Молитви ці напрочуд є прості,
Можуть як в думці бути, так і в слові.
До сотні років можуть жити ті,
Які щоденно моляться ЛЮБОВІ.

Сьогодні діти грались у війну…
І я згадав дитинство босоноге,
Як грались ми колись в таку ж саму,
Здиравши по кущах до крові ноги.
Тоді було завжди два табори:
В одному руські – переважно старші,
В іншому німці – менші там були.
Траплялись навіть без вісті пропавші.
Летять гранати в хлопців з-за кущів,
З дерева снайпер лазарем стріляє.
Є перша кров, хтось може й не хотів,
Брова кровить, Маша Петра спасає.
– Падай, Сашко, ти більше не жилець,
Ти ж підірвався на російській міні!
– Ти що, Мишко, в мене ж бронежилет,
Кацапам – смерть і – слава Україні!
Навіть у сні не міг я уявлять
За шість десятків літ, що встиг прожити,
Що будемо з братами воювать,
А допомоги в ворогів просити.

Березень 2014

УМІТИ ПРОЩАТИ

Я щасливий тому, що навчився прощати,
Не тримаю в душі ні злоби, ані зла.
Через те уночі можу добре я спати,
І у серці моїм завжди повно тепла.

Від думок в голові я ніяк не страждаю.
Якщо часом вони заважають мені,
Я усіх їх докупи тоді запрягаю
І верну, куди хочу, немов на коні.

Я прощаю усім і завжди всі образи,
Відплатити за них намагаюсь добром.
Тому щастя до мене приходить щоразу,
І на друзів в житті мені теж повезло.

Бог старається всім нам гріхи відпускати,
Бо в цім світі не можна безгрішному буть.
Я щасливий тому, що умію прощати,
Тільки деякі речі – не вмію забуть.

2014