Автори /
Козак Дума (1958)
|
Рубрики
/ Слово піснею лунає
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
А сніг іде
•
Разом і назавжди́!
•
Вітер
•
Літня колискова
•
Наш вальс
•
Весняний день
•
Очі
•
Прийди
•
Осінній вальс
•
У озері місяць купався
•
Пісня невесела
•
А хочеш?
•
Літня колискова
•
Бачу тебе
•
Батьківська вишня
•
Остання любов
•
Коляда
•
Попіл
•
Падає листя
•
Несподіваний вальс
•
Зимовий вальс
•
Квітка
•
Два вороги
•
Материнська втрата
•
Побажання
•
Біла вишня*
•
Вечірня сумна
•
Ой, ти, Галю…
•
Томакiвськi коломийки
•
Чому не прийшла?
•
Сніжні веснянки
•
Ой, у гаю
•
Весняний настрiй
•
Місто моєї юності*
•
Нічна колискова
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Настала зимонька-зима
і завітала не сама –
і завітала не сама –
Як жила, сама не знаю,
та зустріла я тебе.
та зустріла я тебе.
Кви́лить за вікнами майже прире́чено вітер,
гоне по небу хмарини в далекі краї.
гоне по небу хмарини в далекі краї.
Тиша. Спить усе довкола, навіває сон.
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
Свіжо. Пахне матіола, ніч бере в полон
Ти дивилась загадково у вечірній час,
та звела невипадково вперше доля нас.
та звела невипадково вперше доля нас.
Тягнеться день слимаком по алеї,
сонце – мов ґудзик на сукні весни,
сонце – мов ґудзик на сукні весни,
Холодних не люблю очей.
В очах уся душа людини.
В очах уся душа людини.
З розпущеним волоссям на плечах
мене умить навіки полонила.
мене умить навіки полонила.
Осінь вальсом закружляла в листі золотім
і барвистим покривалом уквітчала дім.
і барвистим покривалом уквітчала дім.
У озері місяць купався,
тихцем з-за кущів виглядав,
тихцем з-за кущів виглядав,
Зітхаю… Із сумом зітхаю,
та серцем до сонця горнусь.
та серцем до сонця горнусь.
А хочеш – залишимось разом?
Не місяць, не рік – до кінця!
Не місяць, не рік – до кінця!
Тобі я колисанку заспіваю –
спи, люба, ніч коротка в літній час.
спи, люба, ніч коротка в літній час.
Тільки тебе бачу я серед ночі,
тільки тебе знову бачу удень.
тільки тебе знову бачу удень.
Розквітла рясно вишня у дворі,
немов дівчина вкрилася фатою.
немов дівчина вкрилася фатою.
За кілька кроків до зими
свою любов зустріли ми.
свою любов зустріли ми.
Угору сонце лиш пішло
і сніжень на поріг,
і сніжень на поріг,
Падає сніг, наче попіл:
сірий, холодний, німий…
сірий, холодний, німий…
Як непомітно літа промайнули,
осінь-чаклунка уже на поріг.
осінь-чаклунка уже на поріг.
Впав на скроні випадково вересневий сніг,
але нашу колискову я тоді зберіг.
але нашу колискову я тоді зберіг.
Вже за обрій відлетіла осінь золота,
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
лиш озимі зеленіють пшениці й жита.
Квітку я побачив, що зросла в саду,
подумки неначе вже до тебе йду.
подумки неначе вже до тебе йду.
Зібралась Україна повесні
в Європу йти незнаними шляхами,
в Європу йти незнаними шляхами,
Ой, угорі сіра пташка,
тріпотіла крильми тяжко,
тріпотіла крильми тяжко,
Доброго ранку вам, пані й панове,
доброго, люди, здоров’я!
доброго, люди, здоров’я!
Під віконцем у мене біла вишня розквітла,
місяць ген з-за хмаринки знов на небо зійшов.
місяць ген з-за хмаринки знов на небо зійшов.
Чути тиху пісню з гаю,
вечір землю обіймає,
вечір землю обіймає,
Ой, не світи, Місяченьку, не світи нікому,
коли йтиме козаченько від мене додому.
коли йтиме козаченько від мене додому.
Ой Тамаро, ти Тамаро, Тамаро Дудкова!
Чом насупила як хмари свої чорні брови?
Чом насупила як хмари свої чорні брови?
Прокотився місяць небом, зіронька зайшла.
Цілу ніч чекав на тебе! Чом ти не прийшла?
Цілу ніч чекав на тебе! Чом ти не прийшла?
Закрутило, завертіло, ще й вітрище свище.
Руки вже пополотніли, бо зима все ближче.
Руки вже пополотніли, бо зима все ближче.
Ой, у гаю заспіваю та й на повні груди,
про знегоди пригадаю, щоб не чули люди.
про знегоди пригадаю, щоб не чули люди.
Навесні голосні, як кришталь прозорі,
ми співаєм пісні про небесні зорі.
ми співаєм пісні про небесні зорі.
Є місто, що часто я бачу вві сні,
барвисте, усміхнене, чисте.
барвисте, усміхнене, чисте.
Опівнічна колискова
лине навкруги.
лине навкруги.