Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Вячеслав Кондратюк (1983)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Сумна історія
    Лишився час, щоб тільки
    До тебе прийти,
  •   Куля
    Пролітала куля понад землею
    Не надто високо,
  •   Зірка упала
    Зірка упала і я підняв її,
    Прагнучи птахом пустити у небо,
  •   Вино
    Терти лід сонцем,
    Крихким, як замерзла вода,
  •   Волосся дощу
    Волосся дощу спадає на скроні хмар
    І стає мені знову так гаряче-гаряче
  •   Взяток зі снів
    Якби я хотів хоч щось взяти
    В реальність зі своїх снів,
  •   Втеча
    Зорі тікають за хмару від хижих пазурів
    Обвугленого дерева з корою, як зміїна луска,
  •   Ранкове сонце
    Ранкове сонце випиває пролиту кров на світанку,
    Коли та стає сестрою землі чорноокої,
  •   Трава
    Коли я сплю
    Я не топчу траву.
  •   Каравани місячної пряжі
    Каравани місячної пряжі
    Рухаються далі на пил за Чумацьким Шляхом
  •   Сонце по сходах
    Сонце по сходах небесних спускається вниз,
    Ми забуваєм надовго про сонні повіки свої.
  •   Вода
    Зупини своє серце на березі річки,
    Ця вода, наче кров стугонить і без нього.
  •   Камінь
    Неможливо не йти далі,
    Якщо на дорозі камінь.
  •   Відболіло
    Тихо-тихо дзюрчать струмки,
    Зваблюють сонце іскритися.
  •   Земля і крига
    Крига розгублено притулилася
    До відігрітої сонцем землі,
  •   Залізне дерево
    Залізному дереву видно тепер рости.
    Залізне дерево липне до хмар,
  •   Ті слова
    Ті слова, що лишилось тоді несказані
    Я скажу-не скажу сьогодні,
  •   Клубок
    Де тонко, там рветься,
    А тонко є скрізь.
  •   Мовчати
    Набрати у рот води і уперто мовчати,
    Говорити тільки тоді, коли дуже хочеться.
  •   Дзеркало
    Я дивлюся крізь дзеркало у вічі собі,
    Сонячний промінь засліплює погляд.
  •   Дощ, якого не було
    А може його ніколи і не було
    Завітреного дощу, всотаного у почервонілі обличчя.
  •   Дивно
    Дивно, що сніг знов розтоплюється, але не стає молоком,
    Дивно, що кров ця червона, але не калина,
  •   Світогляд
    Знову у мій світогляд вбудована ніч,
    Тіні зникають, коли я дивлюся на місяць,
  •   Віск
    Слова перетоплюються, ніби віск
    І стікають у чашку з водою,
  •   Вогонь серця
    Запали моє серце,
    Якщо і справді вогонь у твої волі,
  •   Сріблястий пес
    Накажи зорям падати,
    Наче лунким яблукам,
  •   Зелена ящірка
    Зелена ящірка
    Канула у золотий сон,
  •   Сон розуму
    Усе, що здавалось розумним
    Поснуло глибоким сном
  •   Сон розуму
    Усе, що здавалось розумним
    Поснуло глибоким сном
  •   Джаз
    Здається тиша глянцевою, як тобі журнал,
    Коли ковтає ніч чиїсь нерівності у черева кути.
  •   Черевики
    Я стою на льоду і думаю,
    Що швидше станеться:
  •   Біла троянда
    Торкнувся снігу
    І відчув його опік на шкірі,
  •   Лід
    Биття серця у тілі значить, що ти живий,
    Биття головою об лід доводить, що ти людина.
  •   Дерево
    Прихилюся до дерева,
    У ньому є світло,
  •   Завіса повік
    Веселитися зранку
    Пташкою на позеленілій гіллі
  •   Думки минулого
    Інколи вони приходять
    Не ввечері, а вночі, —
  •   Посмішка
    Місто видавлює посмішку, ніби олію,
    Я думаю скільки ж солі у нього на язиці,
  •   Сірник
    Запалений сірник є джерелом нетривалого вогню,
    Який прагне лишитись із нами хоча б натрохи
  •   Сліди
    Мої ноги зоставляють відбитки на пилі,
    Витрушеному із старих книг
  •   Зоряні свічі
    Зоряні свічі запалюють ніч,
    Вона догорає і падає у ранковий сніг,
  •   Кам'янистий берег
    Кам'янистий берег точить річку мого життя,
    Змикаючи її до вузесенького потічка,
  •   Очі часу
    Незбагненний час рухає доверху зубці своїх коліщат,
    Ех би зупинити його, та подивитись химерному в вічі,
  •   Абсолютна проза
    Ваше химернородіє!
    Звертаюсь до Вас якнайспантеличеніше,
  •   Нагадай
    Нагадай мені пришле розбавлене сонце,
    Доки я десь у снах й не лечу наяву,
  •   Зимове місто
    Зимою, як і восени
    Тремтиш, мов осиковий лист,
  •   Часткова амнезія
    Зима — це часткова амнезія літа,
    Яке забуло підтримувати подароване нам колись тепло,
  •   Зорі в чашці
    У чашку з чаєм впали зорі,
    Немов крупинки цукру з неба,
  •   Зорі в чашці
    У чашку чаю впали зорі,
    Немов крупинки цукру з неба,
  •   Вогонь і папір
    Якби вогонь не згасав,
    Можна було б і далі намарно писати сліпі рядки,
  •   Хатинка
    Хатинка висить вогником у нічній тиші,
    Висить на пагорбах, покритих кущами,
  •   Ріка під ногами
    Ви будуєте те, що не варте і руйнування,
    І коли я спиняюся тут, я не знаю куди приведуть мою думку мости,
  •   Тиша на пагорбі
    Будую на пагорбі свою тишу
    Там де немає цього світу,
  •   Турбота
    Турбота одна,—
    Безтурботно пережити зиму,
  •   Тону на повні груди у вологім світлі ліхтарів
    Тону на повні груди у вологім світлі ліхтарів
    Де теплий жаль, де синя ніч минають, наче сон.
  •   Нас ніхто більше тут вже не згадує
    Нас ніхто більше тут вже не згадує,
    Наше світло не світить в очах,
  •   Зимова квітка
    Кругом одне лиш передчуття морозу,
    А посередині світу квітка росте,
  •   Смуток
    Слухаєш нелегкий час.. Так уважно, так дивно, так тонко,
    Прислухаєшся до його наболілого писку, неначе до звуку скрипки,
  •   Мовчання
    Так дивно,
    Слова крутяться у голові,
  •   Місто дощу
    Дощ пролився єдиними сльозами,
    Які ми могли по собі заслужити
  •   Політ уві сні
    Цей політ цікавий, він неминуче возрадує моє око,
    Коли я летітиму уві сні понад оцими дрімучими лісами,
  •   Прийде зима
    Спокою мені не дають ці дивні листи-телеграми,
    Які ти присилаєш разом із опалим листям.
  •   Подорожній
    Ти ідеш, поранений враженням від втрати висохлої води,
    Занурений у хмари, що проростають білою квіткою із землі,
  •   Пролітаєш мимо
    Пролітаєш мимо,
    Протягом чи вітром,
  •   Тримайте сніг!
    Тримайте сніг!
    Це білий птах,
  •   Торкнуться наші ноги сотень тисяч битих кілометрів
    Торкнуться наші ноги сотень тисяч битих кілометрів,
    Коли ми підемо одного разу із тобою погулять світами,
  •   Твої очі
    Якби я тільки захотів побачити усю глибину твоїх очей,
    Я би у ту мить, заплющивши свої повіки,
  •   Морози
    Свої перші рядки залишаю у пам'яті піску та вітру,
    Там де уже на них очікують уламки моїх колишніх провідних зірок,
  •   Чорне на білому
    Якщо ти і справді хочеш до мене прийти,
    Тоді відчуй мої незримі сліди,
  •   Один
    Знаєш, ти у цьому місті один,
    Один, ніби останній листочок на яблуні або груші,
  •   Дощ
    Кілька днів потому із неба донизу летів дощ.
    Я стояв і мружився від світла, якого не було коло сонця.
  •   Зорі
    Вночі у чорнім небі звично зорі-теслі,
    Вмикають світло дивне і будують рами,
  •   Спогади
    Ти ховаєшся за світлом своїх очей
    І я не знаю навіщо мені потрібні ці спогади-намистинки,
  •   Листопад йде до літа
    Листопад йде до літа, а не до зими,
    Тільки літо - вино із майбутнього року,
  •   Очі
    Кругом так багато очей,
    А хочеться буть наодинці.
  •   Жовті очі листопаду
    Жовті очі листопаду пильно слідкують за тобою,
    Коли ти рухаєшся у біле лоно зими,
  •   Несила
    Ой несила пропадати весні, підточеній осінню, ніби яблуко червами!
    Ох важко їй прокльовуватися з яйця зими, як із льодяної шкаралупи,
  •   Несила
    Несила пропадати весні, підточеній осінню, ніби яблуко червами,
    Несила їй прокльовуватися із яйця зими, як із льодяної шкаралупи,
  •   Передчуття снігу
    В передчутті снігу забираєш собі тишу,
    Ніби замерзлу у сні водяну вату,
  •   Зорі
    Зорі світять так рясно,
    Що аж просяться у мою долоню.
  •   Гра з образами
    Гра з о́бразами
    Скидається на надуману застарілу обра́зу,
  •   Пір'їна
    Деколи так важко шукати пір'їну птаха,
    Що пролітав тут, упавши своєю тінню у озеро
  •   Колекція осені
    Колекція осені включає у себе холод і жовте листя.
    Вона є неповною, коли у повітрі немає мряки
  •   Витки неба
    Закручені витки неба висять наді мною,
    Їм байдуже зараз до мене, як і мені до них.
  •   Червоний листочок
    Листочок червоний:
    Білі прожилки, ніби хребет,
  •   Сурма
    Незбудоване те, що навіки будуєш,
    Недопите вино... Дописати б, рядки.
  •   Крила
    Коли відкриваються світи
    Я закриваю свої очі,
  •   Зустрінемося на кінчику вітру
    Зустрінемося на кінчику вітру,
    Що чатує свою вежу із слонової кістки,
  •   Дерева осені
    Чорні силуети дерев, поцятковані німими воронами,
    Покриті останнім, іще необлетілим листям,
  •   Наближення зими
    Здиблені брови темного лісу чекають приходу зими,
    Здивовано споглядаючи викорчовані вітром берези,
  •   Ранок
    Тьмяне світло
    Блідого від холоду сонця
  •   Дощ
    Прокинувшись наодинці з дощем,
    Я споглядаю небо за хмарами.
  •   Роздуми
    Срібний ранок, затоплений до краю полуденним сонцем,
    Плавно переходить у мідний вечір.
  •   Нічні образи
    Хати виблискують в темряві
    Затуманеними вікнами-світлячками
  •   Нічний образ
    Хати виблискують в темряві
    Вікнами-світлячками,
  •   Прогноз
    Знову нам кажуть, що завтра над містом ітиме дощ,
    Дехто говорить, що вірить не можна прогнозу синоптиків,
  •   Хмари
    Хмари ховають сонце,
    Ніби кишені пальта — руки,
  •   Посмішка сонця
    Сонце ліпить насмішливу посмішку
    На своїх сотнях тисяч мінливих облич,
  •   Посмішка сонця
    Сонце ліпить насмішливу посмішку
    На своїх сотнях тисячах облич,
  •   Важко мені знаходити ріки серед посухи
    Важко мені знаходити ріки серед посухи,
    Важко слова виводити, вивести щоб навік,
  •   Повір мені
    Повір мені, прошу, повір моїм словам,
    Повір вмовлянням дурня, поглядам сліпого,
  •   Уява
    Захоплююся чиєюсь уявою, сам же, захоплений ранком,
    Зненацька прокидаюся вдома із опрокиненим світлом
  •   Сон
    Сон шукає шпаринку у розумі,
    Щоб проникнути туди комахою і залишитися до ранку.
  •   Ти востаннє залишив цей світ, ніби сівши у човен
    Ти востаннє залишив цей світ, ніби сівши у човен,
    Мандрувати у надра чужої землі по холодній воді.
  •   Віддай мені мою ніч
    Віддай мені мою ніч
    Доки в неї ще залишилася,
  •   Вихід завжди є
    Вихід завжди є, напевне знаю, навіть не один,
    Перед нами всюди, сотні різних варіантів.
  •   Відшукай свої зорі в моєму чудесному небі
    Відшукай свої зорі в моєму чудесному небі,
    Їх так мало, але всі вони яскравіші від інших,
  •   Вся природа згорає дотла
    Вся природа згорає дотла,
    Жовтий колір стає упертим,
  •   Моя осінь
    Моя осінь приходить до мене не вперше:
    Урожаєм картоплі і стиглих гарбузів;
  •   Темно
    Темно навколо — повна невидимість,
    Чужі думки ховаються каменем попід водою.
  •   Життя минає наше й ніби справді випадково
    Життя минає наше й ніби справді випадково
    Прийшов весною в світ ясний молочно-білий цвіт,
  •   Я тону у кривих рядках
    Я тону у кривих рядках
    Малозрозумілої писемності,
  •   Осінь
    Осінь.
    Ти ховаєш літо за семи замками
  •   Зорі лишаю для тебе
    Зорі лишаю для тебе,
    А сам вирушаю з осіннім дощем,
  •   Казки
    В ранньому дитинстві батьки нам розповідають казки,
    Тобто, тато і мама розказують своїм дітям різного роду небилиці,
  •   Тінь ховається у мені
    Тінь ховається у мені,
    Я ховаюся у своїй тіні,
  •   Рожева тиша сонної ріки
    Рожева тиша сонної ріки,
    Тобою живляться дощі й нічні тумани,
  •   Закінчення літа
    Літо скінчиться тоді,
    Коли нам забракне тепла
  •   Під нашим небом знову квіти зацвітуть
    Під нашим небом знову квіти зацвітуть,
    Під нашим небом птахи звиють собі гнізда,
  •   Якщо не хочеш заходити
    Якщо не хочеш заходити
    Зупинись на порозі,
  •   Дерево росте
    Дерево росте...
    Із самого центру землі
  •   Чам принишкло дивиться на мене
    Час принишкло дивиться на мене
    Зі стрілок настінного годинника.
  •   Я намагався відшукати зірки
    Я намагався відшукати зірки
    У холодній змокрілій траві,
  •   Мости
    На кожному кроці
    Тебе зупиняють мости:
  •   Місто на мене дивиться
    Місто на мене дивиться
    Бездонністю вогняних очей.
  •   Я вдивляюся у вогонь
    Я вдивляюся у вогонь,
    І червоне багаття
  •   Пошепки
    Я вслухаюся у слова сказані пошепки
    У час, коли світить сонце,
  •   Збираю спогади по краплинах
    Збираю спогади по краплинах
    Нічної роси, що підморгує зорям.
  •   Можливо вчора зорі іншими були
    Можливо вчора зорі іншими були,
    Коли вночі збирали ми росу у травах,
  •   Мій сон, ніби чорний пес
    Мій сон, ніби чорний пес
    Лиже обличчя і руки,
  •   Проза життя одягає на себе намисто
    Проза життя одягає на себе намисто,
    Червоне, як достигле кохання,
  •   Літо і Осінь
    Літо так швидко поспішає до Осені,
    Наскільки це йому дозволяють сонячні промені,
  •   Спека повсюди така, що злипається все, навіть час
    Спека повсюди така, що злипається все, навіть час,
    Парить нестерпно в кімнаті і жарить до костей надворі,
  •   Я рахував зірки на небі
    Я рахував зірки на небі,
    Загорнувшись від людей у чорне пальто,
  •   Пошук твого обличчя
    Пошук твого обличчя починається
    Десь у складках моєї пам'яті,
  •   Скільки вітру заховано в крилах твоїх птахів
    Скільки вітру заховано в крилах твоїх птахів
    Стільки ж ночей невичерпано твоїми обіймами
  •   Вітер
    Вітер хова щось в моєму волоссі,
    Вітер шукає у лісі ожину,
  •   Сріблястий ранок у туману просить молока
    Сріблястий ранок у туману просить молока,
    Чорнява ніч пішла кудись ковтнувши меду,
  •   Твоє життя достигає у липні
    Твоє життя достигає у липні
    Набираючи усіх своїх обертів
  •   Перемога
    Що важить чиясь перемога
    Коли він стоїть на п'єдесталі
  •   Місто
    Точка неповернення уже на своєму місці
    Її початок за рогом наступної вулиці
  •   Зчорніле небо тихо сонну річку
    Зчорніле небо тихо сонну річку,
    Торкає вітром ніжно, як рукою,
  •   Небесні артерії сповнені краплями мороку і дощу
    Небесні артерії сповнені краплями мороку і дощу,
    Гонять воду, як кров загустілу порізану венами.
  •   Німого серця приспана печаль
    Німого серця приспана печаль,
    Рахує у дороги сотні кілометрів,
  •   Десь на межі сутінок і безмежної темряви
    Десь на межі сутінок і безмежної темряви
    Пливе ніч у солодкому місячному молоці,
  •   П'ять недоспаних хвилин
    П'ять недоспаних хвилин,
    Як половина непрожитого життя,
  •   День змішує біле акацієве молоко із вечірніми сутінками
    День змішує біле акацієве молоко із вечірніми сутінками,
    Випиває це, як снодійне і лягає за горизонтом у свою постіль,
  •   Слова твої старі шукаю в нових звуках
    Слова твої старі шукаю в нових звуках,
    На землю вечір ніжно пелюстками опада.
  •   Твоє обличчя зіткане із втоми
    Твоє обличчя зіткане із втоми,
    Чужого міста, що каштанами цвіте.
  •   В кінці кінців для нас усіх не так уже й важливо
    В кінці кінців для нас усіх не так уже й важливо,
    Чому в годиннику крутитись перестануть коліщата,
  •   Дощі вливалися чорнилами в калюжі
    Дощі вливалися чорнилами в калюжі,
    Байдужим холодом пронизуючи літо.
  •   Весна закінчилась в каштанах
    Весна закінчилась в каштанах,
    На мокрих травах просихає літо,
  •   Все те, в що продовжую й досі я вірить
    Все те, в що продовжую й досі я вірить,
    У враженнях снів є і в зірваних квітах,
  •   Дощам підставивши порепане обличчя
    Дощам підставивши порепане обличчя,
    Земля засохла спрагло краплі ловить.
  •   Я не знаю нащо це комусь потрібно
    Я не знаю нащо це комусь потрібно,
    Тільки так уже шляхи мої сплелись,
  •   Згорало марно тихе світло сонних ліхтарів
    Згорало марно тихе світло сонних ліхтарів,
    Верба вплітала в коси місячне проміння,
  •   Немов дитятко на міцні батьківські плечі
    Немов дитятко на міцні батьківські плечі,
    Багряне сонечко всідається землі на комір,
  •   Проростає тиша поміж трав зелених
    Проростає тиша поміж трав зелених,
    Поміж трав зелених, що чорніють вмить,
  •   Де б я іще міг тебе побачити і коли б я тебе зустрів
    Де б я іще міг тебе побачити і коли б я тебе зустрів,
    Прагнучи комусь дарувати квіти, ті, що виросли навесні,
  •   Ніхто з них не знав, як залишитися на видноті
    Ніхто з них не знав, як залишитися на видноті,
    Талі сніжинки холодні забуті зимою при втечі,
  •   Повна відсутність симетрії врізається в очі до самих зіниць
    Повна відсутність симетрії врізається в очі до самих зіниць,
    Промокле взуття обтяжіло з ногами до стану цілковитої невагомості.
  •   Хмари сірі на неба блакиті
    Хмари сірі на неба блакиті,
    За берест чіпляють кривий,
  •   Я не знайду собі покою у гаях квітучих
    Я не знайду собі покою у гаях квітучих,
    І своє лихо не присплю я в гущині лісів,
  •   Ніжний шепіт весни, ніби дощ шелестить
    Ніжний шепіт весни, ніби дощ шелестить,
    Не змовка, не стиха ні на мить, ні на мить.
  •   Ти добре виглядаєш на червоному фоні
    Ти добре виглядаєш на червоному фоні,
    Особливо тоді, коли довгі ночі холонуть,
  •   Уже не прагнучи нікому більше догодити
    Уже не прагнучи нікому більше догодити,
    Сиджу один удома і пишу свої вірші,
  •   Колючий сніг розтанув і потріскались льоди
    Колючий сніг розтанув і потріскались льоди,
    Холодна мряка буде литись до самого квітня,
  •   Стікає часом запотіле літо і за спинами лежить хрустка зима
    Стікає часом запотіле літо і за спинами лежить хрустка зима,
    Хай змиє все дощем й потому буде тільки те, чого у нас нема,
  •   Спека наступить швидко
    Спека наступить швидко,
    Пальці дощу за комір.
  •   Куриться небо зорянистим пилом
    Куриться небо зорянистим пилом,
    Сідає пава-ніч у купіль із хмарин,
  •   Навіщо знов лічити в небі синьому птахів
    Навіщо знов лічити в небі синьому птахів?
    Для чого спогади шукати й ворошить минуле?
  •   Залиши мене там, залиши
    Залиши мене там, залиши,
    Де всі вигадки, зорі і міти.
  •   Слова мої повисли комом у безбарвній тиші
    Слова мої повисли комом у безбарвній тиші,
    Усі думки зненацька стали неважливі і малі,
  •   Чомусь так швидко сонце хилиться кудись донизу
    Чомусь так швидко сонце хилиться кудись донизу,
    Скриплять небесні двері — відчиняють горизонт,
  •   Оскільки час нас більше не тривожить
    Оскільки час нас більше не тривожить,
    А йти впотьмах відважиться не кожен,
  •   Сонце пригріває тихо-тихо
    Сонце пригріває тихо-тихо,
    Віє вітер чистий, як сльоза,
  •   Рухатись тільки униз
    Рухатись тільки униз в зимову природу мертву,
    Литись дощами й іти, не бути більше упертим.
  •   Можливо ми зустрінемось колись
    Можливо ми зустрінемось колись. Усе можливо,
    У день, коли жарітиме асфальт, чи буде лити злива.
  •   Стара верба гнучким дощем повисла
    Стара верба гнучким дощем повисла,
    Зелене листя вперто тулить до землі,
  •   Старий собі читаю календар
    Старий собі читаю календар,
    Сумну історію життєвих віх,
  •   Вологих зір туман і темряви холодної прихід
    Вологих зір туман і темряви холодної прихід,
    Де дощик тихий буде в пустку ночі моросити,
  •   Здіймався тихо золотавий вечір
    Здіймався тихо золотавий вечір,
    На груди сонце втомлено лилося,
  •   Я вже не відаю тепер нічого
    Я вже не відаю тепер нічого,
    З того, що відати колись хотів,
  •   Весна-красна струмочки малювала
    Весна-красна струмочки малювала,
    А сонце сніг сліпило, аж до сліз,
  •   Шукали ночі сховані мотиви
    Шукали ночі сховані мотиви,
    У світлі ранку жовті ліхтарі,
  •   Нема різниці де подівся час
    Нема різниці де подівся час,
    Куди ведуть планети їх орбіти.
  •   Чорна місячна ніч упаде на сніги
    Чорна місячна ніч упаде на сніги,
    В темноті ясна річ з нею ми вороги.
  •   Місце де я все літо ходив по вікно замело
    Місце де я все літо ходив по вікно замело,
    І де сонце було льод холодний висить, як кулон,
  •   Вітер знов залетів
    Вітер знов залетів,
    Крізь замети й поріг,
  •   Цмулився вечір, як вино
    Цмулився вечір, як вино,
    Горів вокзал і вже давно,
  •   Замерзли в голові думки
    Замерзли в голові думки,
    Морозом вкрилися до ранку,
  •   Ти зникала із зору в той час
    Ти зникала із зору в той час,
    На годинника стрілок межі,
  •   Білий сонячний сніг упаде на поріг
    Білий сонячний сніг упаде на поріг,
    І тремтячі сніжинки понесуть сотні ніг.
  •   Шукання часу нам уже нічого не доводить
    Шукання часу нам уже нічого не доводить,
    З дощів забрали ми всю їхню воду й сніг,
  •   Вітер дихає тихо і змушує хмари пливти
    Вітер дихає тихо і змушує хмари пливти,
    Я поволі підводжусь, встаю, намагаюсь іти.
  •   А якщо вже шукать, то нам треба іти..
    А якщо вже шукать, то нам треба іти..
    Не стоять, не ховать, в ночі вечір знайти,
  •   Моє мовчання розчинилося у тиші
    Моє мовчання розчинилося у тиші,
    А в голові шепочуть щось думки,
  •   Буває іноді так хочеться забути
    Буває іноді так хочеться забути
    Про залетівший за сорочку страх,
  •   Зорепад
    Рух вниз ніколи не буває по дотичній,
    Коли упав — перед тобою тільки вічність,
  •   Забути про все
    Забути про все,
    І зануритись тихо,
  •   Якщо ви подивитесь із висоти польоту
    Якщо ви подивитесь із висоти польоту,
    Давнє місто відлетівши, мов листочок від гіллі,
  •   З всіх сил повітря б'ю
    З всіх сил повітря б'ю,
    Удар прийма на себе тиша,
  •   І я уже не той, і ти тепер не та
    І я уже не той, і ти тепер не та,
    І час летить повз нас, руйнує душі й храми,
  •   Сонцем розпечена земле
    Сонцем розпечена земле,
    Дай доторкнутись до тебе,
  •   Сховали сонце темні хмари
    Сховали сонце темні хмари,
    Земля намокла від плачу,
  •   Ліниве сонце непомітно опустилося додолу
    Ліниве сонце непомітно опустилося додолу,
    І десь далеко загорівся небокрай.
  •   Дощеві краплі упадуть
    Дощеві краплі упадуть,
    Автомобілі розтягнуть по асфальту чорне скло,
  •   Мені снилось життя в тому світі
    Мені снилось життя в тому світі
    Де повсюди лунає чийсь сміх.
  •   Я не знаю як тебе забути
    Я не знаю як тебе забути,
    Ти завжди живеш у пам'яті моїй,
  •   Цей день позаду
    Цей день позаду...
    Ніч втопила все,
  •   Польова квітка
    Тендітна квітка зрізана під корінь,
    Промінчик незрівнянної краси... Ще лиш,
  •   Парасоля
    Ховаюся у вірш, немов у дощ під парасолю,
    У ці швидко написані рядки.
  •   Кінець зими
    З останніх сил мороз рятує білу ковдру,
    Останній прихисток і бастіон зими.
  •   Ще тільки вчора ти стояла тут
    Ще тільки вчора ти стояла тут,
    А зараз поруч лише пустота і тиша,
  •   Росток
    Лиш сон важкий мене зупинить в цій війні,
    І я впаду поранений його стрілою.
  •   Я вже не той
    Я вже не той... Ти знай!..
    Не згадуй сон, в якому полюбив колись,
  •   Осінній ранок
    Холодний ранок розчинивши темну ніч в повітрі,
    Себе убравши у похмуро-сірі кольори,
  •   Якось знову тебе я зустріну
    Якось знову тебе я зустріну,
    Серце в такт зазвучить, як колись,
  •   Чому боюся буть самим собою?
    Чому боюся буть самим собою?
    А іншим бути хто ж мене навчить?
  •   Фантазія
    Я не суддя тобі,
    Я лише твій поет,
  • Переглянути всі твори з цієї сторінки