Відшукай свої зорі в моєму чудесному небі,
Їх так мало, але всі вони яскравіші від інших,
Ти тікаєш від мене завжди і при кожній потребі,
Ти шукаєш того, хто від всіх головніший.

Ти шукаєш когось, та не всюди знаходиш,
Ясний лик, ясний лик, що висить між зірками,
Я дивлюся в обличчя твоє мерехтливе, як в воду,
І ввижається світ у уяві, поділений нами.

Відшукай свої зорі яскраві, мені їх не треба,
Не потрібно самому, а ти ж, лиш примара,
Скільки б я не вкорінював образ твій в себе,
Лише дощ, лише дощ студить з чорної хмари.