З досвідченим старим котом
Зустрілось якось кошенятко,
Що гналось за своїм хвостом,
Ніби за мамою дитятко.
Воно то падало, то вмить
Зривалося і далі мчалось.
Старалося хвоста вловить,
Але йому це не вдавалось.
– Скажи мені, малий артист,
Нащо тобі по колу гнаться?
– Мені сказали, що мій хвіст,
То є моє найбільше щастя.
Тому і хочу я зловить,
Щоб щастя завжди поруч мати.
Всміхнувся старий кіт на мить
І молодому став казати:
– Коли я був таким як ти,
Хочу тобі, малюк, признаться,
Мені казали, що хвости,
То є в житті вершина щастя.
І я ловить його почав:
Не пив, не їв, весь час крутився.
Безсило падав, знов вставав,
Аж поки врешті не рішився
Просто піти, як і ходив,
Піднявши голову до неба.
Я відкриття тоді зробив,
У той момент, малий, для себе:
Щодня відтоді знов і знов
Став помічати за собою:
В який би бік я не пішов –
Мій хвіст завжди ішов за мною.