Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Гриць Янківська (2012)
"Я не виріс поетом,
Я виріс полином гірким.
I з-під джерел землі пухкої
Коріння прадідів моїх
Торкається мене." Борис Корнієнко зі збірки "Коріння" 1971р.


Інфо
* Народний рейтинг -
* Рейтинг "Майстерень": -
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Коефіцієнт прозорості: 0.745
Переглядів сторінки автора: 55295
Дата реєстрації: 2023-01-04 21:10:03
Веб сторінка: https://t.me/fotoluh
Група: Користувач
Е-mail: << Для контакту з автором зареєструйтеся >>
Автор востаннє на сайті 2025.08.17 01:06
Автор у цю хвилину відсутній

Про автора
Мокій Ка
Маркіяна Рай
Гриць Янківська
Basiliscusbasiliscus@ukr.net


І здається мені...
Так, – здається мені!
Все здається мені, що так,
саме так на струні стрійні звуки
і звій-іній так на стіні...
Ійон!
Чи здається мені, а чи ні? А чи ні? –
Саме так помирає поезія!



ПОЕЗІЇ

ІСТЕРІЯ. САД ДУШІ

I. ЖОДНИХ ПЕРЕВТІЛЕНЬ
- Заклики. Світ чарівний
- Стяг. Сірникові люди

II. БІГОМ ВАСИЛІСКА
- Спалахи. Скрашуючи тишу
- Едельвейси. Де дві дороги сходяться в одну
- Пісня пропащої. Випускаючи тіні з очей
- Орієнтири. Тихим голосом пересторог

III. ПАМОРОЗОПОЕЗІЯ
- Бузковий смичок
- Дорога до серця
- Поквіття й сон



ПРОЗА

ЗІ СТУЛЕНИМ РОТОМ

І. Хтось пролив щастя
II. Сліди дів

Найновіший твір
Міра мір
Міра мір

Ніщо не зникне! Mira mi! – гукання чорної зими.
І свідченням – метелика у січні
мені у дім шле. Mira mi!.. Не бийся об вікно крильми!
У жменях інший клич, – ніщо не вічне!

Поглянь на мене, міро мір! Порожні чаші зим та вір.
Порожній задум – на пекучім вітрі
його політ. Ох... Mira mi! Коли удвох, то не самі!
Не зникне чорне у зими палітрі.
02.01.2025



Спільниця і свідка

Я не раба любові! Не раба.
Я є сестра їй, спільниця і свідка.
Вона без мене – вам на чолах мітка,
але і я без неї – миро вам.

Я не корюсь її значним літам,
не підкорюся й молодому духу,
та не зречуся мудрість її слухать,
що в одночассі – припис і мольба.

Я не дитя любові та не мати.
Ми одна одну заслабі тримати.
Ми одна одну сильні не здолати.
03.01.2025



І вечоріє

І вечорієш, і мовчиш.
З дрімоти забуття сукаєш.
А віддалік – бездум'я чиж,
відбивсь від зграї.

Все теркотить і теркотить,
так згуба ця йому болить.
Таркату виплітає мить,
а як торкає!

О згадко-пташко, спин твій де ж?
Без відгалу по нерву б'єш,
аж віддалік – душа міліє
і вечоріє.
28.01.2025