Скільки їх, безвинно убитих?
Закатованих,замордованих,замучених

Час - то запорука досвіду.
Досвід - ключі до успіху.

Бог долю хрестиком нам вишивав,
де чорне-то журба, червоне -то любов.

Біла ворона не вимовляла літеру "Р".
І тому майже весь час мовчала.Соромилася.

Вони падали ,ніби підкошені смерті косою,
Півстолітні дуби і сосни .

1
Ясна зірка з неба впала знову,

Як туман ранковий,
Як роса на сонці,

Не дуже давно життєві шляхи привели мене до обласної дитячої лікарні у відділення онкогематології. Одного разу в палаті спілкувався з мамою хлопчика, що перебував тут вже 9 місяців. Вона розповіла мені історію про дівчинку, яка лікувалась в цьому відділенні. Я дивився на її сина років 10-12, і на його місці бачив ту дівчинку.
Мене вразили великі, не по дитячому сумні очі. Вони водночас були наповнені відчаєм від невимовних страждань і потихеньку згасаючою жагою до життя від усвідомлення невідворотного. Хлопчик був дуже худий і вже зовсім лисий від спалюючої все живе хіміотерапії. Поруч з ним лежав мій п’ятирічний син, який безтурботно посміхався мені. Такою як цей хлопчик була і та дівчинка. Таким може бути і мій син.