Автори /
Інеса Завялова (1999)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
***
•
***
Я дверцы нитей открываю
•
***
•
***
•
Намарена
•
***
•
***
•
Сопілко
•
***
•
***
•
Весняний етюд
•
Скрипка
•
У порога
•
Прощай, коханко мила
•
Насолода
•
Театр
•
***
•
***
•
***
Ні жалю, ні смутку, ні печалі, ні сліз.
•
Майбуття
Гріє теплом майбуття – воно красиве!
•
Електронним листом
•
Зашморгувала
•
Роздуми очистять душу
•
Тихо з тобою
•
Щастя
•
Прірва поряд
•
Минуле
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Так гаряче, так палко любиш...
А я забув зорю надій,
А я забув зорю надій,
По прозорому віконечку,
Рано... вранці,
Рано... вранці,
Я дверцы нитей открываю
Первоцвіти - ніжні квіти.
Такі тендітні, такі милі.
Такі тендітні, такі милі.
-Мирися зі мною, з вітром мирися,
Мирися з собою, мирися з недругом,
Мирися з собою, мирися з недругом,
Твій погляд в далечінь
Мене бентежить...
Мене бентежить...
Сіроокий день сміється.
Сіроокий дощ на дворі.
Сіроокий дощ на дворі.
Квіточки ніжні, квіточки гарні
Розквітли,
Розквітли,
Сопілко, мене твої чарують співи.
Може, в них кохання є,
Може, в них кохання є,
Вночі, іноді,він бачив Ангела.
Бачив чисті білі його крила.
Бачив чисті білі його крила.
Віч на віч стою я з ним.
Він мовчить і я мовчу.
Він мовчить і я мовчу.
Сонце та роса, в полі – тишина.
Вітри солодкі віють з ночі – серце тішать полю.
Вітри солодкі віють з ночі – серце тішать полю.
На вулиці зима, снігу намело.
Різдво... гасають колядники.
Різдво... гасають колядники.
Сивенька мати присіла у порога,
Чекає коло хати своїх дітей, які дорослі стали,
Чекає коло хати своїх дітей, які дорослі стали,
Прощай, моє кохання, прощай!
Бо я уже старію, і так кохати,
Бо я уже старію, і так кохати,
***
В коханні мої мари, в коханні мої кари.
В коханні мої мари, в коханні мої кари.
Театр, сцена, в залі тиша.
Мов монисто світле,
Мов монисто світле,
Колише нині вітер трави,
Колише теплі спогади,
Колише теплі спогади,
Не пали мене собою, любий,
Не пали мене
Не пали мене
Ні жалю, ні смутку, ні печалі, ні сліз.
Гріє теплом майбуття – воно красиве!
Пришли мені вісточку, мила моя.
Пришли мені зіроньку ясну свою.
Пришли мені зіроньку ясну свою.
–Ця мармурова статуя мене морочить.
Вона не підкоряється мені.
Вона не підкоряється мені.
Біля ріки, там за горою,
Під самим небом
Під самим небом
Тихо з тобою...
Вона щаслива, коли він щасливий.
Вона щаслива, коли він її кохає.
Вона щаслива, коли він її кохає.
Крок… і прірва поряд.
Два кроки осторонь…
Два кроки осторонь…
В Ольвії мандрівка наша нині:
Тут греків слід, мов подих тихий затаївся.
Тут греків слід, мов подих тихий затаївся.