Сьогодні діти грались у війну…
І я згадав дитинство босоноге,
Як грались ми колись в таку ж саму,
Здиравши по кущах до крові ноги.
Тоді було завжди два табори:
В одному руські – переважно старші,
В іншому німці – менші там були.
Траплялись навіть без вісті пропавші.
Летять гранати в хлопців з-за кущів,
З дерева снайпер лазарем стріляє.
Є перша кров, хтось може й не хотів,
Брова кровить, Маша Петра спасає.
– Падай, Сашко, ти більше не жилець,
Ти ж підірвався на російській міні!
– Ти що, Мишко, в мене ж бронежилет,
Кацапам – смерть і – слава Україні!
Навіть у сні не міг я уявлять
За шість десятків літ, що встиг прожити,
Що будемо з братами воювать,
А допомоги в ворогів просити.

Березень 2014