Подарунок долі
Для тебе доля вділила щедро подарунок
Забравши згубну безсоромну мить.
І все що в тобі було обновилось, затягнулось
Знову запалало полум’я жаги життя
Та невже твоє надбання досі цінне?
Поки його ти не поклав до ніг, приречення.
Повітря охопилось димом зречення
І лаконічність стала гострим жалом
Подумавши ще раз, а може й двічі
Перш ніж що не будь сказать кому у вічі
Бо лиш своїм життям поглянув в вічність
Чиєсь Сонце вже зайшло в очах,
Чи може це ніяк не подарунок, просто підлість..?
От і все..
2/12/18

мой сон

Я плохо спала етой ночью 
Во снах открывала себя
И страх пропитывал меня
Безразличен к моему своеволию  

Поднял с глубин душы 
Всю баламуть,всю тяжесть 
Он так прозорлив и жесток 
От судеб разных блокировки 
 
Проснувшись я осознала 
Что сон не властен надо мною
Реальность радостней была
И в ней я целость обрела

Зачем тогда доверять себя снам?
Позволено им лишь открыть нам портал
Показать в пространствах путь
Открытий во всевозможных вариантах

Но выбор есть всегда и как распорядиться им
Мы учимся порой у сновидениях 
И расставляем всех героев по местам
Закончив игру мы отдаемся воле случая
9/30/18

В ночі замерехтіли зірки
І розчеркнули небо
Обділені, обмежені
Закриті, необстежені

Розгорнуті планетами
Завиті покривалами
Не дивина, вже впевнені
Самодостатні,небесами звергнені!

Потушені, померкнуті
Пошкоджені і здавлені
Безорбітно,безробітні, зітнуті
На полицях хаотично розставлені

6/13/18

В мишоловці мишка!
Тікала і ховалась
Злодійка-Розбишака
В коморі враз Вміймалась

перехитрила пастку !
Нарешті здогадалась
Гризла недогризла приманку
Тихенько собі здригалась

Прошу, зостанемось у мирі!
Ще поживу, натішуся
Бо справа тут не в сирі
Тобі людино,сьогодні я довірюся!



6/13/18

Переполох-хтось змовк
Хтось закричав й заглох
Засурмили люди
Побудилися, озвалися

Кому б в ночі не спалося?
Ой лишенько,що трапилось?
Світалося, виднілося
неначе всі замурувалися

Переполох на двох
Збудилися отарою
Юрбою хлинули
Спізнилися, порозбігалися

Погоріли , попалилися
Нема нікого й духу
Розчинились постаті
Переполох..на трьох..

1/31/18

Веретено життя
Нанизуючи вірші
Сплету й своє життя
Чіпляючись за вітки

12/3/17

Дороги,шосе,магістралі
Ведуть додому,на роботу
В магазин,на природу
Що далі,яку з них обрати ..?
3/21/17

Роздати себе по частинах
Віддавши свій зір, прохожому
Віддати свій слух,глухому
Віддати свій голос німому

Залишивши всі відчуття для них
Зберегти собі смак
А може віддати тому,хто його немає?
Віддати відчуття запаху?
А якже рози?іх запах чаруючий

Не залишити собі нічого
Лише шосте чуття, успадковане
Не віддати,не передарувати
Захищене воно від злому
Воно тобі належить від народження

Його відкрити можна,лиш роздавши свої відчуття , сприйняття
В тобі оживуть картини,емоції ,еманаціі
Все оживе і наповнить тебе.

Ти не був і не будеш ніколи спустошеним
Бо ти Собою наповнений ще від народження !

3/20/17

Любов є в тобі
Живе там і буде жити
Ти з нею прийшов у світ
З нею й підеш від світу

Любов є в тобі
Прийми і поцілуй її
Обійми і приголуб
Вона задовго чекала

Любов є в тобі
Не шукай її ззовні
Не варто пролитих сліз
Вона зцілює всіх і все

Любов є в тобі
Поклади руку на серце
Чуєш -б'ється
Ти сил не марнуй

Любов є в тобі
Як промінчик сонця
Світи,зігрівай усіх
Зі свого віконця - серця!

4/23/17

Смішна жінка,
Хто вона?
Та з котрої сміються
Чи пустословлять?

Судять її по за очі,
Вбирають в лахміття,
І тягнуть по долу за коси
Насміхаються,жорстокосердні

А вона мовчить лише
І у відповідь не голосить
Без образ і посмішок
Зіткана вона з радості

Дитячої безсоромності
Незговірливоі скромності
Того,що втратило значення
Сентиментів ,безпечності?

Сонячних променів,
Веснянок-смішинок
Самовпевнена ,відкрита
Обділена гордістю

Смішна жінка ,
Хто вона?
В очах її застигла
Розповідь,не розказана

Хай сміються ті,кому не жаль
Хай язикують ті,кому байдуже
Пройти цим світом
І не впасть в калюжу?

Зможе лиш та ,
Котра залишає смішинки
І розтоплює сердець крижинки
Хто вона ,ця смішна жінка?

04/20/17

Скільки людині треба для щастя
Ходити,гукати,блукати
Своїми піснями до світу взивати
Ой-ген-ген-перекотиполе

Чому не змирилася?
На небі розвиднілось
Дух покорився,а тіло схилилося
Для чого себе ошукала?

Вверху,як і внизу
Перегорнута сторінка
В Пам'яті лишити дотики
Аромати,пустослівники

Розглянся навкруги
Скільки живого навколо
Дерева,квіти,комахи,птахи
І люди,що жалем вповиті

Розкуті хлопці в пальті
Короткошерсті коти
Армагедонні шафи
Шухляди переповнені

Твої таблички,номери
Крилаті вислови
Картини ,вітрини
Абажури,торшери

Грифовані вітрини
Жалюзі скособочені
За ними гардини
І вдивлені постаті

Скільки треба для щастя?
Об'єму не вистачить
Сперте повітря у грудях
Вдихнути -видихнути.

3/25/17

Боюся
Боюся полюбити знову.
У серці знову когось поселити
І думати про того когось знову.
Щодня,що вечір ,щогодини

Вже не лютує лютий місяць.
І дощиком асфальт зросився.
Весняним подихом подуло.
І вітер приносив лиш вістки.

Може ще трохи почекати?
Подумати над долею своєю?
Навчитись друзів розрізняти .
І полюбить людей душею .

Через нестриманість свою,
Удари долі получала.
Без роздумів пригоди я шукала,
Знаходила лише якесь німе кіно..

Минуло роки з три.
І тіло моє обновилось,
І рани загоїлись,а шрами залишились.
Серце вже не так спалахує,і не радіє.

Приборкала я пристрасті свої .
Хотіла лиш любити і любила.
Не думала чи люблять,чи полюбляють лиш.
Навчилась розлучатись,і не ходить на повідку.

Було,що мрії розгубила,
І кіноленту розірвала на шматки.
Опамяталась,пожаліла .
Віддала вітру всі лихі думки.

І новий день настав для мене.
Іскрою серце запалилось,
Від сонечка взяла усмішку ,
Від неба - безкрайність почуттів.

Я полюблю,любити треба!
І світ,і вимір цей в якому я живу!
Вдихаючи любов ,я видихаю вдячність .
Це принцип по якому йду!

Самотність-це лише блюзнірство !
У світі стільки ще доріг,незвіданих стежок!
По них пройдусь сміливо!
Тебе зустріну і з тобою в ритм піду!

Кожен крок такий для мене цінний.
Кожен вдих і видих-це життя моє.
Що віддаю,те отримую в замін .
Закон мого буття такий простий..

24 лютого 2017

Минуле промайне
Вітром задмухане
Подихом скомкане
Відкрито ошукане
перекотиполе спустошене
Обезкрилене, обезкиснене
долею дефрагментоване
На узбіччі пам'яті
Сидить відьнодумне
Чогось чекає,
Чи кращої долі,чи доброго слова?
Не дождеться сьогодні ні сего ,ні тего
Піде ..самотнє босе,
Попідфосу кльопаками
А все того,що баба з воза ,щоб кобилі легше стало..

Особистість проміняти на теплі тапочки
Заритись під плетене покривало
Особистість проміняти на кадри з телебачення
На кіноленті бачачи не своє життя
Особистість проміняти на безтурботність
Заспокоївши себе лавандовим ароматом
Особистість проміняти на копії кумирів
Обравши для себе одну із масок
Особистість проміняти на чорний колір
Зєднавши кольори в собі нічого не втратити

Особистість проміняти на карти Таро
Віддати своє життя їхньому розпорядженню
Особистість проміняти на золоті лати
Оздобивши ними недооцінені формати
Особистість проміняти на діаманти
Віддавши природі еталон бездоганності
Особистість проміняти на матеріальне
Здобувши півсвіту душу розтратити
Особистість Не має значення
Коли вже спустошені кишені жадністю?

14 Січня 2017

Я ще не знаю Вас,а ви не знаєте мене ..І в цьому загадка для нас.
Можливо Ви мій пазл,а я Ваш
для вірних серцю-відкрита таємниця
я не шукаю й не чекаю
є час на все і в ньому я знаходжу Вас!



I do not know you and you know me .. This mystery for us.
Maybe you are my puzzle, and I am yours
for the faithful heart, secret is open
I do not seek and do not expect
There is time for everything and there I find you!

10 Травня 2016 року

Ти терпеливий,дякую тобі за це
Ти вірний є мені і ти навчись чекати
Для мене зітканий із тисячі світів
В тобі світанки,ночі ,дні
в тобі є сила,та що так мені потрібна
Ти захистиш мене від буревітру.
Ти зоряним покривалом для мене станеш




You are patient, thank you for this!
You are true to me
and you Learned to wait
you made it out of a thousand worlds for me
Sun rises we meet ,nights and days we live
You are in power, which I'm so need!
You will protect me from the storm !
You are starry blanket for me..
You are in my surroundings
You live in everything for me..
10 Травня 2016 року

Кіндер сюрприз
Ти в світі цьому для батьків
В тобі загадка і питання
Ти хто такий,у кого вдався?

Одного дня залишилась одна
І відповідь шукала
Що у яйці заховано для мене?
І половину з них по розкривала

Та ба,лише знайшла пусте начиння і розчарування
Не були іграшки цікаві
І кожна з них була ще більш нудна
Я подарунки всі загребла за диван

І камінь було з двору принесла
Щоб не даремна праця була
І ще кіндер сюрпризів натовкла
І тут батьки неждано повернулись

Я іх ще більше вразить не могла
Тихе дитя за диваном сховалося
І ні моргнуть,душа у п'яти залягла
І слів,уже моїх не було чути.

Із хати я тікати подалась
А навздогонку хтось за мною
Та хто б мене вернув додому?
Чи страх,чи совість,а може каяття?

Та ні,цікавість,що вже далі?
І тато в лікаря перевдягнувшись
А я хотіла ближче розглядіти
І тут попалась я у цей лихий капкан

Швиденько рісочка летіла
Щоб вибити мене,по саме "фе"
Та батько не давав мене в обіду
Оце клопотів я наспричинила

І ліки все ж знайшлись на мене
Кропивонька пекуча була в самий раз
І як тоді моя вся шкіра засвербіла
Зачервонілась, рясно вбралась в пухирці

Не довго музика дзвеніла!
Пройшли часи,премудрості навчилась
Хоч знову кіндери дробила
Лиш не зараз усі ,а по однім..

19 Травня 2016 року

Минають дні за днями
І світ покривсь календарями
Під ними спокою нема,ані смутку
Лиш розпач тихий бродить.

Він гонить тих хто спить
А ні ворушиться,немов застиг
Під їхніми тілами сухе листя,
Що Осінь бережливо постелила

Проходить мимо коридору
В кімнаті порожньо,нема нікого
Лиш павутиння розтянулось
Покрита пилом скатертина

Вона чужа йому,та не байдужа
І вийшла з коридору тінь її
Розплутані коси до долу,
в очах сумних відбиласа журба.

3 литопада 2016року

Закладкою для блокнота стала упавша волосина
Чи думала чи гадала,що така її доля,закластись між листків
Було волосся розгойдував вітер,сплів собі гойдалку з них
Колисався на ній до упаду,потім зіскочив,понісся у вир.
Мабуть, на інших гойдатись, поки вистачить сил..

9 жовтня 2016 року

І час мине
І дні минуть
І сотні тисяч міст пробудять нас від сну
І звук сирен вночі чи вдень
Я буду думати про те де ти є
Чи сумно тобі чи весело на серці
Чи може ти втомився,любий?
Я відчуваю тебе всім серцем
Бо ти там поселив себе
Чи радісний ти є ?
Чи може все тобі вже надоїло ?
Як розділити маю я це відчуття твоє?
Я думала про це,і відповідь прийшла спонтанно
Тепер я стала твоїм особистим телепатом
Із всіх зв'язків на світі ,ми заключили цей єдиний та найшвидший
В секунду я тебе досягну
І вмить все розділю з тобою,моє серденько.

And time will pass
And the days bypassed
And hundreds of thousands of cities will awaken us from sleep
And the sound of sirens at night or during the day
I'll think about where you are
Are you sad or fun heart
Or you may miss, dear?
I feel you with all my heart
For you there settled itself
Whether you are joyful?
Or may you are tired, darling?
As I have to share this feeling of yours?
I thought about it, the answer came spontaneously
Now I have become your own telepathy!
Of all the relationships in the world, we concluded that the only and fastest
In the second I will attain
And instantly divide everything with you, my heart.

20 Червня 2016року

Крокуючи на зустріч мріям, місяцю ясному
ти йшла, немов в погіднім сні
відкрилось небо зорепадом,
замиготіли в темряві лампадні ліхтарі..
І тихо так підкрався місяць
Немовби загляда в вуста..
Чомусь ти тихо шепотіла, немов просилась:
«Ще трішки,ніченька свята, побудь зі мною..»
Та ранок сонцем розвиднівся
Дорогу додому ти врешті віднайшла!
9 жовтня 2016

Якби лише вона промовити могла!
Про що б тоді заговорили ми ?

Що б перше проказать зуміла?
-"Hello beautiful!"
-як маю догодити тобі сьогодні?
-видається мені,що ти бажаєш обіймів?
-добре та затишно бути з тобою.
Вже серце не хвилює плин часів.
допоки п'єш свої півлітра чаю.
Пригоршню відміряно спогадів тобі .
В пакеті жасминового чаю ,
Може хто знає,що в ньому зібрані думки.
Якби не він, цідивби їх крізь зуби.
та застрявав поміж отих миШлів..
Немовби фрагментарним ставши,
ти відділивсь від того,що було й що є.
До дна ти випив світ цей .Залишив пустоту
Та забажав піднятись вище.
за межі чашки подивитись.
фантзіям вже місця не було.
ти вийшов поза них.
перед очима пропливали далі,в яких бував і
слід лишав на фотографіях .
На них цвіла черешня, і сміху гомін долинав.
Уже не буде так як було.
Перемінилися світи.
І в памяті лишились люди.
Як сироти покинуті узбіччям памяті..
Вони лишились такі,як були
в фіксований відрізок часу.
І легковірні й грізнодумні.
Були і ті,пройдисвіти,
Що правдомолять тілько третім разом
за третім разом ти для них і жив..
Тепер переплились дороги їх, в клубочок ниток заплелись.
дорогою ішовши їх розмотував.
Надіючись свій шлях додому віднайти..
Примарилось..Чашка не мовила ні слова.
І поговорив подумки з собою.
І чай допив до краплі,лиш зрозумів,що розбрелись всі думи.
Добре,що хоч зубами вже більше не цідив..
В пакеті чайнім зібрані думки.
Якби не він цідивби їх крзь зуби.
І центрифугою від мене розійшлись..
щоб знову довелось з'єднати букви всі до купи.
"Нello beаutiful!Як маю догодити тобі сьогодні?"

10 жовтня 2016

Відкрию вікна навстіж
Впущу проміння світла
Щоб світ був безхитрим,
А повітря прозорим та чистим
Сьогодні влаштую свято!
Витягну срібний сервіз,горнятка
цокнемось за здоров'я ваше!
А коли свято прийде до завершення
попрошу,не входити без дозволу,
Туди, куди вас не запрошую.
Може,задля безпеки вашої ж!

4 Жовтня 2016


Може відкрию сьогодні вікна?
ПоДивитесь люди,на що я гідна !
Нема тепер в мене чого ховати
Окрім образу душі,що вам недістати..

Якби тільки могли,зажадали б забрати?!
Та нащо би вам так мене обкрадати?
Чи хтось би прийшов мене захищати?
Чи я для вас надто безпечна?

Може би вам відімкнути двері?
Може ключі вам у руки вкласти?
Щоб ,мов злодії не вкрадались
Бо я на вас вже давно чекаю

Я б ще написала багато
Що люблю готувати на свята
не впевнена чи вам до вподоби
Бенкети й сімейні обряди?

Може сьогодні влаштую свято?
Витягну срібний сервіз,горнятка
Налию вам бургундського вина
І цокнемось,за здоров'я ваше!

Та коли свято дійде до завершення
попрошу,не входити без дозволу
Туди,де вас не запрошено
Може, задля безпеки вашої ?

Щоб не злякатись ,гармидару
Того,що зі столу не прибрано
Пляшка вина з сигаретами
Ні я не п'ю й не курю,друзі залишили..

Для чого мені виправдання?
Я ж не грішила в дитинстві
А тепер грішу й лицемірю
Я провинилась ,не втрималась.

Прошу мене пробачити,за
Моє безглузде виправдання:
Зі страху чи може від розпачу
Що все ж без контрольна над вами.

Якби совість мене так не гризла
-то мабуть померла б зголоду.
Стіл бенкетний готую для неї
І ви теж приєднуйтесь ,я вас радо запрошую!

В твоїй душі панує вітер
Вікно ,що в серці холіта
Та є ще віра,вільний вітер!
хоч протягом вона окутана..

Ти безтолковий,і незвіданий
Бо не прочитаний,закритий є
Але Ти вірний,відданий !
Та ні,безсоромітний,прикрий Ти!

І відголоски сумнівів розсипано
кришталеву вірність розкрадено
То хто Ти є,чи безкорисний Ти?
В усьому відповідь знаходиш Ти?



4 жовтня 2016 року

Мое дивное сердце!
Струн мира сосредоточение!
Ты яростно и счастливо бываешь
Ты содрогаешься и окрыляешь

Ты мой наставник и учитель
В тебе все тайны мира сокрыты
Ты беспредельное знание
Автономность твоя-знак воли Творца!

Твой ритм-слияние в одно,
Пробужденная жизнь и благодарность за все
Ты отдаешь себя безвозмездно
Прости,что безрассудно причиняла боль тебе

Мое драгоценное сердце!
Я готова послужить миру и тебе!
Будь со мною мое милое сердце!
Я живу пока ощущаю тебя во мне!