Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Редакція Майстерень (1963)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі


я не говорю про зовнішню показовість. але ж як можна говори ти про внутрішнє людей, яких ми не знали чи не наємо? тільки Богу відомо, що в них там, на душі. і які там у них вібрації -- низькі, чи високі. на підставі чого Ви робите про Висоцького чи Єсєніна такий висновок?) аби судити людину, треба бути близько з нею знайомим. та і близький не раз не бачить що там, всередині. власне майстер може так писати і таку легенду собі створити, що пересічна людина буде сприймати все за чисту монету.
ому я ніколи не суджу поета. не ставлю йог на якісь терези чи щаблі. бо особа автора і його ліргерої - то зовсім різні вібрації.


до речі. мені здається, про гору Хом'як Ви не зтак зрозуміли. хоча я навмисне верлібри стараюся писати багатошарові, вони дають змогу людям проникати в суть відповідно до власного внутрішнього дзеркала. тому кажу ж, прочитання залежить від суб'єкта читача. від його готовності прийняти в тій чи іншій мірі.

та при чому тут мої вірші. мені далеко до чправжніх майстрів.
але. раз люди вірять поетам "на вірші", значить вони таки майстерні. бо майстерність полягає не лише в техніці. а в ефекті, коли читач каже собі "вірю".
ось що з цьогоприводу думає чудовий поет Василь Голобородько:
" Так, різні життєві події та враження впливають на світовідчуття, але на першому місці це для мене не стоїть. Що я оце, сів би й почав писати – осінь, листя падає, а я сиджу тут, в Луганську хату забрали? Писати про все, що відбувається навколо – це для комсомольських поетів. Я у Поля Валері колись вичитав: «Необов’язково поетові мати якісь відчуття, переживання, поет має написати вірш так, щоб викликати відчуття, які він хоче, у читача». Ось тут у Києві був один поет, то він хизувався весь час, що у нього таке, бач, тонке світовідчуття, і він його виражає. Я йому й говорю – а Горький же сказав, що для того, щоб зварити суп, необов’язково сидіти в каструлі. Оці всі розповіді, що поет – то ніби арфа, яка так тонко відчуває… та інші люди, може, ще тонші відчуття мають, тільки вони не пишуть вірші!
джерело: https://rozmova.wordpress.com/2014/12/23/vasyl-holoborodko-4/

Апелюю до автора публікації.
Не дуже віриться, що енергетика поезії, а тим більше душі може бути пропорціональною герцам. Де починаються тонкі матерії, там кінчаються закони фізики трьохвимірного простору і під вібраціями енергії напевне потрібно розуміти інші, скоріше всього незбагненні її прояви. Якщо й існує якась шкала відповідності, то скоріше у спектрі світла, а не інфразвуку. Крім того автор матеріалу, на який Ви посилаєтесь, обмежився кількома елементарними проявами почуттів типу: чорне-біле. А куди віднести, наприклад, справедливість, совість, праведний гнів, світлу печаль і безліч інших емоцій, без яких ні поезії, ні її аватарів не буває. Важко уявити, що коли душа кипить від злості, а автор заставляє себе переключитись на угодні небу вібрації радості, то якраз вони зафіксуються у “вищих прошарках загальної свідомості Всесвіту”. Напевне більш резонно було б говорити про ті спектри і амплітуди енергетики космосу, які у певних шарах багатовимірного всесвіту резонують зі станом душі, а не з поетичною думкою, яка може і ослабити, і підсилити цю енергетику або взагалі бути інертною, а звідси напевно і появляються талановиті і безталанні речі, незалежно від суб’єктивної критики.

Ще раз хотів би акцентовано наголосити на тому, що "людина" - це таки узагальнене явище, і будь хто з нас тільки частково це явище являє, а також і уявляє.
Явище ж людини - багаторівневе. Так само і явище поезії - багаторівневе.
Хочу звернути увагу і на те, що тотальне перебування в дорослому віці як масового автора, так і масового читача суто в рамках тільки 5-ти органів чуття - таки нічим не виправдане, окрім, вочевидь, фактора тотального пригноблення людства інституціями влади, релігійними інституціями, іншими формами примітизування явища людини. Утім, таке примітивне особисте перебування з роками служить чи не основною причиною виникнення катастрофічних розбіжностей між тим, що закладено в особу і її реальними здобутками. Фактично це нас і вбиває.
Рятує тільки те, що не вмаляється часом, а саме - ріст живого в нас, ріст наших животворних умінь. В цьому сенсі - животворне слово і вельми енергетичне. )

Бачите, пане Ігорю, нмсд, поезія в наших авторських трудах є, по суті, образотворенням чи, скоріше, образовідтворенням. І точність цього процесу, зазвичай, все і вирішує. А точність - це і завжди потрапляння в ціль, в нашому випадку, думаю, в образ, але не тільки в образ, ще і в ідею образу, бо образ, кожен образ, також багаторівневий, і робить його таким саме ідея, закладена в нього. І це вже простір, і виміри.
А ще є і енергія всього і вся.
Ось, наприклад, - чи то спостереження астрологів за світилами, чи використання спектрометрів фізиками, але давно зауважено, що кожен елемент, а звідси, і кожна сполука, мають суто своє випромінення, свою енергію - і в цьому випадку, виміри, приладне "чуття" енергії на відстані вельми близьке, як на мене, з поетичним потраплянням в образи.
Будь що, про що ми говоримо - має свою енергію. Думаю, можна однозначно стверджувати те, що саме точність слова, створює його енергетичний резонанс із реальним образом у просторі і в часі. Тому і можемо говорити про енергетику поетичного слова, рядка, поезії в цілому - через точність потрапляння в реальний образ, а отже, і в енергетику реального образу, але основне, як на мене, поєднання реального образу із словом поетичним (і не тільки поетичним) відбувається в обсязі ідеї. Ідея - як спільне підгрунтя образу (реального предмета, явища, тощо) і відповідних поетичних (словесних) означень.

В продовження нашого такого живого обговорення додаю невеликий витяг із книжки Девіда Айка - Нескінченна любов - єдина істина, все інше - ілюзія
http://krizis.co.ua/assets/books/Ayk_Devid_Beskonechnaya_lyubov_edinstvennaya_istina.zip

"...Все те, що ми називаємо Сущим, є енергією, яка вібрує на різних частотах. Чим повільніше вона вібрує, тим щільнішою вона стає (як стіна); із зростанням частоти вібрацій щільність і «відчутність» енергії поступово зменшуються і в певний момент вона залишає діапазон частот, доступних для сприйняття людини. Те, що ми називаємо речовиною - це енергія, вібрує на знижених частотах. Знамените рівняння Альберта Ейнштейна, отримане ним у 1905 році, E = mc2, показує, що маса / речовина - це дуже концентрована форма енергії, і слово «концентрована» якнайкраще описує такий стан. Якби нам вдалося витягти всю енергію, що міститься в кілограмі цукру або води, то її вистачило б на підтримання руху автомобіля протягом 100000 років. Інші виміри реальності, які часто називають «світом духів» - це просто області, які вібрують на занадто високих для нашого сприйняття частотах.
Зараз стало простіше говорити про множинні реальності, тому що вчені, нарешті, почали прислухатися до містиків, медіумів і всіх тих, хто довгий час стверджував, що наш «фізичний» світ - тільки одна з численних реальностей Безконечного Свідомості. Ці вчені розглядають інші реальності як паралельні всесвіти, що є частиною одного об'єднаного енергетичного поля. Квантова фізика, наука про реальність за рамками «фізичного» світу атома, каже, в принципі, про те ж саме, що і містики і люди на зразок мене, які розповідають про різні виміри і частоти сущого, що перетинаються з нашими. Духовність і справжня наука - у своєму незашореному і неупередженому варіанті - подібні за своєю суттю. Саме офіційна наука і офіційна релігія викликали ці очевидні розлади, тому що вони стали рабами зверхності, невігластва і догми. Перша ненаучна, а друга - не духовна. Це дві сторони однієї і тієї ж брехні. Неупереджений вчений, що займається квантовою фізикою, без проблем прийме велику частину інформації, яку я збираюся викласти далі. Але обмежений офіційний «вчений» з філософією «тільки не прибирайте моє фінансування», закотить очі сумні. Така прірва між точками зору в так званому науковому співтоваристві. Але саме офіційна «безпечна» версія, заснована на науковому «факті», домінує в підручниках і на університетських лекціях, бо не суперечить планам щодо встановлення контролю над нами.
Влада хоче, щоб ми вважали себе всього лише тілами, які хтось перекладає з колиски в могилу, і асоціювали себе з тим, що відбувається в проміжку між цими подіями на конвеєрі під назвою «життя». У масовому суспільстві нам пропонують вірити в те, що після цього життя ми або зникаємо, або переходимо під управління Бога-диктатора, який так сильно любить, що готовий послати нас у вогняне пекло, якщо ми не схилимо голову і не станемо на коліна. Ще в дитинстві я відкинув обидва ці варіанти. Вони здавалися мені однаково безглуздими, і тільки після початку своєї усвідомленої подорожі я знайшов ясні відповіді на ці питання. Я усвідомив - або, точніше, згадав - що Суще складається з нескінченного числа частот і вимірювань, які зібрані в одному і тому ж просторі. Вони схожі на радіо- чи телестанції, які передають сигнал в те місце, де ви знаходитесь. Вони існують «навколо» нас і всередині наших тіл, але не взаємодіють ні з ким з нас на свідомому рівні, тому що вони функціонують на інших частотах. Втручання відбувається тільки тоді, коли ці частоти розташовані один з одним поруч на шкалі. Якщо ви налаштовані на «Радіо А», то його ви і будете слухати. Ви не почуєте інші станції тому, що ви не ловите їх частоти, але ці станції все одно продовжать своє існування, і хтось буде слухати їх. Коли ви, покрутивши ручку, перейдете з частот «Радіо А» на хвилі «Радіо Б», ви, звичайно ж, станете слухачем «Радіо Б», а й «Радіо А» не зникне після цього. Воно продовжить трансляцію - існування - просто ви його більше не можете слухати. Ці нескладні правила описують суть існування нашої реальності та інших взаємопов'язаних вимірів. Ці різні «світи» можуть ділити між собою одне і те ж простір тому, що вони вібрують на різних частотах.
Через деякий час після зачаття нашу свідомість входить в «фізичне» тіло, обмежується і налаштовується на цей діапазон частот; тому діти після народження бачать цей «світ», а не якийсь інший. Також цілком можна, налаштувавшись на одну основну реальність, знати і про інші завдяки тому, що ми називаємо шостим почуттям, «духовним» зором, інтуїцією, баченням. Екстрасенси налаштовують свою свідомість на інші частоти і отримують доступ до каналу, по якому передається інформація чи здійснюється комунікація. Іноді ця інформація буває фантастично просунута, іноді - цілковитим безглуздям. Це залежить від комунікатора та рівня «каналу» або медіума. Є безліч історій про немовлят, які ясно бачать те, що іншим недоступно, і про дітей старших, яких відвідують «друзі» - безтілесні істоти. Діти особливо відкриті цьому, тому що вони приходять сюди з усім своїм екстрасенсорним потенціалом, а потім неосвічені батьки, дитячі психологи і система «освіти» пригнічують їх. У подібних обставинах діти швидко дізнаються, що простіше відключити свої багатовимірні здібності, ніж користуватися ними і мати проблеми..."
1   ...   125   126   127   128   129   130   131   132   133   ...   169