Автори /
Софія Мацькович (2000)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Слухай стукіт з легень, будь страшенно самотнім
•
Знов примружився день
•
Корінь
•
Дитинство
•
Я сховалась у сірій свідомості
•
Подих ранку
•
Старенькі будинки
•
Мушля
•
А день вмирає мовчки
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Слухай стукіт з легень, будь страшенно самотнім
Серед тисяч сердець, що здаються одним.
Серед тисяч сердець, що здаються одним.
Знов примружився день,
Став цілунком на шкірі.
Став цілунком на шкірі.
Перед очима мовчки гусне темрява,
повзе ліниво болість. Знову й знову
повзе ліниво болість. Знову й знову
Ми літали у іншому космосі,
Бо жили у казках, а не дійсності,
Бо жили у казках, а не дійсності,
Я сховалась у сірій свідомості,
Підпаливши мости й давні спогади.
Підпаливши мости й давні спогади.
Заплутався світанок у траві,
А може, в стоголосому серпанку.
А може, в стоголосому серпанку.
Стареньким будинкам не спиться щоночі,
Не сняться бали, карнавали, епохи.
Не сняться бали, карнавали, епохи.
Парують дороги. З-під них проростають,
Неначе колосся, високі споруди.
Неначе колосся, високі споруди.
А день вмирає мовчки, без істерик,
Заслабли в нього руки, впав кинджал.
Заслабли в нього руки, впав кинджал.