Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Григорій Лютий (1949)
Ми з тих ясних зір, ми з тих чистих вод.
Ми — одна душа, ми — один народ...


Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Янка Яковенко, [ 2008-02-04 19:36:47 ],
на сторінці поезії     "ГІНЕЦЬ"   Лютий Григорій

Не знаю настільки знається автор на міфології, але я просто вражена використанням наших архетипних образів у цьому вірші.
Взагалі ображ жінки із відрізаною головою (чи головкою) зустрічається в египетській міфології,є він і в християнстві у міфологемі про Предтечу.
Проте найповніше він розкривається на нашій території, у Велесовій Книзі.
Там є образ Матері-птаха, що відсікає голову Сонця-Дажбога несе голову-вогонь людям на землю.
Сонце за літо віддало своє тепло і тепер людей й обігріватиме його відрізана голова-головня у хатній печі. Земний вогонь символізує Воїна, захисника Матері. Цей же вогонь символізує чоловічі статеві органи.
Піч є символом материнського лона, існував навіть звичай перепікання немовлят, які народилися слабенькими, їх для цього засовували в піч, і вважалося, що вийнята з печі дитина є ніби новонародженою.
В народі збереглося свято Комина - запалення восени першого вогню в печі. Відоме воно ще як Свіччине весілля.
Як бачимо, символ усіченої голови є сексуальним – це запліднення Батьком-небом Матері-землі, де розпалений вогонь у печі виступає зародком життя, своєрідною вагітністю.
Всі ці міфологічні елементи зустрічаються у тексті вірша. Ми бачимо Бійця – захисника Матері Землі, порубали його „біля самого сонця” – перегукується із відрізанням у Сонця голови. Маємо у вірші і символічне весілля дівчини з головою, і її вагітність та надію, що син виросте як і тато.
Важко пояснити таке обігравання давнього міфу лише обізнаністю автора. Мабуть ми маємо справу із заглибленням автора в культурний код нації.


Коментатор Янка Яковенко, [ 2008-02-07 17:19:23 ],
на сторінці поезії     "ГІНЕЦЬ"   Лютий Григорій

Шановна, пані Жанно!
можливо моя оцінка викликана тим, що я мала можливість прочитати весь роман "Мама Марія", а не окремі уривки, які викладає тут Лютий. Тому сприйняття тексту у мене дещо інакше, так би мовити, цілісніше.
На мою думку поезія Лютого має набагато більше значення саме своїм закоріненням у народний менталітет. Те ж саме робив Шевченко,створюючи своєю поезією міфологічний образ української нації, ми змінилися, змінюються і уявлення нас про себе. Саме ці зміни на рівні архетипів намагається показати Лютий. Як це зроблено я спробувала простежити на прикладі цього вірша.
настільки мені відомо, після Шевченка ще ніхто не робив цього в українській поезії. Навіть Ліна Костенко у "Марусі Чурай" не вийшла із стереотипів закладених поезією Шевченка, незважаючи на всі поетичні переваги твору.
я це можу порівняти із лялькою і живим немовлям. Лялька може бути зробленою ідеально, але вона ніколи не зрівняється з дитиною, бо дитина, навіть хвора чи негарна жива. І це є найголовніше.
У мене, до речі, є двоюрідна сестра - Люта Жанна.
Так що здивували Ви мене добряче :)
Коментатор Григорій Лютий, [ 2008-02-15 10:56:01 ],
на сторінці поезії     "ГІНЕЦЬ"   Лютий Григорій

Яно, дякую за високу оцінку та неординарний коментар до мого твору. Бачу, що висловлюючи свою думку та оцінку, ви попали під нищивну критику моєї однофамілеці. Оцінка є, а ставляти її не можна :). Це нагадує мені мого вчителя фізики, який ніколи не ставив п"ятірок, мотивуючи це тим, що фізику на п"ять можезнати тільки він.
з приводу того, чи закладав я свідомо давні народні образи. Звісно, що ні.
Тепер і сам задумуюся, чому мені заманулося зробити наречену вагітною, попри всі народні моральні норми, чому кінь приніс саме голову...
під час написання роману я дуже багато досліджував народні пісні, ходив у фольклорні експедиції, тож мабуть воно закладалося ще звідти.
з глибин народної пам"яті та символів.
А оцінки більше високі мені не ставте, не наражайте себе на зайвий негатив, думки матеріальні, а я і без них бачу ваше співпереживання моїй творчості
1   2   3   4