•  ***

І знову поїзд. Небо і поля
Малюють прапори на мокрих вікнах.

•  Опівнічний гість

От би зважився хтось і вимолив.
Та лишилася геть сама,

•  Колишні

Січень. Ніч новорічна сіра.
Сніг торішній з дахів тече,

•  Обережно, двері зачиняються

Полетіла монетка. Під нею іскрить балюстрада,
Вже нема вороття. Ми останні зайшли у метро,

•  ***

хурделить вітер холостий
і губи пестить

•  ‘ТІНІ ЗАБУТИХ ПРЕДКІВ’

Де суворі казки, де про смерть сповіщає трембіта,
Хмаровиння на дощ заклинає відлюдник мольфар,

•  ***

Тобі напевно не сюди. Тут світ здригається ночами,
Бо ми виходимо з води напівзабутої Почайни.

•  ***

Не сни не згадуй не випитуй
Хай пам'ять-покритка мовчить

•  ***

Вона всміхнулася тобі
Здалася милою такою

•  Гостя

Свою роботу виповнить вона,
Чуже привласнить – правил не порушить.

•  ***

Земля садів – рокована земля.
Я йду по ній тісними манівцями,

•  ***

Коли настане судний день
Тепла, позбавленого сану,

•  Ріка однієї душі

Каліграфія долі лягла на смиренне обличчя,
Занімілі вуста промовляють чиїсь імена,

•  А решта...

Всміхайся та не влещуйся нічим.
Бо друга можна зрадити й цілунком,

•  Любов

У тиші найгучніший резонанс.
Минає ніч, а я не засинаю,

•  Non bis in idem

На Нього чекали, а потім збагнули – дарма.
Він мав на коня пересісти і взятись за зброю,

•  Квадрати на воді

О ні, мовчить! Давайте про погоду.
Лиш не торкайтесь словом до води –

•  A MARGO & WАЙСТЕР

Вітражний сум готичного вікна.
Хоч сонце в нього променями б'ється –

•  Не кидай...

Не кидай каміння помноживши осуд,
Не вір у ворожий брудний поговір,

•  Маргаритки для Майстра

О Маестро, мій милий Майстре!
Композитор моїх мелодій,

•  …ВІТРЕ, СЛЬОЗИ ВИТРИ…

А нас південний вітер побратав.
Цей павітер із присмаком лаванди,

•  Восени весну

Осінь іде невблаганно і нас не мине.
Тепло на серці, коли пригортаєш мене.

•  Месір

«На небо, що плавиться воском»,
Іде по зірковій косі

•  Спогад

Згадуй про мене, лягаючи спати.
Знаю, це пізно, глибокої ночі.

•  Хоч би так...

Я знаю, що все перебутнє, а ти?
Як мул під водою, як бризки над нею

•  Не сотвори

Не знайти більш такої персони,
Наче бог з найепічніших вір.

•  Допрожити

Дні повертаються мов бумеранги.
Партія йде до логічного пата.

•  Босорканя

Де голі дерева і дупла розкривши роти
Ячать, а опівночі хорами плакальниць схлипують,

•  Abiens...

Лети, лети, неторкана всіма!
Подалі від любові і наруги

•  Що дозволено...

І вилізли на світ усі примари
Жорстока правда проклятого дня

•  Я Вас …

я вас не кохала… згасає заграва у млі
ховаються тіні у миті життєвих розколин

•  Я потрібна тобі...

Я потрібна тобі як причаєна муза,
Як натхненням Далі самовідданість Гали,

•  ☀️&🌛

Сонцемісячне сяйво красою наповнює світ ~
Світлотіні однаково грають на ликах & писках

•  Осіння меланхолія

Час утікає, ми вслід летимо,
Звикли життя відкладати, немов

•  Питимеш зі мною?!

А хочеш, відкоркую таємницю,
Закуту ніби магма у вулкані,

•  Марґо & Сонце ~ Місяць & Ґейко

Відлуння:

•  Зоря незаходимая

Я зайду в твою осінь агатовим бабиним літом,
Поки ліс твій не вихолов повністю і не пожовк.

•  Любому Дмитру

Він був такий, що міг би і до ста…
Та схибив і пішов у ті квартали,

•  Рудокоса

Свіча і кава, кава і свіча
А поруч них розхристано колоду

•  Ебру

малюю поетичними мазками
картину на збентеженій воді

•  IV вимір

Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.

•  трансцендентальне танго

може годі вже патрати серце на кшталт пелікана
спопелитися час на відлогому виступі скелі

•  Бурштин

Завітай, чоловіче! Та байдуже, хто нас осудить.
Зупини швидше мить і обіймами владними зваб!

•  епіграф

буря встромила блискавку в голку море мов келих без дна
сонце і місяць сяйвом скроїли небо у два полотна

•  Quasi -

Наразі у добу засилля фотошопа
Піднести може всяк філістера чи хлопа.

•  Вояж

Картина ця - натяжка тятиви,
Фрагмент лише, не повна панорама.

•  Ця ніч

А, ти моїх метеликів ловив
Між грудями нестримними устами.

•  Інше сповідання

У вібруючі струни вивільнює ніжність пружини.
На храмину кохання обернена скромна каплиця –

•  Femininum

Ранок, день, вечір - стражі добові.
Граматично всі три чоловічі.

•  Гості Ґретхен

Віднайшовши його, ненароком себе загубила.
Поступово скотилась по сходинках Якова вниз.

•  Змія

Тихо між груди, болем фантомним, вкублилась люта змія.
Цінна отрута, шкіра коштовна, пристрасть - зміїне ім’я.

•  У чайному будиночку

Почуття неможливо укласти в слова.
Ці слова обпікали б немов кропива.

•  La Femme

В картині та музиці бути їй фоном.
Ця жінка Ге(те)ра між Зевсом й Тифоном,

•  Do you know?

З двох одне передсердя належить мені?!
Чи це, дійсно, кохання, а може все ж ні?!

•  На мілині

Я ніжна, сильна, можу бути мила.
Моя краса не одного зманила.

•  Гішпанцю

Любов – це океан, моя стихія.
Був шторм і стих. Безчасся. Ісихія.

•  Правічний двобій

Цей двобій двох бажань, двох осіб у одній іпостасі.
На перетині Я відшукати потрібно баланс.

•  Ме́та -

Потоки Стіксу переплив,
В Аїд Орфей спустився з неба

•  Інфернальниця

Хто стріне таку, не відпустить нікуди.
Статура у неї стрункіша за ко́ру.

•  Ні! Ще можна спинитись

Ні! Ще можна спинитись, гальмуй передчасність смеркання!
Обійми ніжно-владно тендітність наядиних пліч.

•  Спокутана

Я знову тут. На мене ти чекав?
Незнані наперед путі Господні!

•  Наречена

На обличчя душі натягну забуття арафатку
Власяницею тіло бажань огорну, хай пече!

•  ***

Спокій чорних зірок опадає на тіло під шатами
Лиш одна в ложесна не тяжіє подібно квазару

•  Царівна Місяцівна ІІ (присвячується О. Мазур)

Ненадовго, бо жевріють ніжні проміння світанку
Небо землю ще бачить в обидві яскраві зіниці

•  Елізіум

коли капітан навігував з вітром не заодно
склавши вітрила вітрильник пішов на дно

•  Чарунка

Стосунки ці нагадують хмаринку
Заручницю у настрої вітрів

•  Вічна жіночність

Про жінку написано в безлічі хронік
Іпатія я, вчений - неоплатонік

•  Трава диявола

де плазма кадить небосхил
малює фрески крипти неба

•  Обсидіанові очі

Я дякую тобі за ніжні очі
Обсидіанові немов ацтекський ніж

•  Плоский штопор

Каньйон зумів мене зачарувати
Ріки і вітру ерозійний простір

•  Я і Воно

Давно помічаю, що є все одно
У кожного Я - таємниче Воно

•  Й пляшку сухого вина

Велична постать, лагідні руки, губи речисто мовчать
Очі нещадні карі магніти, лава застиглих свічад -

•  Триптих кохання

І Фея Моргана
З’являюсь під вечір із надр океану

•  Homo Tacens (людина, що мовчить)

На всіх мовах світу ти можеш мовчати
Мовчання різниться за суттю і змістом

•  Пиши!

Коли сумуєш, просто напиши!
Старокитайське п'ятистопне ши

•  Допоки Хронос мить не відняв

Час плине швидко, мов неосяжна гірська ріка
Чи є хтось в світі, хто би на нього не нарікав?!

•  Може краще не пий..?!

З ким ти диво моє у порі цій нічній?
Ти є трішечки мій чи як завше нічий?

•  Питимеш зі мною?

А, хочеш відкоркую таємницю?
Я чарівниця отже це є фокус

•  Осуарій пам'яті

Намагаюсь відкрити храм пам’яті
Підбираю відмичку навколішках

•  Жінка - це половина всього

Жінка – це половина всього
Чого половина? Чи може його?

•  Двоєслів між душею і тілом

Я вітаю тебе, моя плоте, ница й презренна!
Я твоя господиня, а ти хтива служниця мені,