Автори /
Олесь Холодний
|
Рубрики
/ Зупинки
Опис: Ми постійно спиняємося на мить чи дві. Це час оглядатися, думати і рушати.
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Скарб
•
Ледача радість
•
* * *
•
Три хвилі
•
***
•
Листопад
•
Безтурботність
•
Трішки про себе та реальність, з іронією та смутком
•
На березі білого моря...
•
***
•
Два
•
Вибір
•
***
•
***
•
Вечір
•
***
•
Два сонця
•
Останній вокзал
•
Онукові
Переглянути всі твори з цієї сторінки
У мене є скарб, і я ним поділюся з тобою.
Пророчі думки, гетьте хмари, і гетьте страхи.
Пророчі думки, гетьте хмари, і гетьте страхи.
Не гамірно... тихо. Чорняве дівчисько,
Ледача усмішка, ще юна хода.
Ледача усмішка, ще юна хода.
Безбожні молились Богу,
А божні просили хліба.
А божні просили хліба.
Три хвилини журби,.. і хвилина лиш радості.
Чи невірні сліди? Чи знайдемо до старості?
Чи невірні сліди? Чи знайдемо до старості?
Шукати долю, гукати згубу,
Так гірко вкотре стулити губи,
Так гірко вкотре стулити губи,
Листопаду сімнадцятий день. Біла сукня і вальс.
Погляд матері й матері, батька і батька сумні.
Погляд матері й матері, батька і батька сумні.
Є у гаю чарівна сила.
Дмухне вітер - тріпоче листя.
Дмухне вітер - тріпоче листя.
А місто тремтить од болю.
Поламані сплять трамваї.
Поламані сплять трамваї.
А місяць, чаруючи, жде посланців
На березі білого моря...
На березі білого моря...
Поміж тисячі слів є лиш кілька, що топлять каміння.
Між мільйонів доріг лиш одна, що не має кінця.
Між мільйонів доріг лиш одна, що не має кінця.
В рожевім трамваї,
У сивім віконні
У сивім віконні
Вулиці знахабніли,
Чи то од люду, а чи від тиші.
Чи то од люду, а чи від тиші.
Не посміхнувся ранку -
Ранок завжди взаємний.
Ранок завжди взаємний.
І четверта сестра порятує від щему у грудях.
Не цілунком - лиш подихом долі... Спинися на мить
Не цілунком - лиш подихом долі... Спинися на мить
Вечір дарує згадку,
Іншим - непевну мрію.
Іншим - непевну мрію.
Я не люблю дружину.
Зá що її любити?
Зá що її любити?
Два сонця,
І вибір між ними. Життя...
І вибір між ними. Життя...
Десятий вокзал. Поміж люду і мій провідник.
Не бачив квитка та читає дорогу на скронях.
Не бачив квитка та читає дорогу на скронях.
Вологий пил втамовує мій подих.
І на зупинці власного життя
І на зупинці власного життя