•  Іде весна

Іде весна... Дрижить у висі сонце дрібно,
гацають промінці і піниться блакить.

•  Ходить місяць небом, як по попелищу

Ходить місяць небом, як по попелищу,
загляда за хмари: є ще хто живий?..

•  Як розвіялись вітром згари

Як розвіялись вітром згари
і навколо все стало зримим,

•  Так вже вийшло, моя мила

Так вже вийшло, моя мила,
сумно трапилося так:

•  Виє, виє... Вітер віє

Виє, виє...
Вітер віє...

•  Часу стрімка течія,

Часу стрімка течія,
пам’ять – в напрузі:

•  Стягло перевесло

Стягло перевесло всі здриги в недвиги.
І небо вже скресло, і хмари, мов криги,

•  Як добре, мамо, що Ви уже

– Як добре, мамо, що Ви уже
десь там далеко, де мир і спокій.

•  Застряг у висі погляд, як у глеї

Застряг у висі погляд, як у глеї:
так яро в небі блискає Стожар,

•  Виє вітрисько в степу вовкулакою

Виє вітрисько в степу вовкулакою,
сонце з-за хмар вигляда крадькома.

•  Я свій вік рахував не літами, а зимами

Я свій вік рахував не літами, а зимами.
Нині в спомин сягаю, як в річку стрімку.

•  Вляглася імла. Проясняється світ

Вляглася імла. Проясняється світ.
Старенька – одна біля тину.

•  Намалюй мені, майстре

Намалюй мені, майстре, ніжну пісню правдиву,
щоб у барвах – і голос, і мотив, і слова,

•  Запах п’янкий жасмину

Запах п’янкий жасмину...
Озера тиховодь...

•  Скінчився бій

Скінчився бій. Час – опочити.
Спадає сутінь. Січе негода...

•  Од плину час ніхто не встереже

Од плину час ніхто не встереже.
Мине усе: знайоме і незнане.

•  Боєць і Смерть

балада

•  Там

Там гривні дроблять на рублі
і «маєм» обзивають травень,

•  Додому

Під сосен тремким навісом,
де вечір тамує втому,

•  На річці

Тихо плине ріка. Виснуть скелі руді.
Віттям верби над плесом розкрилились.

•  Янгол

Коли в душі імла, неначе
вона давно вже не жива,

•  Коли була у тім потреба

Коли була у тім потреба,
я вірші випускав у небо –

•  Ну як Ви там, мамо

– Ну як Ви там, мамо, чи й досі Вам горе?
Чи й досі війною ординець страшить?..

•  Лізе в очі пітьма тягуча

Лізе в очі пітьма тягуча,
біля вуха дзеленька час.

•  Ніч

Столочений день утомно за обрій злетів пелюсткою,
похнюпився звід розлогий і світоч небесний згас;

•  Ми дощу просили денно

Ми дощу просили денно, ми молилися завзято.
Скільки вже кружляли хмари, а його все не було.

•  На площі Миру немає миру

В руїнах місто… По всьому ширу
палає небо, димить земля…

•  Таке уявити і бачити лячно

Таке уявити і бачити лячно.
Забути – біда, пам’ятати – незмога…

•  Маріуполь

Від сирени, як від настири,
мати з донькою мчить сліпма.

•  Місяць зорі толочить у ступі

Місяць зорі толочить у ступі,
бризки сяйва іскряться довкруг.

•  Зомбі

Аршином чужим значив тіло слабе,
хоча і не знавсь на тій мірі.

•  Мліє місто в прохолоді

Мліє місто в прохолоді.
В смерку сяєва парча.

•  Усе було

Усе було: і взагалі, і зокрема.
І це життя – сюжет чиєїсь книги:

•  Сльота

Вікна́ картина непримітна –
зима, немовби й не зима –

•  Невдовзі ранок

Невдовзі ранок… До світання
очей склепити не вдалось…

•  Приснилось таке, що й повідати грішно

Приснилось таке, що й повідати грішно –
ні сп’яну, ні здуру, а так…

•  Пам’яті жертв голодомору

I

•  День і Ніч

Квіткою сонце у Дня на долоні.
«Любить, не любить…» – зриває пелюстя.

•  Не картайся, милий друже,

Не картайся, милий друже,
не виказуй своїх мук.

•  Ховали воїна в селі

Ховали воїна в селі.
Стояла мати ледь жива.

•  Тримала мати в серці таїну

Тримала мати в серці таїну,
сльозу втирала краєм хустки.

•  В одесі

Одеса…
Вечір…

•  Душа роптала: «Я від туги пла́чу...»

Душа роптала: «Я від туги пла́чу.
Сльоза моя густіша ніж ропа.

•  Рош га-Шана в Умані

Змішалися види:
сучасність і давність.

•  Я за літом, як у вирій, в далечінь ішов привільну

Я за літом, як у вирій, в далечінь ішов привільну,
темнота на кругозорі й тиха часу течія.

•  Вечір перед дощем

Кудлаті хмари в німій судомі
застигли тихо перед дощем.

•  Був день, як день. Ні смутку, ні жури

Був день, як день.
Ні смутку, ні жури.

•  Я пам’ятаю вечір той

Я пам’ятаю вечір той:
заграва, море й ми з тобою.

•  Повернення

Я знову тут. І тут закінчу вік, –
устиг зістаритись й зігнутись...

•  Ні сліз, ні каяття

Ні сліз, ні каяття – нічого з давніх днин.
І пам’ять все життя випліскує з глибин.

•  Самотність

Моя самотність мліє в самоті,
давно їй сумно в тілі моїм куцім.

•  Таке буття. Таке життя

Таке життя... Таке буття...
Час не спини́ть.

•  Я украв себе у долі

Я украв себе у долі,
сам себе у себе вкрав.

•  Томливе безсоння зі мною зжилось

Томливе безсоння зі мною зжилось,
я марно його не тривожу.

•  Ніч

Розтеклась пітьма навкруг –
час плететься тихим кроком.

•  Маестро слухав тишину

Маестро слухав тишину –
гучну, виразну і веселу,

•  Після дощу

Небесний вогонь загасили дощі.
Вдивляюсь в задимлене мрево.

•  Ущухли розриви мінні

Ущухли розриви мінні.
У вирвах димить земля.

•  Світанок

Палає в далечі заграва,
імла ранкова осіда.

•  Туман, боєць і ворон

Туман густий крадеться бісом,
з долини сунеться на кряж,

•  Згубився день у сутінковій млі

Згубився день у сутінковій млі.
Пузате небо щулиться од вітру.

•  Холодна темінь стелиться сукном

Холодна темінь стелиться сукном.
Зомліле місто тішить ніч ласкава…

•  Весна

Весна уже ось-ось. Стікає сніг в калюжі.
Строкаті небеса на сонці мерехтять.

•  А душа, мабуть, має крила

А душа, мабуть, має крила,
як у ангелів чи у птиць.

•  Білий кінь

День морозний. І сонце. І сніг.
Біла паморозь вкрила дерева.

•  Палата. Ліжко. М'ята постіль

Палата.
Ліжко.

•  Він нелюбов’ю відболів

Він нелюбов’ю відболів,
боявсь любов’ю захворіти.

•  Завечоріло... Вдалині

Завечоріло…
Вдалині