Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Олег Прусак (2003)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Чорнильне причастя
    Сьогодні брат мій – то холод зимової ночі,
    сестри – ручка і трохи чорнил.
  •   Писемний насос
    Ці рядки пише не голова і не руки,
    Вони виринають звідкись з глибин.
  •   Я спогадом стану бентежним
    Крізь часу пелену, серед звичних в житті ситуацій,
    Я чекатиму там, позаду, поміж знайомих нам декорацій.
  •   Сьогодні
    Я сьогодні хотів бути спокійним,
    Та тривожність весь день і всю ніч,
  •   Лист
    Пишу на конверті, нехай він і буде мій лист,
    Конверти завжди інтригують,
  •   Бажання
    Дратуючою сухістю у роті,
    І неможливістю сказати кілька слів,
  •   Думки перед сном
    Співав не раз, співав і голос чули,
    Але не чули ж бо тоді тих слів,
  •   Вечір сповіді
    Привіт всім друзі, добрий вечір,
    У цей тривожний, але гарний час,
  •   Уявний Кіт
    Чому так тихо, дуже тихо ?
    Прошу, хоча би слово ви скажіть,
  •   Розпач
    В пустій темниці будніх днів ,
    чатуєш під єдиними дверима,
  •   І знов пишу...
    І знов пишу...
  •   Приємне мовчання
    Сухе повітря в цей прекрасний вечір—на небі ні хмарини, лиш зорі й місяць, але не помічав я їх.
    Вони ж мене напроти помічали, спостерігали, як мов боягузливе звіря,
  •   Ще раз...
    Явись мені ще раз,моя любове.
    У світлі дня,чи в сяйві зірок,

  • Огляди

    1. Чорнильне причастя
      Сьогодні брат мій – то холод зимової ночі,
      сестри – ручка і трохи чорнил.
      Якими, як завжди, я хочу,
      вознести те – що тягне лише до глибин.

      Я думав ніч мою душу очистить,
      візьме до зірок й спопелить десь у них.
      Випалить, і без жодних інтриг,
      зірве з шиї рабства намисто,
      зроблене із думок цих важких.

      Та як завжди, лиш паперу і Богу я сповідаюсь,
      Руки в чорнилі – то причастя моє.
      Рукописи не горять – тому нехай це все зберігають,
      А я йду слухати Був’є…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Писемний насос
      Ці рядки пише не голова і не руки,
      Вони виринають звідкись з глибин.
      Їх ніч із зорями бере на поруки, хоче забрати до своїх вершин.

      Вони народжені збитим ритмом серця,
      що давно вже не є просто насос.
      Коли добре йому- грудях тепло, воно ніби сміється ,
      Коли ж ні - тиск і лютий мороз.

      Це мене завжди дивувало, невже нема чим зайнятись йому,
      у мене у тілі так крові багато,
      а воно - вступає із мозком в війну!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Я спогадом стану бентежним
      Крізь часу пелену, серед звичних в житті ситуацій,
      Я чекатиму там, позаду, поміж знайомих нам декорацій.
      Декорації створені мною, занадто реальними для мене ж були.
      Це ж насправді прояви волі,
      Які виставу свою так і не віднайшли.

      Я спогадом стану бентежним, і вітром що все пронесе,
      Ключем до воріт, та, напевно, манежних,
      Срібною кулею, що потрапила, трохи нижче аніж плече

      І поллється із рани не кров, а лиш туга,
      Руки знову мандраж пробере,
      На обличчі усмішка , а на серці напруга.
      От що буде коли ти згадаєш мене !



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Сьогодні

      Я сьогодні хотів бути спокійним,
      Та тривожність весь день і всю ніч,
      Не дає ані спати, ні вчитись,
      І пече, мов розжарена піч.

      Я сьогодні хотів поспівати,
      Та мій голос цього не хотів,
      Але я знов його буду зривати,
      Щоби він мене пожалів.

      Я сьогодні хотів бути відкритим,
      Та не зміг показати всього себе,
      Хоча завжди собою я є,
      Не зашитим погоном в плече.

      Я сьогодні хотів все зробити,
      Те що вчора собі пообіцяв,
      Я зробив, і навіть зміг трохи пожити,
      Та під вечір знову тривожитись став.

      Я хотів сьогодні творити,
      Ну і от, написав цих пару рядків,
      Але це немов компенсація,
      За утримання від письменницьких втіх.

      Я тут мав на увазі високе,
      Те що буде нестись крізь межу поколінь,
      Ну а поки лиш це, та і досить,
      Всьому винна рутина і бісова лінь!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Лист
      Пишу на конверті, нехай він і буде мій лист,
      Конверти завжди інтригують,
      Та, на жаль, не завжди інтригує їх зміст.
      Підкажи мені, як передати словами тремтіння,
      Яке зараз в грудях і у руках,
      Весь сум і всю глибину, які сяють блідими вогнями в очах?
      Ці очі знову дуже втомились,
      Дивились на різного роду текст вдень вночі,
      І зараз би може спочили,
      Але чорнила забрали від сну в них ключі.

      Чорнило загалом цікава штука,
      Очищує голову, і руки бруднить,
      Розумію, бруднити звучить не романтично,
      Скажімо так:
      «на руках розливає блакить» .

      Та щось я дуже збився із теми,
      Хоча не помітно що вона тут була,
      Давай поговоримо трохи про тебе,
      Розкажи що і чому болить, у чому твоя журба?

      Скажи мені що і досі можеш грати ноти,
      які пробиваючи всю плоть йшли до сердець,
      і прошу - не забувай хто ти, не знімай свій лавровий вінець.
      А на цьому треба завершити,
      На папері не було багато місця, а я вже вкінці,
      Не переставай мене перевершувати,
      Я прошу , в цьому листі самому собі !



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Бажання
      Дратуючою сухістю у роті,
      І неможливістю сказати кілька слів,
      У мене це уже 4 ночі,
      Сумнівна радість і сумнівний гнів

      Я хочу знову взятись за гітару,
      І заспівати щиро від душі,
      Але як це все маю завдолати,
      Це навіть вже не Коена пісні

      Сьогодні я знайшов старий свій зошит,
      Який піснями списаний увесь,
      Чому я вирішив що цього вже досить,
      Й наважився закинути їх десь

      І зараз хочу я все повернути,
      Мій голос що лунав у далечінь,
      А не вокальним боягузом бути,
      Та стати більшим аніж власна тінь



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Думки перед сном
      Співав не раз, співав і голос чули,
      Але не чули ж бо тоді тих слів,
      Які я говорив , й які забули, всі хто
      тоді і зараз їх не розумів

      Не розумів і не шукав причини, чому ж бо ллється творчість звідусіль,
      Не розумів, бо лиш сприймав це,
      Як згубницький щоденний хміль,
      Який все проростав щоднини із ґрунту у душі моїй

      Проте усе це є неправда,
      Я щирий до останньої сльози,
      І якби все ж брехати було гарно,
      То я був би частиною потворності роси

      Роси яка впадає в вуха й очі, бо ж гарно говорити можна і без меж,
      Але це сумно й дивно, й очі ті дівочі, тобі розкажуть про це теж!

      Я майже сплю і вже не знаю що пишу, напевно перед сном мене несе)
      Нам треба вже всім відпочити,
      І не обдумувати все ж серйозно це !

      Бо думати це добре і погано, немає слів, немає і ідей, щось я закінчую тут вʼяло,
      Проте прошу, любіть все ж інших ви людей



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Вечір сповіді
      Привіт всім друзі, добрий вечір,
      У цей тривожний, але гарний час,
      На тремор в голосі і тілі не зважайте,
      Проте зважайте на вогонь в очах

      Хоча, який вогонь, лишилася лиш іскра,
      І навіть ці слова – вони уже не ті,
      Я взявся до життя занадто різко,
      Боявся опинитися на дні.
      І навіть талант мені Богом дарований,
      Я безчесно згубив, втопив в роботі й вині

      Та я як не втопити, коли хвиль так багато,
      І кожна тебе збиває із ніг,
      Скажіть мені хтось кому треба молитись
      щоб кожен із нас утриматись міг.
      І першою хвилею будуть люди,
      Хоча й всіх наступних вони стосуються теж,
      Це те як з тобою поводились,
      Як ліпили те, не ким, а чим ти ростеш
      Це не про сім’ю ні в якому разі,
      Проте, це також має великий вплив,
      Тут йдеться про недолюдей,
      Які із страждань набирались сил.

      Другою хвилею буде кохання,
      Таке оспіване у піснях і віршах,
      Коли його зустрічаєш вперше це щастя,
      Для когось страждання,
      А в висновку – сюжети у снах.

      Третьою хвилею буде зрілість,
      Коли вже побачив перші дві,
      Тут турбуєшся про стабільність,
      А серце, на жаль, пливе у пітьмі
      Це найдовший період,
      Найпідступніша хвиля,
      Коли свідомо лізеш до чорта у чан,
      Все навколо книга «Зелена Миля»,
      Але всі персонажі – ти сам
      А далі…, не знаю,
      Зарано ще знати,
      І тут вже кожен обирає свій сан,
      Чи на флейті цей твір по нотах зіграти,
      Чи бути вільним і чистим як церковний орган!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 5

    1. Уявний Кіт
      Чому так тихо, дуже тихо ?
      Прошу, хоча би слово ви скажіть,
      Ми ж можемо тут досхочу поговорити,
      Та головне прошу, не йдіть.

      Приспів:
      І знову бачу сніг на своєму осінньому порозі,
      І мій Уявний Кіт знову зомлів
      Я міг би всіх згадати, тих то був зі мною у дорозі,
      Проте підлоги я мочити слізьми не хотів.

      Ми тіло маємо й дарований нам час,
      Проте скажіть коли ми так соромитись навчились ?
      Це страху наслідок, або того,
      Що ми самотності так приязно молились ?
      Що близькість є для нас?
      На жаль, тим самим що нічого,
      Оце і є спотворення ідей.
      Я розумію світ речей, та речі хворі,
      Прошу, лишіть хоч декілька людей…

      Приспів…



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --
      Самооцінка: 6

    2. Розпач
      В пустій темниці будніх днів ,
      чатуєш під єдиними дверима,
      які ведуть у мить незриму,
      або ж в глибокий смутку рів.

      І ось нарешті двері відчинились ,
      а ти віддавсь без зайвих дум і слів ,
      бо сили вмить твої всі розчинились ,
      та й ,думаю,пручатись ти і не хотів.

      А сенс?? Нема, як і у всьому.
      І будь що буде. Хоч надія є,
      та знають всі , що вірити це не твоє,
      і іронічність світу в цьому.

      Я бачу, знов тебе зсередини їсть гнів.
      Але чому?
      Пригнічення не вперше ж відчувати.
      А може, знову ти почав себе шукати ,
      тому і стриматися не зумів?

      О ні, образа знов у серці поселилась,
      ударом об стіну вже вивільняєш біль та кров,
      і так разів з десяток знову й знов,
      допоки кість й душа не оголились,
      допоки ти не охолов.

      Та як завжди доходить сцена до кінця,
      а ти повернешся в рутину,
      плестимеш мов павук столітню павутину,
      й у дзеркалі не впізнаватимеш лиця.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. І знов пишу...
      І знов пишу...

      Я думав що ніщо уже не змусить мене взять в руку знов"перо"

      На щастя, дух цього ніколи не допустить,

      душі на радість, та життю на зло.

      Хоча й життя частково є не повним,

      коли не чую "запаху чорнил"

      слова ж бо житимуть до того часу,

      коли ми встанемо з могил.

      Про що пишу?

      Про те що відчуваю,

      а що конкретно слів сказать нема,

      пишу, бо хочеться,а не тому що треба,

      бо лиш на мить до мене приступила душі моєї моєї "весняна зима"

      Спонтанні відчуття такі то є велика кара,

      проте для мене це найбільший дар

      Коли зима нарешті відступає,

      тоді найбільше чути сонця жар.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Приємне мовчання
      Сухе повітря в цей прекрасний вечір—на небі ні хмарини, лиш зорі й місяць, але не помічав я їх.
      Вони ж мене напроти помічали, спостерігали, як мов боягузливе звіря,
      старався я не піддаватися емоціям, старався добирати всі слова.
      Слова, які сказав,хоч було їх з десяток.
      Слова , які зберіг в собі — не можу полічити, бо не знаю числ.
      Та й в принципі, нащо мені їх говорити,
      послухаю я краще більше слів твоїх.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Ще раз...
      Явись мені ще раз,моя любове.
      У світлі дня,чи в сяйві зірок,
      дозволь лиш доторкнутися до тебе,щоб освіжив я свій потік думок.
      Прийди,відкрию я на мить ті двері,за якими, тебе тримав у заперті,
      бо хоч у парі біль завжди з тобою,та без—занадто важко у житті.
      Живу в четвер немов в неділю,в неділю так як і в четвер,
      змінилося багато,й не розділю,
      серця і думок ,уже тепер.
      Давно й моя наївність добра зникла,
      і речі,значну більшість,
      бачу я наскрізь,
      Себе від болі і страждань оберігаючи,
      створив девіз-"Під ніж не лізь"
      Та це одна лиш сторона медалі, відклавши в бік стилет,відкласти мусив й стилос ,
      Останнього не мало бути в ідеалі,
      та я не ідеал,
      і це є тим що не змінилось.
      Прийди любове ,
      я вже втретє кличу,
      явись й допоможи мені тепер,
      бо ти,дари твої і спогади про тебе—це те,без чого я б давно помер



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --