Автори /
Микола Соболь (1973)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Палії
•
Пілігрим
•
З нічного
•
Ольжина гора
•
Поетичне безсоння
•
Річка-Монашка
•
Сучасний етикет
•
День щастя
•
Роса слова
•
Країна зла
•
Провесінь
•
Липень
•
Буде
•
А на Парнасі
•
Ранкове
•
Поетичне
•
Вибір за тобою
•
Лікар
•
Спокуса
•
Березневе
•
Соціально-неблагонадійні
•
Остання банка вишень
•
Віршар
•
Безсоння
•
Дитяче серце
•
Дорога кульбаб
•
Журавлі
•
Квітка орігамі
•
Китайська вишня
•
З весною
•
У мене так
•
Вечір на двох
•
Варення
•
Напередодні весни
•
Казка
•
Понти
•
Відлига
•
У лікарні
•
Лютий
•
Чим пахне сніг
•
* * *
•
Ранковий вибір
•
Тісто
•
Слово
•
Шахи
•
Рахуй до ста
•
Комуналка
•
І поженилися
•
* * *
•
До бабусі
•
І дай нам днесь
•
Бранець
•
Снігопад
•
Солодкий гріх
•
Солодкий гріх
•
Холодний ранок
•
Яблуня
•
Не докоряй
•
Кретин-карантин
•
Всенародний вибір
•
На пенсії
•
* * *
•
Зима
•
З Новим роком
•
Цілунок янгола
•
Новорічне
•
Осіннє
•
Грудневий дощ
•
Новорічна метушня
•
Коротко про нас
•
Розпука
•
Вона
•
Один сезон
•
Коханці
•
Борімося
•
З дитинства
•
Солодкий гріх
•
Лабух
•
У саду
•
* * *
•
Жага слави
•
Перехожа
•
Все буде добре
•
Свято після свята (або друге грудня)
•
Державне свято
•
Святвечір пам’яті
•
Устеріки лиховоддя Черемошу*
•
* * *
•
Листо́пад душ людських
•
Омріяна любов
•
Сучасні цінності
•
Українка
•
Сплюндрований Майдан
•
Під смітником
•
Казка пізньої осені
•
Пегасик і піїт
•
* * *
•
Навесні
•
Зимовий ранок
•
Кожному своє
•
Ще…
•
Вибір
•
Мамо, де тато?
•
Вишня
•
На межі
•
Останній лист
•
Червона ріка
•
Правосуддя по-Українські
•
А завтра...
•
Спілка
•
Листопадове
•
Сценарій осені
•
Сповідь
•
Перша любов
•
Смак дитинства
•
Вчення великого Гуру
•
Інтернет невігласи
•
Манкуртство
•
Свята вода
•
Вишгородські ночі
•
Спи, дитинко.
•
Я єсмь – суд! (або всенародна ганьба!)
•
Все збудеться
•
Судилище
•
Пастка
•
Спогад дитинства
•
Тому що…
•
Прийде час
•
Я – ледар
•
Вирішуй сам
•
Треба встигнути
•
Фейкова сучасність
•
Алея парку
•
Вірші
•
Вірші
•
Вірші
•
Чи бачиш Ти, Боже?
•
IQ тест
•
Маленька птахо
•
Ирій
•
Цінності
•
Вибори, вибори…
•
Жовтневий настрій
•
* * *
•
* * *
•
Пора йти
•
У бабусі
•
Фарби пізньої осені
•
Справа у кожному
•
Життєвий пелех
•
Ранок на дачі
•
Золота осінь життя
•
Скоро, скоро, скоро...
•
* * *
•
Сага про вічне місто
•
Осіння меланхолія
•
Перше вересня
•
Вічне місто
•
Давайте зробимо всіх разом
•
Листи осені
•
Яблука
•
Жорна долі
•
Жорна долі
•
Літо ще буде
•
Не зросійщуйся
•
Вишгородщина
•
* * *
•
Шлях в нікуди
•
Яблуневий спас
•
Мовчання капелана
•
Кінець
•
Мінські заварушки
•
Інтернет-шавка
•
* * *
•
Ще одне літо
•
Шукаючи гармонії
•
Сандармох
•
А вибір був!
•
Час
•
Суцільна шарада
•
Шлях до незалежності
•
У селі
•
Спека яблуневої надії
•
Материнські руки
•
Світанкове
•
Прощання з морем
•
З покращенням
•
Ніч валькірії
•
Кожному своє
•
Відчуття
•
Карпатська ніч
•
Негода
•
Вежі
•
Сніг
•
Життя
•
Даруй мені
•
Мабуть, тому
•
Мантачка
•
Сорок сьоме літо
•
Ліс на Трійцю
•
Дядько Петро
•
Дій
•
Храм
•
Думай
•
Обережно миші!
•
Оберіг
•
Місце сили
•
А сенс?
•
Прощай весно
•
Добридень люди!
•
Казка для дорослих
•
Не вір нікому
•
Коротка пам'ять у сторіччя
•
За Батька
•
Замковище*
•
Борщику зварити?
•
Переосмислення
•
Від Силків до Силків*
•
Домовлялися
•
Кумасик, гречка і овечка
•
Бажання весни
•
Пташа
•
Час іде по колу
•
Суходіл
•
У селі
•
Один із…
•
* * *
•
Нічний дощ
•
У …надцять
•
У Львові
•
Йди но сюди!*
•
Весняна ніч
•
Хаос пандемії
•
Та що вам відомо про любов!
•
«Закон» підписано!
•
Казковий ранок
•
* * *
•
Проводи
•
Душа
•
Чи була вона та казка?
•
Кам’яний хрест
•
Не йди!*
•
Не йди!*
•
Перспектива майбутнього
•
Іспит
•
Дитинство
•
* * *
•
Кожному своє
•
А шо робити?
•
* * *
•
Службовий собаковець
•
Обручка
•
* * *
•
Прийди
•
Рехворми
•
* * *
•
Винен! А хто?
•
За наші степи
•
Сільський антисептик
•
Сьогодні
•
Національне свято
•
Готуймося
•
Поцілунок на все життя
•
* * *
•
Чорний день
•
* * *
•
Чи ти поет
•
Даруйте добро
•
У відповідь не стріляти!
•
Пандемія
•
* * *
•
Масочка потрібна???
•
* * *
•
Танок кленового листка
•
Травнева казка
•
На сході втрати
•
Невідомий Солдат
•
А, що восьмого не було?
•
День весни
•
У темному лісі
•
Весна прийшла
•
Молись за мир
•
Перший день весни
•
Людяність
•
Жадайте!
•
«Вакцина» у руці
•
Прощена неділя
•
Світанкове
•
Найкоротша ніч
•
Буревій
•
Вибір за тобою
•
Здрастуй, Тату
•
Зі шкільної практики
•
Увірував
•
Віршата ллються із душі
•
Пора
•
Край ночі
•
Соціальне
•
Куди подівся сон?
•
Остання зимова ніч
•
Вибір за тобою
•
Театр тіней
•
Сила слова і любові
•
Київські побачення
•
Скільки коштує мовчати?
•
Травнева спека
•
Спокуса
•
Новий правопис
•
Віхола
•
* * *
•
Материнська жура
•
Дванадцять місяців журби
•
* * *
•
Шлях
•
Згадала
•
Мрія
•
"Заколядую"
•
Передсвітанкове
•
Дійшли до ручки
•
Душа
•
Homo sapiens?
•
Донечці
•
Чи ми є?
•
На грані…
•
Життєве марево
•
Швидкоплин
•
Віршування
•
Святвечір
•
Тепер
•
«Король-віслюк»
•
Злагода по-московськи
•
Пішов
•
Революція негідності
•
Зраджені на сході
•
Сон
•
Біля вікна
•
Донечці
•
Молитва по загиблим воїнам
•
Доленосне
•
Миколаєве чудо
•
Вокзальні паралелі
•
Поетичні бажання
•
Двадцять – дев’ятнадцять…
•
Вальс життя
•
Пам’яті Мирошниченка Артема*
•
Сільський ранок
•
Вічні граблі
•
Подорослішали
•
Жінці вамп
•
Завія
•
Мудрятина
•
Груднева миттєвість
•
Допоки є Герої
•
Початок дня
•
Вона
•
Міжсезонне
•
Свіча пам’яті
•
Стіна безтурботності
•
Я – Українець!
•
Переосмислення цінностей
•
Віртуальність
•
Вільна
•
Саме тому
•
Ми їх здєлали!
•
Мова
•
Здалося
•
Дощова пісня
•
Добробати
•
Скаменілий дощ
•
Вечірня зустріч
•
Осіння омана
•
Тиха ніч
•
Коли преЗедент нєлох
•
Сніг мого суму
•
Оказія
•
Вірш на вибір читача
•
Герої виходять з народу
•
Жовтокоса осінь
•
Було своє
•
Заміське споглядання
•
Бо про…
•
Про мудрість
•
Зимовий етюд
•
Формула щастя
•
Помер король. Ура! Король помер!
•
Смерть поряд
•
Найсвятіша земля
•
Вітер «змін»
•
Не так страшні…
•
Жовтнева гроза
•
Леді осінь
•
Новітня війна
•
Питаннячко
•
Колискова
•
Опале листя
•
Золота осінь
•
Мова на часі!
•
Вересень
•
На пенсію
•
Осіннє
•
Ранкове село
•
Досвід
•
Літній дощ
•
Спас
•
Серпневе
•
Північний вітер
•
Як все було
•
Карашин*
•
Смута
•
Вибір без вибору
•
Гомін Холодного яру
•
Пам'ять недавнього
•
Промінчик, що змінив світ
•
Шлях
•
Червоний хрест
•
Історична буцегарня
•
В шістнадцять
•
По колу
•
Петрович
•
Ніхто крім нас
•
Мрія польоту
•
Доля
•
Казкова ніч
•
Гегемонія
•
* * *
•
Московський синдром
•
Розмінний день
•
Чи мало сплатили?
•
Закохані
•
Здрастуй літечко
•
Нічне
•
* * *
•
З фізкультурного життя
•
Справжнє кохання
•
Хочеш миру?
•
Косовиця
•
Вибір за тобою
•
Першотравневе
•
Малороси
•
Сон політв’язня
•
* * *
•
Державний політикум
•
Любіть!
•
* * *
•
* * *
•
На сході
•
Пертурбація
•
Вранішня краса
•
Над прірвою
•
Крим (пам’яті найкращого друга Сейтемурова Наримана)
•
* * *
•
Селфі
•
Міська бджілка (жіноче)
•
Земна практика
•
* * *
•
Роздуми на чернечій горі
•
Зустріч весни
•
Остання ніч зими
•
Горобина ніч
•
Зраджене кохання
•
Вокзал
•
Бабусин гребінець
•
Історична ілюзія
•
Рання весна
•
* * *
•
Не цурайся рідного
•
Чужа війна
•
Відзимки
•
Інші шістдесятники
•
Неминуче
•
Спішіть до мами
•
Квітневе
•
Капелан
•
Чи варте воно того?
•
Не витримав бетон
•
Роздуми про українство
•
Морелі
•
Криниця
•
Єднання
•
Весняний настрій
•
Московський синдром
•
Побачити щоб вмерти
•
Різдвяне
•
Коловорот
•
Розмінний день
•
* * *
•
Хочеш миру?
Наробить лиха цей вогонь
підступно сунеться до лісу,
підступно сунеться до лісу,
Іти до Риму, чи до рим?
В достатку жити, чи у скруті?
В достатку жити, чи у скруті?
Як парує філіжанка!
Ніч ковтками виміряю,
Ніч ковтками виміряю,
Мене ти завжди чарувала,
велика Ольжина гора,
велика Ольжина гора,
Ти відчував, як ніжно будять вірші?
Як зріють ще не скошені думки́…
Як зріють ще не скошені думки́…
Із далеких ярів
текла річка-Монашка
текла річка-Монашка
В обличчя усміхнуться, плюнуть в спину.
А, що поробиш? Треба. Етикет.
А, що поробиш? Треба. Етикет.
Сьогодні – день щастя, а Щастя лежить у руїнах.
Воно від нещастя і досі ковтає сльозу.
Воно від нещастя і досі ковтає сльозу.
Стікає ніч по краплі темноти.
Сіріє ранок першими думками.
Сіріє ранок першими думками.
Окрім розрухи і смертей,
що ти росіє принесла?
що ти росіє принесла?
Принаймні хочеться весни,
зігрітися в промінні сонця
зігрітися в промінні сонця
Листочки облітають з липи
на лаві в парку ні душі.
на лаві в парку ні душі.
Політики – мертві. Їх душі скупив сатана.
Химери залазять щоночі в будинок напроти…
Химери залазять щоночі в будинок напроти…
Розгублено шукаю зранку
свій залишок нічного сну,
свій залишок нічного сну,
Зранку ві́рші кавою,
або чаєм терпким,
або чаєм терпким,
Що таке слава? То – хопта* і все, –
примха людської плоті.
примха людської плоті.
Руки, що серце збирають в єдино,
хай береже від утоми вас Бог.
хай береже від утоми вас Бог.
Вона щаслива. З букетом квітів
іде дорогою прямою.
іде дорогою прямою.
Березневі сльози не стійкі,
як льоди над сонною Десною.
як льоди над сонною Десною.
Пропито все, всі бабині ікони
на стінах дранка* ребрами похмілля
на стінах дранка* ребрами похмілля
Остання банка вишень, то на свято.
Наварить мамка з неї киселю
Наварить мамка з неї киселю
Серце у грудях мов птаха
рими дарує мені.
рими дарує мені.
Кожна ніч пече у грудях.
Рух планет майже не чути.
Рух планет майже не чути.
Добро не знівечить дитини
маленьке серце в доброті
маленьке серце в доброті
Поведу дорогою кульбаб
я тебе за руку, моя доне,
я тебе за руку, моя доне,
Думками горнуться до неба,
тепла чекають на землі
тепла чекають на землі
До ранку небо упаде снігами
картина маслом, посіріло тло.
картина маслом, посіріло тло.
Зацвітала китайка* щороку
на городі раніше за всіх
на городі раніше за всіх
Гарних, весняних днів,
ярого сонця у вікна.
ярого сонця у вікна.
Дешевих ні ві́ршів, ні танців
чомусь у житті не люблю
чомусь у житті не люблю
Мовчиш укутавшись у плед.
Потріскує вогонь в каміні.
Потріскує вогонь в каміні.
Диміло парою варення,
пахтіло літо за вікном…
пахтіло літо за вікном…
Чи лютувати наостанок?
Сиділа, думала зима,
Сиділа, думала зима,
Казка була такою:
ніч спустилась на вії,
ніч спустилась на вії,
Пусте породжує порожнє,
не розкидай на вітер слів.
не розкидай на вітер слів.
Закапало. Морози відступили.
Підмоклий сніг. На старті ручаї…
Підмоклий сніг. На старті ручаї…
Ліжко лікує чи ліки?
Я вперше цю ніч проспав.
Я вперше цю ніч проспав.
Зимові сни вони такі ясні
збагнути хочуть, як зігріти лютий.
збагнути хочуть, як зігріти лютий.
Чим пахне сніг? Здавалося б – нічим.
Вкриває землю до весни та й годі.
Вкриває землю до весни та й годі.
Спасибі, Боже, є вода і хліб,
і солі грудка у вузлику є.
і солі грудка у вузлику є.
Ранок пахне кавою і чаєм,
вітер заглядає у вікно.
вітер заглядає у вікно.
Далеко снів останні міражі.
З бабусею вимішуємо тісто,
З бабусею вимішуємо тісто,
Як холодно. На вулиці зима.
Горять світанки сонячно-лілові.
Горять світанки сонячно-лілові.
Давай зіграємо у шахи.
На упередженість думок.
На упередженість думок.
Вдихни повітря повні груди,
повільно порахуй до ста…
повільно порахуй до ста…
Тримаю платіжку за газ.
Її не намажеш на хліб.
Її не намажеш на хліб.
Поцілунок замерз на щоці зі сльозою,
пізня осінь ворожить надвечір дощем…
пізня осінь ворожить надвечір дощем…
О, Боже!
Даруй нам не понти, а розум
Даруй нам не понти, а розум
І ось вона, омріяна зупинка,
мені дорога через все село
мені дорога через все село
Цей день ти проживеш немов останній.
Твій вимір інший. Розуміння смерті.
Твій вимір інший. Розуміння смерті.
Чужий біль до сорочки не липне.
На водиці умити лице…
На водиці умити лице…
У заметіль знайшовши двері,
стояв, дивився скільки міг,
стояв, дивився скільки міг,
Палкі ці ночі жевріють іще,
дощі стікають краплями по тілу,
дощі стікають краплями по тілу,
Палкі ці ночі жевріють іще,
дощі стікають краплями по тілу,
дощі стікають краплями по тілу,
Розпали небокрай,
дай погрітися сірому льоду.
дай погрітися сірому льоду.
Старенька яблуня іще цей рік народить.
Ще дасть врожаю кольору зорі.
Ще дасть врожаю кольору зорі.
Ніколи у влади зі столу не брав,
за що і вклоняюся долі.
за що і вклоняюся долі.
Убогість це стан душі.
Бідний ніяк не убогий.
Бідний ніяк не убогий.
Народе мій, ти сам обрав ганьбу!
Такого ще не бачила країна.
Такого ще не бачила країна.
Тарілка супу, ось і вся кутя.
Така вона державна соціалка.
Така вона державна соціалка.
Крихітко мишко, сідай-но на ручки,
давай об горішка зубки поточим.
давай об горішка зубки поточим.
Зима народжує казки
найнезрівняніші у світі,
найнезрівняніші у світі,
Чи був поганим рік старий?
Ми ще не звідали Нового,
Ми ще не звідали Нового,
Ти до мене прийшла, ще Різдво не набралося сили.
Наливалися зорі таємної ночі єством.
Наливалися зорі таємної ночі єством.
І прийде скоро рік новий… І що?
Ми хочем – змін, мінятися не хочем,
Ми хочем – змін, мінятися не хочем,
Омріяна осінь устеле дороги листвою.
Дозріють на гілці останні шипшини плоди.
Дозріють на гілці останні шипшини плоди.
Січе весь день холодний дощ,
не має грудень інших свідчень.
не має грудень інших свідчень.
Війна. Вона торкається не всіх.
За Миколаєм час корпоративів.
За Миколаєм час корпоративів.
Такого небувало ще ні разу.
Дивись, як влада дбає про людей:
Дивись, як влада дбає про людей:
Мені уже не вистачає злості.
Пусту кабзу* тримаю в кулаці.
Пусту кабзу* тримаю в кулаці.
Дивилася у білу заметіль
і відчувала цю блаженну втому
і відчувала цю блаженну втому
А що зима? Лише один сезон.
Нехай собі минає, обминає…
Нехай собі минає, обминає…
До нього вона йшла, мов на причастя,
торкнутись губ, можливо це востаннє.
торкнутись губ, можливо це востаннє.
Душі не втішити. Віками
Дніпрову воду п’ють кати.
Дніпрову воду п’ють кати.
Червоногруді снігурі присіли на бузок.
Як хочеться узріти їх іще хоча б разок.
Як хочеться узріти їх іще хоча б разок.
Чи гріх тебе любити? Звісно – гріх.
Стікає час за браму горизонту…
Стікає час за браму горизонту…
Хіба наша країна – потаскуха
з німецького, дорослого кіно?
з німецького, дорослого кіно?
Світять зорі холодні у небі,
але снігу не видно, нема.
але снігу не видно, нема.
Істинні викрутять руки,
правду загонять у кут…
правду загонять у кут…
На геніальність претендують всі.
Парнас ґвалтують аси й дилетанти…
Парнас ґвалтують аси й дилетанти…
Награється – кине.
Не радій думками.
Не радій думками.
Все very good*, мій брате, охолонь!
Чи варто в бій іти за Україну?
Чи варто в бій іти за Україну?
Вітаннячка скінчилися і ми
буденно стріли перший день зими…
буденно стріли перший день зими…
Привіт, підвищення тарифів!
Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
Ой, зимо-зимонько, - йди геть!
Святвечір пам’яті. Молись.
Нехай свіча не затухає…
Нехай свіча не затухає…
Дивлюсь на виток Черемошу
в його розбурханій красі…
в його розбурханій красі…
Вечір згорає у присок*,
легіт знімає утому
легіт знімає утому
Вперше земля не пахла землею
і вперше від неї тхнуло…
і вперше від неї тхнуло…
А на душі так любо
і щастя через край.
і щастя через край.
Олжа, здається, нині у ціні.
Нещирість – смуток засіває в серці.
Нещирість – смуток засіває в серці.
Про що твоя печаль, осіння жінко?
Ще гріють серце спогадів перлини
Ще гріють серце спогадів перлини
Заплач сьогодні, небо, більше ні́кому.
Чи ще Нігоян та Жизневський на місці?
Чи ще Нігоян та Жизневський на місці?
Життя пропити легко, навіть дуже.
Сідай но, поговоримо про це.
Сідай но, поговоримо про це.
Закликає осінь до зими: «Не спіши!
Тобі ще на морози ча́су буде.
Тобі ще на морози ча́су буде.
Рже пегасик із «труда» поета:
«Свідок Бог, я диктував не це!»
«Свідок Бог, я диктував не це!»
Україно, подаруй надію
твоя мова – квітка польова.
твоя мова – квітка польова.
Згубилися з тобою навесні
та зорі до світанку рахували.
та зорі до світанку рахували.
Ранок почався. Вже чайник кипить.
Сонце розплющує сонні ще очі…
Сонце розплющує сонні ще очі…
Вчитель захворів і депутат.
Ув обох діагноз неутішний.
Ув обох діагноз неутішний.
Ще спогадів не вичах час
і тіні мов живі на стінах,
і тіні мов живі на стінах,
У юності мені казав комбат:
«Дивись, ти прізвище російське маєш, друже,
«Дивись, ти прізвище російське маєш, друже,
«Мамо, – крізь сльози питає синочок, – де тато?
Ти ж обіцяла, що прийде сьогодні по ме́не.
Ти ж обіцяла, що прийде сьогодні по ме́не.
Чи є у світі ще мудріша вишня?
Іду до неї у далекий сад.
Іду до неї у далекий сад.
Маленьке яблуко, а так багато бід.
Чи жінка винна, чи лукавий змій?
Чи жінка винна, чи лукавий змій?
Вогонь зжере дописані листи.
Жодна тирада не дійде до цілі,
Жодна тирада не дійде до цілі,
Ту́га сірої осені
та річки береги…
та річки береги…
Закон такий: коли бабла багато –
автівкою дави, стріляй людей…
автівкою дави, стріляй людей…
Осіння депресія скресне,
зійде, як лід на ріці,
зійде, як лід на ріці,
Голова болить не від горілки.
Не від неї нудить і нутро…
Не від неї нудить і нутро…
Прийшла пора розхристаних думок.
Дерева голі, вечоріє рано,
Дерева голі, вечоріє рано,
Все за осіннім сценарієм:
дощ у вікно дріботить,
дощ у вікно дріботить,
Я на сповідь піду у поля,
де волошки співають пісні́
де волошки співають пісні́
За вікном завиває зима,
мокрий сніг налипає на віти…
мокрий сніг налипає на віти…
Умитися росою на світанку
та випити парного молока,
та випити парного молока,
Піду до Гуру. Там умови кращі.
Не вірую в «за пазуху Христа».
Не вірую в «за пазуху Христа».
Невігласом жити легше у світі,
лексичний запас не муляє мозок
лексичний запас не муляє мозок
Як швидко ви забули запах крові,
розтерзані тіла російським «градом»…
розтерзані тіла російським «градом»…
Стежиною цією тищу літ
ходжу до небокраю воду брати.
ходжу до небокраю воду брати.
Кручі дніпрові не стануть го́рами,
сяде за обрій сонечко зморене,
сяде за обрій сонечко зморене,
Спи, дитинко, цвинтар – це твій дім.
Грошенят на ліки бракувало…
Грошенят на ліки бракувало…
Я – Суддя, мене судити зась,
Ми велика каста – неосудних!
Ми велика каста – неосудних!
Хай воля Божа і неба ласка
зійдуть сьогодні до тебе
зійдуть сьогодні до тебе
Судилище медведя відбулося.
Не дивно. Але це не Божий суд.
Не дивно. Але це не Божий суд.
Присядь опліч, мій друже, поговорим
у світі є для цього сотні тем.
у світі є для цього сотні тем.
Були у світі лише ми й каштани,
як тільки листопад тікав із двору,
як тільки листопад тікав із двору,
Які ж красиві твої очі
наповнюють життя моє,
наповнюють життя моє,
Як чесні повернуться імена
москвою закатованих Героїв,
москвою закатованих Героїв,
Мабуть, я – ледар! Не іду ніку́ди.
Усюди на парканах пишуть – Зе…
Усюди на парканах пишуть – Зе…
Мовчи про Совість, куплений народе!
Тобі уже вручили продпайок.
Тобі уже вручили продпайок.
А де він є отой єдиний шлях
та стежечка, тасьма, пішник, дорога?
та стежечка, тасьма, пішник, дорога?
Мій пост – Помер – відразу 300 лайків…
Я стільки не збирав за все життя!
Я стільки не збирав за все життя!
Ця алея восени чарує,
повертає силу до життя,
повертає силу до життя,
Мої ранкові молитви́
до Бога тільки вами лину
до Бога тільки вами лину
Мої ранкові молитви́
до Бога тільки вами лину
до Бога тільки вами лину
Мої ранкові молитви́
до Бога тільки вами лину
до Бога тільки вами лину
О, Боже, скільки іще жертв
Вкраїна покладе на твій олтар?
Вкраїна покладе на твій олтар?
Від сьогодні, друзі, я не п’ю,
сподіваюсь ви зі мною згодні.
сподіваюсь ви зі мною згодні.
Маленька птахо, заспівай мені.
Чи є у світі голоси чистіші?
Чи є у світі голоси чистіші?
Не уповай на вічний спокій,
його не буде на землі.
його не буде на землі.
Плодяться партії мов кролики на дачі
і кожна дбає про майбутнє…, про народ…
і кожна дбає про майбутнє…, про народ…
Звичайний цей жовтень. Не кращий, не гірший.
Штовхає дощами у спину нас грішних.
Штовхає дощами у спину нас грішних.
Не гримай дверима, нічого назад не вернути.
Парадом планети минуле проводять у путь.
Парадом планети минуле проводять у путь.
Вільготний ранок манить за поріг.
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
Він пахне: жовтнем, осінню, грибами...
О, ноче, не спіши будити ранок.
Яка чудова світанкова мить.
Яка чудова світанкова мить.
Ледь ранок я біля вікна
вдивляюся на двір у шибку:
вдивляюся на двір у шибку:
До саду підкрадалася зима,
її відчув у димнім ароматі,
її відчув у димнім ароматі,
Я хочу – пролісків, а всюди лиш асфальт
з під нього в пекло лине навіть Лета.
з під нього в пекло лине навіть Лета.
Це ранок ще чи пізня осінь?
Себе питаю на зорі.
Себе питаю на зорі.
Попід вікном сіріє ранок,
тумани звіює Дніпро,
тумани звіює Дніпро,
Молись про осінь. Злука не любов
у небосхилі є зоря розлуки…
у небосхилі є зоря розлуки…
Вітер зриває партійні афіши,
політика, друже, то річ надтонка –
політика, друже, то річ надтонка –
У світі все іде своїм шляхом
і ніч, і день, і за весною літо…
і ніч, і день, і за весною літо…
Літописи напише час,
а віру примножить пітьма.
а віру примножить пітьма.
Опале листя, заспівай мені
про день який щомиті догорає,
про день який щомиті догорає,
…І вересень нас освятив дзвінком,
і квітів ароматом неповторним…
і квітів ароматом неповторним…
Чи можеш ти стояти на сторожі?
Такий старий. Тобі вже літ і літ…
Такий старий. Тобі вже літ і літ…
Країна йде упевнено у «рай»,
на газ та світло підіймають ціни…
на газ та світло підіймають ціни…
Осінь така наївна
пише весні листи:
пише весні листи:
Струшує осінь фруктові дари,
літо боротись не в силі.
літо боротись не в силі.
Жорна мололи долі
зернятами у могили
зернятами у могили
Жорна мололи долі
зернятами у могили
зернятами у могили
Цей дощ періщить цілий день,
сиджу собі у сінях.
сиджу собі у сінях.
Не зростуть дерева без коріння
та не вчить минуле нас чомусь –
та не вчить минуле нас чомусь –
Полюбив переливи Десни
і Дніпра мальовничі лимани…
і Дніпра мальовничі лимани…
День витікає із ночі,
ранок тумани наводить,
ранок тумани наводить,
Тенденція така у нас давно,
кіно стає – життя, життя – кіно…
кіно стає – життя, життя – кіно…
Духмяний ранок освятив село
і яблука чарують ароматом,
і яблука чарують ароматом,
Про що мовчить сьогодні капелан?
Не заглядай у вимучену душу
Не заглядай у вимучену душу
Соняхи горіли за селом,
стрекотали черги кулемета…
стрекотали черги кулемета…
Ставай у стійло, зробимо масаж.
Сябру негоже без російськой палки.
Сябру негоже без російськой палки.
Малесенька шавка лякливо
іззаду так хоче кусь-кусь,
іззаду так хоче кусь-кусь,
На плечі падають літа,
здавила серце аритмія,
здавила серце аритмія,
Піском крізь пальці, водою у ситі…
Як дні вигорають швидко у серпні.
Як дні вигорають швидко у серпні.
Вишукую поміж рядків слова,
які бальзамом вилікують душу
які бальзамом вилікують душу
Вини не чує Сандармох –
земля ні в чом не винувата.
земля ні в чом не винувата.
Півень заспівав із рання:
«Прокидайся чесний люд!» –
«Прокидайся чесний люд!» –
Він поміж листям шерхотить,
виманює із нас життя,
виманює із нас життя,
Кричати проти вітру
даремна справа, всує,
даремна справа, всує,
Тернистий шлях лежить з московських пут.
Здається, що і виходу немає.
Здається, що і виходу немає.
Липневий дощ ти запорука сили.
Запахла м’ята у моїм саду,
Запахла м’ята у моїм саду,
Трава шепоче: «Дай мені роси,
не маю сили серпень пережити,
не маю сили серпень пережити,
Материнські руки – лебедині крила
ніжно огортали, дарували сили,
ніжно огортали, дарували сили,
Наллю собі у склянку смутку
і день потроху догорить,
і день потроху догорить,
Море хвилюється раз…
Легіт розгойдує хвилі,
Легіт розгойдує хвилі,
Усюди чути ахи-охи
Не "слуг народу", навпаки...
Не "слуг народу", навпаки...
Хай ніч розсудить і зведе рахунки
Валькірії не місце на землі.
Валькірії не місце на землі.
Комусь болить на фронті кожна втрата.
Залита кров’ю – матінка-земля.
Залита кров’ю – матінка-земля.
Радій сьогоденню.
Довкола безмежна блакить
Довкола безмежна блакить
Молитвами тихими,
коси аж до пліч,
коси аж до пліч,
Вирує Чорний Черемош,
Кипить вода, несе дерева,
Кипить вода, несе дерева,
Сьогодні зранку буде літо
І завтра теж.
І завтра теж.
На площі за вікном сніги
Вибілюють сіреньке місто
Вибілюють сіреньке місто
Усе життя спливе перед очима.
А, що попереду того ніхто не зна.
А, що попереду того ніхто не зна.
Твоїх очей безмежний океан
Дивитися у них мені несила,
Дивитися у них мені несила,
Маленьке серце б’ється пташенятком,
Воно кохає віддано та щиро,
Воно кохає віддано та щиро,
Цей звук не сплутати ні з чим,
Де косу по росі мантачать,
Де косу по росі мантачать,
Ось ми і зустрілись, сорок сьоме літо,
Чи заплаче дощик, чи задріботить?
Чи заплаче дощик, чи задріботить?
У лісі густо пахне чебрецем.
Шукає щось скрекочучи сорока,
Шукає щось скрекочучи сорока,
У хаті гуляє вітер, миші, вибите шкло.
Двір не тримає порядку і виросла хо́пта*…
Двір не тримає порядку і виросла хо́пта*…
Візьми у руки крихітку добра,
Із ближнім поділись хорошим словом,
Із ближнім поділись хорошим словом,
Застеляйте обрусом столи,
Наливайте кожному по вінця,
Наливайте кожному по вінця,
Природа бачить, чує та мовчить.
Невігласи не чують і не бачать,
Невігласи не чують і не бачать,
Відчуваю, що у тиші
Не початку, ані краю...
Не початку, ані краю...
Чи припаду до джерела добра?
Поезія не сповнена любові.
Поезія не сповнена любові.
Буря розхитує крони дерев,
Шелест здійнявся в зеленому листі
Шелест здійнявся в зеленому листі
А сенс твоєї вищої освіти
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Коли ти лізеш ближньому в кишеню,
Рядочки ледве зримі
У відсвіті вікна
У відсвіті вікна
Вітер колише ще сонні лілеї,
Трави спивають ранкову росу,
Трави спивають ранкову росу,
На болоті жаба ква та ква
Витирає сопляки зелені:
Витирає сопляки зелені:
Не вір своїм очам і власним вухам.
Нарід купити легко на «Свати».
Нарід купити легко на «Свати».
Сьогодні усе, як сто років тому.
Одвічна ця трійця: рак, лебідь і щука
Одвічна ця трійця: рак, лебідь і щука
Ось мій Батько, подивись росіє,
Ти мені у вічі подивись!
Ти мені у вічі подивись!
Чи стане вітер у пригоді
На цій насупленій горі?
На цій насупленій горі?
Ну що, панове, борщику зварити?
Картопелька не муляє в ціні?
Картопелька не муляє в ціні?
Я не лізу в державні мужі.
Відхворів. Людям правди не треба.
Відхворів. Людям правди не треба.
Шлях лежав через річку і ферму.
Інший кладкою та через ліс.
Інший кладкою та через ліс.
Зелений ліс накрила мряка,
У шибку дощик дріботить…
У шибку дощик дріботить…
Скочив якось кум у гречку,
Терпіти не сила.
Терпіти не сила.
Ми чекали теплої весни,
А вона вмивалася сльозами
А вона вмивалася сльозами
Під стріхою цвірінькає пташа.
Беззахисне. Шукає маму й тата,
Беззахисне. Шукає маму й тата,
Дощиком дрібненьким здивувала осінь,
Вранішнім туманом, жовтим листям клена,
Вранішнім туманом, жовтим листям клена,
Порожнеча висотує душу.
Килимами у полі підбіл.
Килимами у полі підбіл.
Любив Адама я і Єву*
І цей Едем, що за селом…
І цей Едем, що за селом…
Через лінію фронту він пройшов до своїх,
Полихала війна і було не до жартів.
Полихала війна і було не до жартів.
Ремінісценція життя
Туманами густими вкрита,
Туманами густими вкрита,
Сумує дощ в нічному кінозалі,
Не йде глядач, овації нема.
Не йде глядач, овації нема.
Вона іде закохано-щаслива
Нема на юнім серці відчуття –
Нема на юнім серці відчуття –
Старими вуличками знову
Дощу чекаючи іду.
Дощу чекаючи іду.
Нас кожна мить наближує до Бога.
Купуй валізи, гроші в них клади!
Купуй валізи, гроші в них клади!
Біленька хата у саду вишневім
Зраділа першій пісні солов’я,
Зраділа першій пісні солов’я,
Лихі минули дев’яності
І слово – рекет призабули,
І слово – рекет призабули,
Про любов писати надто важко,
Це – інтим, а зайвим туди зась!
Це – інтим, а зайвим туди зась!
Гуляй степами, вітре! Це востаннє.
Узавтра землю виставлять на лот.
Узавтра землю виставлять на лот.
На березі річки ніч догора.
Роздмухує вітер неба пожар.
Роздмухує вітер неба пожар.
Я притулю до рани подорожник,
Хай болі зцілить у моїй душі,
Хай болі зцілить у моїй душі,
Ці дні минуть, відсивіють тумани,
Дерева скинуть білі пелюстки…
Дерева скинуть білі пелюстки…
Коли біда відходить від порогу,
Людині не потрібні молитви́,
Людині не потрібні молитви́,
Нині мавки вже не ті.
На цім хресті вже стерті імена
І хто під ним ніколи не дізнатись.
І хто під ним ніколи не дізнатись.
Сьогодні церква може стати склепом.
Тебе благаю, дома пережди.
Тебе благаю, дома пережди.
Сьогодні церква може стати склепом.
Тебе благаю, дома пережди.
Тебе благаю, дома пережди.
Верстат друкує тисячні купюри,
Діру в бюджеті будемо латать.
Діру в бюджеті будемо латать.
Можна скласти екзамен з історії, фізики, мови
Та прожити життя від початку і до...
Та прожити життя від початку і до...
Попід вікнами бузок
Ароматом вабить.
Ароматом вабить.
Безхребетність породжує – Крути,
А сплатимо кров’ю дітей,
А сплатимо кров’ю дітей,
А малороса тягне до кремля.
Історія не вчить манкурта зовсім.
Історія не вчить манкурта зовсім.
Шановний маестро, гравець на роялі
Чи змиє дощами заразу із площ?
Чи змиє дощами заразу із площ?
Вітер голосить на кручах Дніпрових,
Він пам’ятає Тарасове слово.
Він пам’ятає Тарасове слово.
Купив я Бобику мундира,
Навчив командам – «гав» і «фас».
Навчив командам – «гав» і «фас».
Одне кільце і сорок років
Усе, що з’єднувало їх,
Усе, що з’єднувало їх,
Чи поставить доля на коліна,
Чи здіймешся птахом до небес…
Чи здіймешся птахом до небес…
До плеча пригорнутися хочу,
Там де квітнуть вишневі сади.
Там де квітнуть вишневі сади.
Раніше курви працювали в лазні,
А нині – аташе, як не крути.
А нині – аташе, як не крути.
Усе впирається в межу:
Для відьми маю помело
Для відьми маю помело
На злодієві шапка не горить.
Горить на тім, хто злодія застукав!
Горить на тім, хто злодія застукав!
На розбитих руках перетворяться рани на шрами.
Бахнув постріл і з неба летить, підвиваючи, смерть.
Бахнув постріл і з неба летить, підвиваючи, смерть.
Ох, який чудовий антисептик
Баба Варка продала вночі.
Баба Варка продала вночі.
Сьогодні – хіба це багато?
До неба тягнеться трава.
До неба тягнеться трава.
Сьогодні день дурня. А вчора?
Здається у нас він щодня.
Здається у нас він щодня.
А цім, що вірус, що чума
Не візьме їх і срібна куля.
Не візьме їх і срібна куля.
Розквітає морелеве диво,
Наче вкрили дерева сніги.
Наче вкрили дерева сніги.
Кохання варте найтепліших слів.
Бо так воліє не юрби, а тиші.
Бо так воліє не юрби, а тиші.
Чого смієшся? Вірус – убивця!
Поки його не відчув на собі?
Поки його не відчув на собі?
Чи доживу до спілих яблук,
Налитих життєдайним соком,
Налитих життєдайним соком,
Чи ти поет? Покажуть барикади
І міцність слова, і вірність народу.
І міцність слова, і вірність народу.
З народження нам шлях один – до Бога.
Через життя неси свого хреста,
Через життя неси свого хреста,
Сьогодні вкотре чую слово – снайпер…
Гори у пеклі вбивця, ворог, кат!
Гори у пеклі вбивця, ворог, кат!
Чи ти готовий до пандемії?
Крила чорні накрили півсвіту.
Крила чорні накрили півсвіту.
Жінку потрібно пізнати, як витоки світу.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Із лідером нам дуже повезло!
Як кажуть у народі мудрі люди,
Як кажуть у народі мудрі люди,
Жінку потрібно пізнати, як витоки світу.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Вона джерело, що натхнення дарує й життя.
Грає вітер листочком кленовим,
Підкидає його в небеса…
Підкидає його в небеса…
Люблю травневі ночі запашні,
Коли сади в зеленому розмаї.
Коли сади в зеленому розмаї.
Здається: підкорися долі
Й омріяний настане мир.
Й омріяний настане мир.
Ти зупинив триклятий «руський мир»,
Солдате, досі невідомий
Солдате, досі невідомий
Сьогодні кажуть вже дев’яте.
А восьмого, що не було?
А восьмого, що не було?
Нашкрябаю сьогодні оду,
Про «День весни» і про любов,
Про «День весни» і про любов,
У темному лісі весь ранок дощило.
Ворона стулила від холоду крила.
Ворона стулила від холоду крила.
Рахую дні до квіту абрикоси,
Що сповістить усім: «Весна прийшла!» –
Що сповістить усім: «Весна прийшла!» –
За мир молись не завтра, а тепер.
У цей момент коли читаєш вірша,
У цей момент коли читаєш вірша,
А сьогодні весна про яку були мрії.
Я на згадку про зиму собі скипень візьму.
Я на згадку про зиму собі скипень візьму.
Це сталося миттєво дощ і ми.
Стояли під навісом я і кішка.
Стояли під навісом я і кішка.
Шелестом бажання з пліч упало плаття...
Колихає вітер вишні у саду.
Колихає вітер вишні у саду.
Настав мій час! Беру папірус,
Скрипить надломлене перо…
Скрипить надломлене перо…
Спокутую життя свого гріхи,
Чи буде за них прощення? Не знаю.
Чи буде за них прощення? Не знаю.
Світанок говорить зі мною,
Мовчу і слухаю. Бо, хто Я?
Мовчу і слухаю. Бо, хто Я?
Це ніч була п’янких півоній
І найкоротша на землі.
І найкоротша на землі.
Барабанить дощ у підвіконня.
Скаженіє вітер у цю мить, –
Скаженіє вітер у цю мить, –
Яке це диво – горнеться зоря
До небокраю у вечірню пору,
До небокраю у вечірню пору,
Портрет поцілувала: «Здрастуй, тату,
Я стала старшою на рік,
Я стала старшою на рік,
Хворіє вчитель (в будь-якому віці).
Не має коштів зупинити рак.
Не має коштів зупинити рак.
Увірував у тебе Україно!
Не я один, – Герої Небесної сотні,
Не я один, – Герої Небесної сотні,
Чай без цукру зробить ранок ситим.
Не люблю писати уночі.
Не люблю писати уночі.
Туманяться поміж лісів пари.
Води лугівка напилася вдоста.
Води лугівка напилася вдоста.
Життя красиве. Обернись довкола.
Часоплин уповільнює свій хід.
Часоплин уповільнює свій хід.
Їй немає п'ятнадцять. Вона пише про секс.
Мерехтять в «інстаграмі» принади жіночі.
Мерехтять в «інстаграмі» принади жіночі.
Дитинства сновидіння всі міцні.
Веселкою міг бавитись у сні.
Веселкою міг бавитись у сні.
Кохання огорну диха́нням,
Наллю горнятко суасепу*
Наллю горнятко суасепу*
Не протився. Доля – це сьогодні.
Вчора вже навіки відійшло.
Вчора вже навіки відійшло.
На стіні маленькі тіні
Ожили під ліхтарями.
Ожили під ліхтарями.
Словом пробуди молитву,
Молитвою – серце, серцем – любов.
Молитвою – серце, серцем – любов.
Білі свічі каштанів
Осіяли Хрещатик
Осіяли Хрещатик
Ставай до праці, стомлений народе!
У влади є надгризений маслак.
У влади є надгризений маслак.
Вітром роздмухує пух,
Сонце випалює трави.
Сонце випалює трави.
Закоханим і ночі білі.
Спокуси присмак лиже губи
Спокуси присмак лиже губи
В ирій мітять индики. Їм на південь треба,
А директорка чомусь не пускає в небо.
А директорка чомусь не пускає в небо.
У віхолі прекрасне все.
Стою, милуюсь на морозі.
Стою, милуюсь на морозі.
Прокинувся від дотику руки.
Ніч промайнула, ще поспи, кохана.
Ніч промайнула, ще поспи, кохана.
Ой, де ти, донечко! Де ти, квіточко?
Тебе дома чекаю, леліточко!
Тебе дома чекаю, леліточко!
Не тіш себе думками. У долі різні маршрути.
Пом’яни у січні убієнних кіборгів та Крути…
Пом’яни у січні убієнних кіборгів та Крути…
Якщо меча перекуєш на рало
Не матимеш ні волі, ні держави
Не матимеш ні волі, ні держави
Не змінити нічого. Шлях обрано.
Невідоме з іксакми сокрите ще.
Невідоме з іксакми сокрите ще.
Коники стрибають по траві,
У калюжі сонечка заграва…
У калюжі сонечка заграва…
Прокинутись хочеться завтра маленьким,
З роботи чекати на тата з гостинцем,
З роботи чекати на тата з гостинцем,
"Заколядую", мабуть, у життя.
У влади марно. Вона вічні злидні.
У влади марно. Вона вічні злидні.
До сходу сонця ще година.
Сіріє ночі чорне тло.
Сіріє ночі чорне тло.
Раніше у небо дивився і мріяв про зорі
Думками радів, що людина сягла висоти,
Думками радів, що людина сягла висоти,
Війною засмальцьована душа,
Чи відчуваєш насолоду миру?
Чи відчуваєш насолоду миру?
Здається розум щось інопланетне.
Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Для «Homo sapiens» недоступна річ.
Перші: «Агу» і несміливі кроки
У пам’яті моїй ніби кіно.
У пам’яті моїй ніби кіно.
Мо, ще не народились українці?
Так Україна є і Борисфен.
Так Україна є і Борисфен.
Кружляє світом віхола війни.
Безсилі перед нею дипломати.
Безсилі перед нею дипломати.
Любов далека і незнана
Колише зорі над морями,
Колише зорі над морями,
Сухою травою згорає життя.
Ще вчора буяли отави
Ще вчора буяли отави
Віршував я синім небесам
І деревам, що цвіли у квітні,
І деревам, що цвіли у квітні,
Жахтіла піч у надвечір’я
І усміхались о́брази
І усміхались о́брази
Згубилися у просторі та часі.
Вдягай беруші, щоб химер не чути.
Вдягай беруші, щоб химер не чути.
Чому малечі не радіти?
«Король-віслюк» йде у прокат!
«Король-віслюк» йде у прокат!
Ти сумуєш за миром?
Йди в обійми росії.
Йди в обійми росії.
Від нас пішов. Покойся з миром, брате.
Твоє життя належало війні.
Твоє життя належало війні.
А нічого не треба казати.
«Правий сектор»? Сідай у тюрму!
«Правий сектор»? Сідай у тюрму!
На сході гаряче. Війна.
Брати лягають в домовини.
Брати лягають в домовини.
Наснилася живою мама.
Мене чекає на обід,
Мене чекає на обід,
У наших вікнах спогади живуть
Допоки пам'ять осяює путь.
Допоки пам'ять осяює путь.
Ще будуть твої ніжки прокладати
Життя дороги та вузькі стежки́.
Життя дороги та вузькі стежки́.
Господи! Не прощай!
Кожну душу безвинно убиту
Кожну душу безвинно убиту
Людина жадає грошей і слави,
Вином і харчами набити курдюк…
Вином і харчами набити курдюк…
Ранок укутаний снами,
Сплять ялинкові огні,
Сплять ялинкові огні,
Чи з’єднують ці колії долі?
Один вокзал на двох.
Один вокзал на двох.
Чого поет бажає? Слави,
Прихильників чи визнання?
Прихильників чи визнання?
Зворотний відлік. Часу мало.
Рука на пульсі – тук-тук-тук…
Рука на пульсі – тук-тук-тук…
Відчуваю твої ніжні пальці
Не страшні нам холодні вітри,
Не страшні нам холодні вітри,
Мовчки проковтнули тему
Про убитого Артема.
Про убитого Артема.
На ранок сонце і мороз тріщить,
І тьохкає ріка під сірим льодом,
І тьохкає ріка під сірим льодом,
Ейфорія лишиться позаду.
Сірі будні… Поїдене тло…
Сірі будні… Поїдене тло…
Ми не обтяжені спомином.
Іди на корпоратив.
Іди на корпоратив.
Кохання тобі невідоме
То хибне якесь почуття.
То хибне якесь почуття.
Весь день мела. Покрила білий світ
Пухка завія сніжна і прекрасна
Пухка завія сніжна і прекрасна
Чого у світі не буває?
В Сахарі сніг нуртує,
В Сахарі сніг нуртує,
Погостюю у грудня, почаюю з зимою,
Подивлюся на білі, пухнасті сніги
Подивлюся на білі, пухнасті сніги
Позиція влади – зректись України,
Зломити огидний народний хребет.
Зломити огидний народний хребет.
Від чаю ранок терпкий
Сон у провалля кане.
Сон у провалля кане.
Вона любить зорі ясні,
Дерева од інею срібні,
Дерева од інею срібні,
Сіріє день одразу по обіді,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Сиріє сонце та не хоче гріти,
Переродися! Духу не убити,
а наше тіло належить землі.
а наше тіло належить землі.
Усміхнене маля біжить до мами
Ще світ йому незнаний і чужий,
Ще світ йому незнаний і чужий,
Привіт, зросійщена країно!
Спирайся на моє плече.
Спирайся на моє плече.
Світанок заплівся в життя.
Дай, Боже, аби не останній.
Дай, Боже, аби не останній.
Засуну писка у фейсбук,
Живі ще, любі друзі!
Живі ще, любі друзі!
Завариш зранку каву,
Візьмеш до рук цигарку
Візьмеш до рук цигарку
«…В ім’я отця, і сина, і…» –
Слова злетіли в небо та затихли.
Слова злетіли в небо та затихли.
Вітаю вас, панове, ми програли!
Чи гарно пожилося при зелі?
Чи гарно пожилося при зелі?
Тільки й розмови:
«На хліба не намажеш мови…»
«На хліба не намажеш мови…»
Стріпонувся. Матінка іде.
Ой, здалося. Дуже-дуже схожа.
Ой, здалося. Дуже-дуже схожа.
У тьму згущається блакить,
Затихли вулиці довкола.
Затихли вулиці довкола.
Так буває, брате, не ридай,
Бо не вічні, визнати це мусиш.
Бо не вічні, визнати це мусиш.
Січе обличчя скаменілий дощ.
Птахи сховались поміж віт у хащі.
Птахи сховались поміж віт у хащі.
Тихий вечір алеями парку
Заблукав межи співу цикад.
Заблукав межи співу цикад.
Мріє за полем береза.
Озимі ще сплять у землі.
Озимі ще сплять у землі.
Тиха ніч запалила вогні,
Прилюлюкала води Дніпрові.
Прилюлюкала води Дніпрові.
Хотіли волі? Отакої!
Чи то не ваш коняка здох?
Чи то не ваш коняка здох?
Перший сніг притулю до щоки.
Хай мені нагадає про маму.
Хай мені нагадає про маму.
Така собі у нас оказія –
В Європу йшли, прийшли в Євразію.
В Європу йшли, прийшли в Євразію.
Він відчував красу на дотик,
Любив рельєф її волосся,
Любив рельєф її волосся,
Героїв обере нарід!
Ні президент, ні депутати
Ні президент, ні депутати
Синьоока осене, жовтокоса
Застуди до інею срібні роси.
Застуди до інею срібні роси.
Була земля своя і хата,
І хліб із печі на столі
І хліб із печі на столі
Це шелест опалого листя
Мо, написати оду про любов?
Бо про єврейців божевільне діло.
Бо про єврейців божевільне діло.
Мудрість іде не зі сходу,
М’яко ступаючи в душу
М’яко ступаючи в душу
Великий Віз –
сніги привіз,
сніги привіз,
Час виточить і витончить. Працюй
Слабкому підставляючи плече.
Слабкому підставляючи плече.
Який король такий і почет -
Свиняче рило у золі.
Свиняче рило у золі.
Потоки кров’яні спини,
Вбивають нас «брати», Говерло!
Вбивають нас «брати», Говерло!
Свята земля, люблю твою ясу.
Бо матері тебе дарують дітям.
Бо матері тебе дарують дітям.
На «Банковій» флюгер показує вітер – північний.
Та мови на хліб не намажеш тихесенько, ша!
Та мови на хліб не намажеш тихесенько, ша!
На дверях і вікнах – фурини*
У шафі тонке кімоно…
У шафі тонке кімоно…
Гроза гуляє містом,
Благає на ніч елю
Благає на ніч елю
Густо посіяла мжичку,
Листя купаючи жовте.
Листя купаючи жовте.
Не тішся, будь ласка, оманою злагоди.
Усе завершилось війною, аншлюсами…
Усе завершилось війною, аншлюсами…
Що, чуваки, зняли «баригу»?
Чи легше сім’ям жити стало,
Чи легше сім’ям жити стало,
Ой, у лузі, лузі
Де живуть всі друзі,
Де живуть всі друзі,
Опале листя – це моя печаль.
За літні дні зігрітися не встиг я,
За літні дні зігрітися не встиг я,
За вікном листопаду краса
Літо бабине ген догорає,
Літо бабине ген догорає,
Схвильований минулим і майбутнім,
А малороси гарно тулять грим.
А малороси гарно тулять грим.
З городів повіяло димом,
Земля врожаї віддала.
Земля врожаї віддала.
Давай на пенсію іти у сімдесят!
Навис над нами гострий меч Арея.
Навис над нами гострий меч Арея.
Прокидаюсь у іншому вимірі.
За вікном парасольок парад.
За вікном парасольок парад.
Село пахне сіном і свіжим удоєм,
Садами, пшеницею, ланом без меж…
Садами, пшеницею, ланом без меж…
В’юнке, гнучке летить на крилах вітру…
Ніщо не спинить юності політ.
Ніщо не спинить юності політ.
Летить над містом дощ намистом.
О, довгождана літня мить!
О, довгождана літня мить!
Вдихає серпень яблуневий спас.
Плоди налиті сонячним промінням
Плоди налиті сонячним промінням
«Дзвінок»* напився місячного сяйва.
До колосочка зібрані жнива.
До колосочка зібрані жнива.
Думками зміліли, усохли душею.
Немає до світла дороги Енею.
Немає до світла дороги Енею.
У хаті з вікнами на північ
Немає затишку і миру
Немає затишку і миру
Карашинські жита́ від села і до самого лісу.
Комишем і купавками радує велетень Здвиж…
Комишем і купавками радує велетень Здвиж…
Чи вирвуся? Не знаю. Голий, босий…
Кричу до неба: «Освіти-но шлях!»
Кричу до неба: «Освіти-но шлях!»
У вибору чорні крила,
Ні Совісті нема, ні стра́ху.
Ні Совісті нема, ні стра́ху.
«Бережи себе, Україно!»,
Холодний Яр шепоче у цю мить.
Холодний Яр шепоче у цю мить.
Живу пам’яттю свіжою,
Остраху недоречного.
Остраху недоречного.
Усміхнений промінчик зранку
Промовив лагідно: «Привіт,
Промовив лагідно: «Привіт,
Чи завтра зійде сонце?
Зійде!
Зійде!
Червоний хрест на лінії вогню –
Чиясь остання на життя надія.
Чиясь остання на життя надія.
Із підвалу не вийти на волю
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
І не знаєш, чи день там, чи ніч.
Думки юначі сповнені надій.
В очах максималізм непереможний
В очах максималізм непереможний
А далі буде тьма (на триста літ).
Стрункі берези та дуби розлогі
До неба піднялися край дороги.
До неба піднялися край дороги.
Тусовки модні, дискотеки…
Не спить ночами Миколаїв
Не спить ночами Миколаїв
У мрій польоту виростають крила.
Коли побачиш неземну красу
Коли побачиш неземну красу
«Я радію тобою дитино.»
За вікном йде рясний снігопад.
За вікном йде рясний снігопад.
Іди до мене. На порозі ночі
Казкові оживають силуети
Казкові оживають силуети
Не мав ніколи віри гегемону.
Політика то надштудерна річ
Політика то надштудерна річ
Уже давно я не шукаю
На схилах сивого Дніпра
На схилах сивого Дніпра
Московські зорі сяють сумовито.
«Великий вождь» у Мавзолеї спить.
«Великий вождь» у Мавзолеї спить.
Доходить рік логічного кінця.
Щоб не було, не дати і не взяти.
Щоб не було, не дати і не взяти.
Чи мало кров’ю ми данин сплатили?
Юртує Кремль. Ізнов горить земля.
Юртує Кремль. Ізнов горить земля.
Дивлюсь на тебе і не віриться,
Що світ нам такий замалий.
Що світ нам такий замалий.
Розмай налився сил. Покоси
Упали перші у стоги.
Упали перші у стоги.
Нема хитких ілюзій чи думок.
Є сни які народжені не нами,
Є сни які народжені не нами,
Недолугі хохли
Віддали булаву і кресало,
Віддали булаву і кресало,
Давно відомо, що життя це – рух
І молодь він підштурхує до сили.
І молодь він підштурхує до сили.
Давайте з Вами будемо на – Ти.
І не важливо скільки літ між нами.
І не важливо скільки літ між нами.
Середньостатистичний пацифіст
Країну тягне у багно війни.
Країну тягне у багно війни.
Ранок не випитих думок.
В роси́ ступаю прохолоду.
В роси́ ступаю прохолоду.
У світі ненароджених дітей
Снують вітри. І чорні пароплави.
Снують вітри. І чорні пароплави.
Сьогодні веселуха і шашлик.
За мир у мирі п’ємо на природі…
За мир у мирі п’ємо на природі…
Панове малороси!
Хоч які ви панове?
Хоч які ви панове?
Ще Гулаг не відгув, канчуками не вибили душу.
Долітали у вирій просочені кров’ю листи.
Долітали у вирій просочені кров’ю листи.
Молю вже не про хліб насущний
І не про благо на землі.
І не про благо на землі.
Політика наука надскладна!
Для простаків суцільний жах і муки.
Для простаків суцільний жах і муки.
П’янкий коктейль ми вип’ємо удвох.
Ніхто не звинуватить нас у змові.
Ніхто не звинуватить нас у змові.
Історія хохла не вчить.
Оному що граблі, що вила.
Оному що граблі, що вила.
Здається розум на межі банкрутства.
Хитає вітер під вікном біг-борд.
Хитає вітер під вікном біг-борд.
Пульсує джерело, струмить.
Не відкладайте дня на завтра.
Не відкладайте дня на завтра.
– Порохоботи!
– Зрадофіли!
– Зрадофіли!
Бачите смужку? – єднання небес із землею
Там сонце велике світанку тихенько радіє.
Там сонце велике світанку тихенько радіє.
Квадрат Малевича на чорному тлі.
До чого дожили ніхто не знає.
До чого дожили ніхто не знає.
З-попід холодного граніту
Вода струмує й жебонить.
Вода струмує й жебонить.
Чи винити тебе у гріхах?
Як повільно знімаєш наряди.
Як повільно знімаєш наряди.
Є у селфі безліч переваг.
Можна не чекаючи огуди
Можна не чекаючи огуди
Е-гей-но, чуєш, бджілко Майє!
Чатує день, пора летіти!
Чатує день, пора летіти!
Життя давно пройшло свої фарватери.
Дратують очі місячні затемнення.
Дратують очі місячні затемнення.
Дай, Боже, встояти у вірі.
Людської не вкусивши плоті.
Людської не вкусивши плоті.
А ворог боїться, Тарасе,
І слова козацького й шаблі!
І слова козацького й шаблі!
Ходім, кохана, стрінемо весну.
Лелеки в небокраї закружили
Лелеки в небокраї закружили
Тінями вітер малює
На стінах потворні створіння.
На стінах потворні створіння.
А на Купала папороть цвіте,
Русалки ходять у нічній долині…
Русалки ходять у нічній долині…
Згорить ілюзія кохання
І попіл істина розвіє.
І попіл істина розвіє.
Вокзал хитає поїзди,
Підвищує серцебиття...
Підвищує серцебиття...
Сьогодні кутюр'є всьому вінець!
Без нашивки не модна одежина
Без нашивки не модна одежина
Спинися. Часу обмаль. Спішити не можна.
Зіркою з неба упало додолу життя.
Зіркою з неба упало додолу життя.
Люблю безмежно ярові розсвіти.
Здається, що народжується світ.
Здається, що народжується світ.
Ходить осінь алеями парку.
З позолоти стікає сльота.
З позолоти стікає сльота.
Кебета куца – мові непридатна!
Із мокші не створити козака.
Із мокші не створити козака.
Душі болить колишня та війна.
І оживає в рокотанні грому.
І оживає в рокотанні грому.
Тріпає вітер нариси думок.
Іще зима не зникла календарна
Іще зима не зникла календарна
Не бий себе у груди,
Бо гріх є за кожним!
Бо гріх є за кожним!
Така собі у нас оказія
Нема, ні проблиску, ні світла.
Нема, ні проблиску, ні світла.
Матері відцвітають, як вишні.
Не успівши за нас порадіти.
Не успівши за нас порадіти.
День починається о четвертій ранку.
Коли після сну беруся за склянку,
Коли після сну беруся за склянку,
Помолися, мій брате.
Небо «Гради» полощуть,
Небо «Гради» полощуть,
Біла, як день, бліда, мов сніг
Біда ступає на поріг.
Біда ступає на поріг.
Сьогодні дзвони (У) країні б’ють.
Свічки горять і сльози, сльози, сльози…
Свічки горять і сльози, сльози, сльози…
Душа болить. І серце крає щем.
Любити так нелегко Україну.
Любити так нелегко Україну.
На пелюстки пухкий лягає сніг.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Прийшла метіль, мабуть, уже востаннє.
Журавель – птиця, і не птиця.
Стареньке цебро скреготить.
Стареньке цебро скреготить.
Ти, така маленька.
Дай зігрію тебе у долонях.
Дай зігрію тебе у долонях.
Йдучи від горизонту промінцем
У верболози під лелечий клекіт.
У верболози під лелечий клекіт.
Московські зорі сяють сумовито.
«Великий вождь» у Мавзолеї спить.
«Великий вождь» у Мавзолеї спить.
Побачити Париж і вмерти.
Я, вам скажу така дурня.
Я, вам скажу така дурня.
За мене заступися,
не дай розчинитись у ночі.
не дай розчинитись у ночі.
За тихим шелестом снігів,
За сріблом інею – скрижалі.
За сріблом інею – скрижалі.
Доходить рік логічного кінця.
Щоб не було, не дати і не взяти.
Щоб не було, не дати і не взяти.
Недолугі хохли
Віддали і меча, і кресало,
Віддали і меча, і кресало,
Середньостатистичний пацифіст
Країну тягне у багно війни.
Країну тягне у багно війни.
Огляди