Знаєш, так сьогодні зранку було дивно
Вночі ж минуло як тому п'ятнадцять літ
Немов тоді, у сні, зима була, а я - царівна,
Ти - лицар, що збирався у похід...

Здавалось, мужній був, красивий, сокіл ясний…
Десь високо літав і подумки, й в житті,
А я ,чомусь, усе "тобі не вчасно"
І не "в той степ" , і ти "не так хотів"...

Немов лоза тянулася до сонця,
Та все ніяк я хмар здолати не могла,
Тому змирилась й відпустила край віконця,
І далі простолюдною вже по життю пішла...

А шлях, звичайно, як годиться, був тернистий,
Любов в мені здавалась не палка...
Та серед лісу несподівано намисто
Отримала я в дар від юнака.

Воно сплелось зі слів жагучих й щирих
Воно мене підняло ввись з колін,
Неначе я до цього й не раділа,
А щем в душі неначе й не болів!

Ні, не юнак простий, це я зустріла лева!
Він на весь світ мене не проміняв!
Це з ним одним я завжди - королева,
Він навіть вище хмар мене одну підняв!

Прокинулась...збентежена, але щаслива!
І в серці не вщуха цей щирий ніжний щем...
Хай доля й далі буде надто полохлива,
З вірним плечем тепер не страшно й під дощем!

18 серпня 2023р.