•  Вишні в січні

А вишні в січні такі морозні! –
На груди білі, на плахту снігу.

•  Вікно навпроти

Буває, – день докотиться до ночі
І так собі безжурно позіхне!

•  В повноті себе

Душе моя, мій полудневий промене,
Осяйно так у ці святкові миті!

•  Крапом кроку

На чистих сторінках нового дня
Все – вперше, несміливим крапом кроку.

•  На вітер слова злетять

Богине моя, не плач, я гину в твоїх сльозах!
Сніги мерехтять на знак величчя твого і гніву.

•  Стань у мені молитвою

Небо таке, наче Бог простягає руку
І відкидає локон з людських очей.

•  Трохи музики поміж нами

Доки осінь байки тріскоче і морозить незграбні руки –
Цуцик злизує з шовку носа прілі ягоди, що дощі.

•  Плине по небу пташечка

Плине по небу пташечка,
Ріже вітрилом борозни.

•  Найкращі люди

А скільки тої правди поміж нами!
А скільки облюбованих речей!

•  Спалахи

Спалахи... Іскри... Спалахи...
Хочеш, мене зігрій

•  Чари-погляди

Очі дівчини-чарівниці...
Чи позбирано, як зірниці,

•  Цілована, мальована, маніжна

Цілована, мальована, маніжна,
Леліяна, то сонячна, то сніжна,

•  Серед білих веж

Серце моє, серденько, ти охолодилося.
Так завзято билося. Та чи ще буде́ш?

•  Паперовий літавець

Бам-бам-бам...
Добре бути нам

•  Наготою душі

І нехай то не я воскресатиму тут під світанки,
І нехай не мене чаруватимуть співи пташат –

•  Не сумне літо

Пахло бузком й покосом.
Вибились з сил гризоти.

•  Віриш, чи ні, та у нас тут

Віриш, чи ні, та у нас тут такі світанки!
Бачив колись, як у паренім молоці

•  Лебедина туга

Це лебедина туга
Понад захланним морем.

•  Від музики брижі

Заспівайте мені, музиченьки, про дорогу у світ далеку,
Сумовитої, тихої пісні скорботно мені заспівайте,

•  Небо вляглося

Небо вляглося в маленькі мої долоні.
Небо сповите пеленкою з молитов.

•  Не сумна весна

Крок, два, –
Вчора була зима.

•  Так сонячно

Так сонячно, немов пролито мед.
Думки прозорі, мов безгрішні діти.

•  Радуйся

Ти – серця мого надія.
Я – серця твого покров.

•  Прикривши посмішкою лихо

Прикривши посмішкою лихо,
Фарбуєш губи у червоний.

•  Ось перелічую

Ось перелічую сонця зернята,
Сію в серця. Чи зійде з них там слово?

•  Засяяла

Засяяла!
Дивись, як високо і як недосяжно!

•  Не хочу сьогодні суму

Не хочу сьогодні суму, не хочу, пробач!
Я така незакохана і така відверто нічийна.

•  Білішає

Я малюю ногою, мов пензлем, за слідом слід,
Заплітаю у косу світло нічних ліхтарів.

•  І мрії чужі

І мрії чужі твоїх доторкаються вій.
І вії твої завертаються ввись від мрій.

•  Задзеркальний

Я щоранку кажу: привіт!
У люстерко твоїх очей.

•  Крихтами хліба

Крихтами хліба, небесною манною
Землю вкриває сніг.

•  П’ють вино і мовчать

По заболочених стежках
Позолочені ніжки не ходять.

•  Заздрість пройме

Заздрість пройме до чужого таланту,
Ревність пробудить в тобі голоси.

•  Збивала краплини

Збивала краплини сльози і роси
Заточеним кінчиком слова-коси.

•  Колисанки лунають

Колисанки лунають з-під стелі, з роззявлених шпар,
Проростають під вікнами, стіни окутують хмелем

•  Я б порізала осінь

Я б порізала осінь, як халву, на великі шматки
Й роздавала злиденним: смакуйте, солодка ж!

•  Маленьке дитя

Я – маленьке дитя, позавчора дощами народжене.
Серце в п’ятах дрімає, воно ще тремтливе, несходжене.

•  Дрібненький слід

Дрібненький слід відбитком золотим –
лю-

•  Виключно незряча

Маленька планета однієї маленької людини.
З її серцевини струменить блакитна лава.

•  Ох, не ховай лиш очей своїх

Ох, не ховай лиш очей своїх,
Срібно-ясних, сяйливих!

•  Істеричне. Поетом бути не хочу

Поетом бути не хочу!
Впихаю цю думку в риму

•  Колись я прокинусь вві сні

Колись я прокинусь вві сні,
Бо дні розминуться з ночами,

•  Кізкоріг

До життя нове причастя –
Це січневий кізкоріг.

•  Переспівуй мене

Переспівуй мене, перевершуй!
Ти ж потіха моя найперша.

•  Преніжність

І звідки ти тільки взялась,
Преніжносте і прелюбове,

•  Не останній вірш

Отже, це не останній, авжеж не останній вірш.
Отже, рима ще довго мою проїдатиме пліш.

•  Всі мої примари

Всі мої примари зникають,
Коли приманюєш мене до себе,

•  Скрашуючи тишу

Скрашую тишу цим незбагненним дивовижжям.
Стишую голос. Ш! Мовчу умисно.

•  Маленькому принцу

Впізнаєш? – Це слона проковтнула змія, –
Намалюю, хоча й не вмітиму.

•  Вічний оберіг

Моя мати – гроно допомог,
Дужі, спомагаючі вітрила: