- Ночі Вітер - - Поетичні майстерні

Вірші, проза, аналітика, огляди

Автори /

Ночі Вітер

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

• Вечером...

Вечером у камина,
Засоряя листы стихами,

• Твій слід...

Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.

• Над вічним небуттям...

Над вічним небуттям, над неміччю людською
Холодний блиск зірок із попелу постав.

• Час...

Міряли, судили і рядили, -
Часу вдосталь, щастя – через край.

• Все мине...

Все мине безжалісно, повільно,
Злиже час і відчай твій, і біль.

• Потреба в сповіді...

Потреба в сповіді? Та храм згорів до тла.
Священник рясу кинув у багаття,

Моя війна...
То не моя вина

• А ти...

А ти – звичайна? Як і всі?
Чи маєш щось таке незнане,

• І все майне...

І все майне зухвалим промінцем:
обличчя, щем і вишень пелюстки,

• Под глазами бессонные ночи...

Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,

• Віршик від Машки-замарашки

Вранці встала, позіхнула
І транзитом в туалет.

• Машка-замарашка

Я готую смачно-смачно
Так, що дух захопить враз.

• И тот...

И тот, кто повержен, никем не утешен,
И тот, кто тщеславен, напорист и лих;

• Душі непотріб...

Душі непотріб міряла
сльоза.

• А за вікном...

Від Гентоша до Чорі - днів мара.
Кудись запхали слово у світлинах.

• Химера слів...

химера слів
залізне полотно

• Відьомська сповідь...

Відьомська сповідь -
шлях у небуття.

• А шо...

- А шо, війна?
- Та, просто постріляти,

• І перший сніг...

І перший сніг, як перший поцілунок,
І перша зустріч снігом на поріг.

• Между...

Между слов и между чисел,
Между солнцем и дождём,

• Изначально...

Изначально бесконечно
Небо надо мной.

• Між полум’ям свічок...

Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.

• Ти зі мною...

Ти зі мною – обірваний вірш.
Ти зі мною, що мати без сина.

• За чашкой кофе...

За чашкой кофе в полутьме
Твое лицо и тихий вечер,

• Шепочеш...

Шепочеш в ніч оголені бажання,
Тремтить рука, і в грудях налилось.

• Моє життя...

Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,

• І ти...

І ти помреш. Сьогодні, може завтра, –
Для цього не потрібно талану.

• Баллада

В озерной тиши, у склонов гор,
в сказке Гроссмерса жил поэт.

• ГоворИм...

Говорим все чаще о погоде –
Нет других у нас с тобой проблем.

• Ще трохи...

Ще трохи, потерпи. Вже скоро відболить.
Прозрієш без вини і без напасті.

• Пригорнись...

Пригорнись – стане тепло-тепло.
Так, що кине зненацька в дріж.

• На чорнім тлі...

На чорнім тлі краплина плоті
У світлотіні майбуття.

• Ти...

Ти ще жива. Скляніють очі.
Собаки скиглять у дворі.

• Как хорошо...

Как хорошо,
что мы вчера не встретились

• Любов...

Ось знов прийшла, тихенько примостилась,
Мов і нема, а так, – давнішній сум.

• Ты молчишь...

Ты молчишь – тебе светло и грустно.
Где-то в камышах шуршит плотва.

• Цвітуть каштани...

Цвітуть каштани за вікном, –
У очі зазирають сонно.

• Батькові

Чим можу втішити тебе,
Що маєш в старості, мій батьку?

• Як дивно...

Як дивно – вечір за вікном,
А мріялось – не сутеніє,

• Я тебе не покличу...

Я тебе не покличу, і ти не покличеш мене –
Зараз підеш у ніч чи до світла від ночі тікати,

• Ні...

Ні, ти не винна, то зірки
Безглуздо стали над тобою,

• Кошки...

Мы с Томасом наелись плова
И завалились на диван,

• Фарби....

Фарби, музика і слова.
День напрігся і навпіл тріснув.

• В забутій казці...

В забутій казці спомин дива, -
твоє сполохане єство.

• І Ти...

І ти помреш. Сьогодні, може завтра, –
Для цього не потрібно талану.

• Все...

Все, що маю в душі,
Все, чим серце багате,

• Блаженна...

Блаженна посмішка і кінчик язичка,
Що краєм губ схвильовано крадеться

• Згорне вечір...

Згорне вечір замріяні крила,
І з тобою залишиться ніч.

• Без імені...

Без імені? Та ймення є у всіх.
Заведено так, прийнято і звично.

• Клеймённый глаз...

Клейменный глаз звездой Альдебаран.
Что в знаке этом Вам присуще боле?

• Говори...

Говори мені пошепки,
Щоб ніхто не почув.

• Живий...

- Агов! Ти тут? Живий? Не вбитий?
- Живий. У мороці боліт,

• Залізна брама...

Залізна брама. Руки. Ти і я.
І знову брама, знову терплі руки, –

• Наговори...

Наговори образливо і грубо.
Наговори без жалю, просто так.

• Я - пан...

Я - пан і ти, шановний пане,-
Шляхетні, родовиті ми.

• Тайна...

Вечер уткнулся в уставшие за день каштаны,
Капельки рос наполняют собою листву.

• Час...

Міряли, судили і рядили, -
Часу вдосталь, щастя – через край.

• Тебе немає...

Тебе немає
в цім оповіданні, -

• Краем губ...

Краем губ ускользая в сарказм и нелепость,
Задыхаясь в ненужной мирской суете,

• И ветер...

И ветер,
в огне сожжённый,

• Якби я знала...

- Якби я знала! Боже, як болить!
Накласти б руки, та немає сили.

• Вертеп...

Вертеп. Можливо в домовині,
де не один сполохано крутивсь,

• Україно моя...

Збережи свою душу в обіймах розпусти,
Не ганьби свою честь задля миті розваг.

Огляди

Твій слід...

Твій слід загубиться вночі
І ранком вмре.
Трава прим’ята оживе,
Забуде все.

І тільки в росах сміх і гріх –
Твоя сльоза.
Віддай мені, віддай мені
Всі «проти» й «за».

І, навіть, розірвавши плоть
І дух єства,
Ранкові зорі упадуть,-
Одні слова...

Коментарі (6)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Над вічним небуттям...

Над вічним небуттям, над неміччю людською
Холодний блиск зірок із попелу постав.
Якийсь сліпий дивак незрячою сльозою
Побачив Божий світ і в струни закував.

І чутно тихий спів в бажаннях і сумлінні,
І мариться простим той шлях, що не пройшов,
І віруєш словам сліпого провидіння,
Забувши, що прозріть не буде сили знов.

Облиш, не ти один у вимірах поспішних
Тікаєш навмання від згубного кінця.
Долаючи життя – і праведне, і грішне,
В нічев’я підеш геть за більмами сліпця.

Коментарі (14)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Час...

Міряли, судили і рядили, -
Часу вдосталь, щастя – через край.
Катували словом і любили,
Пекло днів приймаючи за рай.

Що, про що – ніхто тепер не скаже,
Обминали Бога хто як міг.
Крайніх не шукали. Хто ж розв’яже
Рук сплетіння і сплетіння ніг.

Вийшов час, пройшов химерну браму.
День сконав без тіні каяття.
Та рука в руці шматує рану -
Лінії кохання і життя.

Коментарі (11)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

Все мине...

Все мине безжалісно, повільно,
Злиже час і відчай твій, і біль.
Усміхнеться в очі божевіллю, -
Не жалкуй, облиш вчорашній хміль.

До зими хвилина-дві – не більше.
Жменя снігу – вимір у життя.
Холодно. Тебе турбує інше?
Кава гіркне – дикі відчуття.

У вікні бридке осіннє небо,
Горизонт вогнем палахкотить.
Газом тхне. А, може, так і треба?
Почекай, вже скоро відболить.

Коментарі (19)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Потреба в сповіді...

Потреба в сповіді? Та храм згорів до тла.
Священник рясу кинув у багаття,
І хрест зів’яв, покорчило метал
Від сповідей і від химери щастя.

Не вірю я ні в біль в очах твоїх,
Ні в слово, що минулим пліснявіє,
Ні в праведне, ні в первородний гріх,
Ні в рай, ні в пекло – поховальні мрії.

Та кривить посмішку спокуси вірний біс,
М’якеньке хутро мостить під коліна
І сповідає, й каже, що невинна.
А що згоріло, те не варте сліз.

Коментарі (9)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

А ти...

А ти – звичайна? Як і всі?
Чи маєш щось таке незнане,
Що відчувається в росі
І вечорами в травах тане?

О, ні – як всі, але одна –
Це так буває на світанні,
Коли самотність поглина
В нестерпних муках і чеканні.

А може інше – тихий сум
І не твоє – моє блукає
Звичайне, кинуте в росу,
Вечірнім небом догорає.

Коментарі (7)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

І все майне...

І все майне зухвалим промінцем:
обличчя, щем і вишень пелюстки,
що на вустах сполоханих твоїх
розквітли для цілунків і омани.

Та, кажуть, є продовження життя, -
не в згубі, зморшках, захололих меблях,-
в якомусь неозорому, де знов
знайду ще місце і словам, і серцю.

А що не відболіло - то пусте,
можливо, снився зайчиком промінчик.
І ти весняним подихом із мли
далеких літ цілуєш на прощання.

Коментарі (6)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Под глазами бессонные ночи...

Под глазами бессонные ночи,
На губах ледяная тоска,
И в смятенье неясных пророчеств
Замирает невольно рука.

Бьет в окно истомившийся ветер.
Скрипнет лестницы дьявольский круг.
Кто–то нижет твой разум на вертел
И огонь разжигает вокруг.

Коментарі (5)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Віршик від Машки-замарашки

Вранці встала, позіхнула
І транзитом в туалет.
На веранді вже холонуть
Бурячки на вінегрет.

Шубу їсти не під силу,
Остогидло олів*є.
Суп гороховий зварганю, -
Чарку сам собі наллє.

Я ж піду до ресторану,
Модню сукню одягну.
Мо, чужий якийсь пригляне
І підтягнеться ко мну.

Помєчтала, походила,
Хай як хочуть, - знову спать!
Зимно. Кіт до хати вскочив.
Буду шерсть йому чесать.

Коментарі (10)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Машка-замарашка

Я готую смачно-смачно
Так, що дух захопить враз.
Кухня в мене – місце злачне,
Нагодую без образ.

І, повірте, всім згодиться,
Особливо мужичкам.
Встигну я причепуриться
І з вечерею подам:

Бутильок крутої бражки,
Пиво, водочку, абсент,
Коньячок, кому не тяжко.
І до спальні, - на десерт!

Коментарі (16)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

И тот...

И тот, кто повержен, никем не утешен,
И тот, кто тщеславен, напорист и лих;
Кто в мыслях уверен, в поступках безгрешен
И запросто судит, и правит других;

И падший в неведенье, Бога клянущий,
И бьющий поклоны в тени алтаря,
И тот, кто над всеми, как тень вездесущий,
Застыл в удивленьи, улыбку тая, –

Кто скажет, что он и бесчестен, и гадок,
Что предал, не ведая чувства вины,
Что мир совершенства – преддверие ада?
Кто сможет отважиться? Я или Ты?

Коментарі (13)

Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

А за вікном...

Від Гентоша до Чорі - днів мара.
Кудись запхали слово у світлинах.
Скубуть Пегасу пишного хвоста
І приміряють сьогодення віник.

О, брате! Пушкін - "сукін син",
І Фет в труні давно перевернулись.
А ми жив"ємо - вічности майстри,
Клонисті фейки, віслюки, притули.

А за вікном пухнастий білий сніг,
Мереживо думок і радість, й відчай.
Що, майстре, кинеш натовпу до ніг?
МабУть нічого та тобі й не личить...

Коментарі (19)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

А шо...

- А шо, війна?
- Та, просто постріляти,
як горобців в зеленому садку.
- Мій батько воював
з фашистом клятим,
а це чого звелися на брідку?

- Не знаю, кажуть, що бандери,
що берці нікуди дівать.
Батьки мої давно вже вмерли,
нас не навчили воювать.

- Ото біда, та вістря в землю,
пішли в кав*ярню пиво пить!
Я, брате, все в тобі пріємлю.
Жив*ємо, може, відболить.

Коментарі (16)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

І перший сніг...

І перший сніг, як перший поцілунок,
І перша зустріч снігом на поріг.
Зненацька відкривається рахунок,
І винний в цьому просто перший сніг.

Відчутно подих зримо, білосніжно,
Тепло і радість в посмішці зійшлись.
І тане день приречено і ніжно.
Ти на прощання теж йому всміхнись.

Ще трохи, ще. Ночами мерзне тіло,
Думки летять кудись у заметіль.
І те, що вдень словами відболіло,
Вночі прийде, і знову тільки біль.

Не хочеш поспішати вже додому –
Навкруг зимово-чисте, голубе.
І перший сніг зніма останню втому,
І ні на мить не зраджує тебе.

Коментарі (9)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Між полум’ям свічок...

Між полум’ям свічок – таке пекельне диво, –
В єдиний згусток мрій збиваються думки.
В нестерпній маячні безглуздо і примхливо
Складаються вірші і пишуться рядки.

І цей пекельний біль летить в твої долоні, –
Ти біле полотно здираєш від грудей,
І стигне знову жах в твоїм забутім лоні.
А чи буває так – ти не питай людей.

І скільки тих свічок від тебе і до мене
Сьогодні запалю, і згасиш знову ти,
Не знає навіть Бог. Та, мабуть, й це даремне,
Бо не горять вони в тенетах пустоти.

...Згоріло все до тла. Ранкове небо марить.
Нема і не було – безглузда маячня.
Ти спиш, в твоєму сні ніхто тебе не зранить,
Але до чого віск і над тобою я?

Коментарі (2)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

За чашкой кофе...

За чашкой кофе в полутьме
Твое лицо и тихий вечер,
И в тусклом свете, как во сне,
Кружится снег, и тают свечи.

Еще скользящая печаль
Стекает пальцами и взглядом,
И зыбкость линии плеча
В тревожных бликах стынет рядом.

Но в сладкой дреме горечь слов
И окольцованные руки,
И каждый прочь бежать готов
Во избавленье странной муки.

А за окном все тот же снег,
Обычный вечер, дни и ночи.
И ты. Или тебя уж нет
В бреду сомнений и пророчеств?

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Шепочеш...

Шепочеш в ніч оголені бажання,
Тремтить рука, і в грудях налилось.
Сьогодні знаєш, що таке кохання,
А вчора – тільки те, що не збулось.

І зваблює невинність мрій і плоті,
І губиться в сумліннях перший гріх.
А потім – захлинаєшся в болоті
На диво звичайнісіньких утіх.

Коментарі (3)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Моє життя...

Моє життя, що павутиння біле,-
Десь промайнуло поміж віт і літ,
Зійшло в провалля необачне, пінне
І там знайшло запліснявілий слід.

Моє життя,- ні схрону, ні узбіччя.
Котило по шляху за кроком крок.
Можливо Ти вгамуєш, знімеш відчай
Примарою, і ротик на замок.

...Пів-Польщі полягло під копитАми.
В руїнах розіслався Білосток.
І чую я тремтливий голос Мами.
І ґвалтівник «подрапав на Восток».

Моє життя своїм не переміриш,-
У кожного свій сенс у небуття.
І знову на дибИ чи дИбу мітиш
Земного й потойбічного життя.

Коментарі (9)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

І ти...

І ти помреш. Сьогодні, може завтра, –
Для цього не потрібно талану.
Життя – воно чогось, можливо, й варте,
Щоб народитися й чекати на труну.

Але для чого ці шалені муки,
Пекельні муки суміші єства
І на хресті розп’яті мертві руки,
І воскресіння Вічного Христа?

Чому в твоїх очах надмірний спокій?
Ти знаєш? Ти була, напевно, з ним.
І все, що діється ,– лиш вигадки пророків
Для нас, далеких, відданих сліпим.

І кожен сполох на твоїм обличчі,
І мертва посмішка бездомної душі, –
То тільки Всесвіту неходжене узбіччя,
Як ще тобою не написані вірші.

Коментарі (11)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Баллада

В озерной тиши, у склонов гор,
в сказке Гроссмерса жил поэт.
Он с Богом вел бесконечный спор,
кляня восемнадцатый век.
И был безумно поэт влюблен
в прекраснейшую из,
и звали ее Аннет Валлон,
как озерный туман иль бриз.
Их разлучила одна из войн,
и через десять лет
он предпочел ее другой,
и предал свою Аннет.
Но дом, где были они вдвоем,
стоит до сих пор, поверь.
Много печали и скорби в нем,
настежь распахнута дверь.
Ты же, стоящая у двери,–
мой враг и моя Аннет,
озерных далей, ничьей зари
кровавый безумный след.
И было б спасеньем погибнуть там,
в той жизни, где предал он –
первый поэт, вошедший в храм
распятой души Валлон.

Коментарі (6)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

ГоворИм...

Говорим все чаще о погоде –
Нет других у нас с тобой проблем.
«Летний зной» давно уже не в моде,–
Проще избегать тревожных тем.

Кофе вреден, пьешь его с опаской,
Шоколад – каприз хмельного рта.
С головой пропасть в любовных ласках
Не даёт мирская суета.

И уже не помнишь, чем наполнен
Был июнь, хотя, всего пришлось.
Взгляд твой тускл и варварски спокоен,
Грустен взгляд – не в отпуск «на авось».

Только говорим все о погоде.
Плавятся мозги, июль в огне.
Огурцов навалом в огороде.
Неужели истина в вине?

Коментарі (2)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Ще трохи...

Ще трохи, потерпи. Вже скоро відболить.
Прозрієш без вини і без напасті.
І стане легко враз, щоб іншого любить,
Як всі – у звичайнісінькому щасті.

І знову возведеш на припічок життя
Благополуччя хатньої родини,
І попіл скинеш геть – огидні відчуття
Забутої даремної провини.

І... проклянеш цей рай у ту шалену мить,
Коли руки утримати не вдасться.
Ще трохи потерпи, вже скоро відболить,
Прозрієш – без вини і без напасті.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Пригорнись...

Пригорнись – стане тепло-тепло.
Так, що кине зненацька в дріж.
І не скажеш чи рай, чи пекло,
Якщо в груди кривавий ніж.

Обійми і цілуй до згуби,
До прокльонів і до нудьги
Так, щоб раною мерли губи
В сатанинському злеті гри.

Обіцяй, що навіки разом,
І що шкіра одна на двох.
Очі б виколола відразу
І – назавжди у темний льох.

А тепер, все що маєш – сіллю
І водою, а ще – вогнем.
І сльозою... Не віриш? Вірю.
Вірю в те, що любиш мене.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

На чорнім тлі...

На чорнім тлі краплина плоті
У світлотіні майбуття.
Смітник думок, якийсь непотріб
І в морок кинуте життя.

Що, майстре, відчуваєш знову,
Коли з сполук химерних мрій
Приходять непокірні слову
Модель і образ – сум і біль.

Що шмаття чорного картону,
Триклятий фотооб’єктив?
І мить застигла безсоромно
Тобі на диво. Скільки див?

Одне, напевне, і без болю
Стікає час, і знаєш ти:
Хтось знову жертвує собою
І догора на чорнім тлі.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Ти...

Ти ще жива. Скляніють очі.
Собаки скиглять у дворі.
Я біля ніг твоїх. Не хочеш
мене покинути в журбі
отих химер, примар на сповідь.
Кричиш, не впізнаєш мене.
Весняна невмируща повінь
тебе, звичайно, не мине.
І радуйся, і слався, Боже.
Бо Ти – єси, бо Ти – воздам.
Яке холодне тЕрпке ложе!
Не візьмеш, я її не дам.

Коментарі (7)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Как хорошо...

Как хорошо,
что мы вчера не встретились
и никого
никто сожрать не смог.
Вот это да!
Скажи, накуролесили,-
сбежали друг от друга,
видит Бог.

Бывает,
но какое наслаждение! –
убраться вон
без лишней суеты
и не читать
в твоих глазах презрение,
и не искать
приют у пустоты.

Прокоментувати

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Любов...

Ось знов прийшла, тихенько примостилась,
Мов і нема, а так, – давнішній сум.
В чужому домі серцем розгубилась:
– Пробачте, відпочину і піду.

Вам тепло? Ви і справді незвичайні,
А я..., а я – жебрачка, сирота.
Десь теж є дім і діти безталанні.
Я зараз. Я піду. Мене нема.

Пішла. Згорнула в купу дні пророчі,
Тепло забрала, павутиння мрій.
Розбитим склом посипала у очі.
А на прощання кинула: « Ти – мій!»

Коментарі (4)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Ты молчишь...

Ты молчишь – тебе светло и грустно.
Где-то в камышах шуршит плотва.
Пахнут травы очень даже вкусно,
И кружит по заводям листва.

Время зацепилось за овраги,
Дремлет тучкой в голубой дали.
Прошлым летом было столько ж влаги
В сочных травах и глазах твоих.

Старые заброшенные лодки –
Каждой вещи свой черёд и срок,
Послужили б, но давно не ходки
И вдобавок – навесной замок.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Цвітуть каштани...

Цвітуть каштани за вікном, –
У очі зазирають сонно.
І тіло зламаним веслом
На хвилях б’ється безсоромно.

Роздвоєність земних бажань.
Огидна спроба насолоди.
Смиренність, щирість покаянь.
Злиденність витівок природи.

Весняна повінь відчуттів.
Твоє розсипане волосся.
І знову неймовірність слів,
Що все намріяне збулося.

Коментарі (3)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Батькові

Чим можу втішити тебе,
Що маєш в старості, мій батьку?
Свій дім, посвідчення німе,
Життя, прожите без остатку.

Я зараз старший по роках,
Чим ти колись в війну солдатом
Із автоматом у руках
Пройшов свій шлях. Хіба згадати...

В оточенні, де кожен знав
Ціну життя, готовий вмерти,
Ти порятунку не шукав
Під мінометним шквалом смерті.

Хіба згадати... Батьку мій,
Як захищу тебе на старість?
В моїй душі і серці біль, –
То спадщина твоя зосталась.

І соромно, і скроні рве...
Живу як є: і легко, й гладко.
Чим зможу втішити тебе?
Що маєш в старості, мій батьку?

Коментарі (3)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Як дивно...

Як дивно – вечір за вікном,
А мріялось – не сутеніє,
КрадЕться чорно-білим сном, –
Ні приголубить, ні зігріє.

Не скажеш?– вічне каяття –
Це блеф, це міф, кому згодиться?
Під три чорти летить життя, –
Ти спиш. Ти спиш? Тобі не спиться.

Без жАлю щастя роздали
У віршах, ревнощах, надіях.
В гріхах спалили образи.
Любов – обідрана повія.

Коментарі (1)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Я тебе не покличу...

Я тебе не покличу, і ти не покличеш мене –
Зараз підеш у ніч чи до світла від ночі тікати,
І залишиться смуток, в очах безпорадних замре,
Причаїться тихенько і буде до ранку чекати.

Від руки до руки не звести ні мостів, ні доріг.
Щось сіпнеться на мить
і обдурене знітиться, щезне.
Я твоє і моє обережно кладу біля ніг –
Хай тихенько засне і під снігом навіки замерзне.

А якщо тобі жаль, відігрієш сльозою вночі
І моє, і твоє, бо єдина надія на тебе.
І якщо тобі жаль, прочитаєш останні вірші,
А тоді хоч у ніч. І нічого жаліти не треба.

Коментарі (6)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Ні...

Ні, ти не винна, то зірки
Безглуздо стали над тобою,
І дотик теплої руки,
Слова, навіяні журбою.

Але не ти. Не ти. Не ти.
Мої вуста тебе цілують,
Мої невдачі і мости,
Що попалив, тепер турбують.

І все, що в серці відбулось,
(Не дай, Господь, такого пекла)
Наснилось, привидом здалось,
Очами блиснуло і смеркло.

Ні, ти не винна, то моє
Пусте, знедолене, безславне,
Що кров твою цілющу п’є
І назавжди туманом тане.

І свічку ставить на вівтар,
І лезо в спину заганяє.
І скільки ще отих примар,
Що у невинності блукає.

Коментарі (7)

Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

Кошки...

Мы с Томасом наелись плова
И завалились на диван,
А ты, бездомная обжора,
Ушла в какой-то ресторан.

Но нам с котом тепло и мягко,
Меня он любит, повезло.
Под вечер, наглотавшись мяска,
Мы счастливы тебе на зло.

А Ваши кошки нам не пара,
На «Вискас» больше не глядим.
Для каждого своя отрава.
Чужой отравы не хотим.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Фарби....

Фарби, музика і слова.
День напрігся і навпіл тріснув.
Як обтяжена голова,
Як у серці моєму тісно.

Фреска злущилась – помира,
Звук злетів і навіки канув.
Врешті-решт фоліант згора.
Час всміхнувся і скоса глянув:

– Я – одвічне і назавжди.
Маєш сумнів чи так повіриш?
Ти ж шукаєш свої сліди
І безодню собою міриш.

Все безмежне – воно в тобі,–
Час і простір, душа і мрії.
Що хвилює тебе в журбі?
Що бентежить твої надії?

– Не питай, защемить бува
Так, що зовсім немає спасу.
Фарби, музика і слова, –
Неміч слова і плинність часу.

Коментарі (19)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

І Ти...

І ти помреш. Сьогодні, може завтра, –
Для цього не потрібно талану.
Життя – воно чогось, можливо, й варте,
Щоб народитися й чекати на труну.

Але для чого ці шалені муки,
Пекельні муки суміші єства
І на хресті розп’яті мертві руки,
І воскресіння Вічного Христа?

Чому в твоїх очах надмірний спокій?
Ти знаєш? Ти була, напевно, з ним.
І все, що діється ,– лиш вигадки пророків
Для нас, далеких, відданих сліпим.

І кожен сполох на твоїм обличчі,
І мертва посмішка бездомної душі, –
То тільки Всесвіту неходжене узбіччя,
Як ще тобою не написані вірші.

Коментарі (10)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

Все...

Все, що маю в душі,
Все, чим серце багате,
Я тобі принесу
І до ніг покладу:
Моїх дум пелену,
Мої радощі й втрати
І тебе від біди відведу.

В очі гляну твої,
Як у небо зористе,
Рву струну за струною,
А пісні нема.
Покотилося долі
Сльозами намисто, –
Інший, люба, тебе обійма.

Все по-божому є:
Горе ходить за щастям,
Квітка в полі цвіте,
При дорозі – бур’ян.
Де ж те місце моє?
Серед кривди й напасті,
Чи в очах розійшлось, мов туман?

Я не хочу тобі
Тії долі бажати.
Знову квітку шукаю,
По полю бреду.
Все, що маю в душі,
Все, чим серце багате,
Я тобі принесу
І до ніг покладу.

Коментарі (3)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Блаженна...

Блаженна посмішка і кінчик язичка,
Що краєм губ схвильовано крадеться
І десь, всередині, оманливо зника,
То знову квіткою-розпусницею в’ється.

І мре навкруг суєтне і пусте,
Під віями вогненний спалах ночі.
І тихе, безіменне, і ... близьке
Щось нерозбірливо і жадібно шепоче.

А вечір в ніч вітрила розгорта
І губить в снах червоне і зелене.
Лиш знову шепіт полонить вуста,
І язичок всміхається до мене.

Коментарі (2)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Згорне вечір...

Згорне вечір замріяні крила,
І з тобою залишиться ніч.
Неспокійна, пуста і примхлива–
Чорний морок по білому пліч.

Причаїться, приспить і розбудить.
Заспокоїть і знов за своє.
Поцілує в запечені губи,
Воскресить, приголубить і вб’є.

А за що, не питай – не розкаже,
Та й навіщо – одне небуття.
Міцно-міцно до ліжка прив’яже,
Розгорнувши, мов карти, життя.

І в чаклунській земній круговерті,
Без надії, в химерному сні
Ти шукаєш рятунку у смерті,
Простягаючи руку мені.

Коментарі (15)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

Без імені...

Без імені? Та ймення є у всіх.
Заведено так, прийнято і звично.
А я б тебе назвала Пізній Сніг,
Або Туман ранковий потойбічний.

Іменувала б ще – Чумацький Шлях,
Яким щодня солодку сіль носити
І гинути в безмежних відчуттях,
І ні про що ніколи не жаліти.

А ще, а ще ти - мій дитячий сум
І зречення оманного натхнення,
Що на вівтар утіхи принесу
В хвилини каяття і одкровення.

А щодо безіменного єства
Й моєї непрочитаної суті, –
Хіба збагнеш, чому мовчать слова,
І сни мої, до ночі не прикуті.

Коментарі (9)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

Клеймённый глаз...

Клейменный глаз звездой Альдебаран.
Что в знаке этом Вам присуще боле?
Надменность, сила, дремлющий тиран
Иль ненасытность в ощущеньи боли?

Богатство – тлен, но бешенство страстей,
Безумство, тайна, самобичеванье
И власть над царством призрачных теней –
Не Ваше ли в веках предначертанье?

Но быть ли и зачем, и для кого?
Священный Апис дремлет полубогом.
В незнаньи поклоняться так легко,
Душе не столь свободно, сколь убого.

И лжесвидетель ждет свой звездный час.
Беспомощны нетленные Гиады,
Когда на небосклоне вспыхнет глаз,
И голубой Регул сорвет преграды.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Говори...

Говори мені пошепки,
Щоб ніхто не почув.
Може, мовою посмішки, -
Я її не забув.
Може, поглядом жадібним, -
Про таємну любов,
Обійми мене, лагідна, -
Розлучатися знов.

Говори, що намріялось,
А в житті не збулось,
Ніччю довгою мірялось,
Та тобі не прийшлось.
Розкажи, тільки пошепки,
А не можеш – мовчи.
Я побуду ще трошечки
І піду назавжди.

Вже зневажливо дивиться
І шепоче село.
Хто всміхнеться, хто скривиться
І насупить чоло.
А ти знову лиш знітишся
Та шепочеш мені,
Що нема куди дітися
На цій грішній землі.

Коментарі (12)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Живий...

- Агов! Ти тут? Живий? Не вбитий?
- Живий. У мороці боліт,
пропащих місць, лежу сповитий
за Удаєм вже стільки літ.
- Вставай, якщо живий, до бою!
Від Городища до Хитців
у сорок першому з тобою
ми не жаліли животів.
- Та, кажуть, то не ми, не наші
трощив кістки Гудеріан,
і, що в Шумейкового чаші
не наша кров – один туман.
- Вставай. З кривавого майдану
під кулі й досі нас ведуть.
- Важка земля. Мабуть, не встану.
Нехай, як хочуть, хай живуть.

Коментарі (3)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Залізна брама...

Залізна брама. Руки. Ти і я.
І знову брама, знову терплі руки, –
Це вигадки минулого життя,
А в тім житті ти мала тільки муки.

І рвуть тебе на шмаття чорні дні,
І пліть січе гладеньку білу шкіру,
І тіло потонуло у вогні
За посвящення в протестантську віру.

Спокутуй, відрікайся, падай ниць.
Дай скуштувати натовпу потворне!
І вознесуть, і спалять горілиць
За те, що ти, як і вони, – гріховне.

– Ні, ні, облиш, то не моє життя –
Я знала тільки смуток і печалі,
Пісок і хвилі,- щемні відчуття,
Що кличе хтось у нескінченні далі.

І руки... Я впізнаю їх, зажди!
Не залишай – з чужим, що з мертвим в домі,
А брама від огульної біди,
І ми з тобою вічність вже знайомі.

... Згоріло. Стліло. Натовп розійшовсь,
І тільки попіл на моїй долоні.
В минулому прожить не довелось –
Зреченні, спалені, бездомні.

Коментарі (6)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

Наговори...

Наговори образливо і грубо.
Наговори без жалю, просто так.
Нехай тремтять в зневазі терплі губи,
І пальчики стискаються в кулак.

Згорни додолу комедійні вірші,
Там стільки вже покинуто речей!
І ненавидь, і нехтуй, – що найгірше,
І геть жени з невтолених очей.

Та пам’ятай тополі край дороги
І тихий дощ на жадібних устах,
І ті смішні, безглузді застороги,
Завислі на сполоханих вітрах.

А ще слова, слова, що завжди з нами –
Безсилі, одинокі і сумні.
І бий тоді у груди до нестями,
І край мене. Не боляче мені!

Коментарі (8)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Я - пан...

Я - пан і ти, шановний пане,-
Шляхетні, родовиті ми.
Наш рід із попелу постане,
І правнук скаже: Ми - пани.

А те, що дід твій ще учора
Був кріпаком і спину гнув,
Про те забудь, його покора
Тобі згодиться. Осягнув?

Бо пан - є пан. Товариш - зрада,
Твоєї мови він не знав.
Чому ж тоді Богдан на Раді
Царям на вірність присягав?

Ні, я не пан. В зневазі Бога,
Без роду, племені - мара!
Топчу хто зна куди дорогу
Під панським прапором добра.

Коментарі (2)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Тайна...

Вечер уткнулся в уставшие за день каштаны,
Капельки рос наполняют собою листву.
Близится ночь, и в предчувствии сказочной тайны
Мир затаился. Зачем эта тайна ему?

Лужи пугают случайных безликих прохожих,
Падают тени, споткнувшись о фары машин.
Кто этой ночью тебе безысходно дороже, -
Рядом идущий иль прочь уходящий один?

Станут пытать тебя словом, железом калёным,
Станут судить и вину в одночасье найдут.
Срубят, что грех, утомлённые сонные кроны
И поутру просто так, для забавы сожгут.

Мне же завяжут глаза, и в неведенье странном
Буду рукою дырявить застывшую мглу.
Близится ночь, и мечтая, как прежде, о тайном,
Мир затаился. Зачем эта тайна ему?

Коментарі (5)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Час...

Міряли, судили і рядили, -
Часу вдосталь, щастя – через край.
Катували словом і …любили,
Пекло днів приймаючи за рай.

Що, про що – ніхто тепер не скаже,
Обминали Бога хто як міг.
Крайніх не шукали. Хто ж розв’яже
«Рук сплетіння і сплетіння ніг.»

Вийшов час, пройшов химерну браму.
День сконав без тіні каяття.
Та рука в руці шматують рану
Лінії кохання і життя.

Коментарі (15)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Тебе немає...

Тебе немає
в цім оповіданні, -
будиночку
обідраних шпалер,
та я тобі
освідчуюсь в коханні,
байдуУже,
що один із нас помер.
Що на столі
пусті пляшки і смІття,
гидота задумів,
надій і покаянь,
а за вікном
гойда пожовкле віття,
і час минув
непроханих
бажань.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

Краем губ...

Краем губ ускользая в сарказм и нелепость,
Задыхаясь в ненужной мирской суете,
Ты торопишься жить, ты надеешься выжить
В заколдованном круге, где "эти" и "те".

Я к тебе прикоснусь во спасенье иль гибель,
Я тебя назову,- как?- не знаю сейчас.
Может, горечь утрат разлетится и сгинет,
Может, так не бывает, но будет для нас.

Только все это дым запоздалой надежды
На развалинах тех, кто не с нами, и ты
Краем губ ускользаешь в далеком и вечном,
Задыхаясь в ненужной мирской суете.

14.02.2017г.

Коментарі (2)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

Якби я знала...

- Якби я знала! Боже, як болить!
Накласти б руки, та немає сили.
Якби я знала цю останню мить.
Ти допоможеш? Ти не кинеш, милий?

Не сподіваюсь, не молю, не я.
Навіщо так болить? Чи зрада Божа?
Піду у вічність, вічне небуття.
А ти один, і Він не допоможе.

Але живи. Не відай тільки як.
Що люди? Різні, кожен на помості.
Ославлять, втопчуть.
Боже,
дивний знак,-
вже не болить,
і не німіють
кості.

07.02.2017р.

Коментарі (4)

Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

Україно моя...

Збережи свою душу в обіймах розпусти,
Не ганьби свою честь задля миті розваг.
В галасливих палацах, на ложі Прокруста
Хай прикриє тебе розшматований стяг.

Україно моя, кароока коханко,
Не для сліз тобі стрічку у коси вплели.
Пригорталася серцем, чекала до ранку,
Коли вийде Тарас на круті береги.

Обступили у похоті бісові діти,
Зазирають за пазуху, рвуть подоли.
Скільки будеш зневагу до себе терпіти?
А гріхів не замолиш – і ти не моли.

Україно моя, пригорнусь – не злукавлю:
Ти намріяна світом безмежних ланів.
В незгасимій любові благаю і славлю, –
Не ганьби свою честь перед честю батьків.

Коментарі (23)

Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --