Автори /
Гриць Янківська (2012)
|
|
Рубрики
/ Супутники тиші (2022-2025рр)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
І вечоріє
•
Спільниця і свідка
•
Mira mi
•
Повен добра і сміху / Всі пси – пес
•
Моя любов
•
Сором'язливістю крони
•
Золототліє
•
Сіється поле
•
Жовтий томик
•
Тиходзвін
•
Перші веснянки
•
Як цвіт магнолій
•
І тільки думка
•
Аж раптом ніч
•
І в короткім осіннім дні
•
Портрет світанку
•
Тільки вісені право / Колір очей моєї любові
•
Не питайся чому
•
Супутники тиші
•
Бо люде людьом сьпівпют
•
І коли мені врешті забракне сил. Бистрина
•
У загуслому небі
•
Біла квіта
•
Ніхто для неї не пише віршів
•
За пташиним співами
•
Луками
•
Мов сльоза, що тривожно
•
Уже і весни
•
Після квітів
•
Радісна / Щоб ніхто і ніколи/ Зірки на землі
•
Перекричати світло ліхтаря
•
Я є слова
•
Небом улюбленим
•
Цьогорічні
•
Зачекаюся
•
По тріщинах розлук
•
Вільний переклад пісні сича
•
Інші люди. Але іноді
•
Смеркання
•
В оточенні ненайвірніших друзів
•
Відгук
•
Насічки нут
•
Поміж вогненних стріл
•
З яблуні
•
Шлях на бескиди
•
Синя шаля. Нескінченний вірш
•
Дай серце світу
•
Пиши мені, моя любове
Переглянути всі твори з цієї сторінки
І вечорієш, і мовчиш.
З дрімоти забуття сукаєш.
З дрімоти забуття сукаєш.
Я не раба любові! Не раба.
Я є сестра їй, спільниця і свідка.
Я є сестра їй, спільниця і свідка.
Ніщо не зникне! Mira mi! – гукання чорної зими.
І свідченням – метелика у січні
І свідченням – метелика у січні
Господи всемогутній, повен добра і сміху,
викури тиш за мене, випий задум потіху,
викури тиш за мене, випий задум потіху,
Моя любов – це вересень на схилі
осяйних днів, заквітчаних узбіч.
осяйних днів, заквітчаних узбіч.
Зникає за маячним верховіттям
німування Господнє.
німування Господнє.
І я скажу хоч слово про оту!..
Ох, осінь!
Ох, осінь!
Сіється поле
поволе, поволе,
поволе, поволе,
Жовтий томик і три пера.
Просвітки подощеві.
Просвітки подощеві.
До перемог не доведи!
Розтрать мене на півдорозі!
Розтрать мене на півдорозі!
Перші веснянки
на рожевих щічках-пелюстках
на рожевих щічках-пелюстках
Бо він сміється, як ллються ріки,
як цвіт магнолій спадає долу,
як цвіт магнолій спадає долу,
"і стояла до тих пір, поки тяжкість її тіла не переважила цю звичку"
Г.Г.Маркес "Ісабель дивиться на дощ в Макондо"
Г.Г.Маркес "Ісабель дивиться на дощ в Макондо"
Аж раптом – ніч. На згарищі вітрів
бузкова мить не випускає з круга.
бузкова мить не випускає з круга.
І в короткім осіннім дні
устигаю себе зустріти.
устигаю себе зустріти.
Та досконалості ніколи не очікуй!
Портрет світанку залишай без ока!
Портрет світанку залишай без ока!
Тільки вісені право писати такі листи –
переоране поле і віддих чужого гніву.
переоране поле і віддих чужого гніву.
Не питайся, чому між слідами минулих тебе
порозсипано листя на бруку, де відгомін імені,
порозсипано листя на бруку, де відгомін імені,
Чуєш покій? Тебе немає.
Ніколи тебе не було!
Ніколи тебе не було!
"Людже люджем играют-сьпівают, а ми собі такой так, такой так!"
З пісні чугайстра
З пісні чугайстра
І коли мені врешті забракне сил,
щоб озвучити рештки думок-марнот –
щоб озвучити рештки думок-марнот –
А зостав-но для мене цю тишу,
цей німотний клубок споминання!
цей німотний клубок споминання!
"я тебе знаю. не зібрати в ціле
розлущене на тисячі частин.
розлущене на тисячі частин.
Коли проходиш, від муз не гірша,
мене торкаючися зумисно
мене торкаючися зумисно
Відлітай, моя радосте, відлітай
за пташиними співами в гущаки!
за пташиними співами в гущаки!
Я почну прокладати весну
глиною,
глиною,
Я чаруюся світом, а світ зачарований мною.
І ніхто, і ніщо не зруйнує цього, і не зрушить!
І ніхто, і ніщо не зруйнує цього, і не зрушить!
Бо не існує життя без смерті, трави без сонця, людей без серця.
І кожна пляма на білій хмарі, неначе родимка, – їй належна.
І кожна пляма на білій хмарі, неначе родимка, – їй належна.
Я квіткою для тебе напишуся
на сонячному аркуші душі
на сонячному аркуші душі
Коли чую слова твої: будь спокійною! –
розчиняюся легкістю, мов туман.
розчиняюся легкістю, мов туман.
Але і я також, але і я
в останню ніч незвіданої згуби
в останню ніч незвіданої згуби
Я є слова, з яких стікає втома
густим чорнилом темряви душі!
густим чорнилом темряви душі!
Сьогодні небо знову від мене втікало
кольором (улюбленим) жовтим,
кольором (улюбленим) жовтим,
Чи ти любиш мене? І зривається з крони: дуже!
Обійми хоч би шелестом, мій непорушний друже!
Обійми хоч би шелестом, мій непорушний друже!
Зачекаюся.
А на ранок запіжить зливою.
А на ранок запіжить зливою.
Тільки я також не гомінка.
Що ж, коханий, просто помовчімо.
Що ж, коханий, просто помовчімо.
Я повертаюся до тихої ночі під повен місяць,
туди, де були промовлені такі оглушливі слова,
туди, де були промовлені такі оглушливі слова,
А жовта троянда, що у вересні тільки лиш випустила пуп'янки,
нагадує: ти, може, і станеш ґрунтом, та життя, як таке, продовжиться
нагадує: ти, може, і станеш ґрунтом, та життя, як таке, продовжиться
Це бій часів. Смеркання і розлука.
Очей не зводь до галузок пожухлих!
Очей не зводь до галузок пожухлих!
У тихій ночі, свіжій та затишній,
в оточенні ненайвірніших друзів
в оточенні ненайвірніших друзів
Залишся тут! В потоці теплих слів
моя безвадність викупає думку
моя безвадність викупає думку
Луно,
ти роздвоєний клич, я – лут.
ти роздвоєний клич, я – лут.
"Стріли її – вогненні стріли"
Пісня Пісень 8:6
Пісня Пісень 8:6
Та це ж для тебе думку розпочала
з отої яблуні, що виросла за край
з отої яблуні, що виросла за край
Як лясне електрички бич
у чорну ніч, в безвидну ніч, –
у чорну ніч, в безвидну ніч, –
от тільки Ваша синя шаля
і п'ять надламаних гілок
і п'ять надламаних гілок
Дай серце світу, а мені – лиш мить,
в якій зберу все золото від слова,
в якій зберу все золото від слова,
Пиши мені, моя любове,
нетлінну музику світання!
нетлінну музику світання!
