Коли чую слова твої: будь спокійною! –
розчиняюся легкістю, мов туман.
Дні тягучі, душе моя, в безпросвітності,
як навмисний чи вимушений обман.

І нема їм ні витоку, ні посудини,
не збагну, чи позбутися, чи спасти.
Та як чую слова твої: будь повсюдною! –
враз видніються позначки до мети.

Тож стелюся душею ще більш шалено я,
щоб теплом мого віддиху дихав світ,
Бо як чую слова твої: будь вселенною! –
та, здається, вміщається в твій привіт.

І видніють з-під шкіри тендітні стебла, і
покриває росою їх сяйво зір,
коли чую слова твої: будь упевнена!
Просто вір мені, радісна, просто вір!

11.11.2022



***



Щоб ніхто і ніколи

Щоб ніхто і ніколи її не розпорошив –
кришталеву мелодію тьмавих моїх віршів,
безособну молитву, що пнеться мені з душі,
мерехтливу картину моїх голослівних див,

щоб ніколи не впасти у прірву чужих думок,
в правді сумніви не підпустити ані на крок,
не ховатися в масках, що вручені за зразок,
а зібрати свій пазл, кожен знехтуваний шматок,

щоб увічнити в пам'яті все, що було святим,
бо яким затвердіє – зостанеться вже таким!

14.11.2022



***



Зірки на землі

"Немов бутони на межі цвітіння
Немов подих нової весни
Вони у тебе на долоні
Вони наших предків благословіння
Аби нам не втратити
Цих зірочок Землі" З к/ф "Зірочки на землі"

Зірки на землі.
О, ці зірки на землі!
Зірки на землі...
О, зірки!
Ці зірки на землі...
Зірки на землі!
О!

Розкуй своє серце, коли дивишся на таких,
як ці зірки на землі!
Ланцюги поглядів спадають з дзенькотом,
а вони ще й не сяяли в повну силу.
О, ці ланцюги поглядів,
що втискаються в душі
зірочок на землі!
Кільця їхні однакові
формою, сенсами.
Рани від них
довго-предовго гояться.
О, ці рівновеликі, рівномалі
вм'ятини на зіркових душах...
Нехай перетворяться на западини океанів
з дивовижними і чудовими
кожнорізноістотами!
Розкуй своє серце,
щоб вдивлятися вглиб
кожної зірки,
зірки, що на землі.

Співай для них пісню:
а-а-а
а-а-а...
Цим зіркам на землі!

Розкуй своє серце:
дзень-дзелень, ла-ла-ла...
Ці зірки на землі!
Усі ці зірки...
Зірки на землі!

06.12.2022