Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.26
18:27
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
Запльоване майбутнє та минуле.
А що за свято - намертво забули
У шабаші манкуртського лайна.
Є дві реальності. Глуха стіна.
Гуде розбещений та п'яний вулик.
Гуляє бидло, поки йде війна.
2026.08.26
17:43
ЗАГИБЕЛЬ ВАВІЛОНА: «МЕНЕ, ТЕКЕЛ, ВЕ-ПАРСИН»
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
«Відміряний, зважений, поділений, або відданий персам», - арамейське письмо, приказка епохи загибелі Вавілону.
(Драматичний ескіз у ритмізованій прозі, у трьох сценах)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
2026.08.26
15:20
Залізло сонце за бараки,
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
у річці хлопці ловлять раки,
корови подають гудки:
«Стрічайте молоко, дітки!»
Колишній прапор на сільраді,
хоч люди стомлені, – а раді:
«Сьогодні (через скілько діб!)
2026.08.26
13:45
За котом погнався пес,
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
але котик раптом щез.
Вмить на дерево злетів,
на самий вершечок сів.
Позирає з висоти:
«Ну, Рябку, залізь сюди».
Та як пес не намагався
і на метр не підійнявся.
2026.08.26
13:06
Сумні надгробки у сумнім снігу
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
Маєстатично думають про вічне.
Не пізнається мудрість на бігу
У грудні чи у невловимім січні.
Ми пишемо зворушливі листи
На снігу, як у давніх манускриптах.
Вони торують неземні мости,
Які проляжуть у серця нестримно
2026.08.26
10:54
Власноруч — можливо й без подяки —
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
Стіни з меду ще стоять до часу,
Ніби цукор прихистку поляка,
Що ховає нас в ставку з меляси…
Там, де крутить хвиля ранком серпня,
Чути обдарованих допіру,
На човні, що рушив у безсмертя
2026.08.26
10:53
І надійшов час Великого Дня, коли Сонце дарує Землі, і зелу квітучому, і людям, і тварям земним світло тривале і темряву коротку. І кинули ми і друзів своїх, і місто побратимів своїх, і селище посестер наших, і будинки з міцними стінами, і колодязі глибок
2026.08.26
08:49
Не буде ані другого потопу,
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
ані пришестя... все це міражі,
та до Європи
дійде, як окопи
війна пориє на її межі.
***
Феміда судить, а закон карає
2026.08.26
07:42
ідеш у путь
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
іди у путь
у путь іти час
іди у путь
коли кивне бог, урешті
іди у путь
здійнявши галас
2026.08.26
06:58
Так вже зоряно сьогодні,
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
Що поділася жура, -
Повіває прохолодний
Вітер з берега Дніпра.
Віє свіжістю дитинства
Від старих, як світ цей, верб, -
Мов мені за доброчинність
Пам'ять дякує тепер.
2026.08.25
23:48
Пише дощ рясний верлібр жури на листі.
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
І калюж дзеркала сиві, бо розбиті.
Загубилось небо знов у крапель дзвонах.
Біжимо кудись із літом в перегонах.
Тягнемо гріхи свої, немов мурахи.
Чорно – білий ранок грає нами в шахи.
Хижаки – думки полюють на
2026.08.25
23:04
І. МЕСОПОТАМІЯ
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
Хто колись тримав у руках і листав сторінки чудової книжки "НА РІКАХ ВАВІЛОНУ",
той впізнає ритми і дух давнього шумеро-аккадського епосу...
"Прахом уста земель не вкрив би..."
(З давніх текстів Стародавнього Шумеру)
***
2026.08.25
20:58
не тривожить і не бентежить
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
мовби необережний зачин
що здавалось твоїм і авжеж-бо
паралельно було нічиїм
при обставинах темних і грізних
на задвірках великих подій
у нон-стопі глобальної кризи
крижанім вітровії нуднім
2026.08.25
20:24
ти — таємниця скритна
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
ти — неба даль блакитна
ти — снігопад у квітні
ти — теплі ночі літні
ти — сонячний промінчик
ти — в бархаті камінчик
ти — усмішки дитячі
ти — сум-сльоза невдачі
2026.08.25
16:01
До осені от-от...Чекають Перешори,
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
Смакуючи красу останніх літніх днів.
Давно там Чикаленко - меценат ходив,
І літо теж щезало світлом метеора.
Там дихав степ, вклонялися фортуни зорі,
Журливо серпень, ніби вечір тихо млів.
До осені от-от...Чекают
2026.08.25
15:29
Появляється холод смеркання
І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І втішається горем чужим, -
Дай же руку мені на прощання,
Або правду у вічі скажи.
Пролетіла нечувано швидко
Неповторна пора теплих див, -
Вже усмішок на лицях не видко
І звучить невеселий мотив.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2026.04.02
2026.03.19
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Жанна Гайдаш (1990) /
Інша поезія
Може відкрию сьогодні вікна?
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Може відкрию сьогодні вікна?
Відкрию вікна навстіж
Впущу проміння світла
Щоб світ був безхитрим,
А повітря прозорим та чистим
Сьогодні влаштую свято!
Витягну срібний сервіз,горнятка
цокнемось за здоров'я ваше!
А коли свято прийде до завершення
попрошу,не входити без дозволу,
Туди, куди вас не запрошую.
Може,задля безпеки вашої ж!
4 Жовтня 2016
Може відкрию сьогодні вікна?
ПоДивитесь люди,на що я гідна !
Нема тепер в мене чого ховати
Окрім образу душі,що вам недістати..
Якби тільки могли,зажадали б забрати?!
Та нащо би вам так мене обкрадати?
Чи хтось би прийшов мене захищати?
Чи я для вас надто безпечна?
Може би вам відімкнути двері?
Може ключі вам у руки вкласти?
Щоб ,мов злодії не вкрадались
Бо я на вас вже давно чекаю
Я б ще написала багато
Що люблю готувати на свята
не впевнена чи вам до вподоби
Бенкети й сімейні обряди?
Може сьогодні влаштую свято?
Витягну срібний сервіз,горнятка
Налию вам бургундського вина
І цокнемось,за здоров'я ваше!
Та коли свято дійде до завершення
попрошу,не входити без дозволу
Туди,де вас не запрошено
Може, задля безпеки вашої ?
Щоб не злякатись ,гармидару
Того,що зі столу не прибрано
Пляшка вина з сигаретами
Ні я не п'ю й не курю,друзі залишили..
Для чого мені виправдання?
Я ж не грішила в дитинстві
А тепер грішу й лицемірю
Я провинилась ,не втрималась.
Прошу мене пробачити,за
Моє безглузде виправдання:
Зі страху чи може від розпачу
Що все ж без контрольна над вами.
Якби совість мене так не гризла
-то мабуть померла б зголоду.
Стіл бенкетний готую для неї
І ви теж приєднуйтесь ,я вас радо запрошую!
Впущу проміння світла
Щоб світ був безхитрим,
А повітря прозорим та чистим
Сьогодні влаштую свято!
Витягну срібний сервіз,горнятка
цокнемось за здоров'я ваше!
А коли свято прийде до завершення
попрошу,не входити без дозволу,
Туди, куди вас не запрошую.
Може,задля безпеки вашої ж!
4 Жовтня 2016
Може відкрию сьогодні вікна?
ПоДивитесь люди,на що я гідна !
Нема тепер в мене чого ховати
Окрім образу душі,що вам недістати..
Якби тільки могли,зажадали б забрати?!
Та нащо би вам так мене обкрадати?
Чи хтось би прийшов мене захищати?
Чи я для вас надто безпечна?
Може би вам відімкнути двері?
Може ключі вам у руки вкласти?
Щоб ,мов злодії не вкрадались
Бо я на вас вже давно чекаю
Я б ще написала багато
Що люблю готувати на свята
не впевнена чи вам до вподоби
Бенкети й сімейні обряди?
Може сьогодні влаштую свято?
Витягну срібний сервіз,горнятка
Налию вам бургундського вина
І цокнемось,за здоров'я ваше!
Та коли свято дійде до завершення
попрошу,не входити без дозволу
Туди,де вас не запрошено
Може, задля безпеки вашої ?
Щоб не злякатись ,гармидару
Того,що зі столу не прибрано
Пляшка вина з сигаретами
Ні я не п'ю й не курю,друзі залишили..
Для чого мені виправдання?
Я ж не грішила в дитинстві
А тепер грішу й лицемірю
Я провинилась ,не втрималась.
Прошу мене пробачити,за
Моє безглузде виправдання:
Зі страху чи може від розпачу
Що все ж без контрольна над вами.
Якби совість мене так не гризла
-то мабуть померла б зголоду.
Стіл бенкетний готую для неї
І ви теж приєднуйтесь ,я вас радо запрошую!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
