Автори /
Світлана Луценко (1984)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Цикл /четверик/
•
Осінь
•
Роздуми
•
…
•
Сумніви
•
*бабусі О.
•
Невигадана
•
Світанок
•
Заголовки
•
Кордон
•
***
•
Лютий
•
***
•
***
•
***
•
За вікном…
•
Памʼять
•
Погляд у вічність
•
Молитва
•
2024
•
Зимовий вечір (на Соборній)
•
Настрій
•
Щасливі люди вірші не пишуть
•
Прозріння
•
***
•
***
•
Ранок грудня
•
***
•
Пора опалого листя(november)
•
***
•
***
•
Бальзаківський вік
•
Сумнів
•
Нічна розмова
•
Вибір
•
***
•
***
•
***
•
У кожного своя міра…
•
Зрілість
•
Хоробре дитинство
•
Осінь
•
Зустріч.
•
Думки
•
Помірність
•
***
•
Пропаганда любові
•
Особисті кордони
•
Емоція
•
Коли зацвіте шавлія…
•
***
•
***
•
Побут
•
Батьківщина
•
Люблю
•
Відгук на «Без Меріт» К.Гувер
•
Дружба
•
Біблейські рими
•
Розлука
•
Щастя всередині
•
Енергія жінки
•
Маніфест миру
•
Багатство життя
•
Осінь
•
Чоловіку.
•
Реквієм по мрії
•
До тебе
•
Думки
•
***
•
Бажання
•
Покликання
•
Роздуми
•
Рідний край
•
***
•
Пам’яті В.Осадчого
•
Щось на технічному(емоційно)…
•
Філософія
•
Емоції
•
Щасливі фото…
•
Щастя
•
***
•
День Незалежності
•
Драбина
•
Зізнання
•
Осінь на порозі
•
***
•
Звістка.
•
Розлука
•
Дача діда.
•
Ранні спогади
•
Щасливий світ
•
Настрій
•
Квіти
•
Бімчику (найвірнішому другові сімʼї)…
•
Думки
•
Ностальгія
•
До і після…
•
Слово
•
Розгадані таємниці…
•
Памʼяті…
•
Capre diem
•
Двоє
•
Думки про…
•
Розмова емоцій
•
Чотири вітри
•
Страх
•
Минуле й нинішнє
•
Світ дитинства.
•
*** *** ***
•
В передчутті
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Цей світ невблаганно спішить!
Спинитись…послухати тишу,
Спинитись…послухати тишу,
Осінь приходить із квітами знов неспроста…
троянди, жоржини, айстри, Хризантеми…
троянди, жоржини, айстри, Хризантеми…
Ти щиро віддаєш все, що в тебе є, від душі…
а вони все одно зазирають: чи ще можна забрати в тебе.
а вони все одно зазирають: чи ще можна забрати в тебе.
Потяг покірно везе тебе вкотре на Схід
Що ж далі буде? - В очі зиркне порожнеча…
Що ж далі буде? - В очі зиркне порожнеча…
Нічого легко в світі не дається…
Лиш навмання й врозкид, що в тім тебе ж псує,
Лиш навмання й врозкид, що в тім тебе ж псує,
Памʼять вривається в простір і рве на шматки,
Світить у душу своїм всюдисущим радаром…
Світить у душу своїм всюдисущим радаром…
Що змінило тебе?
Як не дивно велика війна…
Як не дивно велика війна…
Уранці чути соловʼїний спів,
Недовго, знову мирний час спіткає втеча…
Недовго, знову мирний час спіткає втеча…
«Двоє загинуло
Троє - травмовані…»
Троє - травмовані…»
Ось стоїш між світів
На кордоні між вчора та завтра…
На кордоні між вчора та завтра…
Є різні учення про створення світу,
Загально й широко відомі,
Загально й широко відомі,
В лютому хочеться більше мовчати…
Переварити думки та події…
Переварити думки та події…
Ніяких запозичених фраз
Не вистачить на справжні обійми…
Не вистачить на справжні обійми…
Ширяє простір в пошуку ідей,
Що мають тут рости в німій процесії,
Що мають тут рости в німій процесії,
Що всередині? хоч би коли запитали…
В грізнім погляді днів, в цім потоці скажених подій
В грізнім погляді днів, в цім потоці скажених подій
За вікном танув сніг…
Й розбавляючи спокій, боролись за їжу синички
Й розбавляючи спокій, боролись за їжу синички
Давно нема соломʼяних дахів,
Кукурузинням не втепляють стіни хати…
Кукурузинням не втепляють стіни хати…
Ті, очі що не бачили війни…
В них зорі ще ясні, озера - чисті
В них зорі ще ясні, озера - чисті
Вранці тут тепер лунає «що єси…»
Ти любов, як можеш, воскреси,
Ти любов, як можеш, воскреси,
В чоловіка - добове чергування,
У мене - чергове загострення…
У мене - чергове загострення…
Малюють контури розгублені дахи,
І лине гомін, ось мелодію послухай,
І лине гомін, ось мелодію послухай,
Довірю настрій скрипалю…
Нехай на вулиці мете чи вʼюжить,
Нехай на вулиці мете чи вʼюжить,
Щасливі люди вірші не пишуть.
В них вдосталь і справ, і буденного ритму
В них вдосталь і справ, і буденного ритму
Від сумніву, здається й ухиляєшся,
Шукаєш справжнє, автентичне, щире…
Шукаєш справжнє, автентичне, щире…
Ти сам собі і світло, і порятунок,
Люди такі мінливі: сьогодні одне, а завтра - збрешуть…
Люди такі мінливі: сьогодні одне, а завтра - збрешуть…
Мамо, я закохана в життя!
Кажуть, люди, треба те ховати…
Кажуть, люди, треба те ховати…
Немов ілюзія спокійний ранок…
Ця тиша, після грому - откровення
Ця тиша, після грому - откровення
Ба-ба, та-та, гу-гу,-
мої найперші рими,
мої найперші рими,
Глупіла ніч у дивнім откровенні,
В осіннім півпрозорому пальті
В осіннім півпрозорому пальті
Тільки й чути: то пізно, то рано,
Як відлуння відмерлих надій,
Як відлуння відмерлих надій,
Буває й так - рятують обмежень ґрати,
Це зовсім не магічне диво!
Це зовсім не магічне диво!
Зимний вечір воєнного року,
В прохолодних обіймах квартири,
В прохолодних обіймах квартири,
Життя поміж двох пташок у телеграм:
Батько, брат, племінник, чоловік…
Батько, брат, племінник, чоловік…
Говори до мене,
мила
мила
Буває, знаєш, здавить так до ліку…
І справ й тривог, неначе сплетене намисто,
І справ й тривог, неначе сплетене намисто,
Хтось тягнеться, хтось перетягує,
Та мудрість спокою приходить згодом,
Та мудрість спокою приходить згодом,
Коли помітив ти, скажи,
Що скрізь глухі кути й ножі?
Що скрізь глухі кути й ножі?
Дякувати Богу, що люблю
Ранки чисті, миті променисті,
Ранки чисті, миті променисті,
Біль кожен по-різному прожива:
Сьогодні хтось плаче, завтра - мовчить,
Сьогодні хтось плаче, завтра - мовчить,
В двадцять - три освіти, в тридцять - власне, досвід,
Який дробить світ цей на свої морфеми,
Який дробить світ цей на свої морфеми,
Лікарняна палата три на три,
В ній вміщається часто цілий Всесвіт,
В ній вміщається часто цілий Всесвіт,
Сіра імла впала на місто.
Краплі - в віконниці, в душу, за звичаєм,
Краплі - в віконниці, в душу, за звичаєм,
Знову тиша. В небі - дві зорі.
Не падають, тому, здається, вище неба…
Не падають, тому, здається, вище неба…
Дійсність знову давить і бентежить!
Плями памʼяті єднаються дротами,
Плями памʼяті єднаються дротами,
У неба осені просили,
Так само, як просили літа…
Так само, як просили літа…
Хоч би знайшовсь сміливець, що сказав:
Не передам закони вовчі дітям,
Не передам закони вовчі дітям,
Завжди хвилина для любові,
Міняє день, що був не дуже…
Міняє день, що був не дуже…
І віддаляючись, люблю…
Не треба нарікань і домислів,
Не треба нарікань і домислів,
Читає досі ті листи
«Якби не ти, якби не я…»
«Якби не ти, якби не я…»
Перші морози… стогнуть вітри,
А недавно нас спека плавила!
А недавно нас спека плавила!
Наділяючи думками - не боюсь:
Хтось позичить, забере із вдячністю…
Хтось позичить, забере із вдячністю…
Не вагаючись на прохання,
Знати і розділяти істини
Знати і розділяти істини
Сварюсь на милого, складаючи речі:
Вже досить новин і прогнозам табу!
Вже досить новин і прогнозам табу!
Шукала дівчина до кого прихилитись,
Від злого вітру в лісі дикім захиститись,
Від злого вітру в лісі дикім захиститись,
Я відтепер щаслива!
Тремтливо- ніжні краплі
Тремтливо- ніжні краплі
Колись, коли навʼязане впаде,
Мов темні штори, що вчепили наспіх,
Мов темні штори, що вчепили наспіх,
Як гарно коли є, укутавшись в плед,
З ким вести просту розмову…
З ким вести просту розмову…
Не кажи кому й що робити,
Замість того, щоб час марнувати
Замість того, щоб час марнувати
Поїхати світ за очі від тебе?
Це все одно, що відмінити світло треба,
Це все одно, що відмінити світло треба,
Якщо відчуваєш пустку
Як не дивно - відпусти,
Як не дивно - відпусти,
Жінка - кладезь мудрості долі
Це не тільки красива обгортка,
Це не тільки красива обгортка,
Розбій, насилля…усе спинити як?
Це хворе суспільство міряє силу,
Це хворе суспільство міряє силу,
Ніяка обгортка не знітить красу
Як й вади вона не сховає…
Як й вади вона не сховає…
Викликає бурю емоцій,
Їх не змінить ніяка туманність
Їх не змінить ніяка туманність
Я згадую день,
Що звʼязав нас з тобою навіки…
Що звʼязав нас з тобою навіки…
Коли труднощі прагнуть замін
Чимось сильним - чуттям, ейфорією…
Чимось сильним - чуттям, ейфорією…
Коли збрешу, змовчу, змирюсь
То ж буду вже не я!
То ж буду вже не я!
Душа в людини не безмежна,
Хто каже інше - той лукавить,
Хто каже інше - той лукавить,
«Сміюсь навзрид серед кривих зеркал,»
Напевно так тепер диктує мода,
Напевно так тепер диктує мода,
Будьте чесними,
Бо Зараз життя - лише мить!
Бо Зараз життя - лише мить!
Нащо тобі твої вірші?
Питав сусід з якимось сумом,
Питав сусід з якимось сумом,
В кривавім танго знов кружляє літо…
Німий тезаурус, бо не дібрати слів!
Німий тезаурус, бо не дібрати слів!
Життя летить, а ти усе біжиш,
Не помічаючи всіх змін на небокраї,
Не помічаючи всіх змін на небокраї,
У містечку віхола навесні,
Лиха наробила та й рясні,
Лиха наробила та й рясні,
Пиши, голубонько, не кидай,
Повторював щоразу майстер,
Повторював щоразу майстер,
В цьому суспільстві мати сміливість рівно думати,
Говорити прямо - майже осудний гріх…
Говорити прямо - майже осудний гріх…
Є у цьому вимірі два унікальних світи,
І в якому з них жити, вибираєш сам щодня ти!
І в якому з них жити, вибираєш сам щодня ти!
Співголосся розпадається на тисячу голосів,
Хтось в нім чує біль, безсилля, хтось лише гнів…
Хтось в нім чує біль, безсилля, хтось лише гнів…
Навіщо щасливі фото?
Бо горя і так багато,
Бо горя і так багато,
Щастя виглядало так:
Обнімало рученятами за коси,
Обнімало рученятами за коси,
Ти, знаєш, що імʼя моє - не боротьба,
А мир у світі, розподілена гармонія…
А мир у світі, розподілена гармонія…
Той день, коли не хочеш зайвих слів
А хочеш, щоби билось Твоє серце!
А хочеш, щоби билось Твоє серце!
Свої своїх же більше душать, ніж чужі,
Вже не рятує навіть схована драбина,
Вже не рятує навіть схована драбина,
А я тебе тоді не помічав,
Дивився в бік, мене бентежило й манило
Дивився в бік, мене бентежило й манило
Осінній настрій крокує містом:
Дістала калина своє намисто,
Дістала калина своє намисто,
Цей стан: ти ще тут і вже всюди…
Як здогад, як істина, спогад…
Як здогад, як істина, спогад…
Я мовчав. Я не знав, що сказати.
Хотілось кричати, до сліз…
Хотілось кричати, до сліз…
Він дивився услід
І згадав це не раз,
І згадав це не раз,
У діда на дачі - справжні скарби,
І спогади в тріснутій рамі…
І спогади в тріснутій рамі…
Знаєш, так сьогодні зранку було дивно
Вночі ж минуло як тому п'ятнадцять літ
Вночі ж минуло як тому п'ятнадцять літ
Щасливий світ, де ти собою є
Ніщо тоді тобі не видає напругу…
Ніщо тоді тобі не видає напругу…
І сонце вставало і хмари бували,
Як пліч-о-пліч,
Як пліч-о-пліч,
Квіти - відображення надій,
Право неповторності в умовах-
Право неповторності в умовах-
Ти горювати можеш до небес
Картати світ, людей, свою нестерпну долю…
Картати світ, людей, свою нестерпну долю…
Буває нізвідки думка за кавою зрине:
Не звірі ми люди, та маєм інстинкти тваринні…
Не звірі ми люди, та маєм інстинкти тваринні…
Синички літали під вікнами,
Десь гавкав стурбовано пес,
Десь гавкав стурбовано пес,
Життя було доволі прагматичне,
Не сипало метафор в борщ щодня,
Не сипало метафор в борщ щодня,
Воно витягує і забира життя,
Дарує крила й часто опускає руки,
Дарує крила й часто опускає руки,
Розгадані таємниці потрібно залишати в тіні,
До всього годиться чітка та добра воля,
До всього годиться чітка та добра воля,
А життя усе біжить по колу,
Сяють зорі в небі вечорами, в чистім…
Сяють зорі в небі вечорами, в чистім…
«Життя це боротьба»,-казав щороку тато…
Я ж змалечку жахалася того!
Я ж змалечку жахалася того!
За обрієм поволі грім стихав,
Та вітер нашвидку плекав розлуку,
Та вітер нашвидку плекав розлуку,
«У нас тут тепло і пахне кавою»,-
Що нове гасло у нове життя…
Що нове гасло у нове життя…
Ти кажеш: горе, усюди - горе!
Сміятись як?
Сміятись як?
«Це твоя вина, що ти слабка!»,-
Говорили в очі й поза очі…
Говорили в очі й поза очі…
Та що вони знають про страх?
Просякнуті жахом зіниці тремтіли у такт заіржавілого серця…
Просякнуті жахом зіниці тремтіли у такт заіржавілого серця…
В дитинстві я боялась темноти,
У юності - вже втратити бабусю…
У юності - вже втратити бабусю…
Дороги твої - світанками з росами,
Полями безкрайніми, пташками на зліт…
Полями безкрайніми, пташками на зліт…
Хай би доля була як ігристе,
А не кисле й різке каберне,
А не кисле й різке каберне,
Весна! Любов!- кричало все в мені,
І враз забулись весь той біль і мука,
І враз забулись весь той біль і мука,