В Ольвії мандрівка наша нині:
Тут греків слід, мов подих тихий затаївся.
Тут в степу ромашки та шипшина по весні
Розказують дивні історії старі.
Про те, що тут, по мудрій цій землі,
Ступав можливо Анахарсіс –
Мудрець який прославив скіфів!
Співає небо тут і вся земля навколо:
Що скіфи тут в гостях бували,
Що греки жили тут немов в раю,
Що річка тут рибин немало мало,
Що гончарів було… і не один.
Будинки знаті тут славетні височіли.
Ми нині в Ольвії! Тут всюди, кожний камінець минуле:
На мить в своїй уяві бачим справжнє місто!
Храми і домівки, он там… жертвенний
Вогонь палає… Хвилинку ще затримаєм уяву.
Тремтить видіння… Вмить картинка зникла.
Уява грається з нами в тіні:
В минулому яскраві дні, такі, що нині навіть не згасають.
Руїн нема, є старі пороги:
Окраїни домівок, храми мрій далеких.
Тут вітер свище гордо! Розкопок стук протяжний чути вдалині.
Шипшина рясно тут цвіте не одиноко.
Тут жив поет, можливо, не один,
Тесляр і виноградар. На арфі грали музи.
Далекий візерунок нас колиха сучасно.
Минулого яскравий сон тут нині: ми в Ольвії сьогодні.
Екскурсій нині тут стезя.
Подорож – степу тишина.
Червоні ягоди – минуле!