​Памяти Евгения Евтушенко

Евгений Евтушенко... Судьба несколько раз сводила нас в Филадельфии и Нью-Йорке. Впервые я увидела его «живьём» на вечере в Филадельфии в 1990-м году. Это был мой первый год в Штатах, и ощущение марсианских хроник только усилилось известием о том, что к нам едет Евтушенко. Могла ли я помечтать о том, чтобы попасть на его вечер, будучи в Одессе!
Зал был в полном смысле загипнотизирован его аурой, его дивной энергетикой, из которой рождалась его манера чтения. Он сначала словно зажигался изнутри, начинал светиться, и колебания этого внутреннего накала захватывали зал прежде, чем он произносил что-то. Первое слово буквально взрывало пространство. А потом всё – образы, ритмы, звук его голоса, мы – сливалось в единую вселенную, перемешивалось, страдало, восходило. И только он имел власть прервать эту соборность. Я ушла совершенно ошеломлённая, не в состоянии даже подойти и поблагодарить, как это делали почти все.
А на следующий день зазвонил телефон и голос сказал:
– Здравствуйте, это говорит Евгений Евтушенко. Могу ли я поговорить с Верой Зубревой?
Оказалось, что устроитель вечера передал ему вырезку из моей публикации в журнале «Смена» с предисловием Беллы Ахмадулиной.
– Что вы здесь делаете? Ваше место в России, – сказал мне тогда он. Разговор был серьёзный, сложный, трудный для меня, совсем не такой, как с Ахмадулиной, сказавшей мне слова успокоения на прощание.
Спустя год он номинировал меня на Поэта года в Пушкинском обществе в Нью-Йорке, куда я и приехала, и сидела с ним рядом, и читала стихи со сцены, а он мне аплодировал...
А ещё спустя год его пригласили читать курс лекций в аспирантуру Пенсильванского университета, где я училась, и я была свидетелем того, как завороженно слушали его американские аспиранты. Слушали, практически ничего не понимая. Он пел свои лекции, и маленькая аудитория вдруг раздувалась, как дирижабль, и все мы плыли, подчиняясь волнам его речитатива. Это было абсолютно нетрадиционное чтение лекций. Никто никогда ничего подобного не слышал в стенах американского университета. Лекции, которые нельзя было законспектировать, по которым невозможно было задать вопросов, и уж тем более сдавать экзамен. Зато можно было в полной мере ощутить и соприкоснуться с не имеющим себе аналога в мировой литературе явлением русской поэзии и русского поэта.
Светлая память! Вера Зубарева
Филадельфия 2 апреля 2017 года
https://45parallel.net/evgeniy_evtushenko/#biography
Перевела на украинский язык 24.04.20 9.22
Пам'яті Євгена Євтушенка
Євген Євтушенко... Доля кілька разів зводила нас у Філадельфії та Нью-Йорку. Вперше я побачила його «живцем» на вечорі у Філадельфії в 1990-му році. Це був мій перший рік в Штатах, і відчуття марсіанських хронік тільки посилилося звісткою про те, що до нас їде Євтушенко. Чи Могла я помріяти про те, щоб потрапити на його вечір, будучи в Одесі!
Зал був у повному розумінні загіпнотизований його аурою, його чудовою енергетикою, з якого народжувалася його манера читання. Він спочатку немов запалювався зсередини, починав світитися, і коливання цього внутрішнього напруження захоплювали зал перш, ніж він вимовляв щось. Перше слово буквально взрывало простір. А потім все – образи, ритми, звук його голосу, ми – зливалося в єдину всесвіт, перемішувалося, страждало, сходило. І тільки він мав владу перервати цю соборність. Я пішла абсолютно приголомшена, не в змозі навіть підійти і подякувати, як це робили майже все.
А на наступний день задзвонив телефон і голос сказав:
– Здрастуйте, це говорить Євген Євтушенко. Чи можу я поговорити з Вірою Зубревой?
Виявилося, що організатор вечора передав йому вирізку з моєї публікації в журналі «Зміна» з передмовою Белли Ахмадуліної.
– Що ви тут робите? Ваше місце в Росії, – сказав мені тоді він. Розмова була серйозна, складний, важкий для мене, зовсім не такий, як з Ахмадуліної, яка сказала мені заспокійливі слова на прощання.
Через рік він номінував мене на Поета року в Пушкінському суспільстві в Нью-Йорку, куди я приїхала, і сиділа з ним поруч, і читала вірші зі сцени, а він мені аплодував...
А ще через рік його запросили читати курс лекцій в аспірантуру Пенсільванського університету, де я вчилася, і я була свідком того, як зацікавлено слухали його американські аспіранти. Слухали, практично нічого не розуміючи. Він співав свої лекції, та маленька аудиторія раптом роздувалася, як дирижабль, і всі ми пливли, підкоряючись хвилях його речитативу. Це було абсолютно нетрадиційне читання лекцій. Ніхто ніколи нічого подібного не чув у стінах американського університету. Лекції, які не можна було законспектувати, за якими неможливо було поставити питань, і вже тим більше здавати іспит. Зате можна було в повній мірі відчути і пізнати не має собі аналога у світовій літературі явищем російської поезії і російського поета.
Світла пам'ять! Віра Зубарєва
Філадельфія 2 квітня 2017 року
Переклала на українську мову 24.04.20 9.22

Евтушенко Евгений Александрович
Нежность
Разве же можно,
чтоб все это длилось?
Это какая-то несправедливость...
Где и когда это сделалось модным:
"Живым - равнодушье,
внимание - мертвым?"
Люди сутулятся,
выпивают.
Люди один за другим
выбывают,
и произносятся
для истории
нежные речи о них -
в крематории...
Что Маяковского жизни лишило?
Что револьвер ему в руки вложило?
Ему бы -
при всем его голосе,
внешности -
дать бы при жизни
хоть чуточку нежности.
Люди живые -
они утруждают.
Нежностью
только за смерть награждают.
https://poems.net.ua/poet
Перевела на украинский язык 24.04.20 13.10

Євтушенко Євген Олександрович
Ніжність
Хіба ж можна,
  щоб все це тривало?
Це якась несправедливість ...
Де і коли це сталося модним:
"Живим - байдужість,
  увагу - мертвим? "
Люди сутуляться,
  випивають.
Люди один за іншим
  вибувають,
і вимовляються
  для історії
ніжні мови про них -
  в крематорії ...
Що Маяковського життя позбавило?
Що револьвер йому в руки вклало?
Йому б -
  при всьому його голосі,
  зовнішності -
дати б за життя
  хоч трішки ніжності.
Люди живі -
  вони обтяжують.
Ніжністю
  тільки за смерть нагороджують.
https://poems.net.ua/poet
Переклала українською мовою 24.04.20 13.10

Максим Аверин

Краткая биография

Максим Аверин – российский актер театра и кино, режиссер, певец и телеведущий. Является одним из самых востребованных артистов российской эстрады. В 2014 г. он был удостоен звания заслуженного артиста РФ.
Прямо сейчас вы можете узнать историю биографии Максима Аверина и самые интересные факты из его жизни.
Максим Викторович Аверин родился 26 ноября 1975 года в Москве. Его отец был художником-декоратором на «Мосфильме», а мать работала портнихой.
Иначе говоря, семья Авериных была самой обычной советской семьей, ничем не отличающейся от общей массы граждан.
Детство и юность
Когда Максиму Аверину едва исполнилось 6 лет, он впервые появился на телеэкране в эпизодической роли. Спустя 3 года он дебютировал на театральной сцене, сыграв одну из ведущих ролей в постановке «Бранденбургские ворота».
Когда Аверину было 16 лет, его родители решили развестись. Подросток не мог поверить, что отец и мать больше никогда не будут вместе. По словам Максима, это событие стало одним из самых тяжелых в его биографии.
Стоит заметить, что во время учебы в школе юноша нисколько не сомневался, что в будущем станет актером. Он не расстраивался, когда получал низкие оценки по математике, поскольку говорил, что этот предмет не пригодится ему в театральном училище.
После получения аттестата Максим Аверин попробовал поступить во ВГИК. Во время сдачи экзамена члены приемной комиссии попросили абитуриента показать им зубы, на что тот ответил: «Я – не лошадь».
Не стоит удивляться, что после произнесенной фразы биография Аверина могла бы пойти по совершенно иному сценарию, ведь он уже не имел никаких шансов стать студентом института.
Однако Аверин поступил в Щукинское училище, хотя и со второй попытки. Во время учебы у него были прекрасные отношения, как с сокурсниками, так и с преподавателями.
В 1997 г. актер Аверин окончил училище и начал думать о дальнейшей карьере.
После получения диплома, по приглашению Константина Райкина Максим Аверин начал работать в театре «Сатирикон».
Изначально ему доверяли второстепенные роли, и только в прошествии 3-х лет он стал играть главных героев. За это время он появлялся в спектаклях «Гамлет» и «Лев зимой».
В 2002 г. Аверин сыграл Бранко в постановке «Макбет». Ему удалось прекрасно передать образ своего персонажа и мастерски справиться со сложной ролью.
В скором времени он оказался в числе лучших актеров «Сатирикона».
После этого Максим появился в спектакле «Ричард 3», где снова удивил критиков и зрителей своей великолепной игрой. Некоторые называли его одним из самых выдающихся актеров современности.
Первой значимой кинокартиной в творческой биографии Аверина стала комедия «Любовь зла», в которой он сыграл Корабельникова. После этого он снялся в нескольких фильмах, играя разных забавных персонажей.
В 2003 г. Максиму доверили серьезную роль в мелодраме «Магнитные бури». Он вновь показал профессиональную актерскую игру, за которую удостоился престижной премии «Триумф».
После этого Аверин снялся в мини-сериале «Карусель», перевоплотившись в образ хирурга. Затем он сыграл одну из ведущих ролей в драме «Город без солнца».
С каждым днем Максим становился все более популярным, в связи с чем он постоянно получал приглашения от известных режиссеров. Артист сыграл главные роли в таких картинах, как «Запасной инстинкт», «Любовь Авроры», «Люблю тебя до смерти», «Варварины свадьбы» и др.
Отдельное место в творческой биографии Аверина следует уделить сериалу «Глухарь», который принес ему невероятную популярность и всенародную любовь.
В этой многосерийной ленте главному герою приходилось раскрывать сложные преступления и находить выходы из непростых ситуаций. Образ Глухарева стал своего рода визитной карточкой актера.
После этого Максиму Аверину достались звездные роли в телесериалах «Беглецы» и «Склифосовский». Последний сериал принес ему еще больший рост популярности.
Аверину удалось прекрасно сыграть доктора-ловеласа, обладающего обаянием и тонким чувством юмора. Интересен факт, что в 2014 г. телесериал был номинирован на премию «Золотой орел».
Параллельно со съемками в кинематографе, Аверин принимал участие в разных телепроектах. Он читал стихи, исполнял песни со звездами эстрады и был ведущим разных программ.
В 2013 г. Максим Аверин выпустил сольный альбом под названием «Многоточие», в котором представил авторские песни. Вскоре у него появилась армия поклонников, которые видели в нем не только актера, но и талантливого певца.
Личная жизнь Аверина
Личная жизнь Максима Аверина – это цепь бесконечных приключений. За свою биографию у Аверина было множество романов с самыми разными женщинами.
Он всегда пользовался интересом у слабого пола, поскольку обладал природным обаянием и физической красотой. Его неоднократно женили на актрисах Виктории Тарасовой, Марии Куликовой и Анне Ардовой, однако ни с одной из этих девушек он не вступил в брак.
Не так давно Аверин признался журналистам, что у него появилась вторая половина, но рассказывать о ней артист наотрез отказался.
По одним источникам возлюбленную Аверина зовут Татьяна. Возможно уже в скором будущем мы узнаем больше подробностей о его избраннице.
Интересно, что с недавнего времени Максим является вегетарианцем. Он называет мясо тяжелым продуктом, в то время как любой артист нуждается в «легкости и энергичности».
В 2018 г. после долгого перерыва Аверин снова вернулся на театральную сцену. Он сыграл преступника в спектакле «Опера нищих», которого любовь заставляет встать на путь исправления. Эта постановка оказалась в числе лучших на фестивале «Балтийский дом».
В этом же году на телеэкраны вышел 6-й сезон нашумевшего сериала «Склифосовский». Картина имела настолько большой успех, что в 2019 г. должна состояться премьера 7-го сезона.
Максим Аверин по-прежнему продолжает читать стихи русских поэтов и исполнять музыкальные композиции. Он с удовольствием поет романсы и песни советской эпохи.
Также ему удалось прекрасно исполнить знаменитую песню Владимира Высоцкого «07» и хит Михаила Боярского «Ланфрен Ланфра».
Поскольку Максим Аверин продолжает сниматься в кино, а также появляться в разных программах в качестве гостя и ведущего, поклонники еще не раз увидят его на телеэкранах.
сайт InteresnyeFakty.org https://interesnyefakty.org/maksim-averin/
Перевела на украинский язык 24.04.20 8.43
Максим Аверін
Коротка біографія
Максим Аверін – російський актор театру і кіно, режисер, співак і телеведучий. Є одним з найбільш затребуваних артистів російської естради. У 2014 р. він був удостоєний звання заслуженого артиста РФ.
Прямо зараз ви можете дізнатися історію біографії Максима Аверіна і найцікавіші факти з його життя.
Максим Вікторович Аверін народився 26 листопада 1975 року в Москві. Його батько був художником-декоратором на «Мосфільмі», а мати працювала кравчинею.
Інакше кажучи, сім'я Авериных була звичайнісінькою радянської сім'єю, нічим не відрізняється від загальної маси громадян.
Дитинство і юність
Коли Максиму Аверіну ледве виповнилося 6 років, він вперше з'явився на телеекрані в епізодичній ролі. Через 3 роки він дебютував на театральній сцені, зігравши одну з провідних ролей у постановці «Бранденбурзькі ворота».
Коли Аверіну було 16 років, його батьки вирішили розлучитися. Підліток не міг повірити, що батько і мати більше ніколи не будуть разом. За словами Максима, ця подія стала одним із самих важких у його біографії.
Варто зауважити, що під час навчання у школі хлопець анітрохи не сумнівався, що в майбутньому стане актором. Він не засмучувався, коли отримував низькі оцінки з математики, оскільки говорив, що цей предмет не стане в нагоді йому в театральному училищі.
Після отримання атестата Максим Аверін спробував вступити до ВДІКУ. Під час здачі іспиту члени приймальної комісії попросили абітурієнта показати їм зуби, на що той відповів: «Я – не кінь».
Не варто дивуватися, що після вимовленої фрази біографія Аверіна могла б піти зовсім іншим сценарієм, адже він вже не мав жодних шансів стати студентом інституту.
Однак Аверін вступив в Щукінське училище, хоч і з другої спроби. Під час навчання в нього були прекрасні відносини, як з однокурсниками, так і з викладачами.
У 1997 р. актор Аверін закінчив училище і почав думати про подальшу кар'єру.
Після отримання диплома, на запрошення Костянтина Райкіна Максим Аверін почав працювати в театрі «Сатирикон».
Спочатку йому довіряли другорядні ролі, і лише після 3-х років він став грати головних героїв. За цей час він з'являвся в спектаклях «Гамлет» і «Лев узимку».
У 2002 р. Аверін зіграв Бранко в постановці «Макбет». Йому вдалося чудово передати образ свого персонажа і майстерно впоратися зі складною роллю.
Незабаром він опинився в числі кращих акторів «Сатирикону».
Після цього Максим з'явився у виставі «Річард 3», де знову здивував критиків і глядачів своєю чудовою грою. Деякі називали його одним з найвидатніших акторів сучасності.
Першою значимою кінокартиною у творчій біографії Аверіна стала комедія «Любов зла», в якій він зіграв Корабельникова. Після цього він знявся в декількох фільмах, граючи різних забавних персонажів.
У 2003 р. Максиму довірили серйозну роль в мелодрамі «Магнітні бурі». Він знову показав професійну акторську гру, за яку удостоївся престижної премії «Тріумф».
Після цього Він знявся у міні-серіалі «Карусель», перевтілившись в образ хірурга. Потім він зіграв одну з провідних ролей у драмі «Місто без сонця».
З кожним днем Максим ставав все більш популярним, у зв'язку з чим він постійно отримував запрошення від відомих режисерів. Артист зіграв головні ролі в таких картинах, як «Запасний інстинкт», «Кохання Аврори», «Люблю тебе до смерті», «Варварины весілля» та ін
Окреме місце у творчій біографії Аверіна слід приділити серіалу «Глухар», який приніс йому неймовірну популярність і всенародну любов.
У цієї багатосерійної стрічки головному герою доводилося розкривати складні злочини і знаходити виходи з непростих ситуацій. Образ Глухарьова став свого роду візитною карткою актора.
Після цього Максиму Аверіну дісталися зоряні ролі в телесеріалах «Втікачі» і «Скліфосовський». Останній серіал приніс йому ще більше зростання популярності.
Аверіну вдалося чудово зіграти доктора-ловеласа, що володіє чарівністю і тонким почуттям гумору. Цікавий факт, що в 2014 р. телесеріал був номінований на премію «Золотий орел».
Паралельно зі зйомками в кінематографі, Аверін брав участь у різних телепроектах. Він читав вірші, виконував пісні з зірками естради та був ведучим різних програм.
У 2013 р. Максим Аверін випустив сольний альбом під назвою «три Крапки», в якому представив авторські пісні. Незабаром у нього з'явилася армія шанувальників, які бачили в ньому не тільки актора, але і талановитого співака.
Особисте життя Аверіна
Особисте життя Максима Аверіна – це ланцюг нескінченних пригод. За свою біографію у Аверіна було безліч романів з різними жінками.
Він завжди користувався інтересом у слабкої статі, оскільки володів природним шармом і фізичною красою. Його неодноразово одружили на актрис Вікторії Тарасової, Марії Куликової і Ганні Ардів, проте ні з однією з цих дівчат він не одружився.
Не так давно Аверін зізнався журналістам, що у нього з'явилася друга половина, але розповідати про неї артист навідріз відмовився.
За одними джерелами кохану Аверіна звуть Тетяна. Можливо, вже в недалекому майбутньому ми дізнаємося більше подробиць про його обраниці.
Цікаво, що з недавнього часу Максим є вегетаріанцем.Він називає м'ясо важким продуктом, в той час як будь-який артист потребує «легкості і енергійності».
У 2018 році після довгої перерви Аверін знову повернувся на театральну сцену. Він зіграв злочинця в спектаклі «Опера жебраків», якого любов змушує встати на шлях виправлення. Ця постановка виявилася в числі кращих на фестивалі «Балтійський дім».
В цьому ж році на телеекрани вийшов 6-й сезон популярного серіалу «Скліфосовський». Картина мала настільки великий успіх, що в 2019 року має відбутися прем'єра 7-го сезону.
Максим Аверін і раніше продовжує читати вірші російських поетів і виконувати музичні композиції. Він із задоволенням співає романси і пісні радянської епохи.
Також йому вдалося прекрасно виконати знамениту пісню Володимира Висоцького «07» і хіт Михайла Боярського «Ланфрен Ланфра».
Оскільки Максим Аверін продовжує зніматися в кіно, а також з'являтися в різних програмах в якості гостя і ведучого, шанувальники ще не раз побачать його на телеекранах.
сайт InteresnyeFakty.org https://interesnyefakty.org/maksim-averin/
Переклала українською мовою 24.04.20 8.43

КНИГИ БАЙРОН КЕЙТІ
Маленька книжка про Роботу Байрон Кейті.
«Ніхто не може дати тобі волю крім тебе. Ця маленька книга покаже вам, як...»
В «Маленькій книжці» викладено суть методу і описаний спосіб знайти спокій всередині себе і в світі. Все, що потрібно для Роботи, – це відкритий розум.
Мені потрібна твоя любов - Байрон Кейті
Люди шукають любов все життя. Іноді її важко втримати, але буває, що хочеться позбутися. Велику частину життя ми витрачаємо свою енергію на нескінченну гонку за визнанням і схваленням. Ми хочемо сподобатися і догодити іншим людям, справити гарне враження, завоювати любов. Ми вважаємо, що тільки так і треба жити.
Автор цієї чудово книжки зробила корисне відкриття: коли ви, нарешті, піддайте дослідженню ваші думки про кохання, то зрозумієте, що світ набагато добріші, ніж ви собі уявляли, і немає ніякої необхідності засипати в страху і прокидатися в тривозі. Коли ви по-справжньому починаєте дивитися навколо себе, виявляється, що світ сповнений любові – і ця любов безмежна. Задайте собі питання Кейті і те, що відбудеться потім, дійсно не піддається ніякому опису.
Байрон Кейті. Стівен Мітчел. Любити те, що є. Чотири питання, які можуть змінити ваше життя.
Книга, яка стала світовим бестселером кілька років тому і переведена на 16 мов, може перевернути ваш світ. Або виявитися марною. Це залежить від того, як ви поставитеся до роботи над своїми думками, від вашого інтересу і бажання привнести зміни у власну життя. Автор пропонує конкретний, приємний і дуже результативний інструмент для самостійного вирішення будь-якої проблеми – від внутрішніх конфліктів, занепокоєння і незгоду з реальністю до взаємин з іншими людьми, з тілом і з власним життям.
Байрон Кейті. Стівен Мітчел. У радості тисяча імен. Я + Світ = Гармонія.
У своїх перших двох бестселерах Байрон Кейті показала, як назавжди покінчити зі стражданнями, звернувши увагу на його джерело: думки, наповнені стресом. Процес внутрішнього дослідження питань, звернених всередину себе, вона назвала Роботою, і тепер у своїй новій книзі запрошує нас відкрити свободу, яка завжди чекає на тому кінці пошуку.
Знаменитий перекладач Дао дэ цзина, Стівен Мітчел, вибрав фрагменти з манускрипту, які дають можливість Кейті висвітлити найважливіші виклики, які стоять перед нами: життя і смерть, добро і зло, любов, працю, задоволення собою.
https://theworkrussia.ru/ru/resources/books
Переклала на українську мову 23.04.20 9.03

Люба онученька Марія! Согодні весняний, особливий день – сонечко всміхається і лагідно всіх гріє, на рік доросліше ти стала – чарівна юності пора!
Ти дівчина, вродлива, вихована,ніжна, лагідна і чемна, високий інтелект, пізнаєш світ, розвиваєш здібності, в гармонії живеш!
Марія, для нас ти і натхнення і надія, обожнюємо і пишаємось тобою!
Бажаємо міцного здоров»я,добра, щасливої долі, надійних друзів,наполегливості, впевненності для здійснення твоїх завітних мрій, бажань!
Ми безмежно дякуємо Всевишнього за дар, що народилась в нашій сім»ї ти, з любов»ю дідусь і бабуся! 22.04.20 10.00

В поисках автора. «Аве Мария» Франца Шуберта (Третья песнь Эллен)
Предыдущая часть - «Аве Мария» Каччини — Вавилова
Ва­ри­ант «Аве Ма­рия» Фран­ца Шу­бер­та, на­вер­ное один из са­мых из­ве­ст­ных и по­пу­ляр­ных, при этом ок­ру­жен­ный сразу несколькими ми­с­ти­фи­ка­ци­я­ми:
Фран­ц Шу­бер­т. Литография Йозефа Крихубера
На­чать хо­тя бы с то­го, что сло­жи­лась тра­ди­ция не­пре­мен­но вклю­чать «Аве Ма­рия» Шу­бер­та в Ро­ж­де­ст­вен­ские ве­че­ра, хо­тя по со­дер­жа­нию она от­но­сит­ся к Бла­го­ве­ще­нию. «Ave Maria» в пе­ре­во­де с ла­тин­ско­го — ра­дуй­ся, Ма­рия. С та­ки­ми сло­ва­ми ар­хан­гел Гав­ри­ил об­ра­тил­ся к Пре­свя­той Де­ве, имея в ви­ду бу­ду­щее ро­ж­де­ние от нее Ии­су­са. Далее, ес­ли при­гля­деть­ся, то ка­но­ни­че­с­кий вид «Ave Maria», ка­то­ли­че­с­кая мо­лит­ва к Бо­го­ро­ди­це, стран­ным об­ра­зом из­ме­нен. Вот ори­ги­наль­ный текст мо­лит­вы:
«Áve, María, grátia pléna; Dóminus técum: benedícta tu in muliéribus, et benedíctus frúctus véntris túi, Iésus.
Sáncta María, Máter Déi, óra pro nóbis peccatóribus, nunc et in hóra mórtis nóstrae. Ámen.»
А вот ее песенный вариант:

«Ave Maria
Gratia plena
Maria, gratia plena
Maria, gratia plena
Ave, ave dominus
Dominus tecum

Benedicta tu in mulieribus
Et benedictus
Et benedictus fructus ventris
Ventris tui Jesus

Ave Maria
Ave Maria Mater Dei
Ora pro nobis peccatoribus
Ora pro nobis
Ora, ora pro nobis peccatoribus

Nunc et in hora mortis
Et in hora mortis, mortis nostrae
Et in hora mortis nostrae
Ave Maria»
От­че­го так про­изош­ло? Де­ло в том, что Шу­берт пи­сал му­зы­ку на со­вер­шен­но дру­гой текст. Но обо всем по по­ряд­ку.
В 1825 Шу­берт по­з­на­ко­мил­ся с по­э­ма­ми шот­ланд­ско­го по­э­та Валь­те­ра Скот­та в не­мец­ких пе­ре­во­дах. По­сколь­ку Скотт был очень по­пу­ляр­ным по­э­том и ро­ма­ни­стом, Шу­берт ре­шил на­пи­сать на ос­но­ве его поэмы пе­с­ни и из­дать их сра­зу на двух язы­ках: ан­г­лий­ском и не­мец­ком, ведь в та­ком ва­ри­ан­те на бу­ду­щую по­пу­ляр­ность пе­сен ком­по­зи­то­ра бу­дет ра­бо­тать еще и ав­то­ри­тет Валь­тера Скот­та. Для этого Шу­берт от­би­ра­ет семь из три­на­д­ца­ти пе­сен, вхо­дя­щих в по­э­му "Де­ва озе­ра" Валь­те­ра Скот­та, опуб­ли­ко­ва­ную в Ав­ст­рии еще в 1810 го­ду. При­ме­ча­тель­но, что в свое вре­мя на эту по­э­му об­ра­тил вни­ма­ние и Рос­си­ни, на­пи­савщий в 1819 го­ду од­но­имен­ную опе­ру:
La donna del lago - Gioachino Rossini - 1992 ( Milan )
Но вренемся к истории Шуберта. Тек­стом, ко­то­рый Шу­берт по­ло­жил на му­зы­ку в "Ave Maria", был сво­бод­ный пе­ре­вод с ан­г­лий­ско­го на не­мец­кий треть­ей пе­с­ни Эл­лен из по­э­мы Валь­те­ра Скот­та "Де­ва озе­ра". В рус­ском пе­ре­во­де на­ча­ло тек­ста вы­гля­дело так

«Ave Maria! Пред Тобой
Чело с молитвой преклоняю...
К Тебе, заступнице святой,
С утёса мрачного взываю...
Людской гонимые враждою,
Мы здесь приют себе нашли...
О, тронься скорбною мольбою
И мирный сон нам ниспошли!»
Так мо­лит­ся Божь­ей Ма­те­ри дочь ок­ле­ве­тан­но­го ры­ца­ря, ко­то­рый вме­сте со ста­рым вер­ным бар­дом вы­ну­ж­ден скры­вать­ся от ко­ро­ля в глу­хих, поч­ти не­про­лаз­ных ме­с­тах гор­ной Шот­лан­ди. Ну а даль­ше на­ча­лись сло­ж­но­сти. Из-за то­го, что не­мец­кий пе­ре­вод был сде­лан «сво­бод­ным», то по ме­т­ри­кам он не все­гда сов­па­дал с ан­г­лий­ским. Му­зы­ка бы­ла на­пи­са­на под не­мец­кий ва­ри­ант, и ан­г­лий­ский на нее не ло­жил­ся. Де­ло дош­ло до то­го, что ан­г­ло­го­во­ря­щим из­да­те­лям при­шлось де­лать об­рат­ный пе­ре­вод с не­мец­ко­го, так чтобы текст зву­чал ор­га­ни­ч­но.
План Шу­бер­та, ка­сав­ший­ся пуб­ли­ка­ции этих пе­сен на двух язы­ках — не­мец­ком и ан­г­лий­ском ис­по­л­нил­ся лишь ча­с­ти­ч­но. С од­ной сто­ро­ны, пес­ни на сти­хи Валь­те­ра Скот­та не при­не­с­ли Шу­бер­ту ни го­но­ра­ров, ни при­гла­ше­ний из-за гра­ни­цы, а с дру­гой — бла­го­доря ему бы­ла создана «Ave Maria».
Хо­тя всем из­ве­ст­ным и зна­ме­ни­тым стал ва­ри­ант на сло­ва ка­то­ли­че­с­кой мо­лит­вы «Ave Maria», а не тот, что за­ду­мы­вал ав­тор.
По ле­ген­де «ав­то­ром» тек­ста и пер­вым ис­по­л­ни­те­лем став­ше­го по­пу­ляр­ным ва­ри­ан­та ста­ла по­кро­ви­тель­ни­ца Шу­бер­та гра­фи­ня Со­фи Га­б­ри­эль фон Вей­сен­вольф. Бу­ду­чи боль­шой по­чи­та­тель­ни­цей та­лан­та ком­по­зи­то­ра и ис­по­л­ни­тель­ни­цей его про­из­ве­де­ний, она до­ба­ви­ла не­об­хо­ди­мые реф­ре­ны и спе­ла под му­зы­ку Шу­бер­та не ори­ги­наль­ный текст Валь­те­ра Скот­та, а мо­лит­ву "Ave Maria" на ла­тин­ском язы­ке, и имен­но этот ва­ри­ант зна­ем мы.
"Ave Maria" сни­ска­ла та­кую по­пу­ляр­ность, что со­пер­ни­чать с ней не мог­ла уже ни од­на дру­гая его пе­с­ня. По­с­ле пуб­ли­ка­ции она бы­ла ис­по­л­не­на в хра­ме, и зна­ме­ни­тая дра­ма­ти­че­с­кая ар­ти­ст­ка То­ни Адам­бер­гер:
Петь ко­то­рую учил сам Бет­хо­вен, рас­ска­зы­ва­ла об этом со­бы­тии так:
"В цер­к­ви бы­ло со­в­сем тем­но. Кру­гом сто­я­ла глу­бо­кая ти­ши­на. Слыш­но бы­ло да­же ды­ха­ние. Ох­ва­чен­ная тре­пе­том и ду­хов­ным во­л­не­ни­ем, я спе­ла эту чу­де­с­ную пе­с­ню луч­ше, чем ко­г­да-ли­бо пре­ж­де, и про­чув­ст­во­ван­нее, чем пе­ла ее по­том. Я ска­за­ла – пе­с­ню? Гимн, ле­та­нию, мо­лит­ву в зву­ках, не пре­взой­ден­ную ни­кем и ни­ко­г­да! Я бы­ла на­столь­ко по­тря­се­на, что сле­зы по­ка­ти­лись по мо­им ще­кам, и у ме­ня пе­ре­хва­ти­ло ды­ха­ние".
Та­кая вот ро­ман­ти­че­с­кая ис­то­рия.
«Ave Maria» Шуберта в разных вариантах исполнения
Никола Бенедетти (Nicola Benedetti)
Никола Бенедетти — ан­г­лий­ская скри­па­ч­ка италь­ян­ско­го про­ис­хо­ж­де­ния, один из наи­бо­лее яр­ких, при­знан­ных и вос­тре­бо­ван­ных му­зы­кан­тов на­ча­ла XXI ве­ка. На­ча­ла учить­ся скри­пи­ч­но­му ис­кус­ст­ву с че­ты­рех лет. В 1997 по­сту­пи­ла в Шко­лу Ие­гу­ди Ме­ну­хи­на в Сур­рее. Вы­сту­па­ла на ме­мо­ри­аль­ном кон­цер­те в честь Ме­ну­хи­на в Ве­ст­мин­стер­ском аб­бат­ст­ве. В 1999 иг­ра­ла в Хо­ли­руд­ха­ус с На­ци­о­наль­ным юно­ше­ским ор­ке­ст­ром Шот­лан­дии. За­тем вы­сту­па­ла с Ко­ро­лев­ским фи­лар­мо­ни­че­с­ким ор­ке­ст­ром Ве­ли­ко­бри­та­нии и дру­ги­ми из­ве­ст­ны­ми ор­ке­ст­ра­ми Ве­ли­ко­бри­та­нии и Шот­лан­дии. С 2002 бра­ла ча­ст­ные уро­ки у Ма­чея Ра­ков­ско­го. В 2004 вы­иг­ра­ла кон­курс Би-би-си как луч­ший юный му­зы­кант го­да, ис­по­л­нив пер­вый скри­пи­ч­ный кон­церт Ши­ма­нов­ско­го (в 2005 за­пи­са­ла его вме­сте с про­из­ве­де­ни­я­ми Шос­со­на, Сен-Сан­са, Брам­са, Масс­не и Та­ве­не­ра как свой де­бют­ный аль­бом в Deutsche Grammophon c Лон­дон­ским сим­фо­ни­че­с­ким ор­ке­ст­ром под уп­ра­в­ле­ни­ем Дэ­ни­е­ла Хар­дин­га). В даль­ней­шем иг­ра­ла с круп­ней­ши­ми ор­ке­ст­ра­ми Ве­ли­ко­бри­та­нии, вклю­чая Ака­де­мию Св. Мар­ти­на в по­лях (Academy of St. Martin in the Fields), за­пи­са­в с этим ор­ке­ст­ром свой вто­рой аль­бом в 2006. В 2005 де­бю­ти­ро­ва­ла в США. Инструментальный вариант «Аве Мария» Франца Шуберта: Nicola Benedetti. «Ave Maria»
Нана Мусхури (Nana Mouskouri)
Гре­че­с­кая пе­ви­ца. Ро­ди­лась 13 ок­тя­б­ря 1934 в Ха­нье. Од­на из из­ве­ст­ней­ших пе­виц гре­че­с­ко­го про­ис­хо­ж­де­ния, до­бив­ших­ся ме­ж­ду­на­род­но­го при­зна­ния. В 1994-99 го­дах На­на Му­с­ху­ри бы­ла де­пу­та­том Ев­ро­пар­ла­мен­та от Гре­ции. По­с­ле то­го, как в на­ча­ле 2010 го­да Гре­ция ока­за­лась в за­тя­ж­ном кри­зи­се, как эко­но­ми­че­с­ком (со­сто­я­ние на гра­ни де­фол­та), так и со­ци­аль­ном (стра­ну ох­ва­ти­ли мас­штаб­ные ак­ции про­те­с­та про­тив сво­ра­чи­ва­ния со­ци­аль­ных про­грамм), 75-летняя ар­ти­ст­ка с ми­ро­вым име­нем объ­я­ви­ла, что от­да­ет го­су­дар­ст­ву свою пен­сию, ко­то­рую за­ра­бо­та­ла как де­пу­тат Ев­ро­пар­ла­мен­та (по дан­ным Би-би-си речь идет об еже­год­ной сум­ме в 25000 ев­ро). В пись­ме Ми­ни­стер­ст­ву фи­нан­сов Гре­ции На­на Му­с­ху­ри на­пи­са­ла, что счи­та­ет та­кой шаг сво­им дол­гом Ро­ди­не, ко­то­рая по­па­ла в за­труд­ни­тель­ное фи­нан­со­вое по­ло­же­ние, а к со­оте­че­ст­вен­ни­кам пе­ви­ца об­ра­ти­лась с при­зы­вом ока­зать по­силь­ную по­мощь го­су­дар­ст­ву. «Nana Mouskouri. «Ave Maria»
Джо­шуа Белл (Joshua Bell) Джо­шуа Белл — аме­ри­кан­ский скри­пач. Ла­у­ре­ат пре­мии Грэм­ми. Уче­ник Джо­зе­фа Гин­голь­да. Джозеф Гингольд — американский скрипач и педагог.
Белл от­ли­чал­ся от мно­гих юных му­зы­кан­тов сво­ей при­вер­жен­но­стью к обы­ч­но­му для де­тей и под­ро­ст­ков об­ра­зу жиз­ни (из­ве­ст­но, в ча­ст­но­сти, что в де­ся­ти­лет­нем воз­рас­те он да­же уча­ст­во­вал в дет­ском чем­пи­о­на­те США по тен­ни­су). В даль­ней­шем Белл так­же со­че­тал карь­е­ру бле­стя­ще­го ака­де­ми­че­с­ко­го му­зы­кан­та с уча­сти­ем в раз­ли­ч­ных те­ле­пе­ре­да­чах, за­пи­сью му­зы­ки для по­пу­ляр­ных филь­мов. В ча­ст­но­сти, имен­но Белл ис­по­л­нял му­зы­ку Джо­на Ко­риль­я­но для са­ун­дт­ре­ка к филь­му «Кра­с­ная скрип­ка» (Ко­риль­я­но спе­ци­аль­но бла­го­да­рил Бел­ла за вдох­но­вен­ное ис­по­л­не­ние при по­лу­че­нии пре­мии Ос­кар за луч­шую ори­ги­наль­ную му­зы­ку); позд­нее скрип­ка Бел­ла зву­ча­ла в са­ун­дт­ре­ке к филь­му «Ан­ге­лы и де­мо­ны».
Джон Ко­риль­я­но — аме­ри­кан­ский ком­по­зи­тор и му­зы­каль­ный пе­да­гог
В рам­ках склон­но­сти Бел­ла к уча­стию в не со­в­сем обы­ч­ных для круп­но­го ака­де­ми­че­с­ко­го му­зы­кан­та ак­ци­ях мо­ж­но рас­сма­т­ри­вать и экс­пе­ри­мент, про­ведённый с его уча­сти­ем 12 ян­ва­ря 2007 го­да по ини­ци­а­ти­ве га­зе­ты «Ва­шин­г­тон пост»: на про­тя­же­нии 45 ми­нут Белл иг­рал в ве­с­ти­бю­ле стан­ции ме­т­ро в Ва­шин­г­то­не под ви­дом обы­ч­но­го ули­ч­но­го му­зы­кан­та, при этом он за­ра­бо­тал 32,74 дол­ла­ра — из ты­ся­чи че­ло­век, про­хо­див­ших ми­мо, лишь один уз­нал его в ли­цо и лишь на пять или шесть он про­извёл осо­бое впе­чат­ле­ние, имен­но де­ти ре­а­ги­ро­ва­ли на не­го, но их ро­ди­те­ли сил­ком тя­ну­ли — "не­ко­г­да, не­ко­г­да" — этот экс­пе­ри­мент был от­ражён в раз­вёрнутом очер­ке из­ве­ст­но­го жур­на­ли­ста Джи­на Вайн­гар­те­на,раз­мыш­ляв­ше­го на этом при­ме­ре о при­ро­де пре­кра­с­но­го и о его ме­с­те в жиз­ни со­в­ре­мен­но­го че­ло­ве­ка.
Джошуа Белл сыграл в метро на скрипке Страдивари
Соб­ст­вен­но му­зы­каль­ные до­с­ти­же­ния Бел­ла бы­ли в 2007 г. от­ме­че­ны вы­с­шей на­гра­дой для ака­де­ми­че­с­ких ис­по­л­ни­те­лей США — Пре­ми­ей Эве­ри Фи­ше­ра. Джо­шуа Белл иг­ра­ет на скрип­ке Gibson ex-Huberman ра­бо­ты Ан­то­нио Стра­ди­ва­ри 1713 го­да.
«Джошуа Белл. «Ave Maria».
Такая вот история.
https://cultprosvet-mag.livejournal.com/6615.html
Перевела на украинский язык 18.04.20 7.08

У пошуках автора. «Аве Марія» Франца Шуберта (Третя пісня Еллен)
Попередня частина - «Аве Марія» Каччіні Вавілова
Варіант «Аве Марія» Франца Шуберта, напевно один з найбільш відомих і популярних, при цьому оточений відразу декількома містифікаціями:
Франц Шуберт. Літографія Йозефа Крихубера
Почати хоча б з того, що склалася традиція неодмінно включати «Аве Марія» Шуберта у Різдвяні вечори, хоча за змістом вона відноситься до Благовіщення. «Ave Maria» у перекладі з латинського — радуйся, Маріє. З такими словами архангел Гавриїл звернувся до Пресвятої Діви, маючи на увазі майбутнє народження від неї Ісуса. Далі, якщо придивитися, то канонічний вигляд «Ave Maria», католицька молитва до Богородиці, дивним чином змінений. Ось оригінальний текст молитви:
«Áve, María, grátia pléna; Dóminus técum: benedícta tu in muliéribus, et benedíctus frúctus véntris túi, Iésus.
Sáncta María, Máter Déi, óra pro nóbis peccatóribus, et nunc in hóra mórtis nóstrae. Ámen.»
А ось її пісенний варіант:

«Ave Maria
Gratia plena
Maria, gratia plena
Maria, gratia plena
Ave, ave dominus
Dominus tecum

Benedicta tu in mulieribus
Et benedictus
Et benedictus fructus ventris
Ventris tui Jesus

Ave Maria
Ave Maria Mater Dei
Ora pro nobis peccatoribus
Ora pro nobis
Ora, ora pro nobis peccatoribus

Nunc et in hora mortis
Et in hora mortis, mortis nostrae
Et in hora mortis nostrae
Ave Maria»
Чому так сталося? Справа в тому, що Шуберт писав музику на зовсім інший текст. Але про все по порядку.
У 1825 Шуберт познайомився з поемами шотландського поета Вальтера Скотта у німецьких перекладах. Оскільки Скотт був дуже популярним поетом і романістом, Шуберт вирішив написати на основі його поеми пісні і видати їх відразу на двох мовах: англійській і німецькій, адже в такому варіанті на майбутню популярність пісень композитора буде працювати ще й авторитет Вальтера Скотта. Для цього Шуберт відбирає сім з тринадцяти пісень, що входять в поему "Діва озера" Вальтера Скотта, опубликованую в Австрії ще в 1810 році. Примітно, що в свій час на цю поему звернув увагу і Россіні, написавщий в 1819 році однойменну оперу:
La donna del lago - Gioachino Rossini - 1992 ( Milan )
Але вренемся до історії Шуберта. Текстом, який Шуберт поклав на музику "Ave Maria", був вільний переклад з англійської на німецьку третьої пісні Еллен з поеми Вальтера Скотта "Діва озера". У російському перекладі початок тексту виглядало так

«Ave Maria! Перед Тобою
Чоло з молитвою схиляю...
До Тебе, заступниці святий,
З кручі похмурого взиваю...
Людський гнані враждою,
Ми тут притулок собі знайшли...
О, тронься скорбною благанням
І мирний сон ниспошли нам!»
Так молиться Божої Матері дочка обмовленого лицаря, який разом зі старим вірним бардом змушений ховатися від короля в глухих, майже непролазних місцях гірської Шотланди. Ну а далі почалися складності. З-за того, що німецький переклад був зроблений «вільним», то за метрик він не завжди співпадав з англійською. Музика була написана під німецький варіант, і англійська на неї не лягав. Справа дійшла до того, що англомовним видавцям довелося робити зворотний переклад з німецького, так щоб текст звучав органічно.
План Шуберта, стосувався публікації цих пісень на двох мовах — німецькою і англійською виповнився лише частково. З одного боку, пісні на вірші Вальтера Скотта не принесли Шуберту ні гонорарів, ні запрошень з-за кордону, а з іншого — завдяки йому була створена «Ave Maria».
Хоча всім відомим і знаменитим став варіант на слова католицької молитви «Ave Maria», а не той, що задумував автор.
За легендою «автором» тексту і першим виконавцем став популярним варіанту стала покровителька Шуберта графиня Софі Габріель фон Вейсенвольф. Будучи великою шанувальницею таланту композитора і виконавицею його творів, вона додала необхідні рефрени і заспівала під музику Шуберта не оригінальний текст Вальтера Скотта, а молитву "Ave Maria" латинською мовою, і саме цей варіант ми знаємо.
"Ave Maria" здобула таку популярність, що змагатися з нею не могла вже жодна інша пісня. Після публікації вона була виконана в храмі, і знаменита драматична артистка Тоні Адамбергер:
Співати яку вчив сам Бетховен, розповідала про цю подію так:
"У церкви було зовсім темно. Кругом стояла глибока тиша. Чути було навіть дихання. Охоплений трепетом і духовним хвилюванням, я заспівала цю чудову пісню краще, ніж коли-небудь раніше, і прочувствованнее, що співала її потім. Я сказала – пісню? Гімн, летанию, молитву у звуках, не перевершену ніким і ніколи! Я була настільки вражена, що сльози покотилися по моїх щоках, і в мене перехопило подих".
Ось така романтична історія.
«Ave Maria» Шуберта в різних варіантах виконання
Нікола Бенедетті (Nicola Benedetti)
Нікола Бенедетті — англійська скрипалька італійського походження, один з найбільш яскравих, визнаних і популярних музикантів початку XXI століття. Почала вчитися скрипкового мистецтва з чотирьох років. У 1997 поступила в Школу Ієгуді Менухіна в Сурреї. Виступала на меморіальному концерті в честь Менухіна у Вестмінстерському абатстві. У 1999 грала в Холірудхаус з Національним юнацьким оркестром Шотландії. Потім виступала з Королівським філармонічним оркестром Великобританії та іншими відомими оркестрами Великобританії і Шотландії. З 2002 брала приватні уроки у Мачея Раковського. У 2004 виграла конкурс Бі-бі-сі як кращий юний музикант року, виконавши перший скрипковий концерт Шимановського (у 2005 записала його разом з творами Шоссона, Сен-Санса, Брамса, Массне і Тавенера як свій дебютний альбом у Deutsche Grammophon c Лондонським симфонічним оркестром під управлінням Деніела Хардінга). Надалі грала з найбільшими оркестрами Великобританії, включаючи Академію Св. Мартіна в полях (Academy of St. Martin in the Fields), записавши з цим оркестром свій другий альбом 2006. У 2005 дебютувала в США. Інструментальний варіант «Аве Марія» Франца Шуберта: Nicola Benedetti. «Ave Maria»
Нана Мусхури (Nana Mouskouri)
Грецька співачка. Народилася 13 жовтня 1934 в Ханьї. Одна з найвідоміших співачок грецького походження, що досягли міжнародного визнання. В 1994-99 роках Нана Мусхури була депутатом Європарламенту від Греції. Після того, як на початку 2010 року Греція опинилася в затяжній кризі, як економічному (стан на межі дефолту), так і соціальному (країну охопили масштабні акції протесту проти згортання соціальних програм), 75-річна артистка з світовим ім'ям оголосила, що віддає державі свою пенсію, яку заробила як депутат Європарламенту (за даними Бі-бі-сі йдеться про щорічній сумі 25000 євро). У листі Міністерства фінансів Греції Нана Мусхури написала, що вважає такий крок своїм боргом Батьківщині, яка потрапила в скрутне фінансове становище, а до співвітчизників співачка звернулася з закликом надати посильну допомогу державі. «Nana Mouskouri. «Ave Maria»
Джошуа Белл (Joshua Bell) Джошуа Белл — американський скрипаль. Лауреат премії Греммі. Учень Джозефа Гингольда. Джозеф Гінгольд — американський скрипаль і педагог.
Белл відрізнявся від багатьох юних музикантів своєю прихильністю до звичайного для дітей і підлітків способу життя (відомо, зокрема, що в десятирічному віці він навіть брав участь у дитячому чемпіонаті США з тенісу). Надалі Белл також поєднував кар'єру блискучого академічного музиканта з участю в різних телепередачах, записом музики для популярних фільмів. Зокрема, саме Белл виконував музику Джона Корильяно для саундтрека до фільму «Червона скрипка» (Корильяно спеціально дякував Белла за натхненне виконання при отриманні премії Оскар за кращу оригінальну музику); пізніше скрипка Белла звучала в саундтреці до фільму «Ангели і демони».
Джон Корильяно — американський композитор і музичний педагог
В рамках схильності Белла до участі в не зовсім звичайних для великого академічного музиканта акції можна розглядати і експеримент, проведений з його участю 12 січня 2007 року з ініціативи газети «Вашингтон пост»: протягом 45 хвилин Белл грав у вестибюлі станції метро у Вашингтоні під виглядом звичайного вуличного музиканта, при цьому він заробив 32,74 долара — з тисячі осіб, що проходили мимо, лише один впізнав його в обличчя і лише на п'ять або шість він справив особливе враження, саме діти реагували на нього, але їхні батьки силоміць тягнули — "колись, колись" — цей експеримент був відображений у розгорнутому нарисі відомого журналіста Джина Вайнгартена,розмірковує на цьому прикладі про природу прекрасного і про його місце в житті сучасної людини.
Джошуа Белл зіграв в метро на скрипці Страдіварі
  Власне музичні досягнення Белла були в 2007 р відзначені найвищою нагородою для академічних виконавців США - Премією Евері Фішера. Джошуа Белл грає на скрипці Gibson ex-Huberman роботи Антоніо Страдіварі 1713 року.
«Джошуа Белл. «Ave Maria».
Така ось історія.
Переклала на українську мову 18.04.20 7.08

10 малоизвестных законов благодарности (они изменят вашу жизнь)
Благодарность способна превратить недостаток в изобилие, работу в удовольствие, облачить хаос в одежды порядка, прояснить неясное и привнести мир и спокойствие в ваш день, каким бы хаотичным он ни был.

Чтобы понять, что на самом деле вам очень и очень повезло, прежде всего, стоит взглянуть на собственную жизнь со стороны. Вы должны признать и принять все те хорошие вещи, замечательных людей и полные радости события, которыми одаривает жизнь, потому что то, что вы цените, с каждым днем становится сильнее, занимает все более и более прочное место в вашей жизни.

Но нас настолько затягивает суета и хаос повседневной жизни, что мы, к сожалению, начинаем игнорировать большинство законов благодарности, своими руками лишая себя всех их позитивных эффектов. Именно поэтому стоит напомнить себе вот о чем:

1. Чем больше вы будете благодарны за то, что у вас есть, тем больше у вас будет того, за что вы сможете быть благодарны.

Будьте благодарны за то, что у вас есть, и этого станет больше.

Сосредоточьтесь на том, чего нет, и у вас никогда не будет достаточно.

2. Когда вы счастливы, это не всегда делает вас благодарными, но если вы благодарны, это всегда делает вас счастливыми.

Невозможно искренне ценить какой-то момент жизни и быть одновременно чем-то недовольным.

Если вы счастливы здесь и сейчас, это вовсе не значит, что вы не желаете чего-то еще, это значит, что вы благодарны за то, что есть, и терпеливо ждете того, что еще будет.

3. Благодарность способна привести к настоящему прощению.

Бессмысленно сожалеть о важном жизненном уроке или относиться к нему негативно.

Благодарность придает смысл вчерашнему дню, наполняет спокойствием день сегодняшний, и помогает позитивно смотреть в будущее.

4. Поверьте, того, что у вас есть сейчас, в этот момент, вполне достаточно.

Говорят, что самая лучшая молитва, какая только может быть — это искренняя благодарность. Вместо того, чтобы молиться для того, чтобы вам что-то было даровано, вознесите хвалу за то, что у вас уже есть.

Когда жизнь дает вам кучу причин для того, чтобы быть негативными, постарайтесь вспомнить хотя бы одну причину сохранять позитивный взгляд на мир. Такая причина есть всегда — хотя бы одна.

5. Будьте благодарны за то, что есть у вас здесь и сейчас, потому что все течет и все меняется.

Будьте благодарны за то, что есть у вас здесь и сейчас, потому что вы никогда не знаете, что случится завтра… или даже сегодня. Рано или поздно то, что у вас есть, станет тем, что у вас было.

Жизнь меняется каждый день, и то, чем она вас благословляет, меняется вместе с ней.

6. Благодарный разум не воспринимает ничего как должное.

Обстоятельства или человек, которые вы принимаете сегодня как должное, могут оказаться завтра тем, без чего вам никак не обойтись.

7. Настоящая благодарность выражается каждодневными поступками.

Слова важны, и без них не обойтись, но важнее всего не то, что вы говорите, а то, как вы живете.

Не говорите пустые слова, проявляйте благодарность в делах. Выполняйте обещанное.

8. Благодарность — это умение не только брать, но и отдавать.

В хаосе повседневной жизни мы едва ли понимаем, что зачастую мы берем куда больше, чем отдаем, и что наша жизнь попросту не может стать по-настоящему счастливой, если мы не восстановим баланс благодарности.

Подумайте над тем, чему в вашей жизни вы обязаны собственным усилиям, а чему — помощи окружающих.

9. Если вы хотите почтить память людей и жизненных обстоятельств, которые потеряли навсегда, сделайте это не с помощью скорби, а с истинной благодарностью.

Когда что-то в вашей жизни не длится вечно, это вовсе не значит, что это «что-то» не было неоценимым даром.
Будьте благодарны судьбе за то, что это у вас было, и что была возможность испытать нечто по-настоящему замечательное.

10. Когда вы перестаете пытаться контролировать то, что не поддается контролю, возможность быть благодарными возрастает во много крат.

Порою мы тратим так много своего времени на попытки контролировать все аспекты своей жизни, что мы не видим леса за деревьями.

Научитесь отпускать, научитесь расслабляться (хотя бы немного), научитесь плыть вместе с потоком жизни, и посмотрите, куда это вас приведет. Попробуйте что-то новое, откажитесь от страха, но самое главное, делайте все, на что вы способны, и не сокрушайтесь, если не получается сделать больше.

Когда вы избавляетесь от ненужных и нереалистичных ожиданий, это позволяет в полной мере наслаждаться неожиданным. И порою неожиданные сюрпризы и возможности, о которых вы и не подозревали, способны стать для вас истинным благословением.

Подумайте и осознайте, насколько вам все-таки повезло — думайте об этом каждый день, когда выдастся свободная минутка. Чем чаще мы будем благодарны за то, что у нас есть, тем больше у нас будет того, за что можно быть благодарными.

Источник: www.cluber.com.ua
Перевела на украинский язык 15.04.20 7.19

10 маловідомих законів подяки (вони змінять ваше життя)
Вдячність здатна перетворити недолік в достаток, роботу в задоволення, вдягнути хаос в одягу порядку, прояснити неясне і привнести спокій у ваш день, яким би хаотичним він не був.

Щоб зрозуміти, що насправді вам дуже і дуже пощастило, перш за все, варто поглянути на власне життя зі сторони. Ви повинні визнати і прийняти всі ті гарні речі, чудових людей і повні радості події, якими обдаровує життя, тому що те, що ви цінуєте, з кожним днем стає сильнішою, займає все більш і більш міцне місце у вашому житті.

Але нас настільки затягує суєта і хаос повсякденному житті, що ми, на жаль, починаємо ігнорувати більшість законів подяки, своїми руками позбавляючи себе всіх їх позитивних ефектів. Саме тому варто нагадати собі ось про що:

1. Чим більше ви будете вдячні за те, що у вас є, тим більше у вас буде того, за що ви зможете бути вдячні.

Будьте вдячні за те, що у вас є, і цього стане більше.

Зосередьтеся на тому, чого немає, і у вас ніколи не буде достатньо.

2. Коли ви щасливі, це не завжди робить вас вдячними, але якщо ви вдячні, це завжди робить вас щасливими.

Неможливо щиро цінувати якийсь момент життя і бути одночасно чимось незадоволеним.

Якщо ви щасливі тут і зараз, це зовсім не означає, що ви не бажаєте чогось ще, це означає, що ви вдячні за те, що є, і терпляче чекаєте того, що ще буде.

3. Вдячність здатна призвести до теперішнього прощення.

Безглуздо шкодувати про важливому життєвому уроці чи ставитися до нього негативно.

Подяку надає сенс вчорашнього дня, наповнює спокоєм день сьогоднішній, і допомагає позитивно дивитися в майбутнє.

4. Повірте, того, що у вас є зараз, у цей момент, цілком достатньо.

Кажуть, що найкраща молитва, яка тільки може бути — це щира подяка. Замість того, щоб молитися для того, щоб вам щось було даровано, вознесите хвалу за те, що у вас вже є.

Коли життя дає вам купу причин для того, щоб бути негативними, постарайтеся пригадати хоча б одну причину зберігати позитивний погляд на світ. Така причина є завжди — хоча б одна.

5. Будьте вдячні за те, що є у вас тут і зараз, тому що все тече і все змінюється.

Будьте вдячні за те, що є у вас тут і зараз, тому що ви ніколи не знаєте, що станеться завтра... або навіть сьогодні. Рано чи пізно те, що у вас є, стане тим, що у вас було.

Життя змінюється щодня, і те, чим вона вас благословляє, змінюється разом з нею.

6. Вдячний розум не сприймає нічого як належне.

Обставини або людина, які ви приймаєте сьогодні як належне, можуть опинитися завтра тим, без чого вам ніяк не обійтися.

7. Справжня вдячність виражається щоденними вчинками.

Слова важливі, без них не обійтися, але найважливіше не те, що ви говорите, а те, як ви живете.

Не кажіть порожні слова, проявляйте подяку у справах. Виконуйте обіцяне.

8. Вдячність — це вміння не тільки брати, але й віддавати.

У хаосі щоденного життя ми чи розуміємо, що часто ми беремо куди більше, ніж віддаємо, і що наше життя просто не може стати по-справжньому щасливою, якщо ми не відновимо баланс подяки.

Подумайте над тим, чому у вашому житті ви зобов'язані власним зусиллям, а чого — допомоги оточуючих.

9. Якщо ви хочете вшанувати пам'ять людей і життєвих обставин, які втратили назавжди, зробіть це не з допомогою скорботи, а з щирою вдячністю.

Коли щось у вашому житті не триває вічно, це зовсім не означає, що це «щось» не було неоціненним даром.
Будьте вдячні долі за те, що це у вас було, і що була можливість випробувати щось по-справжньому чудове.

10. Коли ви перестаєте намагатися контролювати те, що не піддається контролю, можливість бути вдячними зростає у багато разів.

Іноді ми витрачаємо так багато часу на спроби контролювати всі аспекти свого життя, що ми не бачимо лісу за деревами.

Навчіться відпускати, навчіться розслаблятися (хоча б трохи), навчитеся плисти разом з потоком життя, і подивіться, куди це вас приведе. Спробуйте щось нове, відмовтеся від страху, але саме головне, робіть все, на що ви здатні, і не журіться, якщо не виходить зробити більше.

Коли ви позбавляєтеся від непотрібних і нереалістичних очікувань, це дозволяє в повній мірі насолоджуватися несподіваним. І часом несподівані сюрпризи і можливості, про які ви і не підозрювали, здатні стати для вас справжнім благословенням.

Подумайте і усвідомте, наскільки вам все-таки пощастило — думайте про це кожен день, коли видасться вільна хвилинка. Чим частіше ми будемо вдячні за те, що у нас є, тим більше у нас буде того, за що можна бути вдячними.

Джерело: www.cluber.com.ua
Переклала на українську мову 15.04.20 7.19

Наталья Бехтерева: «Умные живут долго»
Внучка всемирно известного физиолога, психиатра и невропатолога Владимира Бехтерева, нейрофизиолог с мировым именем, руководитель Института мозга человека РАН, академик Наталья Бехтерева считала, что человеческий мозг — это живое существо, находящееся в нашем теле.

Ей всегда хотелось заглянуть за грань, за предел, побывать там, где никто еще не был, хотелось понять, что делает человека — человеком. И, кажется, ей это удалось. Подробности в ее цитатах.



1. Фактором, наиболее часто и существенно влияющим на состояние мозга здорового человека, являются эмоции.

2. При эмоциональных расстройствах очень хороши прогулки, разного рода двигательная активность. Что может сделать с человеком плавание, движение в воде! После водных процедур становишься просто другим человеком.

3. Воспитанный баланс эмоций, разумная гордость и стойкость – важнейшие условия для полной реализации таланта.

4. Если бы люди были здоровы и, скажем так, оказывались бы менее часто подавленны или перевозбуждены проблемами, творческий потенциал человечества значительно увеличился бы. Особенно сейчас, в фазу растущего информационного потока.

5. Говорят, Юлий Цезарь мог одновременно заниматься несколькими делами. Когда хотят впечатляюще оценить интеллект человека, нередко вспоминают эту «историческую легенду» – и чаще всего без имени героя (Юлия Цезаря) говорят: X (Y, Z) может одновременно слушать, писать, говорить. Почему-то я в такой вариант в прямом его смысле не поверила. И показалось мне, что здесь используется как бы обходной вариант – идет быстрое переключение с одной деятельности на другую при минимальных потерях информации и с удержанием в памяти ведущей линии во всех трех ситуациях. И, как я думаю сейчас, не очень «захватывающих», не очень эмоционально значимых. Если хотя бы одно из «дел» окажется доминирующим – в его пользу сломается вся система.

6. Я часто думаю о мозге так, будто он — отдельный организм, как бы «существо в существе». Мозг охраняет сам себя от того, чтобы шквал негативных эмоций не захватил его целиком. Когда я поняла это, то испытала такое чувство, будто нашла жемчужину.



7. Ещё одна тайна мозга — сны. Наибольшей загадкой мне кажется сам факт того, что мы спим. Мог бы мозг устроиться так, чтобы не спать? Думаю, да. Например, у дельфинов спят по очереди левое и правое полушария… Чем можно объяснить «сны с продолжением» и тому подобные странности? Допустим, вам не в первый раз снится какое-то очень хорошее, но незнакомое место — например, город. Скорее всего, «сказочные города» снов формируются в мозге под влиянием книг, кинофильмов, становятся как бы постоянным местом мечты. Нас тянет к чему-то ещё не испытанному, но очень хорошему… Или вещие сны — это получение информации извне, предвидение будущего или случайные совпадения?.. Я сама за две недели «до события» со всеми подробностями увидела во сне смерть моей матери.

8. Мне всегда хотелось заглянуть за грань, за предел, побывать там, где никто еще не был, хотелось понять, что делает человека — человеком.

9. Между прочим, вы знаете, что у вас в мозгу постоянно действует детектор ошибок? Он напоминает — «вы не выключили свет в ванной», обращает ваше внимание на неправильное выражение «синий лента» и предлагает другим отделам мозга его проанализировать, лента-то «синяя», но что кроется за ошибкой — ирония, незнание или небрежность чьей-то быстрой речи, выдающая волнение? Вы же человек, вам надо знать и понимать не один, а множество планов.

10. Оказывается, когда кто-то говорит «после всего пережитого я стал совсем другим», он совершенно прав — перестроилась вся работа его мозга, даже некоторые центры переместились. Мы видим, как люди мыслят, как вспыхивают огоньками отдельные активные клеточки, но еще не расшифровали код мышления и не в состоянии по картинке на экране прочитать, о чем вы думаете. Может быть, никогда и не расшифруем.

11. Я допускаю, что мысль существует отдельно от мозга, а он только улавливает ее из пространства и считывает. Мы видим многое, что не в состоянии объяснить. Я встречалась с Вангой — она читала прошлое, видела будущее. По данным Болгарской академии наук, число ее сбывшихся предвидений — 80 %. Как у нее это получалось?

12. Принято говорить, что у нас задействованы только 5—7 % мозговых клеток. Лично я на основе своих исследований склонна полагать, что у творчески мыслящего умного человек работают почти все 100 % — но не разом, а как огоньки елочной гирлянды — по очереди, группами, узорами.

13. Я выступала, читала лекции, занималась громадной организационной работой, но — не жила. Пока у меня не появилась очередная сверхзадача — доклад, который позволил оценить, сколько сделано в прошлом, и показал, что есть смысл в будущем. Без сверхзадачи человеческое существование лишено смысла. Животные рождаются, дают жизнь новым поколениям, потом функция размножения угасает, и наступает смерть. А мы — мы не умираем, пока у нас есть цель — дождаться внуков и правнуков, написать книгу, увидеть мир, заглянуть в Зазеркалье… Старости не существует, и ничего не заканчивается, пока вы сами этого не захотите.

14. Годы уносят все внешнее, и с возрастом душа человеческая постепенно освобождается от покровов и предстает в своем первозданном виде. Уже нет нужды нравиться, играть в какие-то игры. Можно быть самой собой, говорить что думаешь и как чувствуешь. Наконец понимаешь, что счастье — это то, чем можно прямо сегодня и сейчас поделиться с другими, нечто крошечное, хрупкое и ужасно важное — семга по четвергам, которой так любит лакомиться приходящая домработница. Отрез самой лучшей шерсти для дорогой подруги. Теплый автограф на подаренной книге. Или десять самых вкусных пирожных из французской кондитерской.

15. Мы бьемся с жизнью, думаем: вот получим премию, купим квартиру, машину, завоюем должность — то-то будем довольны! А запомнится навеки другое — как молодой и красивый папа играет на рояле старинный вальс «Осенний сон», а ты — кружишься, кружишься под музыку, словно лист на ветру…

Наталья Бехтерева всю жизнь посвятила изучению мозга. Незадолго до ухода в лучший мир она написала научную работу «Умные живут долго»

Источник: mirkrasoty.life
Перевела на украинский язык 15.04.20 6.54

Наталія Бехтерева: «Розумні живуть довго»
Внучка всесвітньо відомого фізіолога, психіатра і невропатолога Володимира Бехтерева, нейрофізіолог з світовим ім'ям, керівник Інституту мозку людини РАН, академік Наталія Бехтерева вважала, що людський мозок — це жива істота, що знаходиться в нашому тілі.

Їй завжди хотілося заглянути за межу, за межу, побувати там, де ніхто ще не був, хотілося зрозуміти, що робить людину — людиною. І, здається, їй це вдалося. Подробиці в її цитатах.



1. Фактором, що найбільш часто і суттєво впливає на стан мозку здорової людини, є емоції.

2. При емоційних розладах дуже гарні прогулянки, різного роду рухова активність. Що може зробити з людиною плавання, рух у воді! Після водних процедур стаєш просто іншою людиною.

3. Вихований баланс емоцій, розумна гордість і стійкість – найважливіші умови для повної реалізації таланту.

4. Якби люди були здорові і, скажімо так, виявлялися б менш часто подавленны або перевозбуждены проблемами, творчий потенціал людства значно збільшився б. Особливо зараз, у фазу зростаючого інформаційного потоку.

5. Кажуть, Юлій Цезар міг одночасно займатися декількома справами. Коли хочуть вражаюче оцінити інтелект людини, нерідко згадують цю «історичну легенду» – і найчастіше без імені героя (Юлія Цезаря) кажуть: X (Y, Z) може одночасно слухати, писати, говорити. Чомусь я в такий варіант у прямому його розумінні не повірила. І здалося мені, що тут використовується як би обхідний варіант – йде швидке переключення з однієї діяльності на іншу при мінімальних втратах інформації і з утриманням в пам'яті провідної лінії у всіх трьох ситуаціях. І, як я думаю зараз, не дуже «захоплюючих», не дуже емоційно значущих. Якщо хоча б одне з «справ» виявиться домінуючим – в його користь зламається вся система.

6. Я часто думаю про мозок так, ніби він — окремий організм, як би «істота в істоту». Мозок охороняє сам себе від того, щоб шквал негативних емоцій не захопив його цілком. Коли я це зрозуміла, то відчула таке відчуття, ніби знайшла перлину.



7. Ще одна таємниця мозку — сни. Найбільшою загадкою мені здається сам факт того, що ми спимо. Міг би мозок влаштуватися так, щоб не спати? Думаю, так. Наприклад, у дельфінів сплять по черзі ліве і праве півкулі... Чим можна пояснити «сни з продовженням» і тому подібні дивацтва? Припустимо, вам не в перший раз сниться якесь дуже гарне, але незнайоме місце — наприклад, місто. Швидше за все, «казкові міста» снів формуються в мозку під впливом книжок, кінофільмів, стають як би постійним місцем мрії. Нас тягне до чогось ще не випробуваного, але дуже хорошому... Або віщі сни — це отримання інформації ззовні, передбачення майбутнього або випадкові збіги?.. Я сама за два тижні до події» з усіма подробицями побачила уві сні смерть моєї матері.

8. Мені завжди хотілося заглянути за межу, за межу, побувати там, де ніхто ще не був, хотілося зрозуміти, що робить людину — людиною.

9. Між іншим, ви знаєте, що у вас в мозку постійно діє детектор помилок? Він нагадує — «ви не вимкнули світло у ванній», звертає вашу увагу на неправильний вираз «синя стрічка» і пропонує іншим відділам мозку його проаналізувати, стрічка-то «синя», але що криється за помилкою — іронія, незнання або недбалість чиєюсь швидкої мови, що видає хвилювання? Ви ж людина, вам треба знати і розуміти не один, а безліч планів.

10. Виявляється, коли хтось каже «після всього пережитого я став зовсім іншим», він абсолютно прав — перебудувалася вся його робота мозку, навіть деякі центри перемістилися. Ми бачимо, як люди мислять, як вогниками спалахують окремі активні клітини, але ще не розшифрували код мислення і не в змозі по картинці на екрані прочитати, про що ви думаєте. Може бути, ніколи і не розшифруємо.

11. Я допускаю, що думка існує окремо від мозку, а він тільки уловлює її з простору і зчитує. Ми бачимо багато чого, що не в змозі пояснити. Я зустрічалася з Вангою — вона читала минуле, бачила майбутнє. За даними Болгарської академії наук, число її справджених передбачень — 80 %. Як у неї це виходило?

12. Прийнято говорити, що у нас задіяні лише 5-7 % мозкових клітин. Особисто я на основі своїх досліджень схильна вважати, що у творчо мислячого розумного осіб працюють майже всі 100 % — але не разом, а як вогники ялинкової гірлянди — по черзі, групами, візерунками.

13. Я виступала, читала лекції, займалася величезною організаційною роботою, але — не жила. Поки у мене не з'явилася чергова надзавдання — доповідь, який дозволив оцінити, скільки зроблено в минулому, і показав, що є сенс у майбутньому. Без надзавдання людське існування позбавлене сенсу. Тварини народжуються, дають життя новим поколінням, потім функція розмноження згасає, і настає смерть. А ми — ми не вмираємо, поки у нас є мета — дочекатися онуків і правнуків, написати книгу, побачити світ, зазирнути у Задзеркалля... Старості не існує, і нічого не закінчується, поки ви самі цього не захочете.

14. Роки забирають все зовнішнє, і з віком душа людська поступово звільняється від покривів і постає у своєму первозданному вигляді. Вже немає потреби подобатися, грати в якісь ігри. Можна бути самою собою, говорити що думаєш і відчуваєш.Нарешті розумієш, що щастя - це те, чим можна прямо сьогодні і зараз поділитися з іншими, щось крихітне, тендітне і страшенно важливо - сьомга по четвергах, якої так любить ласувати приходить домробітниця. Відріз найкращою вовни для дорогої подруги. Теплий автограф на подарованій книзі. Або десять найсмачніших тістечок з французької кондитерської.

15. Ми б'ємося з життям, думаємо: от отримаємо премію, купимо квартиру, машину, завоюємо посаду - то-то будемо задоволені! А запам'ятається навіки інше - як молодий і красивий тато грає на роялі старовинний вальс «Осінній сон», а ти - кружляв, кружляв під музику, немов лист на вітрі ...

Наталія Бехтерєва все життя присвятила вивченню мозку. Незадовго до відходу в кращий світ вона написала наукову роботу «Розумні живуть довго»

Джерело: mirkrasoty.life
Переклала українською мовою 15.04.20 6.54

Как приветствуют друг друга в разных странах мира?
Интересные приветствия народов мира
Если Ты когда-нибудь окажешься в Кении, и кто-то вдруг смачно плюнет в Твою сторону, не спеши сжимать кулаки — с Тобой просто поздоровались. Так проявляют уважение друг к другу в племени камба. А как здороваются в других странах мира...
Собираясь в далекое путешествие, не забудь изучить хотя бы элементарные правила поведения, приняты в той или иной экзотической стране. Уважительное приветствие — первое, что не только обеспечит хорошее настроение Тебе и окружающим, но и поможет обрести новых друзей.
В Гренландии принято «целоваться» носами, прижимая верхнюю губу и нос к лицу (носу, щекам или лбу) другого человека. Правда, такое приветствие приемлемо лишь между близкими, и отнюдь не используется незнакомцами. Встретившись, гренландцы говорят: «Отличная погода!» — даже если на улице –40 °С. Трение носами в качестве приветствия распространено и в Новой Зеландии.
Необычные и оригинальные приветствия в разных странах мира
Если Тебе посчастливится побывать в Тибете, приготовься удивляться: там вместо традиционного украинцу рукопожатия прохожие показывают друг другу языки. Традиция берет начало из IX века, в котором правил царь Ландарма, гонитель буддизма. По преданию, правитель имел черный язык. Тибетцы боялись, что Ландарма может переродиться. Чтобы доказать, что Ты не перерожденный спустя много веков жестокий царь, полагается показать встречному язык.
В кенийском племени масаев перед тем, как подать встречном руку, нужно на нее плюнуть. А еще представители племени могут приветствовать гостей, высоко подпрыгивая. Необычная традиция происходит от военного танца «адуму», в конце которого воины становятся в одну шеренгу и начинают соревнования по прыжкам в высоту.
В Африке до сих пор есть племена (например, зулусы), в которых вместо приветствия используются слова «я тебя вижу».
Если Ты собираешься поздороваться со своими французскими друзьями, не забудь о знаменитом «la bise» — двойном поцелуе в обе щечки. Французы обожают целоваться при встрече и отправлять от одного до пяти воздушных поцелуев.
Филиппинцы проявляют уважение к старшим, наклоняясь и прижимая свой лоб к их правой руке. А если Ты еще и уважительное «Mano Po» ( «Позвольте вашу руку, пожалуйста») скажешь, можешь рассчитывать на особое расположение.
В Лапландии при встрече принято тереться носами. Учти это, если планируешь провести Рождество на родине Санта-Клауса. А вот эскимосы слегка ударяют знакомого по голове и плечах (правда, так здороваются только мужчины).
А если Тебя занесет в Китай, не забудь: там здороваются, кланяясь друг другу с вытянутыми вдоль тела руками, или обмениваются странными для европейца репликами: «Поели ли вы сегодня риса?» «Да, спасибо, а вы?» На самом деле никого не интересует, завтракал ли Ты утром — это просто дань традициям.
У японцев приветствие — целый ритуал. Жители страны восходящего солнца кланяются друг другу. Более того, в Японии есть три разновидности поклонов: «сэкэрэй» — самый низкий поклон, используется для самых почетных гостей; средний — под наклоном 30 °; легкий — под наклоном 15 °, в знак дружеского приветствия. Кланяясь, японцы говорят: «День настал».
Традиционное приветствие в Индии (знаменитое Namaste) выглядит следующим образом: человек соединяет ладони, прижимает руки к груди и слегка наклоняется. Слово «namaste» происходит из древнего санскрита и означает «Я кланяюсь Тебе».
Интересная привычка здороваться существует в Замбезии: там встречному аплодируют, слегка приседая. А вот в Самоа (островная страна в Тихом океане) друзья обнюхивают друг друга.
Традиционное приветствие жителей Ботсваны — «Пула» — переводится как пожелание: «Пусть идет дождь!» Неудивительно, ведь значительную территорию этой африканской страны занимает пустыня Калахари.
В Арабских странах скрещивают руки на груди, а представители некоторых индейских племен снимают обувь при встрече. В Конго протягивают навстречу друзьям руки и дуют на них.
Очень красиво здороваются в Таиланде. Называется такое приветствие «Вай» — ладони складывают вместе и подносят к груди или лицу, слегка наклоняясь.
Необычные и оригинальные приветствия в разных странах мира - фото 12
А если Ты попадешь в гости к монголу, будь на чеку: приглашая в дом незнакомца, хозяева жалуют им хаду — длинный отрезок шелка или хлопка. Возьми ее двумя руками и слегка поклонись. Принять дар одной рукой — верх неуважения.
Необычные и оригинальные приветствия в разных странах мира
https://pustunchik.ua/online-school/etiquette-for-...
Перевела на украинский язык 12.04.20 13.35​

Як вітають один одного в різних країнах світу?
Цікаві привітання народів світу
Якщо Ти коли-небудь опинишся в Кенії, і хтось раптом смачно плюне в Твою сторону, не поспішай стискати кулаки — з Тобою просто привіталися. Так виявляють повагу один до одного племені камба. А як вітаються в інших країнах світу...
Збираючись у далеку подорож, не забудь вивчити хоча б елементарні правила поведінки, прийняті в тій чи іншій екзотичній країні. Шанобливе вітання — перше, що не тільки забезпечить гарний настрій Тобі і оточуючим, але і допоможе знайти нових друзів.
У Гренландії прийнято «цілуватися» носами, притискаючи верхню губу і ніс до обличчя (носа, щоках або лобі) іншої людини. Правда, таке вітання прийнятно лише між близькими, і аж ніяк не використовується незнайомцями. Зустрівшись, гренландці кажуть: «Чудова погода!» — навіть якщо на вулиці -40 °С. Тертя носами в якості привітання поширене і в Новій Зеландії.
Незвичайні і оригінальні привітання в різних країнах світу
Якщо Тобі пощастить побувати в Тибеті, приготуйся дивуватися: там замість традиційного українцю рукостискання перехожі показують один одному мови. Традиція бере початок з IX століття, в якому правив цар Ландарма, гонитель буддизму. За переказами, правитель мав чорний язик. Тибетці боялися, що Ландарма може переродитися. Щоб довести, що Ти не перероджений через багато століть жорстокий цар, покладається показати зустрічному мову.
У кенійському племені масаїв перед тим, як подати зустрічному руку, потрібно на неї плюнути. А ще представники племені можуть вітати гостей, високо підстрибуючи. Незвичайна традиція походить від військового танцю «адуму», в кінці якого воїни стають в одну шеренгу і починають змагання зі стрибків у висоту.
В Африці досі є племена (наприклад, зулуси), в яких замість привітання використовуються слова «я тебе бачу».
Якщо Ти збираєшся привітатися зі своїми французькими друзями, не забудь про знаменитому «la bise» — подвійному поцілунку в обидві щічки. Французи обожнюють цілуватися при зустрічі і відправляти від одного до п'яти повітряних поцілунків.
Філіппінці виявляють повагу до старших, нахиляючись і притискаючи свій лоб до їх правій руці. А якщо Ти ще й шанобливе «Mano Po» ( «Дозвольте вашу руку, будь ласка») скажеш, можеш розраховувати на особливе розташування.
У Лапландії при зустрічі прийнято тертися носами. Запам'ятай це, якщо плануєш провести Різдво на батьківщині Санта-Клауса. А ось ескімоси злегка вдаряють знайомого по голові і плечах (правда, так вітаються тільки чоловіки).
А якщо Тебе занесе в Китай, не забудь: там вітаються, кланяючись один одному з витягнутими уздовж тіла руками, або обмінюються дивними для європейця репліками: «Поїли ви сьогодні рису?» «Так, дякую, а ви?» Насправді нікого не цікавить, чи снідав Ти вранці — це просто данина традиціям.
У японців привітання — цілий ритуал. Жителі країни висхідного сонця вклоняються один одному. Більш того, в Японії є три види поклонів: «сэкэрэй» — найнижчий уклін, використовується для самих почесних гостей; середній — під кутом 30 °; легкий — під кутом 15 °, в знак дружнього привітання. Кланяючись, японці кажуть: «День настав».
Традиційне вітання в Індії (знамените Namaste) виглядає наступним чином: людина з'єднує долоні, притискає руки до грудей і злегка нахиляється. Слово «namaste» походить з давнього санскриту і означає «Я вклоняюсь Тобі».
Цікава звичка вітатися існує в Замбезии: там зустрічному аплодують, злегка присідаючи. А ось в Самоа (острівна країна в Тихому океані) друзі обнюхують один одного.
Традиційне вітання жителів Ботсвани — «Пулу» — перекладається як побажання: «Нехай йде дощ!» Не дивно, адже значну територію цієї африканської країни займає пустеля Калахарі.
В Арабських країнах схрещують руки на грудях, а представники деяких індіанських племен знімають взуття при зустрічі. У Конго простягають назустріч друзям руки і дмуть на них.
Дуже красиво вітаються в Таїланді. Називається таке вітання «Вай» — складають долоні разом і підносять до грудей або особі, злегка нахиляючись.
Незвичайні і оригінальні привітання в різних країнах світу - фото 12
А якщо Ти потрапиш в гості до монголії, будь на чеку: запрошуючи в будинок незнайомця, господарі дарують їм хаду — довгий відрізок шовку або бавовни. Візьми її двома руками і злегка вклонися. Прийняти дар однією рукою — верх неповаги.
Незвичайні і оригінальні привітання в різних країнах світу
https://pustunchik.ua/…/etiqu…/privetstviya-v-raznih-stranah
Переклала на українську мову 12.04.20 13.35

Плакучая ива - дерево из легенд
Ива (верба) — растение чрезвычайно интересное. Она вызывает интерес не только как символ Украины, необычный биологический вид, но и как ритуальное растение.
В предыдущей статье я рассказывал легенду о вербе и калине, неизменных символах нашего государства. Поэтому сейчас я хочу поговорить об интересных характеристиках и фактах, которые удалось исследовать нашим биологам. А потом мы погрузимся в тайны библейской истории и узнаем, почему именно это растение освящают накануне Пасхи.
Верба
Итак, что же сообщают нам ученые:

1. внешний вид растений этой группы очень разнообразен: от деревьев до кустарников;

2. цвет листьев: от зеленого до серо-белого;

3. листочки разнообразных форм: широкие, эллиптические, узкие, длинные, ровные и зубчатые;

4. период цветения у одних видов в начале весны, в других летом;

5. даже вбитый в землю корешок может дать корни и прорасти;

6. большая вариативность названий: ива белая, ломкая, плакучая, миндальная, красная, прутовидная, чернотал, ива бредана, ива ушастая, чернеющая, росистая, лапландская, ползучий тальник.
Верба
Не менее интересную информацию об иве, а именно об одном из ее подвидов — вербе, предоставляет нам христианская традиция. Ты, наверное, слышал «Вербное воскресенье», «освящать вербу», а еще популярное «не я бью, верба бьет ...» Почему же верба? Не береза или дуб, не клен или липа, не осина или ольха? Заинтересовало? =)
Верба
Тогда читай дальше! Евангельское сказание говорит, что, когда Иисус Христос воскресил Лазаря из мертвых, многие поверили, что он действительно Сын Божий. На входе в Иерусалим Иисуса встречало много людей. Они устилали дорогу пальмовыми ветвями и своей одеждой, отмечая Его. Вот почему память об этом событии даже через много сотен лет люди несут в церковь зеленые веточки. А поскольку в нашей среде в это время распускается только верба, покрываясь маленькими листочками, то именно она выбрана для освящения.
Верба
Происходит это за неделю до Пасхи. И называется она Вербной. Такое внимание вербе объясняется еще и тем, что она считается символом весны, плодородия, здоровья, радости и жизни. Кроме того, растение обладает магическими и лечебными свойствами. В народе говорят, что верба может исцелять: снимать головную боль, лечить от бесплодия, залечивать раны, забирать отрицательную энергию.
Верба
Некоторые утверждают, что на Руси использовали вербу для прекращения бури, града, пожаров. Испокон веков она защищала людей, скот, земли от всего злого и нечистого.

https://pustunchik.ua/online-school/biology/botany/tcikave-pro-verbu
Перевела на украинский язык 12.04.20 12.30

Плакуча верба - дерево з легенд
Іва (верба) — рослина надзвичайно цікаве. Вона викликає інтерес не тільки як символ України, незвичайний біологічний вид, але і як ритуальна рослина.
У попередній статті я розповідав легенду про вербу і калину, незмінні символи нашої держави. Тому зараз я хочу поговорити про цікаві характеристики і факти, які вдалося дослідити нашим біологам. А потім ми поринемо в таємниці біблійної історії і дізнаємося, чому саме ця рослина освячують напередодні Великодня.
Верба
Отже, що ж повідомляють нам вчені:

1. зовнішній вигляд рослин цієї групи дуже різноманітний: від дерев до чагарників;

2. колір листя: від зеленого до сіро-білого;

3. листочки різноманітних форм: широкі, еліптичні, вузькі, довгі, рівні та зубчасті;

4. період цвітіння у одних видів на початку весни, в інших влітку;

5. навіть вбитий в землю корінець може дати коріння і прорости;

6. велика варіативність назв: верба біла, ламка, плакуча, мигдальний, червона, прутовидна, чернотал, верба бредина, верба вухата, чорніючий, росиста, лапландська, повзучий тальник.
Верба
Не менш цікаву інформацію про вербу, а саме про один з її підвидів — вербі, надає нам християнська традиція. Ти, напевно, чув «Вербна неділя», «святити вербу», а ще популярний «не я б'ю, верба б'є ...» Чому ж саме верба? Не береза або дуб, клен не чи липа, не осика або вільха? Зацікавило? =)
Верба
Тоді читай далі! Євангельський переказ говорить, що, коли Ісус Христос воскресив Лазаря з мертвих, багато людей повірили, що він дійсно Син Божий. На вході в Єрусалим Ісуса зустрічало багато людей. Вони встеляли дорогу пальмовим гіллям і своїм одягом, відзначаючи Його. Ось чому пам'ять про цю подію навіть через багато сотень років люди несуть до церкви зелені гілочки. А оскільки в нашому середовищі в цей час розпускається тільки верба, покриваючись маленькими листочками, то саме вона обрана для освячення.
Верба
Відбувається це за тиждень до Великодня. І вона називається Вербним. Така увага до цієї рослини пояснюється ще й тим, що вона вважається символом весни, родючості, здоров'я, радості і життя. Крім того, рослина володіє магічними та лікувальними властивостями. У народі кажуть, що вона може зцілювати: знімати головний біль, лікувати від безпліддя, заліковувати рани, забиратимуть негативну енергію.
Верба
Деякі стверджують, що на Русі використовували вербу для припинення бурі, граду, пожеж. Споконвіку вона захищала людей, худобу, землі від усього злого і нечистого.

https://pustunchik.ua/online-school/biology/botany/tcikave-pro-verbu
Переклала на українську мову 12.04.20 12.30

Легенда о вербе и калине - символы Украины
Каждая страна имеет свою символику. Я имею в виду не флаг или государственный герб. Речь идет о несколько других символах...
Глядя на тюльпан, мы почему-то вспоминаем Голландию, кленовый лист напоминает нам Канаду, хризантема - Японию, нарцисс - Китай, лотос - Египет. А какие растения представляют украинцев?
Догадаться не трудно. «Без вербы и калины нет Украины!» Именно эти два растения символизируют наше государство. О них сложены предания, легенды, песни, их прославляют и почитают. Я нашел одну очень интересную легенду о наших национальных символах. Надеюсь она понравится и Тебе!
Легенда о вербе и калине
https://pustunchik.ua/online-school/biology/botany/verba-i-kalyna
Перевела на украинский язык 12.04.20 12.53

Легенда про вербу і калину - символи України
  Кожна країна має свою символіку. Я маю на увазі не прапор або державний герб. Йдеться про кілька інших символах ...
  Дивлячись на тюльпан, ми чомусь згадуємо Голландію, кленовий лист нагадує нам Канаду, хризантема - Японію, нарцис - Китай, лотос - Єгипет. А які рослини представляють українців?
  Не важко здогадатись. «Без верби і калини нема України!» Саме ці дві рослини символізують нашу державу. Про них складені перекази, легенди, пісні, їх прославляють і шанують. Я знайшов одну дуже цікаву легенду про наших національних символах. Сподіваюся вона сподобається і Тобі!
Легенда про вербу і калину
https://pustunchik.ua/online-school/biology/botany/verba-i-kalyna
Переклала українською мовою 12.04.20 12.53

Фестиваль «Битва Цветов» на острове Джерси
Автор:Алла Макарова / 10.06.2018Рубрика:Фестивали и праздники цветов
Добрый день, друзья!
Лето – пора цветения и благоухания!
Неудивительно, что именно в это время во всем мире проводят великолепные и удивительные праздники – Фестивали Цветов.
Каждый из них имеет свою собственную историю, традиции и обычаи, в каждом из них есть своя изюминка и «перчинка».
Сегодня я расскажу вам об одном из самых любимых мероприятий жителей Туманного Альбиона. Это цветочный парад с воинственным названием «Битва Цветов»Немного истории
Сама задумка проведения этого ежегодного парада возникла совершенно случайно.
В далеком 1901 году, 9 августа, на трон Соединенного Королевства Великобритании взошел король Эдуард VII – сын королевы Виктории.
Коронация проводилась, как и полагается, в Лондоне, в Вестминстерском аббатстве.
Но на острове Джерси (который сегодня, к слову, не является частью Великобритании, а считается автономным государством, находящимся под протекцией Объединенного Королевства) в этот день было организовано пышное праздничное шествие, частью которого стал парад цветов.
Это мероприятие имело бешеный успех, все восхищались размахом празднества, поэтому было решено добавить в список британских традиций еще одну – ежегодно, начиная со следующего, 1902 года, во второй четверг августа проводить пышный и яркий Фестиваль Цветов.
Откуда же взялось такое «устрашающее» название парада?
Основной атрибут праздника в первые годы его проведения – повозки, пышно украшенные живыми цветами и композициями из них.
И даже в чопорной Великобритании во все времена находились хулиганы, которые, срывая лепестки с повозок, бросали их в дам, пришедших полюбоваться грандиозным шествием.
Случалось и такое, что какая-нибудь веселая чертовка отвечала своему «обидчику», бросив в него горстью бутонов в отместку. Вот вам и битва!
Как ни странно, именно это название закрепилось за мероприятием до наших дней, хотя в 1962 году на любые хулиганские действия в отношении живых цветов и милых дам были строго настрого запрещены!
От истоков до наших дней
Итак, история «Битвы цветов» берет свое начало в 1902 году.
За 115 лет проведение парада было отменено только на несколько лет. Нетрудно догадаться, каких. Все мы знаем, что две самые кровопролитные войны 20 века – Первая и Вторая Мировая – подкосили многие страны.
В это время многие великолепнейшие парки Европы пришли в упадок, например, Сады Маркессак во Франции.
Неудивительно, что на время проведения военных действий Фестиваль пришлось на время отменить. Хотя, есть данные о том, что даже во время бомбежек нацисткой авиации жители острова старались хоть как-то развеять упаднические настроения и провести этот праздник цветов.
Начиная с 1951 года Парад проводится ежегодно, как и было задумано.
С каждым годом организаторы стремятся внести в мероприятие нечто новое и интересное. Однако суть остается неизменной – цветы, букеты, сказочные декорации и безудержное веселье:
Вообще «Битва цветов» делится на два пышных мероприятия. Первое из них – Парад цветов, который проводится во второй четверг августа. Второе – Лунный парад, время которого наступает вечером в пятницу.
Парад цветов длится всего несколько часов. В шествии участвуют повозки, длина которых может достигать 15 метров. Все они декорированы пышными композициями, составленными из различных видов цветов, в основном из хризантем и астр, выращенных в Нидерландах, Великобритании и на самом острове. Здесь можно увидеть самые замысловатые фигуры из букетов. Организаторы праздника строго следят за тем, чтобы в композициях было использовано не менее 99% живых цветов!
На одной из таких повозок чинно следует победительница местного конкурса красоты – Мисс «Цветочная битва». Сопровождает ее не кто иной, как Мистер «Цветочное сражение». Он, конечно, не является победителем конкурса – каждый год этот пост выбирают кого-нибудь из известных людей.
Шествие во время Парада цветов сопровождается музыкой, танцевальными постановками, акробатическими номерами.
Вечером в пятницу наступает время для второй части праздника. Лунный парад – это час волшебных цветов и великолепных композиций, украшенных сотнями огней, ламп и фонариков, которые делают вечернее шествие поистине завораживающим и мистическим. А для любителей ярких аттракционов и развлечений здесь проводится традиционная ярмарка.
О завершении гуляний возвещает пышный фейерверк.
Фестиваль «Битва цветов» весьма популярен как у местных жителей, так и среди туристов, которые специально приезжают сюда посмотреть на феерическое шоу. Ежегодно Парад собирает не менее 30 тысяч зрителей!
Хотите увидеть великолепный в своем размахе праздник цветов? Непременно отправляетесь на остров Джерси в начале августа. Ну а пока вы можете увидеть все прелести этого фестиваля на фото.
Спасибо за внимание!
С уважением, Алла Макарова.
https://artmaki.su/cvety/festivali-i-prizdniki-cvetov/festival-bitva-cvetov-na-ostrove-dzh.html
Перевела на украинский язык 12.04.20 11.54

Фестиваль «Битва Квітів» на острові Джерсі
Автор:Алла Макарова / 10.06.2018 Рубрика:Фестивалі та свята квітів
Добрий день, друзі!
Літо – пора цвітіння і пахощів!
Не дивно, що саме в цей час у всьому світі проводять чудові і дивовижні свята – Фестивалі Квітів.
Кожен з них має свою власну історію, традиції і звичаї, в кожному з них є своя родзинка і «перчинка».
Сьогодні я розповім вам про один з найулюбленіших заходів жителів Туманного Альбіону. Це квітковий парад з войовничим назвою «Битва Квітів»Трохи історії
Сама задумка проведення цього щорічного параду виникла зовсім випадково.
У далекому 1901 році, 9 серпня, на трон Сполученого Королівства Великобританії зійшов король Едуард VII – син королеви Вікторії.
Коронація проводилася, як і годиться, у Лондоні у Вестмінстерському абатстві.
Але на острові Джерсі (який сьогодні, до речі, не є частиною великої Британії, а вважається автономною державою, перебувають під протекцією Об'єднаного Королівства) в цей день було організовано пишне святкова хода, частиною якого став парад квітів.
Цей захід мав шалений успіх, всі захоплювалися розмахом святкування, тому було вирішено додати в список британських традицій ще одну – щорічно, починаючи з наступного, 1902 року, у другий четвер серпня проводити пишний і яскравий Фестиваль Квітів.
Звідки ж взялося таке страхітливе» назва параду?
Основний атрибут свята в перші роки його проведення – вози, пишно прикрашені живими квітами та композиціями з них.
І навіть в манірною Великобританії в усі часи знаходилися люди, які, зриваючи пелюстки з возів, кидали їх у дам, які прийшли помилуватися грандіозним ходою.
Траплялося й таке, що якась весела чертовка відповідала своєму «кривднику», кинувши в нього жменею бутонів в помсту. Ось вам і битва!
Як не дивно, саме ця назва закріпилася за заходом до наших днів, хоча в 1962 році на будь-які хуліганські дії відносно живих квітів і милих дам були строго настрого заборонені!
Від витоків до наших днів
Отже, історія «Битва квітів» бере свій початок в 1902 році.
За 115 років проведення параду було скасовано лише на кілька років. Неважко здогадатися, яких. Всі ми знаємо, що дві найбільш кровопролитні війни 20 століття – Перша і Друга Світова – підкосили багато країн.
У цей час багато прекрасна парки Європи прийшли в занепад, наприклад, Сади Маркессак у Франції.
Не дивно, що на час проведення військових дій Фестиваль довелося на час скасувати. Хоча, є дані про те, що навіть під час бомбардувань авіації нацистської жителі острова намагалися хоч якось розвіяти занепадницькі настрої і провести це свято квітів.
Починаючи з 1951 року Парад проводиться щорічно, як і було задумано.
З кожним роком організатори прагнуть внести в захід щось нове і цікаве. Однак суть залишається незмінною – квіти, букети, казкові декорації і нестримні веселощі:
Взагалі «Битва квітів» ділиться на два пишних заходи. Перше з них – Парад квітів, який проводиться у другий четвер серпня. Друге – Місячний парад, час якого настає ввечері в п'ятницю.
Парад квітів триває всього кілька годин. У ході беруть участь вози, довжина яких може досягати 15 метрів. Всі вони декоровані пишними композиціями, складеними з різних видів квітів, в основному з хризантем і айстр, вирощених в Нідерландах, Великобританії і на самому острові. Тут можна побачити найбільш хитромудрі фігури з букетів. Організатори свята строго стежать за тим, щоб у композиціях було використано не менше 99% живих квітів!
На одній з таких возів чинно слід переможниця місцевого конкурсу краси – Міс «Квіткова битва». Супроводжує її не хто інший, як Містер «Квіткове бій». Він, звичайно, не є переможцем конкурсу – кожен рік цю посаду обирають кого-небудь з відомих людей.
Хода під час Параду квітів супроводжується музикою, танцювальними постановками, акробатичними номерами.
Увечері в п'ятницю настає час для другої частини свята. Місячний парад – це годину чарівних квітів і чудових композицій, прикрашених сотнями вогнів, ламп і ліхтарів, які роблять вечірня хода воістину чарівним і містичним. А для любителів яскравих атракціонів і розваг тут проводиться традиційний ярмарок.
Про завершення гулянь сповіщає пишний феєрверк.
Фестиваль «Битва квітів» дуже популярний як у місцевих жителів, так і серед туристів, які спеціально приїжджають сюди подивитися на феєричне шоу. Щороку Парад збирає не менше 30 тисяч глядачів!
Хочете побачити чудовий у своєму розмаху свято квітів? Неодмінно відправляєтеся на острів Джерсі на початку серпня. Ну а поки ви можете побачити всі принади цього фестивалю на фото.
Спасибі за увагу!
З повагою, Алла Макарова.
https://artmaki.su/cvety/festivali-i-prizdniki-cvetov/festival-bitva-cvetov-na-ostrove-dzh.html
Переклала на українську мову 12.04.20 11.54

Що може бути краще, позитива від присутності поряд рідних і близьких людей...
Душа співає, ранок, сонечко промінячком ласкає...Чекаю, коли проснуться донька Надія і онученька Аліса... Займусь я вивченням німецької мови, вже більше місяця навчаюсь, корисно і подобається це мені...
Я настрій свій намалювала , а далі море позитива і задоволення від спілкування з ними, цікавих справ і малювання , щоб настрій і в малюнках передать.
Всевишньому безмежно вдячна за себе, рідних і близьких людей!!!
8.04.20 8.44
На фото – квітучий сад.

Сьогодні особливий день,
Благовіщення – святе,
Багато з ним зв язано прикмет,
А саме головне це те, що
Весною надихається
Здоров я і життя.
Повірити, радіти кожній миті.
Всевишнього дякувати,
Сіяти у мир добро – це головне!!!
7.04.20 6.57
На фото – квітуча яблуня в саду.

Цвітуть квіти, гойдаються трава,
Весною ранньою все ожива,
Вітерець техесенько працює,
Повітрячко навколо свіже....
Неймовірно...це краса!!!
Душа співає, почався ранок,
Сонечко яскраво світить,
Усі куточки прогріва...
Всевишній нам подарував життя!!!
6.04.20 9.28
На фото – квітуча алича в саду.

ВЕЧНОЗЕЛЕНОЕ ДЕРЕВО ТУЛЕ

Это вечнозеленое хвойное дерево рода Таксодиум семейства Кипарисовые, которое растёт в мексиканском городе Санта-Мария-дель-Туле (штат Оахака) имеет самый толстый ствол среди всех деревьев в мире.

В 2005 году его ствол составлял 11,62 метра, что несколько больше чем в 1982 году. Высота его 35,4 метров (стало несколько ниже). Дерево растёт в священном месте индейцев и по легенде было посажено жрецом Эхекатля 1400 лет назад.

На самом деле возраст дерева неизвестен и составляет, по различным оценкам, от 1200 до 3000 лет, а по одной из гипотез ему около 6000 лет. Дерево имеет неофициальное прозвище ''Древо жизни'' из-за изображений различных животных, которые якобы можно различить на его стволе.

В 2001 году ''Дерево Туле'' включено в Список всемирного наследия ЮНЕСКО.
https://www.kudatotam.ru/pages/4685
Перевела на украинский язык 3.04.20 6.12

Вічнозелене дерево ТУЛЕ

Це вічнозелене хвойне дерево роду Таксодіум сімейства Кипарисові, яке росте в мексиканському місті Санта-Марія-дель-Туле (штат Оахака) має самий товстий стовбур серед всіх дерев в світі.

У 2005 році його стовбур становив 11,62 метра, що трохи більше ніж в 1982 році. Висота його 35,4 метрів (стало трохи нижче). Дерево росте в священному місці індіанців і за легендою було посаджено жерцем Ехекатля 1400 років тому.

Насправді вік дерева невідомий і становить, за різними оцінками, від 1200 до 3000 років, а за однією з гіпотез йому близько 6000 років. Дерево має неофіційне прізвисько '' Древо життя '' через зображень різних тварин, які нібито можна розрізнити на його стовбурі.

У 2001 році '' Дерево Тулі '' включено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
https://www.kudatotam.ru/pages/4685
Переклала українською мовою 3.04.20 6.12

Гигантская пещера Хан Сон Дунг
https://masterok.livejournal.com/878274.html
За последние несколько лет во Вьетнаме было открыто двадцать новых пещер, в том числе и гигантская пещера Хан Сон Дунг (название можно перевести как «Пещера горной реки»). На самом деле местные племена, живущие в джунглях давно знали об этой пещере, но они ее боялись из-за свистящих звуков, которые издает подземная река, текущая в этой пещере. Мировая общественность узнала об этом чуде природы только в 2009 году, когда группа британских исследователей из Британской ассоциации исследователей пещер (BCRA) осмотрела эту пещеру. Исследования проводились с 10 по 14 апреля 2009 года.
Это пещера Хан Сон Дунг и она претендует на звание самой большой пещеры. Самое настоящее подземное королевство обнаружили в самом сердце джунглей. Огромнейшая сеть пещер, расположившаяся в лесах Вьетнама, оказалась велика настолько, что учёные теперь говорят о самом крупном открытии в истории мировой спелеологии. Проход в Пещеру горной реки, которая пролегает прямо в средине Национального парка, имя которого Пхонг Нха-Ке Банг, открыт был ещё в 2009 году британскими исследователями пещер. Тогда спелеологи решили, что эта пещера составляет всего-то 150 метров в своей длине и 60 метров в ширину. Но, как показали недавние исследования, истинный размах пещеры куда более масштабен.
Пещера была открыта и исследована в апреле 2009 года. Местный фермер водил по пещере британскую экспедицию в апреле. Как рассказали команде исследователей, местные жители знали о пещере еще раньше, но боялись в нее входить. Обнаружили эту пещеру по ветру, которые достаточно хорошо позволяет найти пустоты в породах. Команда спелеологов, почувствовав ветер, решила обследовать эту пещеру.
Вход в пещеру довольно узкий — 10 м в высоту и 30 м в ширину. Через него идет сильный поток воздуха. В пещере всегда стоит шум от подземной реки, которая продолжает свою работу по вымыванию породы. Британские исследователи полагают, что этот ветер на входе и шум реки внутри пещеры могли в прежние времена отпугивать местных жителей от ее детального изучения, тем более, в отсутствие сильных источников освещения. «Это очень большая полость и вы можете услышать шум реки еще при входе. Именно этот шум и производит некоторый отпугивающий эффект», — объяснил спелеолог Адам Спиллан, член британской Исследовательской спелеологической ассоциации.
Начав обследование, они были поражены размерами открытой пещеры! Группа британских исследователей под предводительством Говарда Лимберта четверо суток бродили по залам этого природного чуда. Они сделали вывод, что данная пещера самая большая во Вьетнаме. По их данным пещера Хан Сон Дунг по меньшей мере в пять раз больше, чем пещера Пхонг Нха, которая до сих пор считалась самой большой во Вьетнаме.
После более подробного обследования, спелеологи сообщили, что в этой пещере можно летать на самолете и воздушном шаре! Пока исследовано только 6500 метров протяженности этой пещеры. По мере исследования, спелеологи обнаружили, что пещера расширяется до 80 метров в ширину и до 200 метров в высоту. Именно эти цифры и делают эту пещеру самой большой на Земле! После открытия в 2009 году этого удивительного прохода, внимание к пещере было привлечено колоссальное. Две, следовавшие за самим открытием прохода, экспедиции открыли проходы к целой сети подземных лабиринтов, неописуемая красота которых никак не может быть выражена словами — всё это великолепие нужно только увидеть. Подземное царство не оставит равнодушным даже очень далёких от спелеологии людей.
Удивительно, но некоторые участки царства подземного настолько огромны, что сплошь заросли непролазными лесами и джунглями. В самой пещере настолько разные воздушные массы, что внутри образуются облака. Сталагмиты вьетнамской пещеры достигают 70-метровой высоты. Потоки воды вырезали фантастический орнамент на скалах. Здесь есть и озеро, и настоящие джунгли с разными обитателями. А обитают здесь, насекомые, грызуны, змеи, птицы и даже обезьяны.
Сегодня открыта лишь часть пещерного царства. Ширина подземных коридоров при этом составляет около 100 метров, при том, что и в высоту они достигают 250 метров. Известнейший художник Карстен Петер, который провёл почти две недели под землёй, фотографируя невероятные пещерные пейзажи, был настолько удивлён всем увиденным, что долго не мог описать это словами. В мире существуют гораздо более длинные и более глубокие пещеры, однако, по вышеизложенным параметрам, пещера во Вьетнаме является самой большой.
Вообще, трудно представить себе такую огромную и большую пещеру. Еще труднее представить, как образовалась эта пещера. Подземную реку, глубиной до 200 метров вообще сложно вообразить. Однако, эта пещера существует! Невероятной красоты пейзажи не оставляют равнодушными никого, кто хотя бы одним глазком смог насладиться чудесными подземными красотами. И хотя мы не знаем, сколько ещё удивительного и прекрасного скрывает от нас наша удивительная и полная загадок планета, но те уголки, которые она нам приоткрывает, не перестают восхищать и удивлять.
Фотограф из Мюнхена Карстен Петер, почти две недели проведший под землей в составе британско-немецкой экспедиции в Пещеру горной реки, назвал это время «настоящим вызовом» своему профессионализму, потребовавшим от него максимальной подготовки.
«Я занимался фотографией и спелеологическими исследованиями на протяжении последних 35 лет и посетил так много пещер, что сбился со счета, – рассказывает 52-летний Петер. – Но это, безусловно, самая уникальная и необычная пещера из всех, что я когда-либо видел. Увидеть пещеру настолько огромную, что внутри нее поместился целый лес, – это было потрясающе!»
Два с половиной миллиона лет назад подземная река, несущая свои воды под горой, взялась за обустройство своих личных «покоев». Слабый известняк крепился, сколько мог, но не устоял… Река получила свои роскошные апартаменты с огромными «окнами» с видом на небеса. Так образовалась самая большая в мире и, наверняка, одна из самых прекрасных пещер — Hang Son Doong.
А в небольших ячейках в известняке можно найти уникальный пещерный жемчуг. Он растете в лужицах влаги сам по себе и, хотя и не переливается благородным перламутром, чрезвычайно ценится: ведь встречается он очень редко.
Благодаря смешению воздушных масс разной температуры облака образуются даже под землей. Река Рао Туонг за много веков создала в твердых горных породах туннели. Во время засушливых месяцев река превращается в небольшой ручей. Но когда начинается сезонное наводнение, река опять становится огромной. В некоторых местах подземная река выходит на поверхность земли.
Там, где в пещеру пробивается достаточно света, известняковые уступы покрыты сплошным ковром нежной зелени. Небольшие углубления в известняке наполнены пещерным жемчугом. Этот редкий вид жемчуга растет сам в лужах известковой воды. Его состав мало отличается от жемчуга, который производят моллюски, но он не имеет красивого перламутрового блеска. Тем не менее, это редкое природное явление, привлекающее спелеологов.
Вслед за растениями в пещеру спускаются не только насекомые и змеи, но даже обезьяны и птицы. Пещеры связаны друг с другом в гигантскую сеть. Во время сезона дождей эти пещеры заполняются водой, становясь недоступными для исследователей.
Сад Кактусов — гигантские сталагмиты, в лучах света похожи на каменные кактусы. Группа британских исследователей под предводительством Говарда Лимберта четверо суток бродили по залам этого природного чуда. Они сделали вывод, что данная пещера — самая большая во Вьетнаме.
Перевела на украинский язык 2.04.20 11.42

Гігантська печера Хан Сон Дунг
https://masterok.livejournal.com/878274.html
За останні кілька років у В'єтнамі було відкрито двадцять нових печер, в тому числі і гігантська печера Хан Сон Дунг (назву можна перекласти як «Печера гірської річки»). Насправді місцеві племена, що живуть в джунглях давно знали про цю печеру, але вони її боялися за свистячих звуків, які видає підземна річка, що тече в цій печері. Світова громадськість дізналася про це диво природи тільки в 2009 році, коли група британських дослідників з Британської асоціації дослідників печер (BCRA) оглянула цю печеру. Дослідження проводилися з 10 по 14 квітня 2009 року.
Це печера Хан Сон Дунг і вона претендує на звання самої великої печери. Саме справжнє підземне королівство виявили в самому серці джунглів. Величезна мережа печер, яка розташувалася в лісах В'єтнаму, виявилася настільки велика, що вчені тепер говорять про самому великому відкритті в історії світової спелеології. Прохід в Печеру гірської річки, яка пролягає прямо в середині Національного парку, ім'я якого Пхонг Нха-Ке Банг, був відкритий ще в 2009 році британськими дослідниками печер. Тоді спелеологи вирішили, що ця печера складає всього 150 метрів в своїй довжині і 60 метрів в ширину. Але, як показали недавні дослідження, справжній розмах печери куди більш масштабний.
Печера була відкрита і досліджена в квітні 2009 року. Місцевий фермер водив по печері британську експедицію в квітні. Як розповіли команді дослідників, місцеві жителі знали про печері ще раніше, але боялися в неї входити. Виявили цю печеру за вітром, які досить добре дозволяє знайти порожнечі в породах. Команда спелеологів, відчувши вітер, вирішила обстежити цю печеру.
Вхід в печеру досить вузький — 10 м у висоту і 30 м в ширину. Через нього йде сильний потік повітря. В печері завжди стоїть шум від підземної річки, яка продовжує свою роботу по вимиванню породи. Британські дослідники вважають, що цей вітер на вході і шум річки всередині печери могли в колишні часи відлякувати місцевих жителів від її детального вивчення, тим більше, у відсутність сильних джерел освітлення. «Це дуже велика порожнину і ви можете почути шум річки ще при вході. Саме цей шум і виробляє певний відлякуючий ефект», — пояснив спелеолог Адам Спіллан, член британської Дослідницької спелеологічної асоціації.
Почавши обстеження, вони були вражені розмірами відкритої печери! Група британських дослідників під керівництвом Говарда Лимберта четверо діб бродили по залах цього природного дива. Вони зробили висновок, що дана печера найбільша у В'єтнамі. За їх даними печера Хан Сон Дунг щонайменше в п'ять разів більше, ніж печера Пхонг Нха, яка досі вважалася найбільшою у В'єтнамі.
Після більш детального обстеження, спелеологи повідомили, що в цій печері можна літати на літаку і повітряній кулі! Поки досліджено тільки 6500 метрів протяжності цієї печери. По мірі дослідження, спелеологи виявили, що печера розширюється до 80 метрів в ширину і до 200 метрів у висоту. Саме ці цифри і роблять цю печеру найбільшою на Землі! Після відкриття у 2009 році цього дивного проходу, увагу до печери було залучено колосальне. Дві, що слідували за самим відкриттям проходу, експедиції відкрили проходи до цілої мережі підземних лабіринтів, невимовна краса яких ніяк не може бути виражена словами — все це пишність треба тільки побачити. Підземне царство не залишить байдужим навіть дуже далеких від спелеології людей.
Дивно, але деякі ділянки підземного царства настільки величезні, що суцільно заросли непролазними лісами і джунглями. В самій печері настільки різні повітряні маси, що утворюються всередині хмари. Сталагміти в'єтнамської печери досягають 70-метрової висоти. Потоки води вирізали фантастичний орнамент на скелях. Тут є і озеро, і справжні джунглі з різними мешканцями. А живуть тут, комахи, гризуни, змії, птахи і навіть мавпи.
Сьогодні відкрита лише частина печерного царства. Ширина підземних коридорів при цьому складає близько 100 метрів, при тому, що і у висоту вони досягають 250 метрів. Відомий художник Карстен Петер, який провів майже два тижні під землею, фотографуючи неймовірні печерні пейзажі, був настільки здивований всім побаченим, що довго не міг описати це словами. У світі існують набагато більш довгі і глибокі печери, однак, з вищевикладеним параметрами, печера у В'єтнамі є найбільшою.
Взагалі, важко уявити собі таку величезну і велику печеру. Ще важче уявити, як утворилася ця печера. Підземну річку, глибиною до 200 метрів взагалі складно уявити. Однак, ця печера існує! Неймовірної краси пейзажі не залишають байдужими нікого, хто хоча б одним оком зміг насолодитися чудовими підземними красотами. І хоча ми не знаємо, скільки ще дивного і прекрасного приховує від нас наша дивовижна і повна загадок планета, але ті куточки, які вона нам відкриває, не перестають захоплювати і дивувати.
Фотограф з Мюнхена Карстен Петер, майже два тижні провів під землею у складі британсько-німецької експедиції в Печеру гірської річки, назвав цей час «справжнім викликом» своєму професіоналізму, вимагала від нього максимальної підготовки.
«Я займався фотографією і спелеологическими дослідженнями протягом останніх 35 років і відвідав так багато печер, що збився з рахунку, – розповідає 52-річний Петер. – Але це, безумовно, сама унікальна і незвичайна печера з усіх, що я коли-небудь бачив. Побачити печеру настільки величезний, що всередині вмістився цілий ліс, – це було приголомшливо!»
Два з половиною мільйони років тому підземна річка, що несе свої води під горою, взялася за облаштування своїх особистих покоїв». Слабкий вапняк кріпився, скільки міг, але не встояв... Річка отримала свої розкішні апартаменти з величезними вікнами з видом на небеса. Так утворилася найбільша в світі і, напевно, одна з найкрасивіших печер — Hang Son Doong.
А в невеликих осередках у вапняку можна знайти унікальний печерні перли. Він ростете в калюжках вологи сам по собі і, хоча і не переливається благородним перламутром, надзвичайно цінується: адже він зустрічається дуже рідко.
Завдяки змішування повітряних мас різної температури хмари утворюються навіть під землею. Річка Рав Туонг за багато століть створила в твердих гірських породах тунелі. Під час посушливих місяців річка перетворюється в невеликий струмок. Але коли починається сезонна повінь, ріка знову стає величезною. В деяких місцях підземна річка виходить на поверхню землі.
Там, де в печеру пробивається достатньо світла, вапнякові уступи вкриті суцільним килимом ніжної зелені. Невеликі поглиблення у вапняку наповнені печерним перлами. Цей рідкісний вид перлів росте сам в калюжах вапняної води. Його складу мало відрізняється від перлів, який виробляють молюски, але він не має гарного перламутрового блиску. Тим не менш, це рідкісне природне явище, яке привертає спелеологів.
Слідом за рослинами в печеру спускаються не тільки комахи і змії, але навіть мавпи і птахи. Печери пов'язані один з одним в гігантську мережу. Під час сезону дощів ці печери заповнюються водою, стаючи недоступними для дослідників.
Сад Кактусів — гігантські сталагміти, в променях світла схожі на кам'яні кактуси. Група британських дослідників під керівництвом Говарда Лимберта четверо діб бродили по залах цього природного дива. Вони зробили висновок, що дана печера — найбільша у В'єтнамі.
Переклала на українську мову 2.04.20 11.42

Самая удивительная птица из Южной Америки
https://grimnir74.livejournal.com/12047524.html
Вау, это большая птица! Именно так реагирует большинство людей, когда они впервые видят южноамериканскую гарпию, и абсолютно неважно, где — на картинки или вживую. Массивная птица действительно огромна, при этом всем своим внешним видом она как будто бы говорит: «Тебе лучше не связываться со мной, детка, я ем таких, как ты, на завтрак».
Южноамериканская гарпия настолько своеобразна, что с одной стороны она выглядит как человек в костюме птицы, вызывая эффект «зловещей долины». С другой стороны, пернатое похоже на покемона (пожалуйста, скажите нам, что глядя на птицу вы тоже в ней видите покемона). Тогда как с третьей стороны она напоминает нечто, что могло храниться в одной из клеток где-то в Зоне 51, где существо оказалось после крушения какого-нибудь инопланетного корабля.Южноамериканская гарпия — это громадная птица, обитающая в основном в тропических лесах Южной Америки.
Отметим, что фотографии с гарпиями невероятно популярны в Интернете, так, один из постов с величественной птицей смог собрать в Reddit более 91 600 голосов менее чем за 20 часов. В то же время та же картинка получила более 120 тысяч просмотров на Imgur, за тот же временной период.Некоторые люди считают, что южноамериканские гарпии похожи на людей в костюмах птиц.
Южноамериканские гарпии — самые крупные и мощные хищники, встречающиеся в тропических лесах по всему миру. Более того, они являются одним из самых крупных видов орлов на планете Земля. Их размах крыльев может достигать 224 сантиметров, правда весят они всего 3,8-9 кг.
Гарпии обычно живут в верхнем слое тропического равнинного леса. В мире осталось менее 50 тысяч особей. Основные причины этого — уничтожение лесов в районах гнездования гарпий, а также особенности размножения: пара обычно выращивает только одного птенца раз в 2–3 года. В Бразилии южноамериканская гарпия также известна под другим названием — королевский ястреб.
Основной пищей гарпии являются ленивцы, обезьяны и другие млекопитающие, второстепенной — рептилии и крупные птицы. В частности, в их рацион входят агути, носухи, опоссумы, броненосцы, муравьеды, змеи диаметром до 5 см, ящерицы (в том числе тейиды) и амфисбены; среди птиц — краксы, кариамы, попугаи-ара и другие. Гарпии охотятся и на цепкохвостых дикобразов, у которых почти нет врагов среди хищников. Из деревень гарпии иногда таскают кур, кошек, поросят и ягнят.
Перевела на украинский язык 1.04.20 8.54


Найдивовижніший птах з Південної Америки
https://grimnir74.livejournal.com/12047524.html
Вау, це великий птах! Саме так реагує більшість людей, коли вони вперше бачать південноамериканську гарпию, і абсолютно неважливо, де — на картинки або наживо. Масивна птах справді величезна, при цьому всім своїм зовнішнім виглядом вона ніби говорить: «Тобі краще не зв'язуватися зі мною, дитино, я їм таких, як ти, на сніданок».
Південноамериканська гарпія настільки своєрідна, що з одного боку вона виглядає як людина в костюмі птиці, викликаючи ефект «зловісної долини». З іншого боку, пернате схоже на покемона (будь ласка, скажіть нам, що дивлячись на птицю ви теж в ній бачите покемона). Тоді як з третьої сторони вона нагадує щось, що могло зберігатися в одній з клітин десь в Зоні 51, де істота виявилося після аварії якогось інопланетного корабля.Південноамериканська гарпія — це величезна птах, що мешкає в основному в тропічних лісах Південної Америки.
Зазначимо, що фотографії з гарпиями неймовірно популярні в Інтернеті, так, один з постів з величною птахом зміг зібрати в Reddit більше 91 600 голосів менше ніж за 20 годин. Водночас та ж картинка отримала понад 120 тисяч переглядів на Imgur, за той же часовий період.Деякі люди вважають, що південноамериканські гарпії схожі на людей в костюмах птахів.
Південноамериканські гарпії — самі великі і потужні хижаки, що зустрічаються в тропічних лісах по всьому світу. Більше того, вони є одним з найбільш великих видів орлів на планеті Земля. Їх розмах крил може досягати 224 сантиметрів, правда важать вони всього 3,8-9 кг.
Гарпії зазвичай живуть у верхньому шарі тропічного рівнинного лісу. У світі залишилося менше 50 тисяч особин. Основні причини цього — знищення лісів у районах гніздування гарпій, а також особливості розмноження: пара зазвичай вирощує тільки одного пташеняти раз в 2-3 року. У Бразилії південноамериканська гарпія також відома під іншою назвою — королівський яструб.
Основною їжею гарпії є лінивці, мавпи та інші ссавці, другорядною — рептилії і великі птахи. Зокрема, в їх раціон входять агути, носухи, опосуми, броненосці, мурахоїди, змії діаметром до 5 см, ящірки (у тому числі тейиды) і амфисбены; серед птахів — кракси, кариамы, папуги-ара та інші. Гарпії полюють і на цепкохвостых дикобразів, у яких майже немає ворогів серед хижаків. З сіл гарпії іноді тягають курей, котів, поросят і ягнят.
Переклала на українську мову 1.04.20 8.54

НЕОБЫЧНЫЕ ДОМА МИРА

[url]https://www.livemaster.ru/topic/693443-neobychnye-doma-mira[/url]
Мы все привыкли, что наши дома, это строения прямоугольной формы с прямоугольными дверями и прямоугольными окнами. Любой, глядя на подобные сооружения, сможет уверенно сказать, что это здание является домом или местом, где проживают люди. Но есть люди, которые подходят к постройке дома творчески, на планете много уникальных и необычных домов которые привлекают внимание. У этих домов необычная форма и элементы, оригинальный стиль и особенности, они бывают причудливыми, смешными, странными.
Предлагаю Вам подборку из 50 наиболее необычных и экстравагантных домов в мире.
1. Дом самолет в Коста-Рике.
2. Дом в традиционном африканском стиле. Сделан он из природных материалов: стены из камня, раствор из песка, почвы и навоза, крыша сделана из веток.
3. Экодом построенный по технологии, которую разработал американский архитектор Майк Рейнольдс из Нью-Мексико.
4. Гелиодом, биоклиматический солнечный дом, был построен в местечке Косвиллер недалеко от Страсбурга (Восточная Франция) в 2011 году. Дом представляет собой огромные трёхмерные солнечные часы. Он поставлен под определённым углом по отношению к движению солнца, поэтому в жаркие летние месяца в доме всегда тень и прохлада, а осенью, зимой и весной солнце на небе расположено ниже и светит прямо в большие окна, согревая дом внутри.
5. В городе Зальцбург (Австрия) находиться дом, который очень напоминает автомобиль 70-х годов. Однако, это вполне жилой дом, где можно жить круглогодично, так как в нём есть отопление, вентиляция, канализация и другие коммуникации. Это проект архитектора Маркуса Фогльрайтера.
6. Дом - клубника в Бразилии.
7. Дом летающая тарелка в Теннесси, США. Один из наиболее старых домов в форме космических кораблей, построенный еще в 1970. Идея построить именно такой дом пришла после просмотра знаменитого фильма «Звездные войны». Он окрашен в белый цвет и имеет достаточно большие размеры – 25 метров в диаметре. Дом имеет всего один этаж, но при этом в доме есть все удобства для полноценной жизни в нем на протяжении всего года. Дом отапливается, есть электричество, вода. Вход находится на уровне 5 метров от уровня земли, куда можно подняться по лестнице, сделанной в общем стиле.
8. Дом для загородного отдыха построен на территории заповедника Гриметон в Швеции. Дом смонтирован на вершине холма в лесном окружении, из его комнат открывается живописный вид на природу и находящееся внизу озеро. У него есть три спальни, кухня-столовая и гостиная с камином.
9. Дома в Исландии.
10. Дом в Австралии собран из небольших панелей разных размеров, напоминающих пазл. При этом часть деталей намеренно забыли собрать, чтобы позволить прохожим заглянуть внутрь дома.
11. Дом расположенный в Индианаполисе, штат Индиана.
12. Дом леденец для корейской семьи. Полосатые малиновые фасады домика для одной семьи Lollipop House ярко выделяются на фоне серо-белых соседних построек. Конструкция дома общей площадью 102, 98 м организована вокруг центральной лестницы, которая связывает между собой семь различных пространств. Учебная комната, гостиная, кухня и столовая, спальни родителей и детей, игровая и гостевая комнаты.
13. Дом ракушка, построенный мексиканским архитектором Октавио Окампо в виде ракушки на берегу океана. В строительстве применялись природные материалы, собранные на пляже. Внутри ракушки – 5500 кв. футов жилья и ни одного прямого угла.
15. Разработанный испанским архитектором, дом на пляже форма которого является ярким символом океанской волны.
16. Необычный дом FabLab House площадью 75 квадратных метров был создан сотрудниками Института передовой архитектуры Каталонии. Основным материалом стали сосновые фанерные панели и цельная древесина. Каркас выполнен из сборных элементов, и его можно собрать в другом месте за 15 дней. FabLab House предназначен для проживания четырех человек. Сверху на нем расположены дождевые накопители, устройство контроля температуры и настраиваемые фотогальванические панели. Дом полностью обеспечивает себя электроэнергией, а переизбыток копится для пасмурных дней. Необычная форма специально создана в виде параболоида для Мадрида для максимально эффективного сбора солнечной энергии в течение всего года.
17. Дом в Ванкувере.
18. Дом камень в Португалии. Этот дом был сооружен еще в 1974 году, между двумя очень огромными валунами и привлекает массу туристов со всего мира.
19. Этот сказочный дом принадлежит индийскому чемпиону по крокету Сачину Тендулкару и находится в пригороде Мумбаи. Дом в виде спиральной изогнутой ракушки от студии дизайна Senosiain Arquitectos был возведен с использованием специальной бетонной смеси и стальной проволоки. Благодаря своим неповторимым изгибам дом выглядит очень волшебно и напоминает чем-то сказочный домик.
20. Дом Shell House расположен Нагано, Япония. Вилла с оболочкой овальной формы построена в самом сердце лесного массива. Структура его, кажется, парит над землей подобно космическому кораблю. Этот дом площадью 329 квадратных метров (3541 квадратных футов) имеет центральную систему управления, которая позволяет управлять всем механическим и электрическим оборудованием с помощью всего трех кнопок. Системы отопления пола сводит к минимуму расход тепловой энергии.
21. Пляжный дом в Лас Ломас в Перу. Этот многоплановый дом для семейного отдыха построен у тихого океана на небольшом каменном холме на высоте 48 метров над уровнем моря.
22. Дом в Голландии
23. Дом автобус в Колорадо.
24. Дома в Корее.
25. Дом в Сингапуре.
26. Лесной дом в Норвегии.
27. Дом пузырь. Необычный дом фэшн-дизайнера Пьера Кардена (Pierre Cardin) под названием Maison Bulle, который находится на французском курорте Канн (Cannes). Все началось с того, что в 80-х годах Пьер Карден хотел приобрести дом на Французской Ривьере. Его внимания привлек тогда еще строящий дом для одного французского капиталиста. После смерти предпринимателя, Карден выкупил строительную площадку и вместе с архитектором Антти Ловагом (Antti Lovag), который исповедует идеи органической архитектуры, вдохновляемой природными формами и образами, превратил дом в такое необычное "пузырчатое" сооружение.
28. Дом недалеко от Одессы.
29. Дом-рояль со скрипкой в Китае. Этот «музыкальный» дом находится в Китайском городе Хуайнань. Огромная скрипка служит входом в здание и в ней находится эскалатор для подъема в «рояль». Выполнено строение из прозрачного и черного стекла. В здании находится выставочный комплекс, в котором демонстрируются планы улиц и районов города.
30. Дом в Канаде. Эти деревянные сферы могут быть подвешены на дерево, мост или даже утес... Доступ в дом осуществляется по спиральной дестнице или по подвесному мостику. Система канатов удерживает дом в постоянном положении, заменяя фундамент здания, хотя можно убрать нижний якорь и покачаться...
31. Дом в Японии.
32. Дом оркестр. Этот дом находится в Дрездене, Германия. Называется Neustadt Kunsthofpassage. Водостоки на этом доме сделаны так, что когда идет дождь - играет музыка.
33. Дома в деревне Кандован высечены прямо в скалах, в каждой скале по дому. Возраст этого дома превышает 700 лет.
34. Во французском городе Гренобле появился необычный жилой дом Quai de la Graille. Здание выделяют деревянные балконы органической формы, которые напоминают древесные грибы. Стандартная прямоугольная форма здания выполнена из гладкого белого цемента с закругленными углами, а окна прямоугольной формы разбросаны по фасаду в хаотичном порядке.
35. Дом в Лондоне, бывшая водонапорная башня. Первоначальная конструкция была возведена еще в 1877 году. Впоследствии, в 2008 году постройка была приобретена архитекторами для последующей трансформации за 395 тысяч фунтов стерлингов. Частью роскошной резиденции стали толстые стены, огромный стальной бак для воды и, конечно же, великолепный фасад в стиле венецианской готики. Постройка возвышается на 30 метров и привлекает внимание каждого, кто оказывается рядом с этой диковинкой.
36. 4 января в немецком городе Абенсберг в Баварии состоялось торжественное открытие «Башни Хундертвассера». Башня – одно из последних архитектурных творений Фриденсрайха Хундертвассера, реализовать которое удалось лишь спустя 10 лет после его смерти. Башня построена по заказу местной пивоварни «Kuhlbauer», насчитывающей более 700 лет в своей истории.
37. Дом в Японии.
38. Дом-отель в Чили "Волшебная Гора".
39. Необыкновенный дом на манговой ферме в Таиланде.
40. Дом в Голландии.
41. Дом в пещере Фестус, Миссури
Эта пещера к югу от Сент-Луиса, которая использовалась в качестве роликового катка и концертного зала, впоследствии была переделана в огромный современный семейный дом, площадь дома130 квадратных метров.
42. Пиратский дом.
43. Дом-ананас в Шотландии.
44. Дом на реке Дрина в Сербии.
45. " Угольный дом" в Нагано. В доме оборудована гостиная, обеденная зона, две спальни, комната для учебы и чайная комната, которую разместили в башне.
46. Дом-испытание. Япония
В пригороде Токио расположен так называемый «Комплекс обратимой судьбы», который включает в себя девять домиков. Внутри домов все непривычно для обычного человека — все предметы и комнаты находятся не на своих местах. По замыслу архитектора, такие сложности не только бодрят, но и способствуют пробуждению инстинктов — удлиняют жизнь.
47. Дом в Беверли Хилз.
48. Дом-кактус. Голландия
Этот причудливый дом в Роттердаме превращает садоводство в простое и приятное занятие — выступающие части создают большие террасы, разнообразные формы и изгибы позволяют освещать растения с разных углов.
49. Дом-корабль.
50. Дом в Огайо, построен в 1986 году. Корабль был построен в 1924 году в Мичигане и списан в декабре 1981 года.
[url]https://www.livemaster.ru/topic/693443-neobychnye-...
Перевела на украинский язык 31.03.20 15.30


НЕЗВИЧАЙНІ БУДИНКИ СВІТУ
https://www.livemaster.ru/topic/693443-neobychnye-doma-mira[/url]
Ми всі звикли, що наші будинки, це будівлі прямокутної форми з прямокутними дверима і прямокутними вікнами. Будь-хто, дивлячись на подібні споруди, зможе впевнено сказати, що ця будівля є домом чи місцем, де проживають люди. Але є люди, які підходять до будівництва будинку творчо, на планеті багато унікальних і незвичайних будинків які привертають увагу. У цих будинків незвичайна форма і елементи, оригінальний стиль і особливості, вони бувають химерними, смішними, дивними.
Пропоную Вам підбірку з 50 найбільш незвичайних і екстравагантних будинків у світі.
1. Будинок літак в Коста-Ріці.
2. Будинок в традиційному африканському стилі. Зроблений він з природних матеріалів: стіни з каменю, розчин з піску, грунту і гною, дах зроблений з гілок.
3. Екодім побудований за технологією, яку розробив американський архітектор Майк Рейнольдс з Нью-Мексико.
4. Гелиодом, біокліматичний сонячний будинок був побудований в містечку Косвиллер недалеко від Страсбурга (Східна Франція) в 2011 році. Будинок являє собою величезні тривимірні сонячні години. Він поставлений під певним кутом по відношенню до руху сонця, тому в жаркі літні місяці в домі завжди тінь і прохолода, а восени, взимку і навесні сонце на небі розташоване нижче і світить прямо в великі вікна, зігріваючи будинок всередині.
5. У місті Зальцбург (Австрія) перебувати будинок, який дуже нагадує автомобіль 70-х років. Однак, це цілком житловий будинок, де можна жити цілий рік, так як в ньому є опалення, вентиляція, каналізація та інші комунікації. Це проект архітектора Маркуса Фогльрайтера.
6. Будинок - полуниця в Бразилії.
7. Будинок літаюча тарілка в Теннессі, США. Один з найбільш старих будинків у формі космічних кораблів, побудований ще в 1970 році. Ідея побудувати саме такий будинок прийшла після перегляду знаменитого фільму «Зоряні війни». Він пофарбований у білий колір і має досить великі розміри – 25 метрів в діаметрі. Будинок має всього один поверх, але при цьому в будинку є всі зручності для повноцінного життя в ньому на протязі всього року. Будинок опалюється, є електрика, вода. Вхід знаходиться на рівні 5 метрів від рівня землі, куди можна піднятися по сходах, зробленої в загальному стилі.
8. Будинок для заміського відпочинку побудований на території заповідника Гриметон в Швеції. Будинок змонтований на вершині пагорба в лісовому оточенні, з його кімнат відкривається мальовничий вид на природу і знаходиться внизу озеро. У нього є три спальні, кухня-їдальня і вітальня з каміном.
9. Будинки в Ісландії.
10. Будинок в Австралії зібраний з невеликих панелей різних розмірів, що нагадують пазл. При цьому частина деталей навмисно забули зібрати, щоб дозволити перехожим заглянути всередину будинку.
11. Будинок розташований в Індіанаполісі, штат Індіана.
12. Будинок льодяник для корейської сім'ї. Смугасті малинові фасади будинку для однієї сім'ї Lollipop House яскраво виділяються на тлі сіро-білих сусідніх будівель. Конструкція будинку загальною площею 102, 98 м організована навколо центральної сходи, яка пов'язує між собою сім різних просторів. Навчальна кімната, вітальня, кухня і їдальня, спальні батьків і дітей, ігрова та гостьова кімнати.
13. Будинок черепашка, побудований мексиканським архітектором Октавіо Окампо у вигляді мушлі на березі океану. У будівництві застосовувалися природні матеріали, зібрані на пляжі. Всередині черепашки – 5500 кв. футів житла і жодного прямого кута.
15. Розроблений іспанським архітектором, будинок на пляжі форма якого є яскравим символом океанської хвилі.
16. Незвичайний будинок FabLab House площею 75 квадратних метрів був створений співробітниками Інституту передової архітектури Каталонії. Основним матеріалом стали соснові фанерні панелі і цілісна деревина. Каркас виконаний зі збірних елементів, і його можна зібрати в іншому місці за 15 днів. FabLab House призначений для проживання чотирьох осіб. Зверху на ньому розташовані дощові накопичувачі, пристрій контролю температури і настроювані фотогальванічні панелі. Будинок повністю забезпечує себе електроенергією, а надлишок накопичується для похмурих днів. Незвичайна форма спеціально створена у вигляді параболоїда для Мадрида для максимально ефективного збору сонячної енергії протягом всього року.
17. Дім у Ванкувері.
18. Будинок камінь в Португалії. Цей будинок був споруджений ще у 1974 році, між двома величезними валунами і приваблює масу туристів зі всього світу.
19. Цей казковий будинок належить індійському чемпіону з крокету Сачину Тендулкару і знаходиться в передмісті Мумбаї. Будинок у вигляді спіральної зігнутої черепашки від студії дизайну Senosiain Arquitectos був зведений з використанням спеціальної бетонної суміші і сталевого дроту. Завдяки своїм неповторним вигинів будинок виглядає дуже чарівно і нагадує чимось казковий будиночок.
20. Будинок Shell House розташований Нагано, Японія. Вілла з оболонкою, овальної форми побудована у самому серці лісового масиву. Структура його, здається, ширяє над землею подібно космічному кораблю. Цей будинок площею 329 квадратних метрів (3541 квадратних футів) має центральну систему управління, яка дозволяє керувати всім механічним та електричним обладнанням за допомогою трьох кнопок. Системи опалення підлоги зводить до мінімуму витрату теплової енергії.
21. Пляжний будинок в Лас Ломас в Перу. Цей багатоплановий будинок для сімейного відпочинку побудований у тихого океану на невеликому кам'яному пагорбі на висоті 48 метрів над рівнем моря.
22. Будинок в Голландії
23. Будинок автобус в Колорадо.
24. Будинки в Кореї.
25. Будинок у Сінгапурі.
26. Лісовий будинок в Норвегії.
27. Будинок міхур. Незвичайний будинок фешн-дизайнера П'єра Кардена (Pierre Cardin) під назвою Maison Bulle, який знаходиться на французькому курорті Канн (Cannes). Все почалося з того, що у 80-х роках П'єр Карден хотів придбати будинок на Французькій Рив'єрі. Його увагу привернув тоді ще будує будинок для одного французького капіталіста. Після смерті підприємця, Карден викупив будівельний майданчик і разом з архітектором Антті Ловагом (Antti Lovag), який сповідує ідеї органічної архітектури, яку надихають природними формами та образами, перетворив будинок в таке незвичайне "пузырчатое" споруда.
28. Будинок недалеко від Одеси.
29. Будинок-рояль зі скрипкою в Китаї. Цей «музичний» будинок знаходиться в Китайському місті Хуайнань. Величезна скрипка служить входом в будівлю і в ній знаходиться ескалатор для підйому в «рояль». Виконано будова з прозорого і чорного скла. У будівлі знаходиться виставковий комплекс, у якому демонструються плани вулиць і районів міста.
30. Будинок в Канаді. Ці дерев'яні сфери можуть бути підвішені на дерево, міст або навіть скеля... Доступ у будинок здійснюється за спіральної дестнице або по підвісному містку. Система канатів утримує будинок в постійному положенні, замінюючи фундамент будівлі, хоча можна прибрати нижній якір і покачатися...
31. Будинок в Японії.
32. Будинок оркестр. Цей будинок знаходиться в Дрездені, Німеччина. Називається Neustadt Kunsthofpassage. Водостоки на цьому будинку зроблені так, що коли йде дощ - грає музика.
33. Будинки в селі Кандован висічені прямо в скелях, у кожній скелі по дому. Вік цього будинку перевищує 700 років.
34. У французькому місті Греноблі з'явився незвичайний житловий будинок Quai de la Graille. Будівля виділяють дерев'яні балкони органічної форми, які нагадують деревні гриби. Стандартна прямокутна форма будівлі виконана з гладкого білого цементу з закругленими кутами, а вікна прямокутної форми розкидані по фасаду в хаотичному порядку.
35. Будинок в Лондоні, колишня водонапірна вежа. Первісна конструкція була зведена ще в 1877 році. Згодом, у 2008 році споруда була придбана архітекторами для подальшої трансформації за 395 тисяч фунтів стерлінгів. Частиною розкішної резиденції стали товсті стіни, величезний сталевий бак для води і, звичайно ж, чудовий фасад в стилі венеціанської готики. Споруда височить на 30 метрів і привертає увагу кожного, хто опиняється поряд з цією дивиною.
36. 4 січня в німецькому місті Абенсберг в Баварії відбулося урочисте відкриття «Вежі Хундертвассера». Вежа – одне з останніх архітектурних творінь Фріденсрайха Хундертвассера, реалізувати яку вдалося лише через 10 років після його смерті. Вежа побудована за замовленням місцевої пивоварні «Kuhlbauer», що нараховує понад 700 років у своїй історії.
37. Будинок в Японії.
38. Будинок-готель в Чилі "Чарівна Гора".
39. Незвичайний будинок на мангової фермі в Таїланді.
40. Будинок в Голландії.
41. Будинок в печері Фестус, Міссурі
Ця печера на південь від Сент-Луїса, яка використовувалася в якості роликового ковзанки і концертного залу, згодом була перероблена у величезний сучасний сімейний будинок, площа дома130 квадратних метрів.
42. Піратський будинок.
43. Будинок-ананас в Шотландії.
44. Будинок на річці Дріна в Сербії.
45. "Вугільний дім" в Нагано. В будинку обладнана вітальня, їдальня, дві спальні, кімнати для навчання та чайна кімната, яку розмістили у вежі.
46. Будинок-випробування. Японія
У передмісті Токіо розташований так званий «Комплекс оборотної долі», який включає в себе дев'ять будиночків. Всередині будинків все незвично для звичайної людини — всі предмети і кімнати знаходяться не на своїх місцях. За задумом архітектора, такі труднощі не тільки бадьорять, але і сприяють пробудженню інстинктів — подовжують життя.
47. Будинок у Беверлі Хілз.
48. Будинок-кактус. Голландія
Цей химерний будинок в Роттердамі перетворює садівництво в просте і приємне заняття — виступаючі частини створюють великі тераси, різноманітні форми і вигини дозволяють висвітлювати рослини з різних кутів.
49. Будинок-корабель.
50. Будинок в Огайо, побудований у 1986 році. Корабель був побудований в 1924 році в Мічигані і списаний в грудні 1981 року.
[url]https://www.livemaster.ru/topic/693443-neobychnye-doma-mira[/url]
Переклала на українську мову 31.03.20 15.30

НАСТОЛЬКО ФАНТАСТИЧЕСКИЕ ПЕЙЗАЖИ, ЧТО ВЫ НЕ ПОВЕРИТЕ В ТО, ЧТО ОНИ ЕСТЬ НА ЗЕМЛЕ.
Мы все стремимся к звездам, нам интересны другие миры, мы хотим изучать их. Однако многие даже не догадываются о том, сколько всего невероятного, фантастического, завораживающего и удивительного есть на нашей планете. Здесь такие пейзажи, что невольно ощущаешь себя где-то далеко за пределами Галактики и кажется, что сейчас вон из-за той странной скалы выйдут не менее странные инопланетяне.
https://tainyvselennoi.ru/blog
1. Бисти Бадлендс 18 000 га пустынных земель, расположенных в округе Сан-Хуан в США, штата Нью-Мексико.
2.
3.
4. Пункайки, Новая Зеландия – так называемые"блинные скалы"
5. Мрамор Моки – железооксидные шарики, штат Юта, США.
6. Хофсос, Исландия – базальтовые столбы.
7.
8. Черный пляж Вик, Исландия.
9. Гейзер Флай находится в засушливой пустыне-солончаке Блэк-Рок американского штата Невада, США, на высоте 1230 м над уровнем моря, в тридцати километрах от города Геррлах.
Интересно, что это творение дело рук человеческих, а дорисовала картину уже сама природа. Здесь век назад проходили бурильные работы (то ли нефть искали, то ли воду), но добурились до источника с кипящей водой. Отверстие забросили, но вода уже нашла путь к выходу и теперь на этом месте кипящий фонтан, который постоянно бьет в небо огромной струей и разноцветные скалы, которые стали такими из-за вымываемых водой минералов.
10.
11. Вода гейзера чрезвычайно сильно насыщена полезными минеральными веществами, которые обогащают её, проходя через различные слои геологических пород. Растворённые минералы, появляясь на поверхности, вступают в реакцию с находившимися там веществами, взаимодействуют с ними и приобретают тот или иной цвет и оттенок, а затем, скапливаясь вокруг источника, затвердевают и начинают нарастать друг на друга, довольно быстро формируя три небольших скалы, которые с каждым годом значительно увеличиваются в размерах.
12. Каньон Антилопы – каньон, расположенный на юго-западе США, на севере Аризоны, рядом с городом Пейдж, неподалеку от границы с Ютой, в 240 км от Большого каньона. Каньон получил своё название, благодаря рыже-красным стенам, напоминающим шкуру антилопы.
13.
14. Ленские столбы, Якутия
15. Каменный лес, Китай.
16. Цинги-де-Бемараха – странные минеральные леса, заповедник расположенный примерно в 80 километрах от западного побережья Мадагаскара.
17. Тафони – по одной из версий – это выветриваемые ветром и вымываемые водой полости. Однако споры об их происхождении еще идут. Это очень красиво!
18. Камушки в отверстиях тафони, пляж Бин Холлоу Стейт, Калифорния, США.
19. Кольца Лизеганга – концентрические кольца или ритмически перемежающиеся полосы, возникающие в результате периодического осаждения каких-либо соединений. Widemouth Bay, Корнуолл, Англия.
20. Национальный парк, Новый Южный Уэльс, Австралия.
21. Paria Canyon-Vermilion, Аризона, Юта, США.
22. Норт-У́ист – остров в архипелаге Внешние Гебриды, Шотландия.
23. Аш По Каньон, Нью-Мексико, США.
24.
25. Национальный парк Петрифайд-Форест – один из национальных парков США. Расположен в штате Аризона, между городами Навахо и Холбрук. Представляет собой одно из самых крупных мест нахождения окаменелых деревьев.
26.
И еще немного из серии "Природа лучший инженер"
27.
28.
29.
30.
31
32.
33.
Источник: https://fishki.net/2875450.
Перевела на украинский язык 31.03.20 15.32


НАСТІЛЬКИ ФАНТАСТИЧНІ ПЕЙЗАЖІ, ЩО ВИ НЕ ПОВІРИТЕ В ТЕ, ЩО ВОНИ Є НА ЗЕМЛІ.
Ми всі прагнемо до зірок, нам цікаві інші світи, ми хочемо вивчати їх. Однак багато хто навіть не здогадуються про те, скільки всього неймовірного, фантастичного, чаруючого і дивного є на нашій планеті. Тут такі краєвиди, що мимоволі відчуваєш себе десь далеко за межами Галактики і здається, що зараз он з-за тої дивної скелі вийдуть не менш дивні інопланетяни.
https://tainyvselennoi.ru/blog
1. Бісті Бадлендс 18 000 га пустельних земель, розташованих в окрузі Сан-Хуан в США, штату Нью-Мексико.
2.
3.
4. Пункайки, Нова Зеландія – так звані"млинцеві скелі"
5. Мармур Моки – железооксидные кульки, штат Юта, США.
6. Хофсос, Ісландія – базальтові стовпи.
7.
8. Чорний пляж Вік, Ісландія.
9. Гейзер Флай знаходиться у посушливій пустелі-солончаку Блек-Рок американського штату Невада, США, на висоті 1230 м над рівнем моря, в тридцяти кілометрах від міста Геррлах.
Цікаво, що це творіння справа рук людських, а домалювала картину вже сама природа. Тут століття тому проходили бурильні роботи (нафта шукали, то воду), але добурілісь до джерела з киплячою водою. Отвір закинули, але вода вже знайшла шлях до виходу і тепер на цьому місці киплячий фонтан, який постійно б'є в небо потужним струменем і різнокольорові скелі, які стали такими через вимиваються водою мінералів.
10.
11. Вода гейзера надзвичайно сильно насичена корисними мінеральними речовинами, які збагачують її, проходячи через різні шари геологічних порід. Розчинені мінерали, з'являючись на поверхні, що вступають у реакцію з розташованими там речовинами, взаємодіють з ними і набувають той чи інший колір і відтінок, а потім, збираючись навколо джерела, тверднуть і починають наростати один на одного, досить швидко формуючи три невеликі скелі, які з кожним роком значно збільшуються в розмірах.
12. Каньйон Антилопи – каньйон, розташований на південно-заході США, на півночі Арізони, поруч з містом Пейдж, неподалік від кордону з Ютою, в 240 км від Великого каньйону. Каньйон отримав свою назву, завдяки рудо-червоним стін, нагадує шкуру антилопи.
13.
14. Ленські стовпи, Якутія
15. Кам'яний ліс, Китай.
16. Цинги-де-Бемараха – дивні мінеральні лісу, заповідник розташований приблизно в 80 кілометрах від західного узбережжя Мадагаскару.
17. Тафони – за однією з версій – це выветриваемые вітром і вимиваються водою порожнини. Однак суперечки про їх походження ще йдуть. Це дуже красиво!
18. Камінчики в отворах тафони, пляж Бін Холлоу Стейт, Каліфорнія, США.
19.Кільця Лізеганга - концентричні кільця або ритмічно перемежовуються смуги, що виникають в результаті періодичного осадження будь-яких з'єднань. Widemouth Bay, Корнуолл, Англія.
20. Національний парк, Новий Південний Уельс, Австралія.
21. Paria Canyon-Vermilion, Арізона, Юта, США.
22. Норт-Уіст - острів в архіпелазі Зовнішні Гебріди, Шотландія.
23. Аш За Каньйон, Нью-Мексико, США.
24.
25. Національний парк Петріфайд-Форест - один з національних парків США. Розташований в штаті Арізона, між містами Навахо і Холбрук. Є одним з найбільших місць знаходження скам'янілих дерев.
26.
І ще трохи з серії "Природа кращий інженер"
27.
28.
29.
30.
31
32.
33.
Джерело: https://fishki.net/2875450.
Переклала українською мовою 31.03.20 15.32

Камелии дивные – цветы поднебесные...
https://artmaki.su/cvety/neobychnye-cvety/kamelii-divnye-cvety-podnebesnye.html
Автор:Алла Макарова / 24.03.2019
Рубрика:Необычные цветы
Приветствую, друзья мои!
Япония – самобытная страна, островное государство и, как результат, совершенно уникальная культура! Сколько прекрасных произведений искусства подарила нам Страна Восходящего Солнца!
И сколько чудес природы принесла она на земли европейцев!
Мы уже говорили о Лотосе – японском чуде природы, о Глицинии – редком цветке… И сегодня наша героиня – коренная японка по имени Камелия Японская. Встречайте!
Прекраснее рубинов драгоценных,
Багряный шелк камелий незабвенных,
Изысканный и томный идеал
В тени восточных храмов расцветал…
Многоликая азиатская красавица
Камелия Японская принадлежит к семейству Чайные, но сразу скажу – чай из ее листьев и цветов не заваривают.

Это исключительно декоративный цветок. А вот любимый многими согревающий напиток готовят из листочков ее близкой родственницы – Камелии Китайской (собственно говоря, это и есть растение Чай или Чайный куст).

Существует достаточно много сортов Камелии Японской: одни представляют собой невысокие кустарники, другие вырастают высотой до 10-11 метров!

Цветы могут быть самого разного цвета – от чисто-белого до насыщенного малинового или бордового.

И самое главное – каждый из них имеет особое символичное значение для японцев!

Вы слышали про Ханакотоба? Это ни что иное, как японский язык цветов! Так вот, на этом языке Камелия красная означает любовь, белая – ожидание, желтая – страстное желание, стремление.
От истоков до наших дней
Красивые цветы Камелии Японской известны с самых древних времен, в Японии и в Китае они встречаются в дикой природе, в Европе активно культивируются с 18 века, и, кстати, весьма успешно – к концу 19 столетия появилось несколько десятков новых сортов, каждый из которых представлял миру совершенно новую форму бутона и окрас лепестков.
Название «Камелия» произошло от имени чешского ботаникам Георга Иозефа Камела.
Сегодня Камелия – еще и популярное женское имя, которое олицетворяет женственность, доброту, красоту, утонченность, мягкость характера. К сожалению, не могу точно сказать, что было раньше– название цветка или женское имя…
Интересные цветы Камелии Японской неизменно привлекают взгляды:
Поверхность листьев глянцевая, окрас – ярко-зеленый. Размер листочков – до 8 сантиметров в длину и до 6 сантиметров в ширину. Форма – овальная, заостренная к кончику.
Цветы поражают разнообразием форм и окрасов. Есть белые, желтые, бледно и ярко розовые, алые, малиновые, темно-бордовые. Встречаются сорта с пышными махровыми или гладкими лепестками, размер бутонов в некоторых сортах достигает 15 сантиметров!
Деревца или кустарники с достаточно густой кроной, в оранжереях, зимних садах в высоту могут доходить до 2-3 метров, а вот в комнатных условиях редко вырастают выше 1,5 метров.
Необычный прекрасный цветок может украсить и ваш подоконник – главное четко следовать советам успешных цветоводов!
Камелия Японская в комнатном горшочке
Итак, приступаем к выращиванию Камелии Японской в домашних условиях. Сразу скажу, в отличие от Протеи, которая не отличается особой требовательностью к уходу, наша сегодняшняя героиня хорошо растет только при соблюдении некоторых условий:
На открытой земле на свежем воздухе или в хорошо оборудованном зимнем саду Камелию лучше высаживать рядом со стеной, каким-нибудь высоким растением или забором.
Освещенность. Одно из самых важных условий появления роскошных цветов на кустарнике – продолжительность светового дня не менее 12-14 часов. Конечно, в обычных комнатных условиях добиться этого весьма проблематично, а вот в оранжерее вполне реально. Еще один важный момент – раннее утреннее солнце может повредить молодые бутоны, поэтому старайтесь не сажать Камелию с восточной стороны.
Грунт. Лучше всего купить готовый грунт в магазине. Выбирайте смесь для комнатных растений – Азалий – она как нельзя лучше подходит и для все видов Камелии Японской. Если подходящей смесь в магазине не оказалось, можно приготовить ее самостоятельно – берем песок, торф, дерновую землю и листовой грунт (пропорции 1*1*1*2).
Полив. Камелия не переносит излишнюю влажность грунта, поэтому будьте внимательны и аккуратны во время полива. К слову, чтобы создать идеальные условия для роста растения желательно добавлять в отстоенную поливочную воду немного лимонного сока для увеличения кислотности почвы.
Уход во время цветения. В отличие от многих других растений Камелия цветет в зимнее время. В период появления и распусканию бутонов горшок с растением ни в коем случае нельзя поворачивать, переставлять, двигать, переносить – вот такая особенность ухода! Если не выполнять его, то растение может резко сбросить все бутоны и даже листья!
Размножение. Камелии выращивают из семян (такие кустарники зацветут не раньше, чем через 7-8 лет после прорастания) или черенков.
Ну а теперь по традиции я предлагаю полюбоваться на эти красивые необычные цветы!
Наслаждайтесь!
ШЕЛКОВЫЕ КАМЕЛИИ
Спасибо за внимание!

С уважением, Алла Макарова.
Перевела на украинский язык 31.03.20 13.31


Камелії чудові квіти піднебесну...
https://artmaki.su/cvety/neobychnye-cvety/kamelii-divnye-cvety-podnebesnye.html
Автор:Алла Макарова / 24.03.2019
Рубрика:Незвичайні квіти
Вітаю, друзі мої!
Японія – самобутня країна, острівна держава і, як результат, абсолютно унікальна культура! Скільки прекрасних творів мистецтва подарувала нам Країна Висхідного Сонця!
І скільки чудес природи принесла вона на землі європейців!
Ми вже говорили про Лотосі – японському диво природи, про Гліцинії – рідкісному квітці... І сьогодні наша героїня – корінна японка по імені Камелія Японська. Зустрічайте!
Прекрасніше рубінів дорогоцінного,
Багряний шовк камелій незабутніх,
Вишуканий і томний ідеал
У тіні східних храмів розквітало...
Багатолика азіатська красуня
Камелія Японська належить до сімейства Чайних, але відразу скажу – чай з листя і квітів не заварюють.

Це виключно декоративний квітка. А от улюблений багатьма зігріваючий напій готують з листочків її близької родички – Камелії Китайської (власне кажучи, це і є рослина Чай або Чайний кущ).

Існує досить багато сортів Камелії Японської: одні представляють собою невисокі чагарники, інші виростають заввишки до 10-11 метрів!

Квіти можуть бути самого різного кольору – від чисто-білого до насиченого малинового або бордового.

І найголовніше – кожен з них має особливе символічне значення для японців!

Ви чули про Ханакотоба? Це ні що інше, як японська мова квітів! Так от, на цій мові Камелія червоний означає любов, біла – очікування, жовта – пристрасне бажання, прагнення.
Від витоків до наших днів
Красиві квіти Камелії Японської відомі з найдавніших часів, в Японії і в Китаї вони зустрічаються в дикій природі, в Європі активно культивуються з 18 століття, і, до речі, досить успішно – до кінця 19 століття з'явилося кілька десятків нових сортів, кожен з яких представляв світу абсолютно нову форму бутона і забарвлення пелюсток.
Назва «Камелія» походить від імені чеського ботанікам Георга Йозефа Камела.
Сьогодні Камелія – ще й популярне жіноче ім'я, яке уособлює жіночність, доброту, красу, витонченість, м'якість характеру. На жаль, не можу точно сказати, що було раніше– назва квітки або жіноче ім'я...
Цікаві квіти Камелії Японської незмінно привертають погляди:
Глянсова поверхня листя, забарвлення – яскраво-зелений. Розмір листочків – до 8 сантиметрів в довжину і до 6 сантиметрів завширшки. Форма – овальна, загострена до кінчика.
Квіти вражають різноманітністю форм і забарвлень. Є білі, жовті, блідо і яскраво рожеві, червоні, малинові, темно-бордові. Зустрічаються сорти з пишними махровими або гладкими пелюстками, розмір бутонів в деяких сортах досягає 15 сантиметрів!
Дерева або чагарники з досить густою кроною, в оранжереях, зимових садах у висоту можуть доходити до 2-3 метрів, а ось в кімнатних умовах рідко виростають вище 1,5 метрів.
Незвичайний прекрасний квітка може прикрасити ваш підвіконня – головне чітко дотримуватися порад успішних квітникарів!
Камелія Японська у кімнатному горщику
Отже, приступаємо до вирощування Камелії Японської в домашніх умовах. Відразу скажу, на відміну від Протеї, яка не відрізняється особливою вимогливістю до догляду, наша сьогоднішня героїня добре росте тільки при дотриманні деяких умов:
На відкритій землі на свіжому повітрі або в добре обладнаному зимовому саду Камелію краще висаджувати поруч зі стіною, якимось високим рослиною або парканом.
Освітленість. Одне з найважливіших умов появи розкішних квітів на чагарнику – тривалість світлового дня не менше 12-14 годин. Звичайно, в звичайних кімнатних умовах домогтися цього вельми проблематично, а от в оранжереї цілком реально. Ще один важливий момент – раннє ранкове сонце може пошкодити молоді бутони, тому намагайтеся не садити Камелію з східної сторони.
Грунт. Краще всього купити готовий грунт в магазині. Вибирайте суміш для кімнатних рослин – Азалій – вона як не можна краще підходить для всіх видів Камелії Японської. Якщо підходящої суміш в магазині не виявилося, можна приготувати її самостійно – беремо пісок, торф, дернову землю і листової грунт (пропорції 1*1*1*2).
Полив. Камелія не переносить зайву вологість ґрунту, тому будьте уважні і обережні під час поливу. До речі, щоб створити ідеальні умови для росту рослини бажано додавати в отстоенную поливну воду трохи лимонного соку для збільшення кислотності грунту.
Догляд під час цвітіння. На відміну від багатьох інших рослин Камелія цвіте в зимовий час. В період появи і розпускання бутонів горщик з рослиною ні в якому разі не можна повертати, переставляти, рухати, переносити – ось така особливість догляду! Якщо не виконувати його, то рослина може різко скинути всі бутони і навіть листя!
Розмноження. Камелії вирощують з насіння (такі чагарники зацвітуть не раніше, ніж через 7-8 років після проростання) або живців.
Ну а тепер по традиції я пропоную помилуватися на ці красиві незвичайні квіти!
Насолоджуйтесь!
ШОВКОВІ КАМЕЛІЇ
Спасибі за увагу!

З повагою, Алла Макарова.
Переклала на українську мову 31.03.20 13.31

Плавучий дом архитектора на озере Юнион
https://effectivehouse.com/article/215/plavuchiy-dom-arhitektora-na-ozere-yunion.html
Некоторое время назад мы писали о плавучем доме в Лондоне, который был построен на барже. Сегодня хочется написать о плавучем доме несколько иного типа, а именно полноценном жилом доме простроенном на пантоне.

Плавучая часть дома была изготовлена в Ванкувере, там были изготовлены и все структурные и несущие части дома. После этого пантон был перемещен в судоремонтные верфи Сиэтла, где и проходили основные работы по строительству жилой части дома. После окончания работ готовый дом был отбуксирован к его постоянному месту стоянки на озере Юнион. Плавучие дома Сиэтла довольно разношерстны и, находясь в непосредственной близости друг от друга, тем не менее не выдержаны в схожем архитектурном стиле. Это дает некоторую свободу при проектировании нового строения. Однако не стоит увлекаться этой свободой, так как нужно не упускать из вида где будет находится дом, стоит сохранить некоторую связь с местом стоянки и его историей. Дополнительные ограничения на проектирование плавучего дома накладываются ограниченными размерами пантона, на котором строится дом.

Изначально была задумка выполнить дом в ремесленном стиле, однако после продолжительных прогулок по окрестностям стало очевидно, что стиль более уместен береговым зданиям. Плавучее же здание будет более уместно выглядеть будучи выполненным схожим с плавучим лодочным гаражом или мастерской. Эта большая коробчатая конструкция более характерна для здешних мест, что создает некоторую историческую связь с местом на котором находится дом. К концу строительства подрядчик начал называть здание "плавучим консервным заводом". Схожести со складским строением дому добавляют решетки, включая решетку вокруг винтовой лестницы ведущей на террасу на крыше дома. Вертикальная обвязка напоминает обрешетку загружаемых на баржи грузов в порту. В то же время, деревянная обшивка добавляет тепла индустриальному фасаду.

Внутренняя планировка первого этажа открытая с лестницей на одном косоуре в центре помещения. Благодаря ажурной конструкции лестницы она не мешает просматривать помещение на всю глубину и не разделяет его. Фасад выходящий на озеро выполнен из полностью остекленных сдвигающихся вверх секционных ворот, похожих на гаражные, открывая роскошный вид на озеро.

Второй уровень полностью посвящен приватным помещениям - двум спальням и ванным комнатам. Чтобы сохранить приватность частной жизни жильцов, на соседние дома выходят лишь небольшие окна-иллюминаторы, а большие окна выходят на озеро. Размер дома позволил разместить в доме отдельную прачечную и гостевой санузел.
Плавучий дом на озере Юнион - вид со стороны озера.
Задний фасад дома, индустриального вида винтовая лестница на террасу на крыше дома.
Зарешеченная винтовая лестница.
Вход в дом.
Большая площадь остекления жилой комнаты на первом этаже максимально полно использует роскошный вид на озеро.
Гостиная с поднятыми секционными дверьми.
Ажурная конструкция лестницы на второй этаж не закрывает и не разделяет визуально жилое пространство первого этажа дома.
Кухня в открытом пространстве первого этажа.
На втором этаже разместились приватные помещения.
Одна из спален на втором этаже дома
Ванная комната в плавучем доме.
Ванная комнат с окном иллюминатором на первом этаже дома.
Ванна главной спальни плавучего дома.
Небольшая площадка для гольфа на крыше дома.
Все фотографии: https://effectivehouse.com/article/215/plavuchiy-dom-arhitektora-na-ozere-yunion.html
Перевела на украинский язык 28.03.20 14.31


Плавучий будинок архітектора на озері Юніон
https://effectivehouse.com/article/215/plavuchiy-dom-arhitektora-na-ozere-yunion.html
Деякий час тому ми писали про плавучому будинку в Лондоні, який був побудований на баржі. Сьогодні хочеться написати про плавучому будинку дещо іншого типу, а саме повноцінне житловому будинку простроенном на пантон.

Плавуча частина будинку була виготовлена у Ванкувері, там були виготовлені і всі структурні та несучі частини будинку. Після цього пантон був переміщений в судноремонтні верфі Сіетла, де й відбувалися основні роботи з будівництва житлової частини будинку. Після закінчення робіт готовий будинок був відбуксований до його постійного місця стоянки на озері Юніон. Плавучі будинки Сіетла досить різношерсті і, перебуваючи в безпосередній близькості один від одного, тим не менш не витримані у схожому архітектурному стилі. Це дає деяку свободу при проектуванні нового будови. Проте не варто захоплюватися цією свободою, так як потрібно не упускати з виду де буде знаходиться будинок, варто зберегти деяку зв'язок з місцем стоянки і його історією. Додаткові обмеження на проектування плавучого будинку накладаються обмеженими розмірами пантона, на якому будується будинок.

Спочатку була задумка виконати будинок в ремісничому стилі, однак після тривалих прогулянок по околицях стало очевидно, що стиль доречний береговим спорудам. Плавуче ж будівля буде більш доречно виглядати будучи виконаним схожим з плавучим човновим гаражем або майстерні. Ця велика коробчата конструкція більш характерна для тутешніх місць, що створює деяку історичну зв'язок з місцем на якому знаходиться будинок. До кінця будівництва підрядник почав називати будинок "плавучим консервним заводом". Схожість зі складським будовою дому додають решітки, включаючи решітку навколо гвинтових сходів що ведуть на терасу на даху будинку. Вертикальна обв'язка нагадує решетування завантажуються на баржі вантажів у порту. У той же час, дерев'яна обшивка додає тепла індустріальному фасаду.

Внутрішнє планування першого поверху відкрита з драбиною на одному косоуре в центрі приміщення. Завдяки ажурної конструкції сходів вона не заважає переглядати приміщення на всю глибину і не поділяє його. Фасад виходить на озеро виконаний з повністю засклених рухомих вгору секційних воріт, схожих на гаражні, відкриваючи розкішний вид на озеро.

Другий рівень повністю присвячений приватним приміщень - двох спалень і ванних кімнат. Щоб зберегти приватність особистого життя мешканців, на сусідні будинки виходять лише невеликі вікна-ілюмінатори, а великі вікна виходять на озеро. Розмір будинку дозволив розмістити в будинку окрему пральню і гостьовий санвузол.Плавучий будинок на озері Юніон - вид з боку озера.
Задній фасад будинку, промислового типу гвинтові сходи на терасу на даху будинку.
Загратована гвинтові сходи.
Вхід в будинок.
Велика площа скління житлової кімнати на першому поверсі максимально повно використовує розкішний вид на озеро.
Вітальня з піднятими секційними дверима.
Ажурна конструкція сходів на другий поверх не закриває і не поділяє візуально житловий простір першого поверху будинку.
Кухня у відкритому просторі першого поверху.
На другому поверсі розмістилися приватні приміщення.
Одна зі спалень на другому поверсі будинку
Ванна кімната в плавучому будинку.
Ванна кімнат з вікном ілюмінатором на першому поверсі будинку.
Ванна головної спальні плавучого будинку.
Невеликий майданчик для гольфу на даху будинку.
Всі фотографії: https://effectivehouse.com/article/215/plavuchiy-dom-arhitektora-na-ozere-yunion.html
Переклала українською мовою 28.03.20 14.31

​Ювелирные изделия от американского дизайнера Джея Стронгуотера

Джей Стронгуотер (Jay Strongwater), настоящее имя Джей Фейнберг (Jay Feinberg), родился в 1960 году, - американский дизайнер и ювелир.
Стронгуотер (Strongwater) - это английская версия девичьей фамилии его матери, Старквассер (Starkwasser). Он пошел в Школу Дизайна в Род-Айленде, прежде чем начал заниматься ювелирным искусством, когда учился на втором курсе. К 22 годам его произведения уже продавались в Neiman's, Bloomingdales, I Magnin и Bonwit Teller.
Джей Стронгуотер начинал свою карьеру как ювелир - в 1981 году он создал небольшую коллекцию бижутерии. Молодого дизайнера почти сразу же заметил Оскар де ля Рента, и уже на следующий год украшения от Jay Strongwater появились в Vogue и Harper's Bazaar. Это позволило Джею открыть свою первую студию на 39-й авеню в Нью-Йорке, а его ювелирные изделия начали свое восхождение на мировые подиумы.
Однако постепенно мода на использование драгоценностей во время показов проходит - кутюрье предпочитают обходиться более дешевыми версиями украшений или вовсе без них. Понимая это, в 1994 году Джей Стронгуотер выпускает коллекцию рамок для фотографий!
"Я сделал несколько подарков для своих друзей, и они им так понравились, что все в один голос заявили: ты должен сделать коллекцию!" - рассказывал дизайнер позже.
В своей работе он впервые использует ювелирные техники для создания предметов интерьера: ювелирные сплавы олова, бронзы и меди, покрытие цветной эмалью в технике Фаберже и инкрустация полудрагоценными камнями и кристаллами Swarovski. Он уделяет одинаковое внимание как лицевой, так и тыльной стороне изделий, что впоследствии становится его знаком качества и визитной карточкой. Благодаря бешеному успеху коллекции рамок, Стронгуотер разрабатывает концепцию "Ювелирные украшения для дома". Он начинает создавать мелкие предметы интерьера: подсвечники, шкатулки, вазы, фигурки животных - милые драгоценные безделушки, которые, кажется, оживают в руках.
В 2004 году его коллекция предметов для дамской сумочки в стиле золотой эпохи Голливуда - компактные зеркальца, флаконы для духов, футляры для помад - была выбрана в качестве подарков номинантам церемонии вручения наград Американской Киноакадемии "Оскар".
Коллекции Jay Strongwater включают в себя также крупные предметы интерьера: столики, ширмы, бра, зеркала, часы. Некоторые изделия выпускаются ограниченным тиражом от 100 до 300 экземпляров. Изделия от Jay Strongwater коллекционируют многие знаменитости, среди них: сэр Элтон Джон, Опра Винфри, Кейт Бланшет, Халли Берри, Том Хэнкс, Мадонна и другие.
Подарок к празднику ...Чародей ювелирного искусства Joy Strongwater
https://lovers-of-art.livejournal.com/643838.html
Перевела на украинский язык 28.03.20 6.51
Ювелірні вироби від американського дизайнера Джея Стронгуотера
Джей Стронгуотер (Jay Strongwater), справжнє ім'я Джей Фейнберг (Jay Feinberg), народився в 1960 році, - американський дизайнер і ювелір.
Стронгуотер (Strongwater) - це англійська версія дівочого прізвища її матері, Старквассер (Starkwasser). Він пішов у Школу Дизайну в Род-Айленді, перш ніж почав займатися ювелірним мистецтвом, коли навчався на другому курсі. До 22 років його твори вже продавалися в Neiman's, Bloomingdales, I Magnin і Bonwit Teller.
Джей Стронгуотер починав свою кар'єру як ювелір - в 1981 році він створив невелику колекцію біжутерії. Молодого дизайнера майже відразу ж помітив Оскар де ля Рента, і вже на наступний рік прикраси від Jay Strongwater з'явилися в Vogue і Harper's Bazaar. Це дозволило Джею відкрити свою першу студію на 39-й авеню в Нью-Йорку, а його ювелірні вироби почали своє сходження на світові подіуми.
Однак поступово мода на використання коштовностей під час показів проходить - кутюр'є воліють обходитися більш дешевими версіями прикрас або зовсім без них. Розуміючи це, в 1994 році Джей Стронгуотер випускає колекцію рамок для фотографій!
"Я зробив кілька подарунків для своїх друзів, і вони їм так сподобалися, що всі в один голос заявили: ти повинен зробити колекцію!" - розповідав дизайнер пізніше.
У своїй роботі він вперше використовує ювелірні техніки для створення предметів інтер'єру: ювелірні сплави олова, бронзи та міді, покриття кольоровою емаллю в техніці Фаберже і інкрустація напівдорогоцінним камінням і кристалами Swarovski. Він приділяє однакову увагу як лицьової, так і тильній стороні виробів, що згодом стає його знаком якості та візитною карткою. Завдяки скаженого успіху колекції рамок, Стронгуотер розробляє концепцію "Ювелірні прикраси для дому". Він починає створювати дрібні предмети інтер'єру: свічники, шкатулки, вази, фігурки тварин - милі дорогоцінні дрібнички, які, здається, оживають у руках.
У 2004 році його колекція предметів для дамської сумочки в стилі золотої епохи Голлівуду - компактні дзеркальця, флакони для парфумів, футляри для помад - була обрана в якості подарунків номінантів церемонії вручення нагород Американської Кіноакадемії "Оскар".
Колекції Jay Strongwater включають в себе також великі предмети інтер'єру: столики, ширми, світильники, дзеркала, годинники. Деякі вироби випускаються обмеженим тиражем від 100 до 300 примірників. Вироби від Jay Strongwater колекціонують багато знаменитостей, серед них: сер Елтон Джон, Опра Вінфрі, Кейт Бланшет, Халлі Беррі, Том Хенкс, Мадонна та інші.
Подарунок до свята ...Чародій ювелірного мистецтва Joy Strongwater
https://lovers-of-art.livejournal.com/643838.html
Переклала на українську мову 28.03.20 6.51

​Удивительный тропический сад в Норвегии

https://www.kudatotam.ru/pages/4633-udivitelnyiy-tropicheskiy-sad-v-norvegii.html?yrwinfo=1585313526327052-
Flor og fjære - небольшой тропический сад экзотических растений на острове недалеко от города Ставангер в Норвегии. Учитывая широту, этот сад удивляет!
Сад был открыт в 1995 году. Сад молодой, многие экзотические растения высажены относительно недавно (большинство пальм растет в открытом грунте с 2004 года, только трахикарпусы с 1998 года) Это семейный бизнес, который включает не только экскурсии, но и организацию всяческих мероприятий, а также два ресторана с великолепной кухней.
Разумеется, усилия по поддержанию всего этого великолепия необходимы значительные. Основная идея в том, что все теплолюбивые растения сосредоточены в центральной части острова, а сам он по периметру обсажен хвойными деревьями. Они задерживают почти весь ветер, дующий с моря, поэтому в центре он не ощущается.
Говорят, что температура там может быть градусов на 5 выше, чем в том же Ставангере. Конечно, есть и такие нежные растения, которые на зиму уносят в помещения, но основная часть круглый год живет в естественных условиях.
Перевела на украинский язык 27.03.20
Дивовижний тропічний сад в Норвегії
https://www.kudatotam.ru/pages/4633-udivitelnyiy-tropicheskiy-sad-v-norvegii.html?yrwinfo=1585313526327052-
Flor og fjære - невеликий тропічний сад екзотичних рослин на острові недалеко від міста Ставангер в Норвегії. З огляду на широту, цей сад дивує!
Сад був відкритий в 1995 році. Сад молодий, багато екзотичних рослин висаджено відносно недавно (більшість пальм росте у відкритому грунті з 2004 року, тільки Трахикарпус з 1998 року) Це сімейний бізнес, який включає не тільки екскурсії, а й організацію усіляких заходів, а також два ресторани з чудовою кухнею.
Зрозуміло, зусилля по підтримці усієї цієї пишноти необхідні значні. Основна ідея в тому, що всі теплолюбні рослини зосереджені в центральній частині острова, а сам він по периметру обсаджена хвойними деревами. Вони затримують майже весь вітер, що дме з моря, тому в центрі він не відчувається.
Кажуть, що температура там може бути градусів на 5 вище, ніж в тому ж Ставангері. Звичайно, є і такі ніжні рослини, які на зиму забирають у приміщення, але основна частина круглий рік живе в природних умовах.
Переклала українською мовою 27.03.20

Остров Исигаки и отдаленные острова, Япония
https://www.kudatotam.ru/pages/4379-ostrov-isigaki-i-otdalennyie-ostrova--yaponiya.html?yrwinfo=1585204511274

Исигаки - остров в архипелаге Окинава. Это ворота к самым отдаленным и уединенным островам архипелага Рюкю - Такетоми и Ириомоте. На острове роскошные, сияющие белизной пляжи. Это отличное место для любителей подводного плавания.

Окинава - это группа ласкаемых солнцем островов в южных морях Японии. Она приветствует гостей пышной природой и собственной культурой. Оставаясь предпочитаемым направлением внутреннего туризма, в последние годы Окинава стала также популярной среди зарубежных туристов. Благодаря своему расположению в субтропиках, она предлагает мягкий климат круглый год. Здесь первыми в Японии начинают цвести вишни по весне, и тропические цветы, такие, как гибискус, украшают острова в течение всего года. В число других достопримечательностей входят захватывающие коралловые рифы, где обитают цветные колонии тропических рыбок, и леса, которые скрывают редких животных, таких, как окинавский погоныш.

В недавнем прошлом Окинава стала популярной и среди иностранных туристов. В обзоре Японской организации национального туризма, опубликованном в марте 2008 г., где названы места в Японии, которые зарубежные туристы рекомендуют своим друзьям, "остров Исигаки и отдаленные острова" названы на 4-ом месте, тогда как "северный остров Окинава" назван на 6-ом месте.
Перевела на украинский язык 26.03.20 8.46

Острів Ісігакі і віддалені острови, Японія
https://www.kudatotam.ru/pages/4379-ostrov-isigaki-i-otdalennyie-ostrova--yaponiya.html?yrwinfo=1585204511274

Ісігакі - острів в архіпелазі Окінава. Це ворота до найвіддаленіших і відокремленим островам архіпелагу Рюкю - Такетомі і Іріомоте. На острові розкішні, сяючі білизною пляжі. Це відмінне місце для любителів підводного плавання.

Окінава - це група пестити сонцем островів в південних морях Японії. Вона вітає гостей пишною природою і власною культурою. Залишаючись віддається перевага напрямком внутрішнього туризму, в останні роки Окінава стала також популярною серед іноземних туристів. Завдяки своєму розташуванню в субтропіках, вона пропонує м'який клімат круглий рік. Тут першими в Японії починають цвісти вишні по весні, і тропічні квіти, такі, як гібіскус, прикрашають острова протягом усього року. У число інших пам'яток входять захоплюючі коралові рифи, де мешкають кольорові колонії тропічних рибок, і ліси, які приховують рідкісних тварин, таких, як окинавский погониші.

У недавньому минулому Окінава стала популярною і серед іноземних туристів. В огляді Японської організації національного туризму, опублікованому в березні 2008 р, де названі місця в Японії, які зарубіжні туристи рекомендують своїм друзям, "острів Ісігакі і віддалені острови" названі на 4-му місці, тоді як "північний острів Окінава" названий на 6-му місці.
Переклала українською мовою 26.03.20 8.46

Сад чудес в Дубае посреди пустыни
https://www.kudatotam.ru/pages/6540-sad-chudes-v-dubae-posredi-pustyini.html?yrwinfo=1585203023466485-1239945914412497129900202-vla1-1850

На территории уникального цветочного парка Miracle Garden Dubai в ОАЭ растет более 45 миллионов цветов, семена которых привозились со всего мира, а цветочная стена Сада чудес, высотой в три метра и протяженностью 800 метров, была занесена в книгу рекордов Гиннеса.

Особенностью Miracle Garden Dubai является и технология полива с помощью системы подземного капельного орошения, когда вода и удобрения поступают по направлению к корням растений, помогая сэкономить около 75 процентов воды и электроэнергии. Для тщательно разработанной системы полива используется сточная вода.
Перевела на украинский язык 26.03.20 8.24

Сад чудес в Дубаї посеред пустелі
https://www.kudatotam.ru/pages/6540-sad-chudes-v-dubae-posredi-pustyini.html?yrwinfo=1585203023466485-1239945914412497129900202-vla1-1850

На території унікального квіткового парку Miracle Garden Dubai в ОАЕ зростає більше 45 мільйонів квітів, насіння яких привозилися з усього світу, а квіткова стіна Сада чудес, висотою в три метри і довжиною 800 метрів, була занесена в книгу рекордів Гіннеса.

Особливістю Miracle Garden Dubai є і технологія поливу за допомогою системи підземного крапельного зрошення, коли вода і добрива надходять у напрямку до коренів рослин, допомагаючи заощадити близько 75 відсотків води і електроенергії. Для ретельно розробленої системи поливу використовується стічна вода.
Переклала українською мовою 26.03.20 8.24

​Перголы, увитые цветами, чудесные украшения сада

Пергола, в переводе с латыни – навес или пристройка. В современном дизайне загородных домов и дач используют самые разнообразные строения перголы. Это эффектное решение для вьющихся растений, призванных создать эстетический вид любому уголку сада.
Перголы, увитые цветами, это не только декоративный элемент в дизайнерском оформлении - это прекрасное место, где можно укрыться от палящих лучей солнца, отдохнуть на свежем воздухе, комфортно расположившись в мягком кресле с книгой в руках или освежающим напитком.
Вашему вниманию подборка тенистых райских уголков, где ажурные перголы, увитые розами, клематисами и другими ампельными растениями, словно укрытые волшебным цветущим ковром!
Автор:Алла Макарова / 16.04.2017Рубрика:Красота ландшафтного дизайна
https://artmaki.su/cvety/krasota-landshaftnogo-dizayna/pergoly-uvitye-cvetami-chudesnye-ukra.html
Перевела на украинский язык 25.03.20 15.45
Перголи, повиті квітами, чудові прикраси саду
Пергола, в перекладі з латині - навіс або прибудова. У сучасному дизайні заміських будинків і дач використовують найрізноманітніші будови перголи. Це ефектне рішення для витких рослин, покликаних створити естетичний вигляд будь-якому куточку саду.
Перголи, повиті квітами, це не тільки декоративний елемент в дизайнерському оформленні - це прекрасне місце, де можна сховатися від палючих променів сонця, відпочити на свіжому повітрі, комфортно розташувавшись в м'якому кріслі з книжкою в руках або освіжаючим напоєм.
Вашій увазі добірка тінистих райських куточків, де ажурні перголи, повиті трояндами, клематисами і іншими ампельними рослинами, немов вкриті чарівним квітучим килимом!
Автор: Алла Макарова / 16.04.2017Рубріка: Краса ландшафтного дизайну
https://artmaki.su/cvety/krasota-landshaftnogo-dizayna/pergoly-uvitye-cvetami-chudesnye-ukra.html
Переклала українською мовою 25.03.20 15.45

ВХОД В ДЕРЕВНЮ СБОРНИКОВ РАССКАЗОВ СЕН-СИРК ЛАПОПИ
Это как деревня сборников рассказов, взятая прямо из средневековых басен. Расположенные на скале над рекой Лот, скопления старомодных домов из камня или дерева с плоскими черепичными крышами выровняли лабиринтные мощеные аллеи, окружающие скалу с несколькими крепостями, покоящимися на ее короне.

Вид с воздуха на Святой Цирк Лапопи

Древняя Сен-Сирк-Лапопи считается одной из самых красивых деревень во Франции, и нетрудно понять, почему. Прогулка по странной деревне - все равно что войти в портал времени в прошлое, где террасные сады расцветают цветами, трещинами и лианами, которые добавляют характер его зданиям, а теплая и дружеская атмосфера наполняет деревню.

Встречается как еще в 10 - е столетия, живописная деревня Сент - Cirq в Occitanie области опровергает шумное прошлое. К концу средневековья деревня воевала с религиозными фанатиками и английскими захватчиками. Между 14 - я и 15 - го века, сто лет войны вызвали село на землю в руках различных держав, и в 16 - м века, он был в авангарде французских религиозных войн между католиками и протестантскими гугенотами , Разрушения этих конфликтов оставили свои следы, добавив различные характеристики деревне.

Дома Святого Цирка Лапопия

Сегодня Сен-Сирк-Лапопи очаровывает своими художественными галереями, уютными ресторанами и пышной зеленью. Современности здесь почти не существует, о чем свидетельствуют только туристы, вооруженные сотовыми телефонами и камерами DSLR. Чтобы сохранить ощущение старого мира в деревне, электрические кабели и телефонные провода скрыты под карнизом и булыжником, а телевизионные антенны спрятаны в лофтах. Здесь вы не можете найти никаких рекламных щитов, неоновых огней или спутниковых антенн. Парковочные места тщательно спланированы таким образом, чтобы транспортные средства можно было направить в районы, которые не будут противоречить эстетике деревни.

13-й век Шато де Сеневьер

Деревня расположена в укрепленных воротах и ​​имеет 13 исторических зданий. Одной из достопримечательностей деревни являются различные замки, которые переполнены его богатой историей. Есть три главных крепости, которые все еще гордо стоят на вершине скалы, несмотря на то, что в разных штатах находятся руины. Прогулка по ним все еще вызывает чувство глубокой истории. Chateau de Cénevières восходит к 13- му веку и является красотой эпохи Возрождения. Перечисленные в качестве исторического памятника в 1957 году, его нынешние владельцы тепло приветствуют посетителей, желающих осмотреть замок и полюбоваться потрясающим видом на долину под его террасами. Вы получите хорошее представление о его прошлом, путешествуя по обширным комнатам замка - от кухонь до комнат охраны, часовни, подземелья до его жилых помещений.

Знаете ли вы : если вы влюбились в это место, есть хорошие новости. Вы можете арендовать замок для проведения таких мероприятий, как свадьбы, встречи или даже крещение.

Chateau de Cénevières цепляются за скалы

Английские замки могут быть одними из самых уникальных сооружений, которые вы увидите. Вместо того, чтобы находиться на суше, он на самом деле вырезан со стороны утеса и встраивается в известняковые стены скал Долины Лота. Его единственная в своем роде архитектура была построена по необходимости, чтобы обеспечить сельским жителям защиту во время нападений.

Лестница, ведущая к Форту в Сен-Сирк-Лапопи, расположенному на вершине утеса.

Построенный в 10- м веке, Форт в Сен-Сирк-Лапопи, построенный на самой высокой части скалы на вершине скалы, вы можете увидеть только остатки руин сооружения, которое когда-то защищало деревню от многих атак. Посетители могут подняться по лестнице наверх, чтобы окунуться в захватывающий дух вид, который он предлагает, представляя себе когда-то жестокое прошлое.

Церковь Святого Цирка Лапопия в готическом стиле

Чуть ниже крепостей вы найдете внушительную церковь в стиле римской готики 15- го века. В то время как интерьер церкви не о чем кричать, он предлагает панорамный вид на деревню под ней.

Исторический центр Saint-Cirq Lapopie - жемчужина деревни. Ремесленные магазины с любовью демонстрируют изящную ручную работу жителей деревни, уютные кафе предлагают полезные блюда, а его жители приветствуют.

Уютные рестораны в Saint Cirq Lapopie

Рядом с деревней, вдоль реки, вы можете найти старые мельницы и здания, которые дают вам представление о том, что делали жители деревни много веков назад.



Совершенно в глуши, чтобы добраться до Saint-Cirq Lapopie может потребоваться небольшое усилие. Из-за его расположения в глубине долины, между рекой и скалами. Откуда бы вы ни приехали, вам все равно придется пройти несколько крутых извилистых тропинок, прежде чем вы доберетесь до деревни. Хорошей новостью является то, что путешествие здесь наполнено множеством цветов и зелени, что делает его восхитительным путешествием.

Ближайший аэропорт - Тулуза, куда отправляются прямые рейсы из крупных городов.

Так как в 2012 году она была названа самой красивой деревней Франции, Сен-Сирк-Лапопи наводнили туристы.

Источники изображения: tourisme-lot.com , Photorendu.com , Les Sportifs , Шато де Франс
http://thegallivantpost.com/entering-the-storybook-village-of-saint-cirq-lapopie/
Перевела на украинский язык 23.03.20 16.56

ВХІД В СЕЛО ЗБІРОК ОПОВІДАНЬ СЕН-СИРК ЛАПОПИ
Це село збірок оповідань, взята прямо з середньовічних байок. Розташовані на скелі над рікою Лот, скупчення старомодних будинків з каменю або дерева з пласкими черепичними дахами вирівняли лабіринтові бруковані алеї, навколишні скелю з кількома фортецями, розташованими на її короні.

Вид з повітря на Святий Цирк Лапопи

Стародавня Сен-Сирк-Лапопи вважається однією з найкрасивіших сіл Франції, і неважко зрозуміти, чому. Прогулянка по дивною селі - все одно що увійти до портал часу в минуле, де терасові сади розцвітають квітами, тріщинами і ліанами, які додають характер його будівлям, а тепла і дружня атмосфера наповнює село.

Зустрічається ще в 10 - е сторіччя, мальовнича село Сент - Cirq в Occitanie області спростовує гучне минуле. До кінця середньовіччя село воювала з релігійними фанатиками і англійськими загарбниками. Між 14 - я і 15 - го століття, сто років війни викликали село на землю в руках різних держав, і в 16 - м століття, він був в авангарді французьких релігійних війн між католиками та протестантськими гугенотами , Руйнування цих конфліктів залишили свої сліди, додавши різні характеристики селі.

Будинку Святого Цирку Лапопия

Сьогодні Сен-Сирк-Лапопи зачаровує своїми художніми галереями, затишними ресторанами і пишною зеленню. Сучасності тут майже не існує, про що свідчать тільки туристи, збройні стільниковими телефонами і DSLR камерами. Щоб зберегти відчуття старого світу в селі, електричні кабелі та телефонні проводи приховані під карнизом і бруківкою, а телевізійні антени заховані в лофтах. Тут ви не можете знайти ніяких рекламних щитів, неонових вогнів або супутникових антен. Паркувальні місця ретельно сплановані таким чином, щоб транспортні кошти можна було спрямувати в райони, які не будуть суперечити естетиці села.

13-го століття Шато де Сеневьер

Село розташована в укріплених воротах і має 13 історичних будівель. Однією з визначних пам'яток села є різні замки, які переповнені його багатою історією. Є три головних фортеці, які все ще гордо стоять на вершині скелі, незважаючи на те, що в різних штатах знаходяться руїни. Прогулянка по ним все ще викликає почуття глибокої історії. Chateau de Cénevières сходить до 13 - го століття і є красою епохи Відродження. Перераховані як історичного пам'ятника в 1957 році, його нинішні власники тепло вітають відвідувачів, охочих оглянути замок і помилуватися приголомшливим видом на долину під його терасами. Ви отримаєте гарне уявлення про його минуле, подорожуючи по великих кімнатах замку - від кухонь до кімнат охорони, каплиці, підземелля до його жилих приміщень.

Чи знаєте ви : якщо ви закохалися в це місце, є хороші новини. Ви можете орендувати замок для проведення таких заходів, як весілля, зустрічі або навіть хрещення.

Chateau de Cénevières чіпляються за скелі

Англійські замки можуть бути одними з найбільш унікальних споруд, які ви побачите. Замість того, щоб перебувати на суші, він насправді вирізаний з боку скелі і вбудовується в вапнякові стіни скель Долини Лота. Його єдина у своєму роді архітектура була побудована за необхідності, щоб забезпечити сільським жителям захист під час нападів.

Сходи, що ведуть до Форту Сен-Сирк-Лапопи, розташованому на вершині скелі.

Побудований у 10 - му столітті, Форт Сен-Сирк-Лапопи, побудований на найвищій частині скелі на вершині скелі, ви можете побачити тільки залишки руїн споруди, що колись захищали село від багатьох атак. Відвідувачі можуть піднятися по сходах нагору, щоб поринути в захоплюючий дух вигляд, який він пропонує, уявляючи собі коли-то жорстоке минуле.

Церква Святого Цирку Лапопия в готичному стилі

Трохи нижче фортець ви знайдете значну церква у стилі римської готики 15 - го століття. У той час як інтер'єр церкви не кричати, він пропонує панорамний вид на село під нею.

Історичний центр Saint-Cirq Lapopie - перлина села. Ремісничі магазини з любов'ю демонструють витончену ручну роботу жителів села, затишні кав'ярні пропонують корисні страви, а його жителі вітають.

Затишні ресторани у Saint Cirq Lapopie

Поруч з селом, вздовж річки, ви можете знайти старі млини і будинки, які дають вам уявлення про те, що робили жителі села багато століть тому.



Абсолютно в глушині, щоб дістатися до Saint-Cirq Lapopie може знадобитися невелике зусилля. Через його розташування в глибині долини, між річкою й скелями. Звідки б ви не приїхали, вам все одно доведеться пройти кілька крутих звивистих стежок, перш ніж ви дістанетеся до села. Доброю новиною є те, що подорож тут наповнене безліччю квітів і зелені, що робить його чудовим подорожжю.

Найближчий аеропорт - Тулуза, куди відправляються прямі рейси з великих міст.

Так як в 2012 році вона була названа найкрасивішою селом Франції, Сен-Сирк-Лапопи заполонили туристи.

Джерела зображення: tourisme-lot.com , Photorendu.com , Les Sportifs , Шато де Франс
http://thegallivantpost.com/entering-the-storybook-village-of-saint-cirq-lapopie/
Переклала на українську мову 23.03.20 16.56

Экскурс в историю декоративного огорода
UleyskayaUleyskaya ЭКСПЕРТ
Людмила Улейская Ялта 10 декабря 2013, 23:50

Затронув тему современного дизайна огорода, думаю, что пользователям сайта будет интересно совершить сегодня небольшой экскурс в историю и увидеть, что идея создания декоративного огорода имеет очень давнее происхождение. Оказывается, что в глубокой древности, а также в века не столь отдаленные, декоративный огород имел право на существование и играл немаловажную роль в украшении виллы, усадьбы.

Фрагмент современного декоративного огорода с салатами
Использовано фото из презентации господина Ales Jezdinsk
Первое упоминание о декоративном огороде находим в древнеримских источниках. В них говорится, что виллы, принадлежавшие зажиточным горожанам, разделяли, как правило, на три части: господскую (городскую), людскую (сельскую) и экономическую (плодовую). Последняя, в свою очередь, состояла из плодовника, виноградника и огорода, которые уже тогда выполняли не только утилитарную (хозяйственную) роль. Их старались украсить и придать декоративный вид, особенно в том случае, когда эта часть примыкала к парадному въезду. Если участки, занимаемые овощными культурами располагались по краю, они разбивались на правильной формы гряды, разделяемые чаще живой изгородью, на фоне которой высаживали неаристократические цветы: ирисы, перистую гвоздику, мальву, акант и др. В огороде выращивали всякого рода овощи и “кухонную зелень”: капусту, петрушку, огурцы, латук, сельдерей, анис и т.д. Наряду с этим, здесь могли располагать и плодовые деревья, а на свободные места между ними высаживали редьку, мак, тыкву, бобы, пастернак, щавель, клещевину, артишоки, сорго, катран приморский и т.д. Несколько позднее тенденция симметрии на огороде еще более усилилась. Например, на загородной вилле римского полководца-консула Лукулла в Баях можно было видеть гряды с овощами, расположенные в строго симметричном порядке.
Артишок колючий занимал свободные места
Как видим, уже на древнеримских виллах огородам придавали декоративный вид, разбивая их на правильные участки с помощью цветочных растений или живых изгородей.
В эпоху Средневековья была сохранена симметрия дорожек и посадок, которые велись прямолинейно с учетом утилитарности растений. На аванс-сцену в этот период выступили “кухонные” и лекарственные травы. Кроме того, часто стали разводить овощи и фрукты, располагая их на 16 симметричных друг другу грядках, из красивоцветущих растений – главным образом, лилии и розы, которые соседствовали рядом с укропом, чесноком и шалфеем.
Подобные розы соседствовали с укропом
Такие огороды получили широкое распространение во второй половине VIII — начале IX века во время правления императора Карла Великого, издавшего в свое время особый закон “Капитулярий”. В нем он повелевал выращивать не только лекарственные растения, но и новые в те времена овощи и цветы. Он сам развел в Германии и Франции значительное количество бобовых культур, дынь. В приводимом списке значилось более 70 растений, используемых как приправы к различным блюдам и для лечения. Среди них уже были: шалфей лекарственный и мускатный, девясил, любисток (зоря), майоран, чабер, кориандр; ради украшения – розмарин; в огородах — бобы, горох, брюква, свекла, лук испанский, лук репчатый, лук порей, чеснок, петрушка, сельдерей, из ароматических — фенхель, рута, пижма бальзамическая и др. История сохранила меткое определение, сформулированное Карлом в ответ на вопрос известного в те времена ученого “Что такое трава?”. Король сказал: “Друг врача и похвала повару”.
Шалфей - друг врача
Это было монастырско-дворцовое средневековое садоводство Карла Великого, которое не носило исключительно утилитарного характера, но и было от него очень недалеко: лучшими садами считались те, в которых росло наибольшее количество полезных, а главное – редких, и особенно лечебных трав.
Примером таких садов были монастырские, служившие полузнахарской медицине того времени. Именно монахи в монастырских садах и огородах приспособились выращивать растения с лечебной целью. К сожалению, сведения о выращиваемых растениях в монастырских садах не многочисленны и большей частью основываются на рисунках в церковных часословах, финансовых и иных документах, где так или иначе речь шла о растениях. Так, в поэме средневекового поэта Страбо “Сад”, написанной в 827 г. и посвященной саду монастыря святого Галлена в Швейцарии, упомянуты пищевые, лекарственные растения, а также ирис германский, лилия белая, роза галльская и другие декоративные виды. Хотя о цветах как садовом украшении стали писать лишь со второй половины XI столетия.
Полезные растения в Чехии
Использовано фото из презентации господина Ales Jezdinsk
В более позднем источнике — каталоге настоятельницы Бингенского монастыря (на Рейне) Хильдегарды встречаются сладкий корень, первоцвет, пионы, медуница, ноготки, перечный кресс, тимьян, редька, редис, кудрявая капуста и другие растения, многие из которых не были известны при Карле. Это свидетельствовало о том, что ассортимент пищевых и целебных трав продолжал пополняться.
Немного позднее в Европе появились медицинские сады, не принадлежавшие монастырям. Вероятно, первым из них был Пражский, сведения о котором датируются XIV в. Еще позднее, в первой половине XVI в. при университетах возникли ботанические сады. Все они представляли собой питомники лекарственных растений.
Нельзя не отметить, что важным моментом в формировании европейского овощного ассортимента стало появление американских растений, проникнувших в Европу преимущественно через Испанию. С 1542 г. там стали выращивать кукурузу, затем туда были привезены стручковый перец, подсолнечник, томаты.
Немаловажный вклад в развитие декоративного огорода в XVII в. внесла Голландия. Отвоевав землю у моря, жители этой страны сделали из прибрежной полосы плодородные участки, на которых научились выращивать овощи, пряности и самые красивые цветы. Значительный ассортимент их пополнялся в заморских странах, куда часто снаряжали свои корабли богатые торговцы. Ограниченные земельные наделы, сложные условия земледелия требовали от голландцев внимательного и бережного отношения к каждой привезенной новинке, к каждому выращенному растению. Такой подход привел к созданию множества различных декоративных сортов цветочных и овощных культур.
Источник: https://7dach.ru/Uleyskaya/ekskurs-v-istoriyu-dekorativnogo-ogoroda-3734.html
Перевела на украинский язык 22.03.20 15.26

Екскурс в історію декоративного городу
UleyskayaUleyskaya ЕКСПЕРТ
Людмила Улейська Ялта 10 січня 2013, 23:50

Торкнувшись теми сучасного дизайну городу, думаю, що користувачам сайту буде цікаво зробити сьогодні невеликий екскурс в історію і побачити, що ідея створення декоративного городу має дуже давнє походження. Виявляється, що в глибоку давнину, а також в століття не настільки віддалені, декоративний город мав право на існування і грав важливу роль в оздобленні вілли, садиби.

Фрагмент сучасного декоративного городу з салатами
Використано фото з презентації пана Ales Jezdinsk
Перша згадка про декоративному городі знаходимо в давньоримських джерелах. У них говориться, що вілли, належали заможним городянам, розділяли, як правило, на три частини: панську (міську), людську (сільську) і економічну (плодову). Остання, в свою чергу, складалася з плодовника, виноградника і городу, які вже тоді виконували не тільки утилітарну (господарську) роль. Їх намагалися прикрасити і додати декоративний вигляд, особливо в тому разі, коли ця частина примикала до парадного в'їзду. Якщо ділянки, зайняті овочевими культурами розташовувалися по краю, вони розбивалися на правильної форми пасма, розділені частіше живоплотом, на тлі якої висаджували неаристократические квіти: іриси, пір'ясту гвоздику, мальву, акант та ін. В городі вирощували всякого роду овочі та "кухонну зелень": капусту, петрушку, огірки, латук, селеру, аніс і т. д. Поряд з цим, тут могли розташовувати і плодові дерева, а на вільні місця між ними висаджували редьку, мак, гарбуз, боби, пастернак, щавель, рицину, артишоки, сорго, катран приморський і т. д. Дещо пізніше тенденція симетрії на городі ще більше посилилася. Наприклад, на заміській віллі римського полководця-консула Лукулла в Баях можна було бачити гряди з овочами, розташовані в строго симетричному порядку.
Артишок колючий займав вільні місця
Як бачимо, вже на римських віллах городах надавали декоративний вигляд, розбиваючи їх на правильні ділянки з допомогою квіткових рослин або живих огорож.
В епоху Середньовіччя була збережена симетрія доріжок і посадок, які велися прямолінійно з урахуванням утилітарності рослин. На аванс-сцену в цей період виступили "кухонні" і лікарські трави. Крім того, часто стали розводити овочі і фрукти, розташовуючи їх на 16 симетричні один одному грядках, з красивоцветущих рослин – головним чином, лілії і троянди, які стояли поруч з кропом, часником і шавлією.
Подібні троянди сусідили з кропом
Такі городи отримали широке поширення в другій половині VIII — початку IX століття під час правління імператора Карла Великого, який видав свого часу особливий закон "Капітулярій". У ньому він наказував вирощувати не тільки лікарські рослини, але і нові в ті часи овочі і квіти. Він сам розвів у Німеччині та Франції значну кількість бобових культур, динь. У наведеному списку значилося понад 70 рослин, які використовуються як приправи до різних страв і для лікування. Серед них були: і мускатний шавлія лікарська, оман, любисток (зоря), майоран, чабер, коріандр; заради прикраси – розмарин; в городах — боби, горох, бруква, буряк, цибуля іспанська, цибулю ріпчасту, цибулю порей, часник, петрушка, селера, з ароматичних — фенхель, рута, пижмо бальзамічна та ін. Історія зберегла влучне визначення, сформульоване Карлом у відповідь на питання відомого в ті часи вченого "Що таке трава?". Король сказав: "Один лікаря і похвала кухареві".
Шавлія - одна лікаря
Це було монастирсько-палацове середньовічне садівництво Карла Великого, яке не носило виключно утилітарного характеру, але і від нього дуже недалеко: кращими садами вважалися ті, в яких зростала найбільшу кількість корисних, а головне – рідкісних, і особливо лікувальних трав.
Прикладом таких садів були монастирські, що служили полузнахарской медицині того часу. Саме ченці в монастирських садах і городах пристосувалися вирощувати рослини з лікувальною метою. На жаль, відомості про вирощуваних рослин у монастирських садах не численні і здебільшого ґрунтуються на малюнках у церковних часословах, фінансових та інших документах, де так чи інакше йшлося про рослини. Так, у поемі середньовічного поета Страбо "Сад", написаної в 827 р. і присвячена саду монастиря святого Галлена в Швейцарії, згадані харчові, лікарські рослини, а також ірис німецький, лілія біла, троянда галльская та інші декоративні види. Хоча про квіти як садовому прикрасі стали писати лише з другої половини XI століття.
Корисні рослини в Чехії
Використано фото з презентації пана Ales Jezdinsk
У більш пізньому джерелі — каталозі настоятельки Бингенского монастиря (на Рейні) Хільдегради зустрічаються солодкий корінь, первоцвіт, півонії, медунка, нігтики, перцевий крес, чебрець, редька, редис, кучерява капуста та інші рослини, багато з яких не були відомі при Карлі. Це свідчило про те, що асортимент харчових і цілющих трав продовжував поповнюватися.
Трохи пізніше в Європі з'явилися медичні сади, які не належали монастирям. Ймовірно, першим з них був Празький, відомості про який датуються XIV ст.Ще пізніше, в першій половині XVI ст. при університетах виникли ботанічні сади. Всі вони представляли собою розплідники лікарських рослин.
Не можна не відзначити, що важливим моментом у формуванні європейського овочевого асортименту стала поява американських рослин, проникли в Європу переважно через Іспанію. З 1542 р там стали вирощувати кукурудзу, потім туди були привезені стручковий перець, соняшник, томати.
Важливий внесок у розвиток декоративного городу в XVII в. внесла Голландія. Відвоювавши землю біля моря, жителі цієї країни зробили з прибережної смуги родючі ділянки, на яких навчилися вирощувати овочі, прянощі і найкрасивіші квіти. Значний асортимент їх поповнювався в заморських країнах, куди часто споряджали свої кораблі багаті торговці. Обмежені земельні наділи, складні умови землеробства вимагали від голландців уважного і дбайливого ставлення до кожної привезеної новинці, до кожного вирощеному рослині. Такий підхід призвів до створення безлічі різних декоративних сортів квіткових і овочевих культур.
Джерело: https://7dach.ru/Uleyskaya/ekskurs-v-istoriyu-dekorativnogo-ogoroda-3734.html
Переклала українською мовою 22.03.20 15.26

Pal Fried (1893-1976) родился в Будапеште. Он получил художественное образование в Венгерская академия искусств. Позже художник учился в Париже в Академии, где был учеником Клода Моне. В Париже на него сильно повлияли французские импрессионисты, особенно Пьер Огюст Ренуар и Эдгар Дега. Это вдохновило его на подготовку многих картин балерин, танцоров и цирковых артистов. Фрид эмигрировал в Соединенные Штаты в 1946 году после Второй мировой войны, где преподавал в Нью-Йоркской академии художеств. Художник подготовил портреты американских знаменитостей, таких как Мэрилин Монро. Благодаря его работе в портретной живописи он добился значительных финансовых успехов. Pal Fried стал гражданином США в 1953 году, жил в Лос-Анджелесе и Нью-Йорке
Дневник Rietta
Перевела на украинский язык 22.03.20 7.46


Pal Fried (1893-1976) народився в Будапешті. Він отримав художню освіту в Угорська академія мистецтв. Пізніше художник навчався в Парижі в Академії, де був учнем Клода Моне. У Парижі на нього сильно вплинули французькі імпресіоністи, особливо П'єр Огюст Ренуар і Едгар Дега. Це надихнуло його на підготовку багатьох картин балерин, танцюристів і циркових артистів. Фрід емігрував до Сполучених Штатів в 1946 році після Другої світової війни, де викладав в Нью-Йоркської академії мистецтв. Художник підготував портрети американських знаменитостей, таких як Мерилін Монро. Завдяки його роботі в портретному живописі він домігся значних фінансових успіхів. Pal Fried став громадянином США в 1953 році, жив в Лос-Анджелесі і Нью-Йорку
щоденник Rietta
Переклала українською мовою 22.03.20 7.46

Красивая деревня
https://www.kudatotam.ru/pages

В Польше есть потрясающая деревня, где принято раскрашивать дома цветочными орнаментами. Повелось это издавна, и традиция хранится до сих пор.

Традиция украшать дома цветочными орнаментами существует в этой деревне еще с конца XIX века. Изначально занимались этим искусством женщины. Сейчас в деревне есть класс, где желающих учат залипской технике рисования.
Краски делали самостоятельно из подручных материалов — золы, глины, извести и кирпича. Кисточки делали тоже сами — использовали коровий волос.

С середины XX века в польской деревушке проводят ежегодный праздник — «Малевана хата». Хозяйки домов стараются превзойти своих соперниц в умении украшать дом, создавая все новые и новые узоры.
Рисунками покрывают не только фасад дома и пристройки, но и стены в доме, мебель и утварь.

Это не просто деревня-музей, а настоящая обитаемая деревня. Туристов здесь пока немного, поэтому вокруг царит деревенская тишина и спокойствие.
Перевела на украинский язык 21.03.20 8.33

Красиве село
https://www.kudatotam.ru/pages

У Польщі є приголомшливе село, де прийнято розфарбовувати будинки квітковими орнаментами. Повелося це здавна, і традиція зберігається до цих пір.

Традиція прикрашати будинки квітковими орнаментами існує в цьому селі ще з кінця XIX століття. Спочатку займалися цим мистецтвом жінки. Зараз в селі є клас, де бажаючих вчать Заліпська техніці малювання.
Фарби робили самостійно з підручних матеріалів - золи, глини, вапна та цегли. Пензлика робили теж самі - використовували коров'ячий волосся.

З середини XX століття в польській селі проводять щорічне свято - «Мальована хата». Господині будинків намагаються перевершити своїх суперниць в умінні прикрашати будинок, створюючи все нові і нові візерунки.
Малюнками покривають не тільки фасад будинку і прибудови, а й стіни в будинку, меблі і начиння.

Це не просто село-музей, а справжня жила село. Туристів тут поки що небагато, тому навколо панує сільська тиша і спокій.
Переклала на українську мову 21.03.20 8.33

21 марта Всемирный день поэзии
Возрождая извечную традицию живого звучащего поэтического слова... (Фото: Graeme Dawes, Shutterstock)
В 1999 году на 30-й сессии генеральной конференции ЮНЕСКО было решено ежегодно отмечать Всемирный день поэзии (World Poetry Day) 21 марта. Первый Всемирный день поэзии прошел в Париже, где находится штаб-квартира ЮНЕСКО.

«Поэзия, — говорится в решении ЮНЕСКО, — может стать ответом на самые острые и глубокие духовные вопросы современного человека — но для этого необходимо привлечь к ней как можно более широкое общественное внимание».

Поэзия объединяет страны, народы, культуры и помогает людям понять друг друга. На протяжении веков мысли и чувства, облеченные в поэтическую форму, проникают в сердца людей, напоминая, что мы все одна большая семья и что мы, такие разные, на самом деле очень похожи друг на друга.

Отмечая Всемирный день поэзии ЮНЕСКО также обращает наше внимание на удивительную способность поэтического слова пробуждать в человеке его творческие способности.
Поэзия может стать ответом на любые вопросы современного человека (Фото: Boiarkina Marina, Shutterstock)
Поэзия может стать ответом на любые вопросы современного человека (Фото: Boiarkina Marina, Shutterstock)
Одной из основных целей Дня является поощрение языкового разнообразия и поддержка исчезающих языков посредством поэзии. Более того, Всемирный День поэзии призван дать возможность шире заявить о себе малым издательствам, чьими усилиями, в основном, доходит до читателей творчество современных поэтов, литературным клубам, возрождающим извечную традицию живого звучащего поэтического слова.

Этот День, считает ЮНЕСКО, призван содействовать развитию поэзии, возвращению к устной традиции поэтических чтений, преподаванию поэзии, восстановлению диалога между поэзией и другими видами искусства, такими, как театр, танцы, музыка, живопись, а также поощрению издательского дела и созданию в средствах массовой информации позитивного образа поэзии как подлинно современного искусства, открытого людям.

Считается, что самые древние стихи-гимны были созданы в 23 веке до нашей эры. Автор стихов — поэтесса-жрица Эн-хеду-ана (En-hedu-ana), про которую известно лишь то, что она была дочерью аккадского царя Саргона, завоевавшего Ур (территория Ирана). Эн-хеду-ана писала о лунном боге Нанне и его дочери, богине утренней звезды Инанне.

В настоящее же время в этот День по всему миру — в учреждениях культуры, образования, творческих коллективах и т.п. — проходят различные поэтические концерты, авторские чтения, конференции и семинары, посвященные поэтам и их творчеству, презентации новой поэтической литературы.
Перевела на украинский язык 21.03.20 8.01


21 березня Всесвітній день поезії
Відроджуючи одвічну традицію живого звучного поетичного слова... (Фото: Graeme Dawes, Shutterstock)
У 1999 році на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії (World Poetry Day) 21 березня. Перший Всесвітній день поезії пройшов в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

«Поезія, — говориться в рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші і найглибші духовні питання сучасної людини — але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу».

Поезія об'єднує країни, народи, культури і допомагає людям зрозуміти один одного. Протягом століть думки і почуття, зодягнені в поетичну форму, проникають у серця людей, нагадуючи, що ми всі одна велика сім'я і що ми, такі різні, насправді дуже схожі один на одного.

Відзначаючи Всесвітній день поезії ЮНЕСКО також звертає нашу увагу на дивовижну здатність поетичного слова будити в людині її творчі здібності.
Поезія може стати відповіддю на будь-які питання сучасної людини (Фото: Boiarkina Marina, Shutterstock)
Поезія може стати відповіддю на будь-які питання сучасної людини (Фото: Boiarkina Marina, Shutterstock)
Однією з основних цілей Дня є заохочення мовного розмаїття та підтримка зникаючих мов за допомогою поезії. Більш того, Всесвітній День поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, возрождающим одвічну традицію живого звучного поетичного слова.

Цей День, вважає ЮНЕСКО, покликаний сприяти розвитку поезії, поверненню до усної традиції поетичних читань, викладання поезії, відновленню діалогу між поезією та іншими видами мистецтва, такими, як театр, танці, музика, живопис, а також заохоченню видавничої справи і створенню в засобах масової інформації позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

Вважається, що найдавніші вірші-гімни були створені в 23 столітті до нашої ери. Автор віршів — поетеса-жриця Ен-хеду-ана (En-hedu-ana), про яку відомо лише те, що вона була дочкою царя Саргона аккадського, завоював Ур (територія Ірану). Ен-хеду-ана писала про місячному бога Нанне і його дочки, богині ранкової зорі Інанни.

Нині ж у цей День по всьому світу — в установах культури, освіти, творчих колективах і т. п. — проходять різні поетичні концерти, авторські читання, конференції і семінари, присвячені поетам і їх творчості, презентації нової поетичної літератури.
Переклала на українську мову 21.03.20 8.01