Пишу на конверті, нехай він і буде мій лист,
Конверти завжди інтригують,
Та, на жаль, не завжди інтригує їх зміст.
Підкажи мені, як передати словами тремтіння,
Яке зараз в грудях і у руках,
Весь сум і всю глибину, які сяють блідими вогнями в очах?
Ці очі знову дуже втомились,
Дивились на різного роду текст вдень вночі,
І зараз би може спочили,
Але чорнила забрали від сну в них ключі.

Чорнило загалом цікава штука,
Очищує голову, і руки бруднить,
Розумію, бруднити звучить не романтично,
Скажімо так:
«на руках розливає блакить» .

Та щось я дуже збився із теми,
Хоча не помітно що вона тут була,
Давай поговоримо трохи про тебе,
Розкажи що і чому болить, у чому твоя журба?

Скажи мені що і досі можеш грати ноти,
які пробиваючи всю плоть йшли до сердець,
і прошу - не забувай хто ти, не знімай свій лавровий вінець.
А на цьому треба завершити,
На папері не було багато місця, а я вже вкінці,
Не переставай мене перевершувати,
Я прошу , в цьому листі самому собі !